Рішення № 92294638, 19.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5191/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., рішення про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкових повідомлень-рішень від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305, посилаючись, серед іншого, на те, що Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 26.04.2017року не містить дати його складення, що, на думку позивача, є порушенням пункту 4.5 частини III Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної податкової служби, платниками податків. Також, позивач наголошує, що наявність в первинних документах прізвища особи не доводить фату наявності трудових відносин. Усі документи, котрі надавалися фахівцю контролюючого органу до перевірки, не містили прізвищ та/або підписів осіб, що вказані в таблиці а.2.4 Акта перевірки. Натомість, з усіма працівниками, праця яких у спірний період використовувалася ФОП ОСОБА_1 , укладено трудові договори, нараховувалися та утримувалися до бюджету податок з фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, та військовий збір. Також, винесення ГУ ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №0005661305 саме 01.06.2016р. свідчить про його недійсність, оскільки перевірку суб`єкта господарювання проведено 26.04.2017р. Крім того, позивач стверджує, що максимальна сума фінансових санкцій за порушення ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», становить 17000грн., тоді як спірним податковим повідомленням-рішенням до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 80829,32грн. До того ж, позивач зазначає, що сплату за відповідну ліцензію здійснено 08.04.2016р. Також, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що законодавство розділяє способи оприбуткування готівки в залежності від порядку проведення готівкових розрахунків. Так, при проведенні готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки буде вважатися її відображення в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій. Некоректне відображення готівкових коштів в книзі обліку доходів та витрат позивачем здійснено внаслідок технічної помилки, та не вплинуло на суму загального доходу за місяць, на відображення цієї суми у податковій декларації, та на результат оподаткування чистого доходу фізичної особи-підприємця за рік. Крім того, на думку позивача, у випадку виявлення порушень порядку готівкового обігу, які мали місце вже після набуття чинності Податкового кодексу України, норми Указу Президента щодо застосування штрафних санкцій за не оприбуткування готівки, не можуть бути застосовані, оскільки вони є нормами підзаконного нормативного акту.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 16.11.2017р. б/н), відзиві на позовну заяву (від 29.12.2018р. вхід.№ЕП/7726/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваної податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305, оскільки загальна сума отриманого доходу , яка підлягає декларуванню ФОП ОСОБА_1 у графах 2,4 Книги обліку доходів і витрат не відображено, несвоєчасно відображено, у графі 6 Книги обліку доходів і витрат суми витрат, пов`язаних з придбанням реалізованих товарів, відображено не за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, а сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У порушення приписів п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. №481. Також, у порушення приписів пункту 3 розділу 4 Наказу Міністерства фінансів України від 02.10.2015р. №859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» ФОП ОСОБА_1 за 2016рік заповнено розділ ІІІ додатку Ф2 "Доходи від провадження незалежної професійної діяльності", що заповнюється фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність замість розділу І додатка Ф2 "Доходи від провадження господарської діяльності", що заповнюється фізичними особами-підприємцями. Крім того, замість сум одержаного доходу, який за 2016рік становить 905085,70грн., та відповідає Книзі обліку доходів і витрат, відображено суму чистого доходу 539,09грн.; в додатку Ф2 за 2016рік ФОП ОСОБА_1 не відображено суми понесених витрат. Крім того, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльності за період з 04.03.2015р. по 31.12.2016р., відображених ФОП ОСОБА_1 у графах 5-7 додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доход фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до податкової декларації про майновий стан і доход (додаток Ф2), за даними платника складає - 0грн., за даними перевірки - 685877,60грн. Також, відповідач зазначає, що по торгівельному павільйону, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 у період з 08.01.2016р. по 22.12.2016р. не забезпечено ведення обліку доходів таким чином, щоб можливо було встановити від реалізації якого саме товару (по назві, кількості, ціні) отримано дохід. Також, у порушення вимог п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу 4 Наказу Міністерства фінансів України від 02.10.2015р. №859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи, Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 39360,42грн. До того ж, підприємцем несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015рік в сумі 125,30грн. (термін сплати 19.02.2016р., фактично сплачено 26.04.2016р.). Також, під час перевірки фахівцями контролюючого органу встановлено, що у накладних про одержання/прийом товару зазначено прізвища, та підписи працівників, з якими ФОП ОСОБА_1 офіційно у письмовій формі не укладала трудових, цивільно-правових договорів, а також відсутні відомості щодо нарахування, виплату заробітної плати вказаним фізичним особам, утримання податку на доходи з фізичних осіб, єдиного соціального внеску. Перевіркою взаємовідносин з фізичними особами-підприємцями встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 фізичним особам-підприємцям здійснювала виплати за оренду приміщень. Однак, у порушення приписів п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України до розрахунку за формою 1-ДФ про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків не включено доходів за ознакою 157. Крім того, у порушення приписів п.п.1.2, 2.2. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, ФОП ОСОБА_1 не оприбутковано, несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти на суму 13163,31грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2017р. відкрито провадження у справі №815/5191/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., рішення про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкових повідомлень-рішень від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305.

