Рішення № 92294618, 19.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6097/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст 262 КАС України) справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати Постанову виконуючого обов`язки начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гончара О. від 09.06.2020 року №206646 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень щодо ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

30 червня 2020 року ОСОБА_1 на пошті отримано Постанову В.о. начальнику Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гончара О. від 09.06.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №206646 у розмірі 17000 гривень.

Постановою зазначено, що позивачем 05.05.2020 року вчинено правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ч.1, абз.15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі Акту від 05.05.2020 року №224485.

На думку позивача, зазначена постанова є протизаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

По-перше: Виходячи зі змісту супровідного листа до отриманої Постанови, розгляд справи щодо порушення відбувався згідно «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567.

Жодних листів щодо сповіщення про будь який розгляд справи управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області ОСОБА_1 не отримував.

Тобто, відповідачем порушено право брати участь у розгляді справи, надавати свої пояснення, та й взагалі знати про факт складення будь яких документів стосовно позивача та вчинене правопорушення.

По-друге: Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується «Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю, із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Водію позивача не було взагалі надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

По-третє: При здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

В Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.05.2020 немає жодних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

По-четверте: Відповідач встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, не запропонував водієві/власникові транспортного засобу привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами та не провівши повторний ваговий контроль, всупереч вимогам законодавства направив позивача до сплати плати за проїзд на цьому ж транспортному засобі, а після цього наклав штраф у розмірі 17 000 грн.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання (в порядку ст. 262 КАС України).

Ухвалою суду від 14.07.2020 року у відповідача витребувано додаткові письмові докази та зупинено провадження до отримання цих доказів.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвали про відкриття провадження по справі та про витребування доказів, копію позову з додатками направлено на електронну пошту відповідача управління Укртрансбезпеки в Одеській області 20.07.2020: 32@dabt.gov.ua

Ухвали доставлено на електронну адресу відповідача 20.07.2020 року, що підтверджується повідомленням отриманим на електронну пошту: n.pototska@adm.od.court.gov.ua

Ухвалою суду від 27.08.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

14.09.2020 року за вх. №ЕП/14411/20 від Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (за підписом представника Г.А. Кучеренко) надійшов відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

Управління Укртрансбезпеки в Одеській області не погоджується з адміністративним позовом, вважає його не обгрунтованим, таким, шо не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.05.2020 року інспекторами Одеського Управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю автодорога М-05, 450км+500м. згідно з направленням на рейдову перевірку проведено перевірку транспортного засобу марки МАН держ. № НОМЕР_1 , з причіпом, що належать і використовуються в господарській діяльності позивачем. Після проведеного зважування виявлено перевищення вагових параметрів автомобіля, у зв`язку з чим складені: Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно: 224485 від 05.05.2020 р.; Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів: № 041093 від 05.05.2020 р.; Розрахунок плати за проїзд великоваговим транспортним засобом № б/№ до Акту №041093 від 05.05.2020 р. та Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0001031 від 05.05.2020 р.

Відповідачем зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність дозволу або плати за проїзд, що дає право на рух автомобільними дорогами загального користування з перевищенням вагових обмежень.

Посадовими особами відповідача розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та 09.06.2020 прийнято постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №206646.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30.04.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області видано направлення на рейдову перевірку №026421, яким старші державні інспектори, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направляються для проведення рейдової перевірки транспортних засобів додержання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Постанови КМУ №879 від 27.06.2007 року, Постанови КМУ №1567 від 08.11.2006 року в період з 04.05.2020 року по 10.05.2020 року.

05.05.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області здійснено перевірку транспортного засобу - автомобіля марки MAN TGS2 24.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) у зв`язці зі спеціалізованим напівпричепом марки CARNEHL CHKS-HH реєстраційний номер НОМЕР_3 (власник ОСОБА_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , НОМЕР_4 ).

Довідкою №0001031 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.05.2020 року встановлена повна маса автомобіля марки MAN TGS2 24.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 причіп (напівпричіп) марки CARNEHL CHKS-HH реєстраційний номер НОМЕР_3 - 40155 кг, навантаження на осі становить: 1 - 7,070; 2 - 4750; 3 - 9,265; 4 - 9,838; 5 - 9,240.

05.05.2020 року посадовою особою Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області (ОСОБА_4.) складено Акт №041093 по перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відповідно до якого нормативно допустима маса 40000 кг, фактична 40155 кг (автомобіль марки MAN TGS2 24.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 причіп (напівпричіп) марки CARNEEIL CHKS-HH реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

05.05.2020 року посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №224485, яким встановлено порушення п.22.5 ПДР України (перевезення вантажу (щебінь) з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь складає 19070 кг, замість допустимих 16 т) та порушення ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажу без відповідного дозволу).

