Ухвала суду № 92293974, 13.10.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15984/20

Провадження № 2-з/752/326/20

У Х В А Л А

13.10.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Медведєвої К.І.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м.Києві державної адімністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним та скасування запису про реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м.Києві державної адімністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним та скасування запису про реєстрацію права власності.

Відповідно до поданої заяви позивач просить визнати недійсним договір дарування 46\100 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований за №1798, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В., та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 46\100 частини квартири, що становить 25,7 кв.м. загальної площі, 10,5 кв.м. житлової площі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 23203985, дата та час реєстрації - 06.11.2017 р. 13:56:17.

В ході підготовчого провадження позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Свою заяву позивач обгрунтовує тим, що зміст оскаржуваного договору дарування суперечить законодавству, оскільки відповідач ОСОБА_2 набула право власності на 46/100 части квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з порушенням законодавства у сфері приватизації. На підставі дій відповідача сина позивача, який зареєстрований та проживає у зазначеній вище квартирі та відповідно має право користування нею відповідно до мирової угоди, затвердженої 06 червня 2012 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-1855/12, та ст. 64 Житлового кодексу Української PCP, було неправомірно обмежено у житлових правах, а саме: можливості набуття належних йому квадратних метрів житла в порядку приватизації. ОСОБА_1 зазначає, що з метою ефективного захисту та поновлення житлових прав його сина, за захистом яких він, як законний представник і звернувся до суду, необхідно застосувати заходи забезпечення позову, які спрямовані на те, щоб до моменту завершення розгляду даної справи і набрання рішенням законної сили відповідач ОСОБА_3 не зміг відчужити належну йому частину нерухомого майна, яке є предметом оскаржуваного договору дарування. Невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та призведе до порушення майнових інтересів неповнолітнього сина позивача, у зв`язку з чим вжиття заходів забезпечення позову є необхідним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії;встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, або грошові кошти, що належать відповідачеві.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд встановив, що між сторонами існує спір щодо дійсності договору дарування 46\100 частини квартири та правоміроності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 46\100 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі, суд вважає співмірними заходами забезпечення з огляду на предмет спору, він відповідає характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та здатний забезпечити в подільшому виконання рішення суду у разі задоволення позову та унеможливить порушення прав позивача на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, суть позовних вимог, беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому унеможливити виконання рішення у даній справі у разі подальшого відчуження майна, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення даного позову.

Керуючись ст.ст.149, 150 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м.Києві державної адімністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним та скасування запису про реєстрацію права власності задовольнити.

Накласти арешт на 46\100 частину квартири, яка знаходится за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувачем є ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), боржником є ОСОБА_3 (заресєтрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала є виконавчим документом.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Строк предявлення ухвали до виконання становить 3 (три) роки.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: