Рішення № 92293521, 15.10.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3802/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» (далі - позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через представника) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №207012 від 30.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що товариство не є перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому при винесенні спірної постанови посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні повністю. Зазначив, що підставою для визначення відповідальної особи при прийнятті спірної постанови слугували відомості, які були відображені безпосередньо в актів перевірки. Відповідач не мав можливості ознайомитися із договором оренди транспортного засобу із екіпажом, на які посилається позивач у позові. Оскільки вони були відсутні, як додатки до актів проведення рейдової перевірки, що в кінцевому випадку призвело до визначення автомобільним перевізником саме позивача (а.с.38-46).

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій з позицією відповідача не погодився (а.с.61-63).

Заперечення на таку відповідь відповідач суду не подавав.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех» (код - 31715423) зареєстровано юридичною особою 08.05.2002 року (а.с.8).

Позивач є власником транспортного засобу - вантажного автомобіля типу вантажний сідловий тягач - Е, марки: VOLVO, моделі: FH 13.480, 2008 року випуску, червоного кольору, ДНЗ: НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 .

Також, позивач є власником причіпу типу напівпричіп - платформа-Е, марки: NOOTEBOOM, моделі: EURO 64-04, 2007 року випуску, зеленого кольору, ДНЗ: НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_4 (а.с.23).

13.05.2020 року водій ОСОБА_1 (а.с.25) керуючи вищевказаним транспортним засобом з причіпом здійснював перевезення вантажу та був зупинений посадовими особами Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на а/д Р-03, під`їзд до М-03 км 4+100, для здійснення перевірки габаритно-вагового контролю.

За наслідками проведеної перевірки виявлено факт перевищення нормативних вагових параметрів, а саме загальна маса транспортного засобу становить 48 420 кг при нормативно допустимому 40 000 кг, що у відсотковому співвідношенні становило 21,05 % від нормативно допустимого показника. Також, окрім перевищення загальної маси транспортного засобу, було виявлено факт перевищення габаритних параметрів вантажу, а саме ширина вантажу, який перевозився (комбайн зернозбиральний) становила 3 м 90 см при нормативно допустимій 2 м 60 см, тобто на 1 м 30 см більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало 50%.

За вказаним фактом складено акти №0003939 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 13.05.2020; про перевищення нормативно вагових параметрів №026482; довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.05.2020 та розрахунок плати за проїзд від 13.05.2020 №026842 (а.с.49-53).

Ці документи стали підставою для винесення постанови від 30.06.2020 р. №207012 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно якої власнику транспортного засобу - ТОВ «Агротех» нараховано штраф за порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 34 000,00 грн. (а.с.47).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач зазначає, серед іншого, що не є перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за встановлене правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевищення допустимої ширини транспортного засобу при перевезенні вантажу із значним перевищенням, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу - вантажного автомобіля типу вантажний сідловий тягач - Е, марки: VOLVO, моделі: FH 13.480, 2008 року випуску, червоного кольору, ДНЗ: НОМЕР_1 , а також причіпу типу напівпричіп - платформа-Е, марки: NOOTEBOOM, моделі: EURO 64-04, 2007 року випуску, зеленого кольору, ДНЗ: НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_4 (а.с.23).

06.04.2020 р. між позивачем (Орендодавець) та ПП «Профіт Плюс 2015» (Орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем №ТЗ-04/04-20, згідно до якого (п.п.1 п.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду вищевказаний транспортний засіб та пречіп.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 Договору, об`єкт оренди передається Орендарю для використання його у відповідності до напрямів його господарської діяльності.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 20.12.2020 р. (п.п.7.1 п.7) (а.с.20-21).

Так, факт приймання-передачі транспортних засобів підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 06.04.2020 №6/04 (а.с.22).

В матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання вказаного договору нечинним, нікчемним чи удаваним, а тому в силу вимог статей 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом.

Згідно товарно-транспортної накладної № 10-5 від 13.05.2020 р. (а.с.18), автомобільним перевізником вантажу на момент зупинки транспортного засобу автомобіля VOLVO НОМЕР_1 з причіпом/напівпричіпом НОМЕР_3 було ПП «Профіт Плюс 2015».

Отже, 13.05.2020 позивач не був автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт».

Проте, всі документи рейдової перевірки від 13.05.2020 р. і постанова № 207012 від 30.06.2020 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн. складені відносно позивача, а не автомобільного перевізника.

Доказів ненадання водієм вказану товарно-транспортну накладну представникам управління суду не надано. При цьому, з наданих відповідачем доказів вбачається, що така наявна в управління (а.с.56).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що акт №0003939 від 13.05.2020 р. про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів; акт №02682 від 13.05.2020 р. про перевищення нормативно вагових параметрів; довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.05.2020 р. та розрахунок плати за проїзд від 13.05.2020 р. №026842, які складені без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а отже обставини у них встановлені не можуть слугувати підставою при розгляді справи щодо притягнення суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Решта доводів сторін висновків суду за наслідками розгляду справи не спростовують.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність спірних рішень, перед судом не доведена.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно з п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №103 Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби безпеки на транспорті" від 26.06.2015 р. №592 утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.

Отже, відповідач у даній справі є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не має статусу юридичної особи.

Відтак, у порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (платіжне доручення №6210 від 27.08.2020 р.) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області від 30.06.2020 року №207012 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» (код ЄДРПОУ 31715423) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько