Рішення № 92293539, 15.10.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2599/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ярошук Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження

адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

представник: Усатенко В.Ю.

відповідач: Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22, код ЄДРПОУ 40112170)

представник: Борисенко Н.В.

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Усатенка В.Ю., звернулася до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області (надалі - РСЦ МВС в Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з квітня 2017 року ОСОБА_1 працювала в РСЦ МВС в Кіровоградській області. Однак наказом №32К/ТР від 19.06.2020 року її звільнено відповідно до пп.1-1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією РСЦ МВС в Кіровоградській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" з припиненням державної служби 23.06.2020 року. Позивачка вважає своє звільнення незаконним та зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано не державний орган, а територіальні органи центрального органу виконавчої влади, а оскільки МВС не відмовилося від функцій та завдань, які виконували ці органи, а передало їх іншому територіальному органу - ГСЦ, тому відповідач повинен був працевлаштувати її в новостворених територіальних (відокремлених) підрозділах ГСЦ. При цьому позивачка посилається на висновки Верховного Суду України та зазначає, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати завдання установи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Позивачка стверджує, що всупереч таким висновкам, при її звільненні не були дотримані гарантії, передбачені трудовим законодавством, оскільки з моменту попередження про звільнення їй не було запропоновані посади, на яких вона б могла бути працевлаштована. З цих підстав позивачка просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області від 19.06.2020 року №32К/ТР про її звільнення із припиненням державної служби;

- поновити її на державній службі на посаді провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області з 24.06.2020 року;

- стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 15.07.2020 року відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у зв`язку з ліквідацією РСЦ МВС в Кіровоградській області, яка відбулася на виконання постанови Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", позивачку було своєчасно попереджено про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини 1, пункту 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу". Інша робота їй не пропонувалася, оскільки відбувалася повна ліквідація установи та втрата чинності штатів. Доводячи законність оскарженого наказу, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 22.08.2017 року була прийнята на державну службу в Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області, з 09.10.2019 року призначена на посаду провідного спеціаліста відділу логістики в порядку просування по службі, як така, що успішно пройшла за конкурсом, має дев`ятий ранг державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби. (а.с. 10 - 11)

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", пунктом 1 якої постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком, зокрема Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області.

На виконання цієї постанови наказом МВС України №218 від 03.03.2020 року "Про утворення ліквідаційних комісій територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" утворено ліквідаційні комісії територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ та призначено голів ліквідаційних комісій, зокрема голову ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області. (а.с. 49)

Головою ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Кіровоградській області видано наказ №413/д від 10.03.2020 року "Про затвердження плану заходів, пов`язаних з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області". Цим Планом заходів зокрема передбачено забезпечити письмове персональне попередження державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області про наступне припинення державної служби та вивільнення (пункт 1-1 частини першої, пункт 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", статті 49-2 КЗпП України). (а.с. 75 - 77)

Головою ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Кіровоградській області позивачці 10.03.2020 року вручено попередження, яким її повідомлено про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини 1, пункту 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області та звільнення із займаної посади не раніше 30 календарних днів з дня попередження. (а.с. 51)

Наказом голови ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Кіровоградській області №32К/ТР від 19.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачку відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" звільнено з посади провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби з 23.06.2020 року. (а.с. 52)

Не погодившись зі своїм звільненням, позивачка 10.07.2020 року звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу визначені Законом України "Про державну службу".

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Порядок припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначений статтею 87 Закону України "Про державну службу".

Так, частиною 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Згідно з частиною 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Отже, звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з реорганізацією державного органу (п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу") та у зв`язку з ліквідацією державного органу (п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу") є різними підставами припинення державної служби.

Визначення терміну "державний орган" наведене у частині 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", згідно з яким державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Судом установлено, що позивачка перед звільненням займала посаду державної служби в Регіональному сервісному центрі МВС в Кіровоградській області - територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. Спірним наказом позивачку звільнено з припиненням державної служби у зв`язку з ліквідацією цього державного органу, проведеною на підставі постанови Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ".

Досліджуючи обставини припинення юридичної особи відповідача, суд виходив з того, що відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи міністерства утворюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про міністерство, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи міністерства можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №878, Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з підпунктом 22 пункту 4 цього Положення МВС відповідно до покладених на нього завдань організовує діяльність територіальних органів з надання сервісних послуг МВС (далі - територіальні органи).

Пунктом 7 Положення передбачено, що МВС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а також заклади та установи.

Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 28.10.2015 року "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком, зокрема Головний сервісний центр МВС як міжрегіональний територіальний орган з надання сервісних послуг МВС (ГСЦ МВС), а також 26 територіальних органів з надання сервісних центрів МВС - регіональні сервісні центри МВС (РСЦ МВС), серед яких - Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області.

Наказом МВС України №1393 від 07.11.2015 року затверджено Положення про Головний сервісний центр МВС. Відповідно до пункту 1 цього Положення Головний сервісний центр МВС (далі - ГСЦ МВС) підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг МВС. ГСЦ МВС є головним органом у системі територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ (далі - система сервісних центрів МВС).

Наказом МВС України №1410 від 07.11.2015 року затверджено Положення про регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області. Цим Положенням передбачено, що Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області (далі - РСЦ МВС в Кіровоградській області) підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є територіальним органом з надання сервісних послуг МВС. РСЦ МВС в Кіровоградській області також підпорядковується Головному сервісному центру МВС як головному органу в системі територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.

Як вже зазначалося, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, а саме усі 26 територіальних органів з надання сервісних центрів МВС - регіональні сервісні центри МВС.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" установлено, що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

Наказом МВС України №171 від 24.02.2020 року "Про затвердження Структури Головного сервісного центру МВС" затверджено структуру Головного сервісного центру МВС та визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС, яким затверджено структуру регіональних сервісних центрів.

Також наказом МВС України №354 від 24.04.2020 року внесено зміни до Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом МВС України №1393 від 07.11.2015 року, та викладено його у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 3 цього Положення Головний сервісний центр МВС (ГСЦ МВС) утворений як юридична особа публічного права та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України. Структуру ГСЦ МВС затверджує Міністр внутрішніх справ. ГСЦ МВС складається зі структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів - регіональних сервісних центрів (далі - РСЦ). РСЦ складається зі структурних підрозділів, до яких в тому числі входять територіальні підрозділи - територіальні сервісні центри МВС (далі - ТСЦ МВС). РСЦ підзвітні та підконтрольні керівництву ГСЦ МВС. ГСЦ МВС, РСЦ і ТСЦ МВС разом становлять систему сервісних центрів МВС.

Наказом Головного сервісного центру МВС №13 від 27.04.2020 року затверджено Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС). Відповідно до пункту 1 розділу І цього Положення регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС) є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області з 06.03.2020 року перебуває у стані припинення юридичної особи. (а.с. 17 - 21)

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.05.2020 року зареєстрований відокремлений підрозділ - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС). (а.с. 22 - 31)

Частинами 2, 3 статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Згідно зі статтею 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі статтею 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Статтею 95 Цивільного кодексу України визначений статус філій та представництв.

Згідно з частинами 1, 2, 3 цієї статті філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 року затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів.

Пунктами 5, 6, 7, 8 цього Порядку передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 року (справа №21-8а14), від 27.05.2014 року (справа №21-108а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

У постанові Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів з надання сервісних послуг МВС або передачі їх іншим органам виконавчої влади. Натомість передбачено що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються, продовжують здійснювати покладені на них повноваження та функції до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

Тож в системі МВС фактично відбулося приєднання 26 територіальних органів (РСЦ МВС), що були утворені в АРК, областях та у місті Києві, до головного міжрегіонального територіального органу - ГСЦ МВС, юрисдикція (повноваження) якого поширюється на всю територію України. Воднораз у структурі ГСЦ МВС утворено відокремлені структурні підрозділи - регіональні сервісні центри в АРК, областях та у місті Києві (РСЦ ГСЦ МВС), які діють як філії та здійснюють частину функцій ГСЦ МВС та усі функції колишніх РСЦ МВС, що припиняються.

Порівняння змісту Положення про регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області, затвердженого наказом МВС України №1410 від 07.11.2015 року, та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС №13 від 27.04.2020 року, свідчить про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг.

З пояснень представника відповідача установлено, що в процесі припинення юридичної особи Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області його рухоме та нерухоме майно було передано до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філії ГСЦ МВС), а більшість державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області були звільнені в порядку переведення для подальшої роботи в ГСЦ МВС.

Вказані обставини свідчать, що фактично відбулася реорганізація державного органу - Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області - як територіального органу з надання сервісних послуг МВС та юридичної особи публічного права, а не його ліквідація. До правонаступника - Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Регіональним сервісним центром МВС в Кіровоградській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється.

