Рішення № 92294210, 12.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6510/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Болотіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79010, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 39806821) (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №32783/10/54.05 від 06.07.2020 про відмову у списанні недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 14.12.2018, як таке, що містить ознаку дискримінації;

- зобов`язати відповідача списати ОСОБА_1 нараховані суми недоїмки з єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 14.12.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 14.12.2018 перебуваючи в статусі суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, не отримувала дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Зазначає, що 14.12.2018 нею припинено підприємницьку діяльність. У зв`язку з набранням 03.06.2020 чинності змінами, внесеними до Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач звернулася до відповідача із заявою про списання нарахованої суми недоїмки за період з 01.01.2017 по 14.12.2018, яку не було сплачено нею в повному обсязі самостійно або стягнуто у порядку передбаченому законом, проте отримала відмову. Відповідач, як на підставу відмови покликається на те, що ОСОБА_1 не дотримано умову Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 № 2464, оскільки припинено підприємницьку діяльність 14.12.2018. Позивач вважає, що таке рішення податкового органу про відмову у списанні недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 14.12.2018 є невмотивованим та протиправним, а тому наявні підстави для скасування такого. Просила позов задовольнити.

Ухвалою від 19.08.2020 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 02.09.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 24.09.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до п.9 прим.15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу - звітності відповідно до вимог ч.2 ст. 6 цього Закону за період з 01.01.2017 по 03.06.2020. Відповідач вважає, що оскільки позивачем не дотримано вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників», а саме подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 14.12.2018, у списанні суми недоїмки ЄСВ було відмовлено правомірно. Тобто, станом на 03.06.2020 позивач не перебувала в статусі фізичної особи-підприємця, а тому на неї не поширюються положення п.9 прим.15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Враховуючи наведене, відповідач вважає доводи позовної заяви безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив у задоволені позову відмовити повністю.

Позивач 09.10.2020 подала до суду відповідь на відзив.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.12.2011 по 14.12.2018.

Запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2018.

ОСОБА_1 30.07.2020 звернулася до Залізничного управління ГУ ДПС у Львівській області із заявою, в якій просила списати нараховані їй суми недоїмки, штрафних санкцій і пені по єдиному внеску за період з 01.01.2017 по 14.12.2020, несплачені станом на день набрання чинності пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників».

ГУ ДПС у Львівській області 06.08.2020 за результатами розгляду вказаної заяви листом №32783/10/54.05 повідомлено позивача, що відповідно до п.9 прим.15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року платниками, зазначеними у п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу - звітності відповідно до вимог ч.2 ст. 6 цього Закону за період з 01.01.2017 по 03.06.2020. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Відповідач зазначив, що оскільки позивачем не дотримано вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників», а саме подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 14.12.2018, заява про списання суми недоїмки залишається без розгляду.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 № 2464 (далі - Закон України № 2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами п.4 ст.4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 8 Закону України №2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч.5 ст. 9 Закону України №2464 сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частина восьма статті 9 Закону України №2464 встановлює, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Статтею 6 Закону України №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.11 ст. 9 Закону України №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (частина одинадцята).

Отже, Законом України №2464 чітко встановлений обов`язок платника своєчасно сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану, та не передбачено можливість звільнення такого платника єдиного внеску від відповідальності, установленої за невиконання відповідного зобов`язання.

Законом України від 13 травня 2020 року № 592-ЇХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592), який опубліковано в газеті «Голос України» 02.06.2020 за № 88 та набирає чинності 01.01.2021, вносяться зміни до Закону України № 2464, крім п. 5 розд. І Закону № 592, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до п. 915 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному Законом № 2464. несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеним у пп. 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592 платниками, зазначеними у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (фізичними особами - підприємцями, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу - звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592. 3азнчена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для списання несплачених станом на день набрання чинності п. 5 розд. І Закону № 592 сум недоїмки, нарахованої платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема є те, що з такою заявою повинна звернутися саме фізична-особа підприємець.

Судом з долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що за власним рішенням ОСОБА_1 14.12.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №24150060004051389 про припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час набрання чинності п. 5 розд. І Закону № 592 та подачі до відповідача заяви від 30.07.2020 про списання суми недоїмки по єдиному внеску, позивач вже не перебувала в статусі фізичної-особи підприємця, відтак норми п. 915 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 щодо списання заборгованості по єдиному внеску на позивача не поширювались.

З огляду на встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів та обґрунтованих аргументів в підтвердження доводів про порушення відповідачем норм Закону №592 та Закону №2464.

В той же час відповідачем доведено правомірність відмови позивачу в списанні недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 14.12.2018, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача списати ОСОБА_1 нараховані суми недоїмки з єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 14.12.2018, то така задоволенню також не підлягає, оскільки відсутні законні підстави для списання такого боргу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 19.10.2020

Суддя Р.І. Кузан