Ухвалою суду від 14.12.2017р., у зв`язку з призначенням судово-економічної експертизи, провадження у справі №815/5191/17 було зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2018р., у зав`язку з усуненням обставин, котрі слугували підставою для їх зупинення, провадження у справі №815/5191/17 поновлено.

Ухвалою суду від 17.12.2018р., з урахуванням набуття 15.12.2017р. чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим положення КАС України викладено в новій редакції, вирішено розгляд даної адміністративної справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2019р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.04.2019р. провадження у справі №815/5191/17 зупинено відповідно до п.4 ч.1 ст.236 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020р., у зав`язку з усуненням обставин, котрі слугували підставою для зупинення, провадження у справі №815/5191/17 поновлено.

Ухвалою суду від 19.10.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вхід.№32520/20 від 18.08.2020р.) щодо заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС в Одеській області належним - Головним Управлінням ДПС в Одеській області з огляду на відсутність законодавчо передбачених підстав для вчинення означеної процесуальної дії.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позивач - ФОП ОСОБА_1 до суду не з`явилась, при цьому, про дату, час, та місце судового засідання повідомлялась належним чином, та своєчасно, з урахуванням наявності, передбачених приписами ч.ч.1, 3, 9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 29.03.2017р. по 19.04.2017р. на підставі ст.77 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Наказу ГУ ДФС в Одеській області «Про проведення документальної планової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » від 15.03.2017р. №696, та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2 квартал 2017року, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Самойленко В.А. проведено планову виїзну перевірку діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 04.03.2015р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військовою збору, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 04.03.2015р. по 31.12.2016р.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено Акт №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 «Про результати планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 04.03.2015р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 04.03.2015р. по 3 1.12.2016р.», у висновках якого, серед іншого, наголошено на неутриманні та неперерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 22839,58грн., що призвело до порушення вимог п.п.14.1.180, 14.1.195, 14.1.222 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п.168.1, п.168.3, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; заниженні суми нарахованого, утриманого та сплаченого єдиного внеску із заробітної плати у 2015 році на 23587,26грн., у 2016 році на 16321,66грн., внаслідок чого порушено приписи п.1 ч.1 ст.7, п.п.5,8 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; неутриманні та неперерахуванні до бюджету військового збору із заробітної плати за 2015, 2016р.р. в сумі 2421,39грн., у зв`язку з чим порушено положення п.п.14.1.180, 14.1.195, 14.1.222 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.2 п.163.1, ст.163, п.164.2 ст.164. п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п.168.1, п.168.3, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; не оприбуткуванні, несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів у сумі 13163,31грн. внаслідок чого порушено вимоги п.п.1.2, 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637; здійсненні у період з 09.04.2016р. по 26.04.2016р. торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , без наявності ліцензії на право торгівлі вказаними виробами, що призвело до порушення приписів ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів».

На підставі складеного Акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305, рішення про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., та податковою вимогою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305, рішення про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та окреслено у Акті Головного управління ДФС в Одеській області №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 «Про результати планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 04.03.2015р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 04.03.2015р. по 3 1.12.2016р.», порушення щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат, та заниження суми податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2016рік у розмірі 39360,42грн., контролюючим органом обґрунтовано тим, що за період з 04.03.2015р. по 31.12.2016р. при перевірці правильності визначення чистого (оподаткованого) доходу, відображеного у додатках ф4 (2015рік), ф2 (2016рік) до податкової декларації про майновий стан та доходи, з даними про суму чистого (оподаткованого) доходу, встановлено, що сума доходу за 2016рік підприємцем в додатку Ф2 «Доход від провадження господарської діяльності» відображено в розмірі 539,09грн., та занижено в сумі 904546,61грн. За даними перевірки сума доходу за 2016рік встановлена в розмірі 905085,70грн. Сума витрат, пов`язана з господарською діяльністю платника в 2016році становила 685877,57грн. у тому числі: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані 370308,19грн., по графі 6 Книги обліку доходів та витрат 588977,23грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 37273,32грн. відповідає графі 7 Книги обліку доходів та витрат; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, послуг 278296,06грн. відповідає графі 7 Книги обліку доходів та витрат.

