Ухвала суду № 92294350, 20.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 жовтня 2020 р. № 400/4538/20 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І. А., ознайомившись з

адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

треті особи:Врадіївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Героїв Врадіївщини, 89, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301

про:зняття арешту з майна, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за участю третьої особи - Врадіївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) з вимогою: зняти арешт з майна, яке належало покійному ОСОБА_2 , свдоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 02.09.2019р. накладеного: на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Врадіївського районного управління юстиції у Миколаївській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 32530379 від 11.05.2012р., реєстраційни номер обтяження в єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 13350351 від 07.12.2012р.; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 42403810 від 12.05.2014р. номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5616350 від 12.05.2014р.

Позивач обгрунтував позов тим, щ після смерті його батька ОСОБА_2 , він звернувся до Врадіївської нотаріальної контори як спадкоємець першої черги за законом з заявою про видачу свідоцтва про на спадщину за законом з метою оформлення своїх спадкових прав. Проте, нотаріус відмови позивачу посилаючись, що постановою Врадіївського РВ державної виконавчої служби ДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) на нерухоме майно покійного ОСОБА_2 накладено арешт, який станом на дату оформлення спадщини не знятий.

Позивач вважає, що він має право на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті спадкодавця, тому відповідно до положень ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" має право на звернення до суду з позовом про його зняття.

Відповідно до приписів ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України " Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. статті 447 ЦПК, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У даноум випадку, позивач не оскаржує правомірність накладення відділом ДВС арешту на майно спадкодавця, а лише просить скасувати зазначену постанову, яка на сьогоднішній день порушує його право мирно володіти майном.

Позов про усунення перешкод у користування майно є за своєю суттю негаторним позовом, та відповідно до ст.19 ЦПК України повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Саме у порядку цивільного судочинства, позивачка як власник (спадкоємець за законом) може вимагати усунення перешкод у користування її майном та скасування відповідних записів у Реєстрі.

Із завершенням виконавчого провадження втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення виконавчої процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі № 372/2904/17-ц.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Одночасно з цим, суд роз`яснює позивачу, що сплачений ним судовий збір відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повертається ухвалою суду за його клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя І. А. Устинов