Згідно зі штатним розписом Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області на 01.01.2020 року кількість штатних посад становила 112 одиниць. Позивачка працювала на посаді провідного спеціаліста у відділі логістики, який налічував 7 штатних посад, із них 5 - державних службовців. (а.с. 54 - 55)

Натомість згідно зі штатним розписом Головного сервісного центру МВС на 16.04.2020 року кількість штатних посад у відокремленому підрозділі - регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС), становить 92 одиниці. У цьому відокремленому підрозділі створений відділ логістики, який налічує 6 штатних посад, із них 4 - державних службовців. (а.с. 98 - 101)

Тож оскільки в Регіональному сервісному центрі МВС в Кіровоградській області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності та штату працівників, тому роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю, а щодо державних службовців - спеціальним Законом України "Про державну службу".

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтями 1, 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно з частиною 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У частині 4 статті 40 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19.09.2019 року, який набрав чинності 25.09.2019 року) наголошено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 49-2 КЗпП України установлений порядок вивільнення працівників.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 6 статті 49-2 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №378-IX від 12.12.2019 року, який набрав чинності 02.02.2020 року) вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Воднораз, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" №117-IX від 19.09.2019 року, який набрав чинності 25.09.2019 року, зі статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено абзаци 1 та 2 частини 3, які передбачали, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю, а звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Згодом Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" №440-IX від 14.01.2020 року, який набрав чинності 13.02.2020 року, у Законі України "Про державну службу" статтю 87 частину третю доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

Таким чином на час звільнення позивачки Законом України "Про державну службу", зокрема його статтею 87, були врегульовані порядок та процедура вивільнення державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення. З огляду на положення абзацу 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Судом установлено, що про наступне вивільнення позивачку було персонально попереджено за 30 днів, як це передбачено абзацом 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", частиною 6 статті 49-2 КЗпП України. При цьому інша робота за відповідною професією чи спеціальністю їй не пропонувалася, оскільки з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" №117-IX від 19.09.2019 року зі статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено обов`язок суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби чи іншу роботу у цьому державному органі, а після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №378-IX від 12.12.2019 року норми частини 2 статті 40, частини 2 статті 49-2 КЗпП України щодо державних службовців, які звільняються з державної служби з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу чи його ліквідації, не застосовуються.

Відтак, реорганізація в системі сервісних центрів МВС, яка призвела до реорганізації державного органу, в якому проходила державну службу позивачка, не зумовлювала обов`язок відповідача як роботодавця забезпечити працевлаштування позивачки, на чому вона наполягає у позові.

Суд не приймає посилання позивачки на висновки Верховного Суду України щодо гарантій працівників державного органу у разі їх вивільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією державної установи, оскільки вони сформульовані щодо застосування норм частини 2 статті 40, частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України, дія яких на спірні правовідносини не поширюється, з огляду на законодавчі зміни, внесені у тому числі до спеціального Закону України "Про державну службу", що має пріоритетне значення.

Суд прийшов до висновку, що при звільненні позивачки та припиненні державної служби була дотримана процедура вивільнення державних службовців. Відповідач як роботодавець не допустив порушень своїх обов`язків та прав позивачки.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" наголошено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Оскільки звільнення позивачки відбулося з дотриманням передбаченого законом порядку, тому підстави для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Тож у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим суд вважає, що формулювання причини звільнення у спірному наказі №32К/ТР від 19.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (ліквідація державного органу) є неправильним, оскільки Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області був реорганізований, тож правильною підставою звільнення та припинення державної служби є пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (реорганізація державного органу).

Відтак, спірний наказ в частині формулювання підстави звільнення та припинення державної служби позивачки є протиправним та підлягає скасуванню у цій частині.

Суд зазначає, що звільнення державного службовця за підставою, передбаченою пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", дає йому можливість протягом шести місяців з дня звільнення бути призначеним за рішенням суб`єкта призначення на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, як це передбачено абзацом 4 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Зважаючи на ці обставини, суд, керуючись пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України, вважає за доцільне застосувати у спірних правовідносинах спосіб захисту, передбачений частиною 3 статті 235 КЗпП України, й змінити підставу звільнення та припинення державної служби ОСОБА_1 з "відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" на "відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Таке застосування частини 3 статті 235 КЗпП України у спорах, пов`язаних зі звільненням та поновленням на публічній службі, відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №800/133/15 (П/9901/349/18).

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22, код ЄДРПОУ 40112170) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області №32К/ТР від 19.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області з припиненням державної служби за пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області та припинення державної служби з "відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" на "відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повне рішення складено 20.10.2020 року.