Причини розбіжності за 2016рік за сумою доходу в розмірі 904546,61грн., та за сумою витрат в розмірі 218669,04грн. (588977,23 - 370308,19) контролюючим органом обґрунтовано наступним чином: підприємцем забезпечено таке ведення обліку доходів по магазинам, розташованим за адресами: АДРЕСА_3 що дає можливість встановити вартість придбаних товарів, які підлягають віднесенню до витрат. По торговому павільйону, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 такий обліку відсутній у період з 08.01.2016р. по 22.12.2016р. включно, що не дає можливості встановити правомірність формування витрат по придбанню товарів, віднесених до доходу за вказаним місцем продажу. Отже, перевіркою визначено, що не врахована у складі витрат вартість товарів реалізованих за даною адресою.

Розрахунок вартості товарів не врахований до витрат проведено із наступного: собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між проданою (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначаються як добуток проданої (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торгівельної націнки. У 2016році середній відсоток торгівельної націнки становив 34,925805, який розраховано шляхом ділення суми торгівельної націнки на загальний обсяг реалізації та множенням на 100. Загальний обсяг реалізації за 2016рік становив 905085,70грн., загальна сума торгівельної націнки 316108,47грн. (905085,70 - 588977,23 = 316108,47, де 588977,23грн. сума витрат з придбання товару пов`язана з доходом, відображеним платником в графі 6 Книги обліку доходів та витрат, та підсумками 2016року). Сума виторгу отримана з 08.01.2016р. по 22.12.2016р. включно по торгівельному павільйону, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, становила 336030,34грн. (розраховано з відповідних книг обліку розрахункових операцій зареєстрованих за даною адресою), сума націнки становить 117361,30грн. (336030,34 х 34,925805% = 117361,30). Таким чином, сума неправомірно сформованих платником витрат по придбанню товарів, віднесених до доходу за вказаним місцем продажу та відображених платником у графі 6 Книги обліку доходів та витрат за підсумками 2016року в складі загальної суми 588977,23грн. понесених витрат з придбання товарів, віднесених до доходу, становить 218669,04грн. (336030,34 - 117361,30 = 218669,04).

Між тим, суд не погоджується з означеною позицією контролюючого органу, оскільки як встановлено судом, та, у тому числі, підтверджено Висновком судового експерта Бочкарьова Дениса Олександровича №130, складеного за матеріалами адміністративної справи №815/5191/17, порушення суб`єктом господарювання вимог податкового законодавства фахівцями ГУ ДФС в Одеській області встановлено за відсутності посилань на первинні документи, регістри податкового, та бухгалтерського обліку, фінансову та іншу звітність, інші документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", даний закон поширюється на всіх осіб, створених у відповідності до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку; облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються для складання та представлення фінансової звітності.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України, пунктом 177.4 якої визначено, які саме витрати підприємець повинен враховувати при визначенні оподатковуваного доходу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України, щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» до Податкового кодексу України внесено зміни, котрі регламентують порядок оподаткування доходів, за якими, внесені зміни до переліку витрат, на які мають право фізичні особи-підприємці - суб`єкти підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування при здійсненні своєї господарської діяльності.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України за якими, до витрат операційної діяльності належать витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 та підпунктами 138.10.2-138.10.4 статті 138 Податкового кодексу України.

Витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку і доведення до стану, придатного для продажу.

Підприємець має право включити до складу витрат витрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення технічно неминучого браку у разі реалізації такої продукції. При цьому фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що становлять основу виготовленого товару, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в П(С)БО; прямих витрат на оплату праці, до складу яких включається зарплата й інші виплата робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; амортизації виробничих основних засобів і нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, до яких відносяться витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями, відповідно до законодавства, внески на соціальні заходи та медичне страхування таких працівників, витрати на оплату службових відряджень, тощо); амортизація основних засобів загальновиробничого призначення; амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу, в т.ч. витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг; витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; суми витрат, пов`язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»; інші загальновиробничі витрати (переміщення матеріалів у межах виробництва, деталей, напівфабрикатів інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, у т.ч. внески на соціальні заходи, визначені ст.143 Податкового кодексу Україні, плата за оренду земельних та майнових паїв.

Підприємець має право включити до складу витрат інші витрати: витрати на відрядження службові й утримання апарату управління (в т.ч. витрати на оплату праці адмінапарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у т.ч. оренда легкових автомобілів), придбання ПММ, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, отримані платником податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати); амортизація необоротних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судах; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення; витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут; витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку та страхування товарів, транспортно-експедиційні й інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші операційні витрати, у тому числі, але не виключно: витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені за ст.153 Податкового кодексу України; суми нарахованих податків та зборів, установлених податковим кодексом України (крім не визначених переліком податків та зборів, установлених податковим кодексом України), а також інших обов`язкових платежів, установлених законодавчими актами, за винятком податків і зборів, передбачених п.п.139.1.6, 139.1.10 Податкового кодексу України та пені, штрафів, неустойки, передбачених п.п.139.1.11 Податкового кодексу України; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в т.ч. з питань законодавства, на придбання літератури, оплату інтернет-послуг та передплату спеціалізованих періодичних видань; суми єдиного соціального внеску та відшкодування до Пенсійного фонду сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій. Якщо суми витрат не були віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв`язку з втратою, знищенням або псуванням документів, які підтверджують здійснення цих витрат, а у звітному податковому періоді були підтверджені такими документами, то підприємець має право врахувати такі витрати.

Положеннями статті 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що суб`єктом господарювання під час формування ціни визначається рівень прибутковості (норматив рентабельності). Граничний норматив рентабельності є його максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час встановлення ціни товару.

Продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на виражений у грошовій формі еквівалент або інший вид компенсації його вартості. Товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації).

Торгівельна надбавка (націнка) - сума витрат суб`єкта господарювання, що пов`язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торгівельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час реалізації товару і роздрібній торгівлі.

Пунктом 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044, визначено, що суб`єкти господарювання роздрібної торгівлі, формуючи продажні ціни на товари, застосовують метод ціни продажу. Цей метод заснований на застосуванні середнього відсотка торгівельної націнки товарів. Застосовують його суб`єкти господарювання зі значною номенклатурою товарів, що постійно змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки, у тому випадку, якщо використання інших методів невиправдане.

Згідно з пунктом 22 П(С)БО №9 «Запаси» метод ціни продажу полягає в такому: собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари; сума торгівельної націнки на реалізовані товари (Тнац) обчислюється як добуток продажної вартості реалізованих товарів (Пвар) і середнього відсотка торгівельної націнки (С%): (Тнац = С% х Пвар); середній відсоток торгівельної націнки (С%) отримується діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця (Зп) і торгівельних націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці (Обороти за місяць), на суму продажної вартості залишку товарів на початок звітного місяця (Зп) і продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів (Обороти за місяць).

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, та, серед іншого, підтверджено Висновком судового експерта Бочкарьова Дениса Олександровича №130, складеного за матеріалами адміністративної справи №815/5191/17, що викладені у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в частині не врахування у складі витрат вартості реалізованих товарів, що привело до заниження суми доходу за 2016рік в сумі 904546,61грн., та завищення суми витрат в розмірі 218669,04грн., нормативно жодним чином не обґрунтовано, так як, при визначенні даного порушення при розрахунку середнього відсотка торгівельної націнки не враховано суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці (Обороти за місяць), на суму продажної вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів, а визначено середній відсоток за 2016рік торгівельної націнки шляхом ділення суми торгівельної націнки на загальний обсяг реалізації та множенням на 100.

Відносно встановлених фахівцями контролюючого органу, та відображених у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 порушень ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в частині щодо не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами, та не повідомлення територіального органу ДФС за місцем обліку як платника ЄСВ, про прийняття працівників на роботу, що призвело до неутримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 22839,58грн. (у тому числі за 2015рік в сумі 9485,50грн., за 2016рік в сумі 13354,09грн.), заниження суми нарахованого, утриманого та сплаченого єдиного внеску із заробітної плати всього на суму 39908,33грн. (у тому числі в 2015році на 23587,26грн., в 2016році на суму 16321,66грн.); неутримання та не перерахування до бюджету військового збору із заробітної плати за 2015р., 2016р. в сумі 2421,39грн.; заниження зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску з підприємницької діяльності за 2016ік на загальну суму 75878,16грн., заниження військового збору чистого доходу, що підлягає сплаті до бюджету за 2015р., 2016р. у сумі 3280,04грн., суд вважає за доцільне зауважити, що окреслені порушення відображено за відсутності посилань на первинні або інші документи, які зафіксовано в обліку, та підтверджують наявність зазначених фактів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

До того ж, викладені у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 порушення щодо не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами та не повідомлення територіального органу ДФС за місцем обліку як платника ЄСВ, про прийняття працівників на роботу ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), з якими ФОП ОСОБА_1 не укладала офіційно у письмовій формі трудових, цивільно-правових договорів або укладала пізніше, є безпідставними, оскільки будь-які відомості щодо нарахування та виплату вказаним особам заробітної плати, утримання податку на доходи з фізичних осіб, єдиного соціального внеску та нарахування єдиного соціального внеску, відсутні.

