Рішення № 92293946, 07.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002529

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 1.380.2019.002529 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати видане Яріш Олені Ігорівні Рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000238/2 від 19.02.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати видану ОСОБА_1 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356 від 19.02.2019 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 10.01.2019 року позивач придбала у шведської фірми АТ «Глобал Тріангл» автомобіль «Шкода» модель «Октавія», універсал, категорія М1, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`ємом 1598 см3, дизельний, ціною 55980 шведських крон, який 21.01.2019 року було ввезено на митну територію України.

Згідно представлених документів, які виготовлені у Швеції, вартість автомобіля становить:

- рахунок-фактура /інвойс/, купівля автомобіля шведською фірмою АТ «Глобал Тріангл» на аукціоні в Швеції - вартість автомобіля з ПДВ становить 69 975 шведських крон;

- чек Нордеас інтернет банку Пріват, оплата по рахунку шведською фірмою АТ «Глобал Тріангл» на суму - 69 975 шведських крон;

- чек Нордеас інтернет банку Пріват, повернення ПДВ шведській фірмі АТ «Глобал Тріангл» на суму - 13 995 шведських крон;

- рахунок-фактура /інвойс/, купівля автомобіля ОСОБА_1 у шведської фірми АТ «Глобал Тріангл» - вартість автомобіля становить 58 980 шведських крон;

Крім того позивач при ввезенні автомобіля на митну територію України представила пакет додаткових документів, згідно яких вартість автомобіля, становить 58 980 шведських крон.:

- рахунок-фактура /інвойс/ - митна декларація ІІА209190/2019/024981-форма МД-2

- митна декларація UА209190/2019/024981-форма МД-6;

- інформаційний лист при перетині кордону з Республікою Польща.

21.01.2019р. ОСОБА_1 , подала на Львівську митницю ДФС у Львівській облаcті вище зазначений пакет документів щодо розмитнення дано автомобіля.

Відповідач не мав претензій до поданих документів але прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товару № СІА209000/2019/000109/2 від 19 лютого 2019 року з посиланням на ст.ст. 57, 59, 60, 62, 63 МК України відповідно до ст.64 МК України за резервним методом. При цьому відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні, випуску пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2019/00356 від 19 лютого 2019 року. Відповідач покликається на спрацювання Автоматизованої системи аналізу управління ризиками, в результаті чого у нього виникли сумніви у правильної визначення митної вартості автомобіля, оскільки АСАУР ДФС визначив вартість автомобіля на суму 13 434.50 євро.

Позивач вважає, що оскаржувані Рішення та Картка є незаконні необґрунтовані, не відображають дійсних обставин справи, складені відсутності належних доказів.

Позивач зазначає, що ним було подано відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 53 МК України в якій наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом, митний орган не зазначив, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено вартість товару, а також які обставини стали підставою для неможливості послідовного застосування Митницею попередніх методів визначення митної вартості.

Позивачем було надано митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість, яка ним заявлена, а тому відповідач був зобов`язаний в силу вимог статей 57, 58 МК України прийняти рішення про можливість застосування митної вартості товарів, заявленої позивачем.

Відповідачем в своєму Рішенні та Картці відмови, жодним чином не було обґрунтовано із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив з підстав, що у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до постанови КМУ №1077 від 12.12.2018 АСАУР та складає 13434,50 Євро. Відповідно до вимог ч. 1 ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Проте касові або товарні чеки щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавались.

Яким чином здійснювався розрахунок до виставлення такого в рахунку-фактурі - невідомо. У копіях чеків «Чек Нордеас інтернет банку Пріват» ніде не зазначено, за що здійснюється оплата.

Про неподання касових або товарних чеків щодо здійснення оплати

вказано в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вартість транспортного засобу була визначена відповідачем самостійно.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові докази та документи, просив в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 24 вересня 2019 року у даній справі відкрито спрощене провадження у справі. Ухвалою судді від 25 листопада 2019 року постановлено про перехід з спрощеного провадження в загальне позовне провадження. Ухвалою суду від 19.02.2020 року позовну заяву залишено без розгляду. Постановою ВААС від 05.05.2020 року ухвалу ЛОАС від 19.02.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано. Ухвалою судді від 15.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні обставини.

21.01.2019 року позивач подала на Львівську митницю ДФС у Львівській області митному органу попередню митну декларацію №UA209190/2019/024981 на автомобіль «Шкода» модель «Октавія», універсал, категорія М1, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`ємом 1598 см3, ціною 55980 шведських крон.

19.02.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2019/000109/2, відповідно якого скориговано вартість автомобіля до 13434,50 євро.

19.02.2019 року відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356. Причиною відмови зазначив: «Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр.12,45 МД, (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000109/2). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст.257 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 №651), невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ №4495 від 13.03.2012р., ст.54 п. 6 , п.п.1», а також, що «необхідно подати нову митну декларацію, з дотриманням вимог ч.2 ст.263 МКУ та з урахуванням причин відмови, а саме слід вірно вказати митну вартість товару із внесенням змін у гр.12,45 МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000109/2 від 19.02.2019».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Докази надані позивачем, копії, а саме:

- рахунок-фактура /інвойс/, купівля автомобіля шведською фірмою АТ «Глобал Тріангл» на аукціоні в Швеції - вартість автомобіля з ПДВ становить 69 975 шведських крон;

- чек Нордеас інтернет банку Пріват, оплата по рахунку шведською фірмою АТ «Глобал Тріангл» на суму - 69 975 шведських крон;

- чек Нордеас інтернет банку Пріват, повернення ПДВ шведській фірмі АТ «Глобал Тріангл» на суму - 13 995 шведських крон;

- рахунок-фактура /інвойс/, купівля автомобіля ОСОБА_1 у шведської фірми АТ «Глобал Тріангл» - вартість автомобіля становить 58 980 шведських крон;

Крім того позивач при ввезенні автомобіля на митну територію України представила пакет додаткових документів, згідно яких вартість автомобіля, становить 58 980 шведських крон.:

- рахунок-фактура /інвойс/ - митна декларація ІІА209190/2019/024981-форма МД-2

- митна декларація UА209190/2019/024981-форма МД-6;

- інформаційний лист при перетині кордону з Республікою Польща.

судом враховуються, оскільки такі були підставою здійснення митного оформлення товару.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст.52 МК України передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також, згідно з ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд вважає необґрунтованими посилання Митниці на те, що жодних документів, які підтверджуються здійснення оплати за вказаний транспортних засіб, декларантом до митного оформлення не надано, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Таким чином, подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача, оскільки спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.

Відповідач обмежився лише загальним висновком про те, що невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ № 4495-VI від 13.03.2012 року ст. 54 п. 6.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що спірні рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA209000/2019/000109/2 від 19.02.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356 від 19.02.2019 року не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем.

Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 132, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000109/2 від 19.02.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00356 від 19.02.2019 року, прийняту Львівською митницею ДФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 3169,28 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 16.10.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.