Водій транспортного засобу від підписання Акту перевірки відмовився про що мається відповідна відмітка.

05.05.2020 року до Акту №041093 складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 53,19 євро.

22.05.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено повідомлення-запрошення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні порушення, яке призначено 09.06.2020 року у Управлінні Укртрансбезпеки в Одеській області.

Повідомлення направлено на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 відповідно до рекомендованого повідомлення за трек-номером 6501408243760.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошта, розділ «Трекінг», відправлення за трек-номером 6501408243760 «вручено особисто» 28.05.2020 року.

09.06.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №206646, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. відповідно до ч.1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

10.06.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області за №43943/32/24-20 складено повідомлення про направлення копії постанови №206646 позивачу ОСОБА_1

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник, на думку позивача, в результаті протиправних дій Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі Акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно зі статтею 2 Закону №2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, для автомобільного перевізника, є: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Приписами частини 4 статті 48 Закону №2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Як передбачено частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого 25 лютого 2009 року постановою Кабінету Міністрів України №207 (далі - «Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»), крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення: вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Як зазначено у пункті 1 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 11.1-11.6 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (надалі - «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1 статті 48 Закону №2344-III).

За приписами пункту 31 «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», видача дозволу та подання документів, необхідних для його отримання, переоформлення, видачі дубліката та анулювання, здійснюються через дозвільний центр.

Для отримання дозволу перевізник або уповноважена ним особа подає дозвільному центру: заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи; копії погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку щодо проїзду автотранспорту; документ, що підтверджує внесення плати за оформлення дозволу.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV).

Як зазначено у пункті 6.3 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», при перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих Замовником, визначення маси вантажу виконується Замовником.

Згідно з пунктом 6.5 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» визначати масу чи кількість вантажу у вантажовідправника і вантажоодержувача потрібно однаковим способом. При прийманні вантажу для перевезення за масою треба зважити весь вантаж. Визначення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567) ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пунктів 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі Порядок №879).

У підпункті 4 пункту 2 Порядку №879 зазначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

При цьому, підпункт 5-1 пункту 2 Порядку №879 визначає, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно із підпунктами 6, 7, 8, 9 та 11 пункту 2 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пунктів 12 - 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

При цьому, суд зазначає, що вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255.

Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно з п.18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Форма довідки затверджена про здійснення габаритно-вагового контролю затверджена спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, у якій передбачено її складання та підписання посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, та оператором вагового комплексу.

Відповідно до п.20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 7 Порядку №30 передбачено, що дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Відповідно до пункту 28 Порядку №30 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень

Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу.

Як передбачено пунктом 16 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю, що і було здійснено посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області 05.05.2020 року.

Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що водію позивача не було надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.05.2020 немає жодних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Так, 05.05.2020 року, на ділянці а/д М-05 м. Київ - м. Одеса (450 км + 500 м) здійснено зважування транспортного засобу марки MAN TGS2 24.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв`язці з причіпом (напівпричіп) марки CARNEHL CHKS-HH реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Тобто, із положень Порядку №879 можливо зробити висновок, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю.

У Довідці №0002393 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.05.2020 року зазначено, що навантаження на осі становить: 1) 7,070 тонн; 2) 4,750 тонн; 3) 9,265 тонн; 4) 9,838 тонн; 5) 9,240 тонн.

Повна маса транспортного засобу становить 40155 тонн, замість нормативно допустимої 40000 т.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю посадові особи Укртрансбезпеки складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю ( пп. 5 п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207).

Відповідно до пунктів 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.

При перевірці встановлено, що рух автомобільними дорогами України здійснювався із перевищенням вагових обмежень, а дозвіл, що дає право на такий рух у водія ОСОБА_6 - відсутній.

Актом №041093 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.05.2020 року встановлено, що відстань між осями (метрів) дорівнює: 3,6 м., 1,3 м., 5 м., 1,3 м.

З урахуванням положень пункт 22.5 Правил дорожнього руху України, осі спеціалізованого напівпричепа (друга та четверта) є здвоєними, навантаження на які не повинно перевищувати 16 тонн.

Актом №041093 зафіксовано, що осьове навантаження становить: 1) 7,07 т (нормативно допустиме 11 т), 2) 14,01 т (нормативно допустиме 16 т), здвоєні осі 4,75 т, 9,265 т, 3) 19,07 т (нормативно допустиме 16 т) здвоєні осі 9,83 т, 9,24 т.

Тобто, перевищення нормативів навантаження на здвоєну ось становить понад 3 т.

Судом не приймається твердження позивача, що водію позивача не було надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Так, в Акті №041093 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.05.2020 року в розділі «підпис водія транспортного засобу» мається відмітка водія ОСОБА_6 «відмовився».

Щодо твердження позивача про відсутність в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №224485 доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства, суд зазначає, що форма вищезазначеного Акту не передбачає розділу з відомостями про обладнання на якому проводилась перевірка. Зокрема, у розділі «місце перевірки» зазначено фактичне місце проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт: а/д М-05, м. Київ - м. Одеса (450 км + 500 м).

Щодо відповідності зважувального обладнання вимогам законодавства.

Відповідачем надано засвідчену копію Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П33874705820 від 22.04.2020 року, яким підтверджено, що прилад для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA зав. №415 (виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALT ve TICARET LTD. STI) відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13 січня 2016 року. Свідоцтво чинне до 22.04.2021 року.

Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що водій позивача під час здійснення зважування транспортного просив посадових осіб управління Укртрансбезпеки надати для ознайомлення документи, що підтверджуються сертифікацію вимірювального засобу (ваг).

Суд звертає увагу позивача, що пунктом 25 Порядку №879 передбачена можливість водія транспортного засобу відмовитись від проходження габаритно-вагового контролю.

Матеріалами справи встановлено, що зауважень у водія під час зважування транспортного засобу MAN TGS2 24.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв`язці з причіпом (напівпричіп) марки CARNEHL CHKS-HH реєстраційний номер НОМЕР_3 , не було.

В адміністративному позові позивач посилається на Методику виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08 (далі Методика).

Як зазначає позивач, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Пунктом 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин слід дійти висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.

Водієм позивача здійснювалось перевезення сипучого вантажу (щебінь насипом), а тому під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, адже перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження, у даному випадку, на здвоєні осі - 16 т.

Навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від обов`язку сплати коштів за проїзд великовагового транспорту у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Згідно чинного законодавства та жодними вітчизняними чи міжнародними нормативними документами не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Окрім викладеного, суд вважає необхідним зазначити правову позицію викладену у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 року у справі №340/1406/20.

«Суд апеляційної інстанції зазначає, що фізичні характеристики вантажу, у даному випадку сипучі пшениця, не вливають на загальну вагу вантажу, оскільки встановлено перевищення нормативно допустимого показника».

Позивач у позові посилається на той факт, що якщо б позивачем дійсно було перевищено вагові параметри, то йому було б запропоновано привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами та пройти повторний габаритно-ваговий контроль, і лише після цього транспортний засіб продовжив би свій рух, проте таких дій з боку працівників відповідача не вчинено, що свідчить про відсутність порушень чинного законодавства України.

З приводу вищевказаних посилань позивача суд зазначає, що відповідно до пункту 22 Порядку №879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбаченого статтею 132-1 (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Суд зауважує, що з огляду на зазначене вище, у Управління Укратрансбезпеки в Одеській області відсутні повноваження щодо тимчасового затримання транспортного засобу.

Щодо відповідальності за встановлені порушення.

Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (пункти 26-27 Порядку №1567).

Так, позивач зазначає, що не отримував жодних листів щодо сповіщення про розгляд справи від управління Укртрансбезпеки в Одеській області.

Суд, критично ставиться до даного твердження позивача, оскільки 22.05.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено повідомлення-запрошення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке направлено на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 (рекомендоване повідомлення за трек-номером 6501408243760)

В матеріалах справи наявна Довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №480385-2020, якою підтверджено, що місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошта, розділ «Трекінг», відправлення за трек-номером 6501408243760 «вручено особисто» 28.05.2020 року.

Згідно п.39 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу - вантажовідправник.

Відповідно до абзацу 15 ч.1 ст.60 вищевказаного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567 (пункт 27 Порядку №1567).

09.06.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області винесена Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №206646, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Відповідно до статті 8 Конституції України, частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Застосовуючи принцип "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", слід зазначити, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

На підставі викладеного суд відхиляє твердження позивача щодо не повідомлення останнього про розгляд справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст.90 КАС України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2

Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, ЄДРПОУ 39816845, телефон: (048) 737 87 92, e-mail: 32@dsbt.gov.ua)

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.