Ухвала суду № 92293533, 19.10.2020, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/285/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року смт.Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб розірвано. Крім того, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при подачі позову у розмірі 840грн. 80коп. (квитанція від 28.02.2020 року) компенсовані ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ. Вказане судове рішення набрало законної сили.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про роз`яснення судового рішення. Зазначено, що у зв`язку із письмовою відмовою Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області у поверненні судового збору є потреба у роз`ясненні судового рішення, оскільки його важко виконати.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Як роз`яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Отже, діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Роз`яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, які стосуються недотримання його ясності та визначеності.

За своєю правовою суттю роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз`яснення полягає в тому, що суд не вправі давати відповідь на нові та не вирішені ним вимоги, а лише має роз`яснити положення ухваленого рішення, які не чітко та не ясно сформульовані.

Таким чином, роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі, однак шляхом постановлення ухвали про роз`яснення суд не вправі змінювати суть самого рішення.

У відповідності до чинного законодавства, якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, суд ухвалою відмовляє у роз`ясненні судового рішення.

Надаючи оцінку доводам заявниці (позивачки по справі) щодо потреби у роз`ясненні рішення суду суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, рішенням суду від 21 квітня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Вирішуючи питання про порядок розподілу судових витрат суд виходив з того, що сплачений позивачкою судовий збір в сумі 840,80грн. має бути відшкодований за рахунок держави, оскільки відповідач відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору. При цьому, в резолютивній частині рішення судом зазначено, що судові витрати по сплаті судового збору, понесені ОСОБА_1 в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп) гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звернулась до ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області із заявою про повернення їй суми сплаченого судового збору, але листом від 24.09.2020 №04-17-03-10/6795 за підписом В.о. начальника Добровольської О. позивачу фактично відмовлено у здійсненні компенсації таких сум з підстав того, що діючим законодавством не передбачено порядку, встановленого КМУ, згідно із яким органи Казначейства можуть компенсувати судові витрати за рахунок держави. Законодавством України передбачено Порядок повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом МФУ від 03.09.2013р. №787. Також, за цим листом ОСОБА_1 повернуті документи, з якими вона звернулася до управління про повернення їй судового збору у розмірі 840грн. 80коп..

Разом з тим, на теперішній час КМУ не встановлено спеціального порядку щодо компенсації судових витрат за рахунок коштів державного бюджету, що створює перешкоди для реалізації виконання рішення суду.

Таким чином, внаслідок того, що в резолютивній частині рішення судом не визначено способу відшкодування позивачу сум судового збору, то на теперішній час існує невизначеність щодо змісту рішення суду в частині порядку та способу відшкодування їй суми сплаченого судового збору, внаслідок чого, відповідно до ч.1 ст.271 ЦПК України таке рішення суду підлягає роз`ясненню.

Враховуючи обставини справи та зміст рішення суду в частині відшкодування позивачу сплаченої нею суми судового збору слід звернути увагу на наступне.

До основних засад цивільного судочинства відносяться, зокрема, принцип верховенства права та відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п.п.1, 12 ч.3 ст.2 ЦПК).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що платниками судового збору є, зокрема, громадяни України, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за змістом ст.141 ЦПК та положень ЗУ «Про судовий збір», у випадку задоволення позовних вимог обов`язок зі сплати судового збору покладається на відповідача, але авансується за рахунок позивача.

З огляду на зазначене, по обставинах даної справи обов`язок зі сплати судового збору стосується саме відповідача ОСОБА_2 . Проте, відповідач відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, а отже, має право не сплачувати судовий збір.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, про що вказано у постанові ВСУ від 01.03.2017 року по справі № 6-152цс17 та абз.2 п.35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Таким чином, обов`язок відповідача ОСОБА_2 з відшкодування позивачу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в силу вимог ч.6 ст.141 ЦПК та п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» переходить до держави і має бути здійснений у встановленому законом порядку.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що компенсація учаснику справи понесених ним судових витрат за рахунок держави здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Разом з тим слід звернути увагу, що така норма має загальний характер і стосується компенсації всіх видів судових витрат, передбачених ст.133 ЦПК України. Натомість, судовий збір є окремим видом судових витрат і порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК).

Статтею 7 ЗУ «Про судовий збір» врегульовані питання повернення судового збору. За змістом даної статті закону передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Тож, з огляду на положення ч.6 ст.141 ЦПК та п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір має бути повернуто позивачу за рахунок коштів державного бюджету.

Процедурні аспекти порядку повернення суми сплаченого судового збору врегульовані наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».

Таким чином, в контексті обставин даної цивільної справи компенсація позивачу суми сплаченого нею судового збору має бути здійснена, шляхом повернення їй таких коштів в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.133, 141, 259, 268, 271 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду - задовольнити.

Роз`яснити, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

21 квітня 2020 року по цивільній справі №709/285/20 в частині компенсації ОСОБА_1 за рахунок держави суми сплаченого нею судового збору в розмірі 840,80грн. слід розуміти таким чином, що судом прийнято рішення повернути на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за рахунок коштів Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп) гривень, сплаченого за квитанцією від 28 лютого 2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя В.В.Левченко