Відповідно до Листа Головного управління ДФС в Одеській області №22554/10/15-32-13-05 від 29.05.2017р. вищеозначені висновки у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 встановлено за наслідками аналізу накладних на отримання товарів, за яким підписи та прізвища працівників, з якими ФОП ОСОБА_1 не укладала офіційно у письмовій формі трудових, цивільно-правових договорів, на накладних носить не поодинокий характер. Так, прізвище ОСОБА_14 , ОСОБА_14 продавець, ОСОБА_14 продавець-касир відображено в 116 накладних на отримання товару, ОСОБА_13 - в 16 накладних, ОСОБА_15 - в 63 накладних, ОСОБА_8 - в 15 накладних, ОСОБА_2 - в 6 накладних, ОСОБА_16 - в 36 накладних, ОСОБА_7 - в 7 накладних, ОСОБА_12 - в 2 накладних, ОСОБА_9 - в 6 накладних, ОСОБА_10 - в 10 накладних, ОСОБА_6 - в 3 накладних, ОСОБА_3 - в 2 накладних.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи мають містити обов`язкові реквізити, зокрема посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані (електронний підпис), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість, як з`ясовано судом, у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , у порушення приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фахівцями податкового органу документально не визначено посади вищеокреслених осіб, котрі мають відношення до здійснення господарської операції ФОП ОСОБА_1 , та інше.

Пунктом 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 визначено, що керівником підприємства затверджується перелік осіб (тобто посад), які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. При цьому слід виходити з вимог чинного законодавства про визначені посади для підписання окремих первинних документів та передбачати (або передбачати) права для підписання первинних документів заступниками керівників.

Відповідно до пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів, зокрема підпису особи, що брала участь у господарській операції.

Згідно з пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 забороняється приймати до виконання (у тому числі для включення до регістрів бухгалтерського обліку) первинні документи, що суперечать законодавству, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та пунктам 2.4, 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, які передбачають наявність підпису особи, уповноваженої на проведення господарської операції і підписання первинного документа.

Також, документи, та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають, тощо. При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, як і певні помилки у їх оформленні не може слугувати підставою для висновків щодо відсутності господарської операції, у разі , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку, у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, у Листі Головного управління ДФС в Одеській області №2554/10/15-32-13-05 від 29.05.2017р. зазначено, що накладні і розрахункові документи ФОП ОСОБА_1 підтверджують понесені витрати, пов`язані з доходом. Отже, перевіряючими у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 визначено отримання до господарської діяльності з реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 , та жодним чином не іншими особами, як то зазначено у Акті.

Таким чином, зафіксовані у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами, та не повідомлення територіального органу ДФС за місцем обліку як платника ЄСВ, про прийняття працівників на роботу, що призвело до неутримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 22839,58грн. (у тому числі за 2015рік в сумі 9485,50грн., за 2016рік в сумі 13354,09грн.), заниження суми нарахованого, утриманого та сплаченого єдиного внеску із заробітної плати всього на суму 39908,33грн. (у тому числі в 2015році на 23587,26грн., в 2016році на 16321,66грн.), неутримання, та не перерахування до бюджету військового збору із заробітної плати за 2015р., 2016рр. в сумі 2421,39грн., заниження зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску з підприємницької діяльності за 2016рік на загальну суму 75878,16грн., заниження військового збору з чистого доходу, що підлягає сплаті до бюджету за 2015р., 2016р. у сумі 3280,04грн., є безпідставними, та жодним чином документально не підтвердженими.

Відносно встановленого фахівцями податкового органу у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , порушення ФОП ОСОБА_1 щодо не утримання, та не сплати з доходів виплачених ОСОБА_17 податку на доходи з фізичних осіб в сумі 4320грн., суд вважає за доцільне наголосити, що дане порушення визначає правову оцінку статусу орендодавця та орендатора, як сторін за Договорами від 07.12.2015р., від 01.12.2016р. оренди торгового павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності посилань на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, податкову інформацію, реєстраційні документи (Свідоцтво про державну реєстрацію, Свідоцтво про сплату єдиного податку, Витяг з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності з визначенням основних видів підприємницької діяльності ОСОБА_17 за КВЕД, та місця їх здійснення), що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з Листа Головного управління ДФС в Одеській області №2554/10/15-32-13-05 від 29.05.2017р. в даних ІС «Податковий блок», основним видом діяльності ФОП ОСОБА_17 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Що стосується зафіксованих фахівцями контролюючого органу у Акті перевірки №355/15-32-13-05/ НОМЕР_1 порушення суб`єкта господарювання вимог податкового законодавства в частині несвоєчасного оприбуткування, не оприбуткування готівкових коштів на суму 13163,31грн., суд вважає їх також необґрунтованими, та документально не підтвердженими, оскільки відповідно до Висновку судового експерта Бочкарьова Дениса Олександровича №130, складеного за наслідками дослідження матеріалів даної адміністративної справи, суми отриманої ФОП ОСОБА_1 виручки відображено в Книзі обліку доходів та витрат не за фіскальними чеками, а згідно дати отримання доходів.

Відповідно до статей 3, 9, 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених, цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових, операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані.

Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв`язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключеннях автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснена розрахункових операцій;

- друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товар (послуг), що відображені в такому обліку;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України.

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Особа, яка відповідно до положень статті 9 цього Закону має право вести облік доходів та витрат у відповідних книгах без застосування реєстраторів розрахункових операцій, має право використовувати реєстратори розрахункових операцій без їх переведення у фіскальний режим роботи. При цьому при виникненні спору між контролюючим органом та такою особою щодо обсягу продажу, що дозволяє такій особі користуватися пільгами, визначеними статтею 9 цього Закону, враховуються документи, що є продуктом цих реєстраторів розрахункових операцій.

Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013р. №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. До Книги відомості в такому порядку: у графі 1 зазначається дата запису; у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Фізичні особи-підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016р. №547 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій.

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До РРО відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Сума розрахунку - сума готівкових коштів, отримана від покупця за продані товари (послуги) або видана йому при поверненні товару (рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках), або сума безготівкових коштів у разі застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Суб`єкт господарювання, який є платником податку на прибуток, може реєструвати книги ОРО за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів, які розташовані на території іншої, ніж такий суб`єкт, територіальної громади. Книги ОРО за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та господарських одиниць юридичної особи реєструються за кодом ЄДРПОУ юридичної особи. Книга ОРО реєструється на кожний реєстратор розрахункових операцій або, якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, на окрему господарську одиницю. Кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується.

Після закінчення використання книги ОРО на її титульній сторінці необхідно зазначити дату закінчення. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії до останньої сторінки книги ОРО підклеюються акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку.

Якщо суб`єкт господарювання є платником податку на додану вартість, платником акцизного податку або іншого податку (збору), в корінці розрахункової квитанції (крім спрощеної розрахункової квитанції) також зазначається сума, що оподатковується податком на додану вартість, сума, що оподатковується акцизним податком або іншим податком (збором).

Якщо сума за ставкою податку на додану вартість, за ставкою акцизного податку або іншого податку (збору) дорівнює повній сумі розрахунку, в корінці зазначається тільки одна з цих сум відповідно до кожного податку. Записи у розрахункових квитанціях здійснюються кульковою ручкою з пастою темного кольору.

Якщо при продажу товару (послуги) встановлюється знижка чи надбавка щодо вартості одиниці виміру товару (послуги), за бажанням суб`єкта господарювання загальна сума знижки (надбавки) вказується в корінці та у відривній частині розрахункової квитанції в дужках поряд із сумою розрахунку з відповідною позначкою ("зн" або "нд").

При здійсненні операції видачі коштів у разі повернення товару (рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках) сума розрахунку вказується в корінці та у відривній частині розрахункової квитанції зі знаком (мінус).

Акти про видачу коштів передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу у розмірі 18 відсотків бази оподаткування.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал э від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195, 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Положеннями підпункту 16.1.3, 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, судом з`ясовано, що ФОП ОСОБА_1 в розділі «Доходи, тримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування» Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015рік зазначено суму отриманого доходу в розмірі 835,31грн., суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 125,30грн., та суму військового збору в сумі 12,53грн.

Згідно з додатком Ф4 до Податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» за 2015рік, від здійснення виду економічної діяльності, за здійсненням якого одержано дохід «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах» КВЕД 47.11 сума одержаного ФОП ОСОБА_1 доходу складає 450179,36грн., вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції складає 362421,24грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 86922,81грн., сума чистого оподаткованого доходу - 835,31грн. (450179,36 - 362421,24 - 86922,81). Сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету - 125,30грн., сума військового збору, що підлягає сплаті до бюджету - 12,53грн.

