Ухвала суду № 92294658, 19.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10641/20

УХВАЛА

19 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду - Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи:

за позовом: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса:65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, факс: 728-36-53, upr@od.pfu.gov.ua,upr@ods.pfu)

про:визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити суму заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виплати заборгованості у розмірі 1518,23 гривень відповідно рішення суду у справі 420/5226/18;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити суму боргу в розмірі 1 518,23 гривень ОСОБА_1 , за банківськими реквізитами, які відомі Відповідачу.

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.

09.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 420/5226/18) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо невключення до довідки для перерахунку з 01.01.2018 пенсії надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премії в розмірі 25% посадового окладу; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невитребування від ГУ МВС України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 та дії щодо виплати пенсії 01.01.2018 з урахуванням 50% відсотків суми підвищення пенсії і зниження відповідно до вислуги років з 71% до 70%; зобов`язати ГУ МВС України в Одеській області виготовити нову довідку станом на 01.03.2018 для перерахунку позивачу пенсії з 01.01.2018, виходячи з посадового окладу 8880 грн.; окладу за військове звання 1410 грн.; процентної надбавки за вислугу років 45% - 4631 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань 50% - 7461 грн.; премії в розмірі 25% - 2220 грн. та надати її до ГУ ПФУ в Одеській області; зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років позивачу, виходячи з 71% від відповідних сум грошового забезпечення та виплатити пенсію в цьому розмірі з 01.01.2018 з вирахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням від 15.05.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 71% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМУ № 103 від 21.02.2018.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 71% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 із врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно матеріалів справи № 420/10641/20 позивач ОСОБА_1 заявляє вимоги до ГУ ПФУ в Одеській області:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виплати заборгованості у розмірі 1518,23 гривень відповідно рішення суду у справі 420/5226/18;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити суму боргу в розмірі 1518,23 гривень ОСОБА_1 , за банківськими реквізитами, які відомі Відповідачу.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129 - 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 року № 420/6649/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 420/5365/19.

Відмова у відкритті провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні адміністративного процесуального закону підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Отже, визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а тому оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження у справі є законними та скасуванню не підлягають.

У справі, що розглядається новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи у № 420/5226/18 з заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Крім того, суд звертає увагу на предмет позову, склад сторін та обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Новий позов та розглянутий позов у справі № 420/5226/18 є однопредметними, стосуються дій ГУ ПФУ в Одеській області, при проведенні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , а саме: щодо не виплати заборгованості у розмірі 1518,23 гривень відповідно рішення суду у справі 420/5226/18 та новий позов поданий на стадії виконання судового рішення (строк пред`явлення виконавчого листа по адміністративній справі № 420/5226/18 до виконання до 06 серпня 2022 року).

При цьому, мотивувальна частина позову (справа №420/5226/18) та позову (справа № 420/10641/20) ґрунтується на положеннях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанова КМУ 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», Постанова КМУ № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Постанова КМУ від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», які регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі № 420/10641/20.

Відповідно до ч. 5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст. ст. 5, 170, 256, 294, 295, 297 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити суму заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В