Рішення № 92294072, 20.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6257/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Жовковської Ю.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить:

визнати протиправними дії в частині ненарахування та невиплати при її звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за 2014-2020 роки;

зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за 2014-2020 роки;

визнати протиправними дії щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» до складу сум грошового забезпечення, з якого обчислювалися та виплачувалися у 2016 році та у 2017 році грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов`язати перерахувати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення;

зобов`язати виплатити перераховану (збільшену) суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, вирахувавши вже виплачені суми допомог.

Позовні вимоги аргументує тим, що станом на день виключення її зі списків військової частини не нараховано та не виплачено компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Посилається на те, що додаткова відпустка, передбачена ч.4 ст.10-1 згаданого Закону, не використана нею за період проходження військової служби з 2014 року по 2020 рік, оскільки надання таких відпусток було припинено з настанням особливого періоду у 2014 році. З урахуванням невикористання позивачкою вказаної додаткової відпустки вона набула право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки. Зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване у один з двох способів: 1) безпосереднє надання відпустки після закінчення особливого періоду; 2) грошова компенсація відпустки особі. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивачки зі списків особового складу, усіх видів забезпечення відповідачем протиправно не було проведено з нею усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Окрім того, вказує, що до складу її місячного грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення грошової допомоги на оздоровлення відповідачем у квітні 2016 року та квітні 2017 року протиправно не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889. Тому дії щодо нарахування та виплати відповідачем у 2016 та у 2017 році та грошової допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди є протиправними та призвели до виплати позивачці грошової допомоги на оздоровлення у меншому розмірі ніж це передбачено законом.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що позовні вимоги позивачки є безпідставними. Зазначає, що ні постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року, ні наказом АДПСУ № 425 від 20.05.2008 року не визначено такого виду грошового забезпечення як додаткова грошова винагорода. Вказує, що винагорода не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовці, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення. Винагорода має окремий, разовий вираз виплати, оскільки виплачується визначеним категоріям військовослужбовців, і тоді, коли наявні кошти для їх виплати. Вона виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення та не має фіксованого розміру. Посилається на те, що виплата додаткової грошової винагороди обраховується від місячного грошового забезпечення, тобто вона не входить до складу місячного грошового забезпечення. Щодо виплати допомоги на оздоровлення відповідач зазначає, що позивачка не оскаржувала наказ на підставі якого йому виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення під час її отримання. Вона помилково вважає, що має право на одержання допомоги на оздоровлення в розмірі грошового забезпечення (не місячного) з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року. Законом встановлені виплати в розмірі місячного грошового забезпечення, а поняття грошового забезпечення з урахуванням правової позиції Верховного Суду значно ширше. Щодо посилання позивачки на постанову Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012 року вказує, що позивачка підпадає під дію абзацу 11 п.14 ст.10-1 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року, в якому не зазначена норма щодо надання додаткової відпустки у зв`язку з тим, що була звільнена на підставі закінчення тернміну дії контракту. Окрім того, наказ про виключення позивачки зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення не містить виплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки. Позивачка вказаний наказ не оскаржує та не оскаржувала раніше, з рапортом про невиключення зі списків особового складу частини без повного розрахунку не зверталась. Також аргументує, що судова практика, на яку посилається позивачка не стосується вказаних правовідносин.

У відповіді на відзив від 28.08.2020 року позивачка зазначає, що відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою № 889, до складу її грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу на оздоровлення, не включено. Вказує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього закону. Щодо судової практики посилається на те, що за наявності протилежних правових висновків слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Також зазначає, що місячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889 та виплачувалась щомісяця з дня застосування у Держприкордонслужбі Інструкції № 73 до настання змін на законодавчому рівні, що мало місце у березні 2018 році, тобто мала постійний характер, а тому повинна була включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 33-ОС від 31.01.2020 року старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії - старшого техніка (фахівця зв`язку) групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «Циків» (тип В) відділу прикордонної служби «Шегині» І категорії (тип Б), звільнену за підп. «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02.02.2020 року.

28.05.2020 року позивачка звернулася із запитом до відповідача щодо отримання при звільненні всіх належних їй виплат.