Відповідно до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015рік з додатком «Таблиця 1 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями» від 15.04.2016р., розмір єдиного внеску, встановлений законодавством для обов`язкової сплати за ставкою 34,7%, ФОП ОСОБА_1 визначено в сумі 726,20грн. від суми чистого доходу (прибутку) за грудень 2015року в розмірі 2092,80грн.

Згідно Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016рік, наданої ФОП ОСОБА_1 до податкового органу, в розділі «Чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування (додаток ф2)», визначено суму доходу в розмірі 539,09грн., суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 97,04грн., та суму військового збору в розмірі 8,09грн.

Відповідно до додатку Ф2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» за 2016рік, від здійснення виду економічної діяльності, за здійсненням якого одержано дохід «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» КВЕД 47.11 сума одержаного ФОП ОСОБА_1 доходу складає 539,09грн., сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету - 97,04грн., та сума військового збору, що підлягає сплаті до бюджету - 8,09грн.

Згідно Декларацій акцизного податку з додатками «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» поданих ФОП ОСОБА_1 поданих за місцем знаходження пунктів продажу, а саме: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_2 , вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі у мережі громадського харчування ФОП ОСОБА_1 визначено в сумі 973589грн. (у тому числі за 2015рік в сумі 397868грн., та за 2016рік в сумі 575721грн.).

Відповідно до Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 11.12.2013р. №794, ведення Книги здійснюється у такому порядку: платники податку повинні заводити Книгу самостійно; записи у графах Книги здійснюються безпосередньо платником податку або уповноваженим представником кульковою або чорнильною ручкою, чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат; підрахунки відображених у Книзі даних проводяться для цілей заповнення декларації суми отриманих доходів, понесених витрат та сплачених (перерахованих) податків відображаються в графах Книги у гривнях з копійками.

До Книги доходів і витрат, записуються відповідно дати отримання доходи або понесені витрати, суми доходів, з яких складається загальний річний оподатковуваний дохід, а також суми понесених витрат, підтверджених документально.

Облік документів і відомостей, пов`язаних з правом на отримання податкової знижки згідно зі статтею 166 Податкового кодексу України, платники податків можуть вести в реєстрі документів, записи в якому проводяться у довільній формі.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно з Книгою обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2015р. по 31.12.2016р., зареєстрованою заступником начальника ДПІ у Приморському районі міста Одеса Головного управління ДФС в Одеській області Марченко Д.О., за період з 01.04.2015р. по 31.12.2016р. сума отриманого ФОП ОСОБА_1 доходу складає 1338579грн.

Також, у Книзі обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2015р. по 31.12.2016р. відображено суму понесених витрат в розмірі 1353891грн.

Підпунктом 213,1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктом 214.1.4, пункту 214.1 статті 214, підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування акцизного податку є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, для яких ставка податку встановлюються за рішенням сільської селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Пунктами 216.1, 216.2, 216.3, 216.9 статті 216 Податкового кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції) вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Датою виникнення податкового зобов`язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Податкове зобов`язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо: а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим; б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно х пунктами 217.1, 217.5 статті 217 Податкового кодексу України, суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

У разі повного або часткового повернення покупцем підакцизних товарів (продукції), вироблених (виготовлених) на митній території України, продавцю для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв`язку з неможливістю усунення таких недоліків, платник податку - продавець проводить коригування податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулося таке повернення.

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов`язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов`язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось таке повернення.

У разі подальшої реалізації цих товарів (продукції) зобов`язання з акцизного податку обчислюються у загальному порядку.

Відповідно до підпунктів 222.3.1, 222.3.2 пункту 222.3 статті 222 Податкового кодексу України, сплата податку при реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів здійснюється наступним чином:

- суми податку перераховуються до бюджету суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період;

- особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів.

Відповідно до положень пункту 214.14 статті 14, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.1, 216.2, 216.3, 216.9, статті 216, пункту 217.1, 217.5 статті 217, пункту 222.3 статті 222 Податкового кодексу України суми акцизного податку при реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі не відносяться до суми отриманого ним доходу і не відносяться до об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб відповідно до статті 163 Податкового кодексу України.

