Рішення № 92293803, 20.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2988/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 12 серпня 2020 року позовну заяву адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу; оригіналу або копії ордеру, оформленого з дотриманням вимог законодавства.

Ухвалою від 14 вересня 2020 року продовжено адвокату Ковтун Любові Яківні в інтересах ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних днів з дати отримання даної ухвали, запропоновано позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу.

26 серпня 2020 року від позивача до суду надійшов уточнений адміністративний позов, такими вимогами:

1) визнати неправомірними дії Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в страховий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах згідно з абзацом 1 частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України;

2) зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії період роботи у ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» за період з 01.03.2009 по 29.07.2011, та довідку від 04.04.2019 № 27 за період роботи в ТОВ «Шахта «Донбас» з 19.01.2009 по 28.02.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що 01.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії згідно з абзацом 1 частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача від 08.07.2020 № 54 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком згідно з абзацом 1 частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного страхового стажу 25 років або 20 років за Списком № 1. В рішенні зазначено, що позивач надав до управління довідку від 04.04.2019 № 16, яка уточнює пільговий характер роботи у ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» за період з 01.03.2009 по 29.07.2011, та довідку від 04.04.2019 № 27 за період роботи в ТОВ «Шахта «Донбас» з 19.01.2009 по 28.02.2009, видані підприємствами, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб зареєстровані у м. Харцизьк, Донецької області. Отже, на підставі зазначених вище довідок, уточнюючих пільговий характер роботи періоди роботи з 19.01.2009 по 28.02.2009 та з 01.03.2009 по 29.07.2011 не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи, на пільгових умовах за провідними професіями (за умови зайнятості на таких роботах 20 років), оскільки довідки видані підприємством, що розташоване на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085, м. Харцизьк, Донецької області, яке знаходиться на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Страховий стаж з урахуванням інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, наявних в індивідуальних відомостях про застраховану особу станом на день звернення 01.07.2020 за призначенням пенсії складає 23 роки 05 місяців 09 днів, у тому числі стаж роботи на пільгових умовах 22 роки 04 місяці 29 днів, а саме: стаж роботи, як працівнику безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 25 років) складає 1 рік 05 місяців 17 днів, стаж роботи на пільгових умовах за провідними професіями (за умови зайнятості на таких роботах 20 років) складає 16 років 11 місяців 12 днів та додатково при взаємозаліку стажу згідно з частиною п`ятою статті 114 Закону № 1058-IV до стажу вислуги років працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 25 років) зараховано 4 роки.

Представник позивача вважає відмову у зарахуванні в розрахунок пільгового стажу за періоди роботи у ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 01.03.2009 по 29.07.2011, та період роботи в ТОВ «Шахта «Донбас» з 19.01.2009 по 28.02.2009 р. в м. Харцизьк, Донецької області незаконною, такою що суперечить діючому законодавству.

Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 48-49).

12.10.2020 за вх. № 41319/2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 111-117), в якому відповідачем в обґрунтування своєї позиції зазначено таке.

01.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою в формі № 10 під № 1860/339 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону № 1058-ІV. Заяву та документи прийнято 01.07.2020, про що свідчить розписка-повідомлення. Дата народження позивача за паспортом громадянина України ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, як зазначає відповідач, на день звернення із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 41 рік 11 міс. 02 дні (29.07.2020 - виповнилось 42 роки). Позивач працює. Відповідач зазначає, що за нормами, встановленими частиною п`ятою статті 45 закон № 1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Одночасно із заявою про призначення пенсії позивач 01.07.2020 надав відповідачу такі власноруч написані заяви, у яких просив: при призначені пенсії долучити довідку з «Шахтоуправління Донбасс»; призначити пенсію по наданим довідкам про стаж, оскільки в трудовій книжці виправлена дата заповнення; про ознайомлення з правилами надання надбавки на неповнолітніх дітей (позивач просив надбавку не надавати, оскільки працює); при призначенні пенсії заробітну плату враховувати за даними персоніфікованого обліку.

Заяву від 01.10.2019 про виплату пенсії на рахунок, відкритий позивачем в ПриватБанку. Відповідач вказує, що з копії розписки-повідомлення вбачається, що під час звернення 01.07.2020 за призначенням пенсії позивач надав відповідачу такі документи: довідку РНОКПП; заяву про призначення/перерахунок пенсії від 01.07.2020; паспорт НОМЕР_1 ; трудову книжку - 1 шт. - ВА № 003320; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання - 1 шт. - ДЗ ВК № 015173; довідку про прийняття на роботу (навчання) - 1 шт - № 112; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників - 8 шт - № 260, № 486, № 598, № 599, № 4266, № 7392, № 11/3011-33, № 1994314; документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсії - 10 шт - б/н, № 201, № 202, № 203, № 204, № 567, № 567, № 602-к, № 665-к, 11-1214-33; документи про стаж, що визначені Порядком № 637 - 12 шт - б/н, б/н, № 108, № 109, № 110, № 111, № 950, № 996, № 1416, № 4786, № 11/03-2066, № 11/0329-33.

За розрахунком стажу (Стаж для розрахунку. ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплата Пенсії) тривалість стажу позивача складає 23 роки 05 місяців 09 днів, у тому числі стаж роботи на пільгових умовах 22 роки 04 міс. 29 днів, а саме: стаж роботи, як працівнику безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 25 років) складає 01 рік 05 місяців 17 днів, стаж роботи на пільгових умовах за провідними професіями (за умови зайнятості на таких роботах 20 років) складає 16 років 11 місяців 12 днів та додатково при взаємозаліку стажу згідно з частиною п`ятою статті 114 Закону № 1058-ІV до стажу вислуги років працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 25 років) зараховано 04 роки. 00 міс. 00 днів.

Отже, на думку відповідача, за наявним пільговим стажем, позивач не має право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-ІV незалежно від віку, оскільки за вимогами законодавства необхідно 25 років пільгового стажу (натомість позивач має 22 роки 04 місяці 29 днів).

Враховуючи, що стаж позивача стаж роботи позивача на пільгових умовах 22 роки 04 місяці 29 днів, що суперечить вимогам положенням частини третьої статті 114 Закону № 1058-ІV (не менше 25 років), відповідач рішенням від 08.07.2020 № 54 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з абзацом 1 частини третьої статті 114 Закону № 1058-ІV. Рішенням відповідача від 08.07.2020 № 54 позивачу також повідомлено про: про право виходу на пенсію з 30.07.2028 після досягнення віку 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років; про можливість допрацювати необхідний стаж роботи на пільгових умовах за провідними професіями для призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку; про право на оскарження цього рішення в порядку адміністративного судочинства.

Листом від 10.07.2020 № 1241-31-8/1558 відповідач направив рішення від 08.07.2020 № 54 на адресу позивача.

Відповідач зазначив, що прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного пільгового стажу (не менше 25 років) роботи згідно з абзацом 1 частини третьої статті 114 Закону № 1058-ІV.

Відповідач вказує, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (абзац 4 пункту 2.14 Інструкції № 58).

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідач зауважив, що виключно записами в трудовій книжці не може бути підтверджено, чи був зайнятий працівників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня, а тому для підтвердження цієї обставини відповідач вимагає від позивача надання відповідних уточнюючих довідок.

Відповідач вказує, що проведення атестації робочих місць при виконанні робіт зі особливо шкідливими умовами праці після 21.08.1992 є обов`язковою умовою для зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

На підтвердження наявності пільгового стажу за Списком № 1. до заяви про призначення пенсії від 01.07.2020 позивач надав відповідачу: довідку від.04.04.2019 № 16, видану ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» (ЄДРПОУ 00174668), яка уточнює пільговий характер роботи у ПАО «Шахтоуправление «Донбасс» за період з 01.03.2009 по 29.07.2011; довідку від 04.04.2019 № 27, видану ТОВ «Шахта «Донбас» (ЄДРПОУ 35711637), яка уточнює пільговий характер роботи позивача в ООО «Шахта «Донбасс» за період роботи з 19.01.2009 по 28.02.2009. За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»: Україна, 83059, Донецька обл., місто Донецьк. За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Шахта «Донбас»: Україна, 86781, Донецька обл., місто Харцизьк, селище міського типу Зуївка, вулиця Артема, будинок 110.

Відповідач зазначив, що довідки від 04.04.2019 № 16 та від 04.04.2019 № 27, видані підприємствами, що мають реєстрацію на тимчасово окупованих територіях України.

Відповідач зазначає, що не може провести перевірку достовірності видачі зазначених вище довідок, не може здійснити проведення зустрічної перевірки та витребувати виписки із наказів по підприємствам про проведення атестації на відповідному робочому місці та врахувати вказані довідки, вважає довідки такими, що є недійсними і, на думку відповідача, вони не можуть створювати правових наслідків.

Відповідач посилаючись на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28.03.2017 № 3226/02-02, вказує, що ГУ ПФУ в Луганській області надало роз`яснення, що будь-які документи для призначення (перерахунку) пенсій (довідки, що підтверджують стаж роботи; довідки, які уточнюють пільговий характер робіт за Списком № 1 та № 2; довідки про заробітну плату; завірені первинні документи, тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній український владі території, які перереєстровані на контрольованій території, до робити не застосовувати.

На думку відповідача, управління як державний орган, що реалізує політику у соціальній сфері, яка затверджується та координується Кабінетом Міністрів України, здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 25-26).

01 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою за призначенням / перерахунком пенсії, додавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні (арк. спр. 62-63).

Рішенням Рубіжанського ОУПФУ Луганської області від 08.07.2020 № 54 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з абзацом 1 частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування рішення зазначено, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надав до управління довідку від 04.04.2019 № 16, яка уточнює пільговий характер роботи у ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» за період з 01.03.2009 по 29.07.2011 та довідку від 04.04.2019 № 27 за період роботи в ТОВ «Шахта «Донбас» з 19.01.2009 по 28.02.2009, видані підприємствами, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб зареєстровані у м. Харцизьк, Донецької області. Отже, на підставі зазначений; вище довідок, уточнюючих пільговий характер роботи періоди роботи з 19.01.2009 по 28.02.2009 та з 01.03.2009 по 29.07.2011 не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи, на пільгових умовах за провідними професіями (за умови зайнятості на таких роботах 20 років), оскільки довідки видані підприємством, що розташоване на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085, м. Харцизьк Донецької області, яке знаходиться на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Згідно зі статтею 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначенні у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків. З урахуванням зазначеного надані ОСОБА_1 довідки про пільговий характер роботи від 04.04.2019 № 16 та № 27 не є дійсними, не створюють правових наслідків і не можуть бути враховані при призначенні пенсії. Проте в індивідуальних відомостях про застраховану особу по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування міститься інформація за періоди роботи в ПАТ «Шахтоуправлінні «Донбас», ТОВ «Шахта «Донбас», відповідно до якої, до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 зараховано період з 01.03.2009 по 31.12.2009 за Списком № 1, але цей період не зараховано до пільгового стажу роботи, як працівнику безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 20 років). Таким чином, станом на 01.07.2020 (дата звернення) загальний стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 05 місяців 09 днів, у тому числі стаж роботи на пільгових умовах 22 роки 04 місяці 29 днів, а саме: стаж роботи, як працівнику безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 25 років) складає 1 рік 05 місяців 17 днів, стаж роботи на пільгових умовах за провідними професіями (за умови зайнятості на таких роботах 20 років) складає 16 років 11 місяці 12 днів та додатково при взаємозаліку стажу згідно з частиною п`ятою статті 114 Закону № 1058-ІV до стажу вислуги років працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 25 років) зараховано 4 роки. Отже, за наявним пільговим стажем ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-ІV незалежно від віку (необхідно 25 років пільгового стажу) (арк. спр. 7-8).

Спірним є не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоди його роботи в ТОВ «Шахта «Донбасс» з 19.01.2009 по 28.01.2009 та в ПАО «Шахтоуправління «Донбасс» з 01.03.2009 по 29.07.2011.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з частиною третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 09.12.2019 позивач, при розгляді заяви позивачу визначено загальний страховий стаж 42 років 5 місяців 9 дні, з яких на роботах за списком № 1 - 19 років 3 місяців 6 днів.

Дослідженням копії трудової книжки позивача встановлено, що за спірний період у ній наявні такі записи (арк. спр. 11-12):

по товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбасс»

- запис № 26: 19.01.2009 прийнятий прохідником 4 розряду з повним робочим днем, тимчасово на 2 місяці, наказ від 19.01.2009 № 15-к;

- запис № 27: 18.03.2009 зарахований до штату постійно прохідником 5 розряду з повним робочим днем, наказ від 18.03.2009 № 79-к;

- запис № 28: запис № 27 не дійсна;

- запис № 29: 28.02.2009 звільнений за ст. 38 КЗпП України власне бажання, наказ від 28.02.2009 № 59/11к;

по ВАТ «Шахтоуправління «Донбасс»

- запис № 30: 01.03.2009 прийнятий прохідником 4 розряду з повним підземним робочим днем, наказ від 01.03.2009 № 67 к;

- запис № 31: 18.03.2009 проходчиком 5 розряду з повним підземним робочим днем, наказ від 18.03.2009 № 90к;

- запис № 32: згідно з наказом МУП України від09.09.2010 № 339 ВАТ «Шахтоуправління Донбасс» перейменовано в ПАТ «Шахтоуправління Донбасс»;

- запис № 33: 29.07.2011 звільнений за ст. 38 КЗпП України власне бажання, наказ від 29.07.2009 № 363-к.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до страхового та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи у ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 01.03.2009 по 29.07.2011, в ТОВ «Шахта «Донбас» з 19.01.2009 по 28.02.2009, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 19.01.2009 по 28.02.2009 працював проходчиком 4 розряду з повним робочим днем під землею в ТОВ «Шахта «Донбасс» та з 01.03.2009 по 29.07.2011 працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем з повним робочим днем під землею в ПАТ «Шахтоуправління Донбасс».

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

При цьому відповідачем ані в оскарженому рішенні, ані у відзиві на позов взагалі не зазначено, чому ним не зараховано спірні періоди роботи до пільгового стажу на підставі записів трудової книжки, які недоліки містять зазначені записи та чому саме ці періоди роботи позивача мають, на думку відповідача, бути підтвердженні уточнюючими довідками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом № 1788 (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо роботи позивача із повним робочим днем під землею.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Проте записи у трудовій книжці у періоди з 19.01.2009 по 28.02.2009 та з 01.03.2009 по 29.07.2011 не містять відміток щодо атестації робочих місць.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовано вимоги щодо наявності у нього необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, до матеріалів справи також надано копії документів, видані установами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території: довідку від 04.04.2018 № 16 про підтвердження наявного трудового стажу з з 01.03.2009 по 29.07.2011 на ПАО «Шахтоуправління Донбасс»; історичну довідку, наказу про результати атестації підземних робочих місць по умовам праці від 16.05.2006 № 700 ДВАТ «Шахтоуправління Донбасс»; наказу про результати атестації підземних робочих місць по умовам праці від 20.04.2011 № 528 ПАТ «Шахтоуправління Донбасс»; довідку від 04.04.2019 № 27 про підтвердження наявного трудового стажу з 19.01.2009 по 28.02.2009 на ТОВ «Шахта «Донбасс»; наказу про результати атестації підземних робочих місць по умовам праці від 25.11.2008 № 148 ТОВ «Шахта «Донбасс» (арк. спр. 18-24).

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи відповідач з посиланням на Закон України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на окупованій території України» посилається на не можливість врахування наданих пільгових довідок, оскільки вони видані підприємствами розташованими на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Оцінюючи посилання відповідача на те, що підприємства, якими були видані документи, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, тому такі документи відповідачем не можуть бути прийняті до уваги, суд зазначає таке.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у якому включено міста Донецьк та Харцизьк.

Розпорядженням КМУ № 1085-р від 07.11.2014 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого також включено, зокрема міста Донецьк та Харцизьк.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Україною, відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки наказів (витягу) щодо проведення атестації робочих місць, засвідчених установами, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Зазначені висновки суду жодним чином не легалізують самі установи, що видали (засвідчили) такі накази.

Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 (справа № 583/392/17).

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеними професіями у спірні періоди до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи: з 19.01.2009 по 28.02.2009 в ТОВ «Шахта «Донбасс» та з 01.03.2009 по 29.07.2011 в ПАТ «Шахтоуправління Донбасс».

З огляду на вищевикладене рішення відповідача від 08.07.2020 № 8 не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності, добросовісності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другої статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 08.07.2020 № 54 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши рішення Рубіжанського ОУПФУ Луганської області від 08.07.2020 № 54 про відмову в призначенні пенсії згідно з абзацом 1 частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 та зобов`язавши Рубіжанського ОУПФУ Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2020 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача для призначення пенсії на пільгових умовах періодів роботи з 19.01.2009 по 28.02.2009 в ТОВ «Шахта «Донбасс» та з 01.03.2009 по 29.07.2011 в ПАТ «Шахтоуправління Донбасс», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».

Також суд зазначає, що самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 840,80 грн судового збору (арк. спр. 4).

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А, код ЄДРПОУ 41245565) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 08 липня 2020 року б/н про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з абзацом 1 частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах періоди роботи ОСОБА_1 з 19.01.2009 по 28.02.2009 в ТОВ «Шахта «Донбасс» та з 01.03.2009 по 29.07.2011 в ПАТ «Шахтоуправління Донбасс», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Захарова