Листом від 11.06.2020 року № 11/Г-126 відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення буде здійснено згідно розрахунку після надходження коштів для відповідних виплат. Ураховуючи, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, відпустки, що не надавалися учасникам бойових дій в особливий період вважаються такими, що є не використаними. Оскільки відповідно до пунктів 17-19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання деяких додаткових оплачуваних відпусток в особливий період припинено, виплата грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки не передбачена. Відповідно така не нараховувалась.

Не погодившись з такою відповіддю позивачка звернувся з позовом до адміністративного суду.

Змістом спірних правовідносин є відмова відповідача виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2014-2020 роки, перерахувати та виплатити суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, вирахувавши вже виплачені суми допомог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009 року, з наступними змінами та доповненнями (далі -Положення) особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Згідно з абзацом 2 п.292 Положення після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Відповідно до абзацу 5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року, з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 3543-ХІІ), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2012-ХІІ від 20.12.1991 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2012-ХІІ), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 1 ч.4 ст.10-1 Закону № 2012-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Згідно з абзацом 2 ч.4 ст.10-1 Закону № 2012-ХІІ перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 цієї ж статті передбачає, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Відповідно до додатку 4 (Перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку) до постанови Кабінету Міністрів України №702 від 01.08.2012 року військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Відповідно до п.1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 (далі - Порядок), щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Згідно з п.11 Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка впродовж 2013-2020 років проходила військову службу у підрозділах Державної прикордонної служби України на посадах інспектора прикордонної служби 1, 3 категорій.

Судом встановлено, що при звільненні позивачки з військової служби відповідач не провів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону № 2012-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2020 роки. В судове засідання таких доказів також не подав.

Відповідно до абз.3 ч.14 ст.10-1 Закону № 2012-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та вказаного пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачці компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону № 2012-ХІІ.

Окрім того, з приводу доводів відповідача, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки, суд звертає увагу на наступне.

Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

З огляду на те, що позивачка навела законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати їй грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у період з 2014 по 2020 роки, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з приводу невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачці обчислювалися та виплачувалися грошова допомога на оздоровлення у 2016 та 2017 роках та зобов`язання виплатити їй перераховану (збільшену) суму грошової допомоги на оздоровлення за відповідні роки, з урахуванням включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення військовослужбовця, суд зазначає наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17 зроблено наступні висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", з наступними змінами та доповненнями, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Ураховуючи наведене, щомісячна додаткова грошова винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 320/7310/16-а від 06.03.2019 року, № 560/589/17 від 12.06.2019 року, №569/8920/16-а від 27.11.2019 року, № 295/11615/17 від 30.09.2020 року.

Водночас, представник відповідача посилається на практику, яка містить протилежні правові висновки.

Так, постанова Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 817/1196/17 передбачає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 750/6945/17 суд зазначив, що що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Постановою Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 826/14853/17 передбачено наступне: щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, правові висновки у практиці не містять однозначної думки з приводу правовідносин щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення військовослужбовців, що, у свою чергу, вказує на нечіткість та неточність чинного законодавства у спірних правовідносинах.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, з наступними змінами та доповненнями, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив позивачці до розрахунку допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Вказані дії відповідача спричинили отримання позивачем допомоги на оздоровлення у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2014-2020 роки та щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислювалася та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення у 2016-2017 роках, не відповідають критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Як наслідок підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо спонукання до вчинення дій.

Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині ненарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за 2014-2020 роки.

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: Львівська область, місто Мостиська, вул.Ярослава Мудрого, 113, код ЄДРПОУ 14321699) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за 2014-2020 роки.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» до складу сум грошового забезпечення, з якого їй обчислювалися та виплачувалися у 2016 році та у 2017 році грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: Львівська область, місто Мостиська, вул.Ярослава Мудрого, 113, код ЄДРПОУ 14321699) перерахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: Львівська область, місто Мостиська, вул.Ярослава Мудрого, 113, код ЄДРПОУ 14321699) виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перераховану (збільшену) суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, вирахувавши вже виплачені суми допомог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк