Рішення № 92294260, 20.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 жовтня 2020 р.справа № 400/4453/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання дій протиправними; скасування рішення 5/06-1949701653 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.19 р. № Ф-75-51

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, яке під час розгляду справи замінено правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача (які саме дії позивач просить визнати протиправними, в позовній заяві не зазначено);

- скасувати рішення відповідача про виключення позивача з реєстру від 1 жовтня 2019 р. (конкретизація рішення відповідача та реєстру в позовній заяві відсутня);

- скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2019 р. в сумі 17 835,51 грн.

Ухвалою від 16 грудня 2019 р. позовну заяву залишено без руху (а. с. 2-4).

Ухвалою від 8 січня 2020 р. позовну заяву повернуто (а. с. 13-14).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 р. ухвалу про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а. с. 89-91).

Ухвалою від 13 квітня 2020 р. судом відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а. с. 97-98).

Після відкриття провадження у справі, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, первинно заявлені вимоги доповнив вимогою про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 7 лютого 2020 р. в сумі 20 589,69 грн. (а. с. 103-104).

15 травня 2020 р. суд задовольнив клопотання позивача і призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та прийняв до розгляду вищевказану заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 114-117).

У підготовчому провадженні позивач подав нову заяву про збільшення позовних вимог, в якій позовні вимоги збігаються з вимогами, викладеними в позовній заяві. Дана заява прийнята судом до розгляду (а. с. 160-161).

30 липня 2020 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а. с. 175-176).

Після закриття підготовчого провадження, позивач знову подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у знятті позивача з обліку в реєстрі платників єдиного податку;

- скасувати рішення відповідача про виключення позивача з реєстру від 1 жовтня 2019 року;

- скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2019 р. в сумі 17 835,51 грн. (а. с. 192-194).

Позивач стверджує, що з червня 2018 р. перебував на спрощеній системі оподаткування та мав статус платника єдиного податку, який своєчасно і в повному обсязі ним сплачувався. З реєстру платників єдиного податку він дізнався, що рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області, з 1 жовтня 2019 р. його виключено з цього реєстру, у зв`язку з наявністю податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО). На думку позивача, позбавлення його статусу платника єдиного податку з підстави наявності податкового боргу, носить протиправний характер, так як відповідач дійшов помилкового висновку про наявність податкового боргу. З приводу нарахування єдиного внеску спірною вимогою (позивач помилково називає її податковою вимогою, тоді як відповідач прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску), позивач зазначив, що він не повинен сплачувати єдиний внесок, так як є платником єдиного податку.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Як ним зазначено, з червня 2018 р. ОСОБА_1 переведений на спрощену систему оподаткування та обліковується як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність у виді індивідуальної адвокатської діяльності. У вересні 2019 р. ГУ ДПС у Миколаївській області провело камеральну перевірку податкової звітності ОСОБА_1 та встановило, що позивач задекларував дохід за 2018 р. та повинен був сплатити ПДФО в розмірі 777,96 грн. Несплата самостійно задекларованого грошового зобов`язання з ПДФО, призвела до набуття ним статусу податкового боргу. Зазначені обставини стали підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації ОСОБА_1 як платника єдиного податку. Що стосується нарахування єдиного внеску, то відповідач вважає, що ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальних підставах і згідно інтегрованої картки платника податків, станом на 30 квітня 2019 р. за ним рахується заборгованість в сумі 12 327,15 грн. (а. с. 121-123).

Сторони клопотали про розгляд справи в письмовому провадженні (а. с. 223, 225).

Відповідно до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 з 1994 р. має статус адвоката, що підтверджується відповідним посвідченням (а. с. 164).

В 2018 р. позивач звернувся до контролюючого органу з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування і в червні того ж року отримав статус платника єдиного податку 2 групи, господарська діяльність за кодом КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права" (а. с. 35-39).

23 вересня 2019 р. ГУ ДПС у Миколаївській області провело камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено Акт № 2/06-1949701653 (надалі - Акт перевірки) (а. с. 130-132).

В Акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 має податковий борг в сумі 777,96 грн. на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що порушує вимоги ст. 298 п. 298.2. пп. 298.2.3. пп. 8 та ст. 299 п. 299.10. пп. 3 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області прийняла рішення 5/06-1949701653 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 з 1 жовтня 2019 р. (надалі - Рішення від 1 жовтня 2019 р.) (а. с. 133).

Під податковим боргом відповідач розуміє задекларовану позивачем в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 р. № 198 суму ПДФО в розмірі 777,96 грн. (а. с. 21-22, 40).

Слід зазначити, що в даній декларації позивачем задекларована інша сума ПДФО, яка не збігається із сумою податкового боргу, на яку вказує відповідач.

Як визначено ст. 291 п. 291.2. ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (ст. 291 п. 291.3. ПК України).

В п. 291.4. наведеної статті суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а саме фізичні особи-підприємці, поділені на чотири групи.

