Рішення № 92293222, 19.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року № 320/2452/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Лиска І.Г. розглянувши в м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСА ГРУП» до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСА ГРУП» з позовом до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2019 № 0007610512.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин підприємства з ТОВ «Стар-Компані Груп» та ТОВ «ОЛІАС-ЛТД», за результатами якої складено Акт від 30.10.2019 № 180/10-36-05-12/38912368. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини з ТОВ «Стар-Компані Груп» та ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, отже, оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним, а тому просить його скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.04.2020.

Підготовче судове засідання 28.04.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне підготовче судове засідання призначено 26.05.2020.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому заперечує проти його задоволення з тих підстав, що аналіз фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагентів відповідно до наявної інформації вказує на здійснення нереальних (безтоварних) операцій у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення такої діяльності у контрагентів.

Підготовче судове засідання 26.05.2020 відкладено у зв`язку з обґрунтованим клопотання сторони та наступне підготовче засідання призначено на 15.06.2020.

Підготовче судове засідання 15.06.2020 відкладено у зв`язку з обґрунтованим клопотання сторони та наступне підготовче засідання призначено на 27.07.2020.

Підготовче судове засідання 27.07.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне підготовче судове засідання призначено 05.08.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 витребувано від ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» документи щодо підтвердження реальності господарських операцій та відкладено підготовче судове засідання на 11.08.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 за обґрунтованим клопотанням сторони зупинено провадження у справі до 08.09.2020.

Представник позивача 31.08.2020 надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 08.09.2020 подав до суду клопотання, в якому залишив на розсуд суду розгляд клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 поновлено провадження у справі та закрито підготовче засідання у справі.

У зв`язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом вирішено подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку з таких підстав.

Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСА ГРУП» зареєстровано як юридична особа 25.09.2013 за №10701020000051300, як платник податків зареєстроване у Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі направлення від 09.10.2019 №870, з метою виконання підпункту 75.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 04.10.2019 №358 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стар-Компані Груп» за період з 01.08.2018 по 31.08.2018, з 01.10.2018 по 31.10.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 28.02.2019 та з ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.04.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 23098362 грн.. За результатами перевірки складено акт від 30.10.2019 № 180/10-36-05-12/38912368.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 № 0007610512.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до ДФС України. Рішенням ДФС України від 17.02.2020 №5944/6199-00-08-05-01-06 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» відповідно до КВЕД займається наступними видами діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) (41.20); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (82.99); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99); надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення),н.в.і.у.(64.99); консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22).

Так, в 2015 році ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» розроблено проект будівництва багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону ІV житлового району в м. Бровари. Відповідно до даного проекту позивачу необхідно було вирішити наступні питання стосовно опалення та вентиляції, водопроводу та каналізації, електротехнічні рішення, системи зв`язку та радіофікацію. До даного проекту в 2016, в 2018 та 2019 роках було розроблено коригуючи проекти будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чорновола В`ячеслава на території ІV житлового району.

З метою виконання робіт які передбачені вищезазначеним проектом, а в подальшому корегуючими проектами позивач залучив ТОВ "ОЛІАС-ЛТД» та ТОВ "Стар-Компані Груп" з якими в подальшому були укладені договори про виконання робіт з технічного обслуговування, поставки та підряду.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган вважає, що між позивачем та ТОВ "ОЛІАС-ЛТД» та ТОВ "Стар-Компані Груп" відсутні первинні документи обліку, які підтверджують реальність господарських операцій укладених між ними.

Так, між позивачем та ТОВ "ОЛІАС-ЛТД» укладено договори про виконання робіт з технічного обслуговування №22/02/19-О від 22.02.2019, №18/02/19-К від 18.02.2019, №25/02/19-Б від 25.02.2019, №26/02/19-П від 26.02.2019, якими передбачено виконання ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» робіт з технічного обслуговування мереж та систем. На виконання даних договорів сторонами укладено договірні ціни, додаткові угоди, податкові накладні, технічні паспорти, фото логістичних складів та технічна документація мереж та систем логістичних складів, на яких надавались послуги з їх обслуговування.

З метою придбання у власність ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» засобів промислової хімії, витратних матеріалів та інших товарів в асортименті, між ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» та ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» укладено ряд договорів поставки: - №25/02/19-О від 25.02.2019, №26/02/19-Б від 26.02.2019, №27/02/19-П від 27.02.2019, №22/02/19-К від 22.02.2019. На виконання даних договорів укладено сторонами специфікації, акти прийому-передачі матеріалу замовнику, податкові накладні та видаткові накладні.

Так, між ТОВ "АЛЕКСА ГРУП" та ТОВ "Стар-Компані Груп" укладені договори підряду: -№03/17-08 від 17.08.2018, №01/18-09 від 18.09.2018, №22/12/18-К від 28.12.2018, №17/01-09 від 01.09.2018, №23/07/18-К від 23.07.2018, №31/26-07 від 26.07.2018, №27/12/18-П від 27.12.2018 відповідно до яких ТОВ "Стар-Компані Груп" зобов`язується виконати підрядні роботи на об`єкті (об`єкті будівництва, будівельному майданчику) який визначено відповідно до додатків до договорів. На виконання даних договорів сторонами оформлено договірні ціни, акти здачі-приймання виконаних робіт (КБ-2-в), акти надання послуг, довідки про вартість робіт (КБ-3), копія будівельної Ліцензії ТОВ «Стар-Компані-Груп», фотозвіт здійснення підрядних робіт в будівництві, відеозвіт здійснення підрядних робіт в будівництві та технічна документація, відповідно до якої здійснювались підрядні роботи в будівництві, податкові накладні.

Також між ТОВ "АЛЕКСА ГРУП" та ТОВ "Стар-Компані Груп" укладені договори про виконання робіт технічного обслуговування №26/12/18-П від 26.12.2018, №27/12/18-П від 27.12.2018, №25/07/18-Б від 25.07.2018, №27/07/18-О від 27.07.2018, №30/07/18-П від 30.07.2018, №22/12/18-Б від 22.12.2018 відповідно до яких ТОВ "Стар-Компані Груп" зобов`язується виконати роботи з технічного обслуговування мереж та систем. На виконання укладених договорів сторонами оформлено акти надання послуг, договірні ціни, податкові накладні, технічні паспорти, фото логістичних складів, технічна документація мереж та систем логістичних складів, на яких надавались послуги з їх обслуговування.

З метою придбання у власність ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» засобів промислової хімії, витратних матеріалів та інших товарів в асортименті, між ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» та ТОВ "Стар-Компані Груп" укладено ряд договорів поставки: №26/07/18-Б від 26.07.2018, №26/12/18-Б від 26.12.2018, №28/12/18-О від 28.08.2018, №31/07/18-П від 31.07.2018, №30/07/18-П від 30.07.2018, №24/07/18-П від 24.07.2018, №29/12/18-К від 29.12.2018, разом з специфікаціями. На виконання укладених договорів укладено акти прийому-передачі матеріалу замовнику, податкові накладні та видаткові накладні.

Оплата по даних операціях здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначених контрагентів, що підтверджується платіжними дорученнями, виписками по банку та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що на час вчинення правочинів та складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Оприбуткування позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей від вищевказаних контрагентів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На порушення наведеного положення перевіряючими в Акті перевірки викладені висновки про порушення без врахування всіх первинних документів наданих до перевірки, а порушення висвітлені нечітко, необ`єктивно та не у повній мірі, акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства саме об`єктом перевірки (позивачем).

На переконання суду, вищезазначені висновки є необ`єктивними та зроблені без врахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та були надані в ході перевірки. Натомість констатовано, що дані документи не доводять реальності операції. Вказані перевіряючими твердження можливо віднести до оціночних суджень, які не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв`язку з цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і у будь-якому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Тому суд не погоджується з вказаними висновками Акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та, дослідивши реальність господарських операцій, їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про фіктивний характер відносин позивача та його контрагентів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р. про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Присутні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих самі по собі не можуть бути покладені в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірності відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Слід зазначити, що позивачем надані до матеріалів справи первинні документи (договори, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні), якими підтверджується проведення господарських операцій.

При цьому ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

З матеріалів справи слідує, що позивачем достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагентів, які у свою чергу були зареєстровані платником ПДВ, установчі документи юридичних осіб не були визнані недійсними, операції відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується податковими накладними, а оплата - платіжними дорученнями.

Відповідно до пп. 4.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку інші особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції") суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб`єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Дослідивши надані позивачем копії первинних документів, суд вважає, що позивачем документально підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Стар-Компані Груп» та ТОВ «Оліас-ЛТД».

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, які можуть містити помилки та в подальшому можуть бути спростовані, не може бути використане в якості належного та єдиного доказу порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Так, у силу пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів платника податків може свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій відповідно платника податків не спроможна.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарських операцій, податковою інспекцією не надано.

З приводу відсутності обов`язку ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» оформлювати та надавати товарно-транспортні накладні, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом сторонами оформлено договори поставки: - № 25/02/19-0 від 25 лютого 2019 року, № 26/02/19-Б від 26 лютого 2019 року, № 27/02/19-11 від 27 лютого 2019 року, № 22/02/19-К від 22 лютого 2019 року, № 26/02/19-0 від 25 лютого 2019 року, № 26/07/18-Б від 26 липня 2018 року, № 26/12/18-Б від 26 грудня 2018 року, № 27/12/18-П від 27 грудня 2018 року, № 28/12/18-О від 28 грудня 2018 року, № 31/07/18-11 від 31 липня 2018 року.

Відповідно до умов всіх вищевказаних договорів саме постачальники - ТОВ «ОЛІАС- ЛТД» та ТОВ «Стар-Компані-Груп» зобов`язані поставити цей товар транспортом постачальника на логістичні склади ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» для подальшого обслуговування мереж та систем цих логістичних складів. У ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» відсутній обов`язок складати, оформювати та надавати товарно-транспортні накладні з огляду відсутності договірного обов`язку щодо постачання такого товару. Тобто ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» не здійснювало транспортування товару та відповідно і обов`язку щодо оформлення товарно-транспортних накладних у ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» не виникало.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.02.2018 року по справі № 821/589/17, провадження К/9901/2030/17 - Верховний суд України визначив, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на, що відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

З приводу відсутності обов`язку ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» надавати ліцензії, дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, дозволів на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, суд зазначає таке.

Взаємовідносини ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» з ТОВ «Стар-Компані Груп» з жовтня 2018 по лютий 2019 р. підтверджено на підставі договорів поставки, надання послуг з технічного обслуговування інженерних мереж, договорів підряду. Взаємовідносини ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» з ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» з березня 2019 по квітень 2019 р. підтверджено на підставі договорів поставки, надання послуг з технічного обслуговування інженерних мереж. Ліцензії, дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, дозволи на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки наявні в матеріалах справи.

Щодо необхідності ліцензії на здійснення господарської діяльності з будівництва, суд зазначає наступне.

За період з жовтня 2018 по лютий 2019 р. ТОВ «Стар-Компані Груп» виконувало будівельні роботи: - За договором підряду №31/26-07 від 26.07.2018: Загальнобудівельні роботи (в т.ч. земляні роботи, гідроізоляційні роботи, тимчасові дороги, перекладка тепломережі, обслуговування тепломереж тощо) на об`єкті: - Будівництво багатоквартирної житлової забудови з об`єктами соціальної інфраструктури на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м.Бровари Київської області;

За договором підряду №03/17-08 від 17.08.2018: - Загальнобудівельні роботи (в т.ч. гідроізоліційні роботи, заходи безпеки, мурування, земляні роботи тощо) на об`єкті: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованно - прибудованими нежитловими приміщеннями на території IV житлового району по вул. Чорновола В`ячеслава, м.Бровари, Київської області»; За договором підряду №17/01-09 від 01.09.2018: - Загальнобудівельні роботи (в т.ч. улаштування тимчасових мереж, заходи безпеки, переміщення грунту, зворотня засипка фундаменту тощо) на Об`єкті: «Будівництво багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м. Бровари» Житловий будинок № 5»;

За договором підряду №01/18-09 від 18.09.2018 р.: - Загальнобудівельні роботи (в т.ч. земляні роботи, переміщення огорожі тощо) на Об`єкті: «Будівництво багатоквартирної житлової забудови з об`єктами соціальної інфраструктури на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м.Бровари Київської області».

Статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" встановлено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема, ліцензуванню підлягає господарська діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Відповідно до законодавства Держархбудінспекція - орган ліцензування господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

Законами України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про архітектурну діяльність", а також ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" визначено, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 N 256 "Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками" (надалі - «Постанова») затверджено: Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (далі - Ліцензійні умови); Перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

ТОВ «Стар-Компані Груп» підтверджено своє право на виконання будівельних робіт по вищевказаних договорах підряду шляхом надання ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» копії відповідної ліцензії.

За період з жовтня 2018 по лютий 2019 р. ТОВ «Стар-Компані ГРУП» та ТОВ «ОЛІАС ЛТД» надавали послуги з технічного обслуговування інженерних мереж: умовами кожного з договорів на здійснення технічного обслуговування передбачено: «Виконавець зобов`язується виконати Роботи відповідно до «Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150. Конкретні види Робіт, які підлягають виконанню Виконавцем, визначаються Сторонами у відповідних Додатках до цього Договору».

На роз`яснення термінів «технічне обслуговування» та «ремонт» Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства листом від 26.01.2005 р. № 4/3-102 надав визначення «Технічне обслуговування жилих будівель - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання».

Відповідний термін не підпадає під визначення будівництва, що наведене у ДБН А.2.2-3- 2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

Стаття 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції чинній з 01.01.2018 р. ), що визначає перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, не містить такою діяльності як технічне обслуговування інженерних мереж. Тобто жоден нормативний акт України не містить вимог про отримання дозволу (ліцензій) на здійснення технічного обслуговування інженерних мереж.

Щодо документів підрядника з охорони праці, суд зазначає, що порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1107, визначає які саме види робіт є роботами підвищеної небезпеки та яке саме техніка та механізми є обладнанням підвищеної небезпеки, що потребують отримання відповідного дозволу.

Також визначені роботи та техніка, що можуть виконуватись/експлуатуватись за умови подання декларації на відповідність матеріально-технічної бази.

Вказані документи виключно у визначених законодавством випадках отримує виключно підрядник-роботодавець (Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ст.ст 1,21 Закону України «Про охорону праці»). Наслідком відсутності такого дозволу є: «У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.» (ст. 21 Закону України «Про охорону праці» в редакції від 20.01.2018 р.).

Тобто на TOB «AЛEKCA ГРУП» законодавством не покладено обов`язок отримувати вищевказані документи у визначених законодавством випадках.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов`язком відповідати принципам нейтральності та безсторонності.

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій за перевіряємий період.

Суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість, позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують фактичне постачання товарів (надання послуг) та дійсність яких нічим не спростовується.

Отже, враховуючи, що надані позивачем документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

У даному випадку суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано доводів сторони позивача та не доведена правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (заява № 4241/03)).

Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн. (платіжне доручення від 03.03.2020 № 614).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 21020,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 02.12.2019 № 0007610512.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38912368) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судові витрати у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.