Згідно облікової відомості з обліку доходів та витрат за період з квітня 2015р. по грудень 2016р., сума прибутку ФОП ОСОБА_1 складає 1374,36грн. (у тому числі за період з квітня 2015р. по грудень 2015р. в сумі 835,27грн., за період з січня 2016р. по грудень 2016р. в сумі 539,09грн.). Означена сума прибутку розрахована як різниця між сумою отриманих надходжень від реалізації товарів та сумою здійсненних витрат.

Відповідно до облікового регістру Книги доходів та витрат з даними облікової відомості з обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за період з квітня 2015р. по грудень 2016р., в даних Книги доходів та витрат відображено суму отриманого доходу менше на 16686,01грн., а суму витрат більше на 0,35грн., ніж зазначено в даних облікової відомості доходів та витрат.

Згідно Книг обліку розрахункових операцій №3000188127Р/, №3000252784Р/, №3000245184Р/, №3000095992Р/2, №3000095992Р/, №3000188127Р/2, №3000095992Р/4, №3000095992Р/3 зі Z-Звітами по магазинам, розташованим за адресами: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , ФОП ОСОБА_1 за період з квітня 2015р. по грудень 2016р., загальна сума надходження коштів від реалізації товарів (у тому числі як за готівкові, так і за сплатою безготівковим розрахунком) складає 1342385грн. (різниця між сумою загальної реалізації в розмірі 1353834грн., та сумою повернення коштів в розмірі 11448,73грн.), яка враховує суму акцизного податку за ставкою 5%, що складає 67119,25грн. (1342385грн. х 5%). У зв`язку з чим, загальна сума виручки складає 1275266грн.

Відповідно до пункту 214.14 статті 14, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.1, 216.2, 216.3, 216.9, статті 216, пункту 217.1, 217.5 статті 217, пункту 222.3 статті 222 Податкового кодексу України суми акцизного податку при реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі не відносяться до суми отриманого ним доходу і не відносяться до об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб відповідно до статті 163 Податкового кодексу України,

Таким чином, внаслідок співставлення сум доходу за даними Книги обліку доходів та витрат з даними Книги обліку розрахункових операцій за період з квітня 2015р. по грудень 2016р., вбачається, що сума доходу за даними Книги обліку розрахункових операцій є меншою на 63313грн. суми доходу зазначеної в Книзі обліку доходів та витрат. Означена різниця у сумі 63313грн. виникла за рахунок врахування ФОП ОСОБА_1 до складу доходу в даних Книги доходів та витрат суми акцизного податку.

Також, відповідно до облікових регістрів з первинними платіжними чеками та квитанціями з придбання ФОП ОСОБА_1 товарів та послуг у постачальників, виписки руху коштів по рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приват Банк», актів звірок з постачальниками, та актів наданих послуг з обслуговування торгівельного обладнання, актів наданих послуг з оренди нерухомого майна торгових павільйонів, відомостей нарахування та виплати заробітної плати зі звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів зборів, рахунків на сплату електричної енергії, платіжних документів щодо сплати ЕСВ, ВЗ, ПДФО, квитанцій на придбання товарів у постачальників, та ін., за період з квітня 2015р. по грудень 2016р., сума витрат ФОП ОСОБА_1 складає 1352764грн.

Дані Книги обліку розрахункових операцій №3000188127Р/, №3000188127Р/2, зі Z-Звітами, підтверджують факт реалізації товару, з урахуванням якої до отриманого доходу віднесено надходження коштів по торговому павільйону, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 за період з 08.01.2016року по 22.12.2016року.

Так, у Листі ГУ ДФС в Одеській області №2554/10/15-32-13-05 від 29.05.2017р., зазначено, що облікові первинні документи ФОП ОСОБА_1 , а саме накладні і розрахункові документи, підтверджують понесені витрати, пов`язані з доходом, та відповідно до зазначеної у Листі ДФС України від 28.04.2017р. №6011/А/99-99-14-55-01-03, інформації, відображено виручку за 2016рік проведену по РРО з фіскальним номером 3000188127, у розрізі назви проданого товару, його кількості та вартості.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності, та ґрунтовності позовних вимог ФОП ОСОБА_1 щодо скасування податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305, та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для їх задоволення.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов, а також відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обгрунтовані, документально підтверджені, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.ч.1, 3, 9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р., рішення про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р., податкових повідомлень-рішень від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305, задовольнити повністю.

2. Скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №0005621305 від 01.06.2017р.

3. Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій №0005631305 від 01.06.2017р.

4. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.06.2017р. №0005601305, №0005671305, №0005661305, №0005641305.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1674(одна тисяча шістсот сімдесят чотири)грн. 09коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.