Отже, обрати спрощену систему оподаткування має право виключно фізична особа-підприємець, відповідно, особа, яка не має статусу фізичної особи-підприємця, не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містяться на сайті Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У відзиві відповідач зазначив, що обліковує позивача, як фізичну особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність у сфері права, без статусу фізичної особи-підприємця.

Приймаючи Рішення від 1 жовтня 2019 р., відповідач обґрунтував його посиланням на ст. 298 п. 298.2. пп. 298.2.3. пп. 8 ПК України, яка, в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачала, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Дана норма виходить з того, що платник законно перейшов на спрощену систему оподаткування, але в наступному допустив порушення вимог податкового законодавства та не погасив податковий борг, у зв`язку з чим втратив право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

В свою чергу п. 5 тієї ж норми встановлює іншу підставу для переходу на загальну систему оподаткування - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до ст. 45 ч. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу (ст. 128 ч. 1 ГК України).

Отже, фізична особа-підприємець, є однією з організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

Таким чином, оскільки обов`язковою передумовою для обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування, є наявність у неї статусу підприємця, якого позивач не має, прийняття відповідачем Рішення від 1 жовтня 2019 р. з посиланням на наявність податкового боргу, є протиправним, так як відповідач повинен був прийняти таке рішення у зв`язку з невідповідністю організаційно-правової форми господарювання позивача вимогам ПК України для застосування спрощеної системи оподаткування.

На цій підставі, суд знаходить Рішення від 1 жовтня 2019 р. протиправним і таким що підлягає скасуванню.

В той же час, така позовна вимога, як визнання протиправними дій ГУ ДПС у Миколаївській області, які полягають у виключенні ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, не може бути задоволена, так як відповідно до ст. 299 п. 299.10. ПК України, реєстрація платником єдиного податку анулюється шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, тобто відповідач оформлює своє волевиявлення окремим рішенням, яким в даному спорі є Рішення від 1 жовтня 2019 р., якому судом вже надана оцінка.

Дії суб`єкта владних повноважень можуть бути предметом окремого оскарження тільки в тому випадку, коли вони самі по собі порушують права позивача, без подальшого прийняття останнім рішення. У випадку, коли наслідками дій суб`єкта владних повноважень, є прийняття ним розпорядчого акту, то належним засобом захисту є оскарження такого акту, а не дій.

Що стосується нарахування позивачу єдиного внеску, суд зазначає таке.

6 листопада 2019 р. ГУ ДФС у Миколаївській області прийняла вимогу про сплату боргу (недоїмки), якою визначено, що станом на 31 жовтня 2019 р. ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, в сумі 17 835,51 грн. (а. с. 51).

Одним з конституційних обов`язків кожного, є сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 ч. 1 Конституції України).

Відповідно до приписів ст. 4 ч. 1 п. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.226. ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 , як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), є платником єдиного внеску у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і його нарахування для цієї категорії платників, здійснюється на загальних підставах.

При розгляді справи № 520/3939/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "… фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

69. При цьому аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

70. До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік»…

74. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність." (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86401183).

З наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду слідує, що фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними категоріями платників єдиного внеску із певними особливостями взяття на облік. Зокрема, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність приймається на облік в контролюючому органі не інакше, ніж за її ініціативою, шляхом подання відповідної заяви. Контролюючий орган не має права взяти таку особу на облік платників єдиного внеску за власною ініціативою.

Як встановлено судом, позивач не є фізичною особою-підприємцем і обліковується ГУ ДПС у Миколаївській області як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність), а тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, така особа може перебувати на обліку платників єдиного внеску тільки за її заявою.

Відповідач не подав суду доказів того, що позивач звертався до ГУ ДПС у Миколаївській області із заявою для взяття його на облік платників єдиного внеску, а тому нарахування позивачу спірною вимогою єдиного внеску, носить протиправний характер.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, маються підстави для часткового задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 4 610,0 грн. Враховуючи, що в даній справі позивачем заявлені дві немайнові вимоги (визнання дій протиправними та скасування Рішення від 1 жовтня 2019 р.) та одна майнова вимога (скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2019 р. № Ф-75-51), загальна сума судового збору, яка з урахуванням розміру ставок судового збору, які діяли в 2019 р., підлягає розподіленню за ст. 139 ч. 3 КАС України, складає 2 305,20 грн. Відповідно, залишок зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 304,80 грн. на підставі ст. 7 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий за клопотанням позивача.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу в розмірі 1 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) задовольнити частково.

2. У задоволені позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Миколаївській області, які полягають у виключенні ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, відмовити.

3. Рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) № 5/06-1949701653 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 1 жовтня 2019 р., визнати протиправним та скасувати.

4. Вимогу про сплату боргу недоїмки від 6 листопада 2019 р. № Ф-75-51, визнати протиправною та скасувати.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз