Вирок № 92292097, 20.10.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/223/20

№ пров.1-кп/544/51/2020

Номер рядка звіту 93

В И Р О К

іменем України

20 жовтня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду на вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12019170290000347 від 16.10.2019, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого, такого, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 2017 року та має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимого:

- 20.05.2003 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком три роки. Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2003 рішення про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком скасовано, засуджений направлений для відбування покарання в місця позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;

- 30.01.2004 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, на підставі ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

- 06.04.2005 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

- 08.04.2011 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки; 08.04.2013 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;

- 30.01.2019 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Рудковського Б.Б., із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Чубенко Ж.А.,

у с т а н о в и в:

Обвинувачення визнане судом доведеним.

ОСОБА_1 , приблизно 11 жовтня 2019 року, близько 13 години, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до квартири ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , де шляхом віджиму дверей проник всередину, далі діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, виражених у таємному викраденні чужого майна, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння матеріального збитку потерпілій і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, таємно викрав належні ОСОБА_3 речі, а саме: універсальну мобільну батарею «Хіaomі», ємкістю 20000 мА, вартістю 795 гривень, пару жіночих пантолетів, вартістю згідно висновку товарознавчої експертиз №1905 від 22.10.2019 - 33 гривні 33 копійки; жіночий халат, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №1905 від 22.10.2019 - 80 гривень 00 копійок; жіночу кофту, вартістю згідно висновки товарознавчої експертизи №1905 від 22.10.2019 - 150 гривень 00 копійок; телевізор «Panasonic», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №1905 від 22.10.2019 - 500 гривень 00 копійок; пульт дистанційного керування «К-TLBR», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №1905 від 22.10.2019 - 50 гривень 00 копійок, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1608 гривень 33 копійки.

Після скоєння крадіжки ОСОБА_1 з місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що винним у скоєнні інкримінованого йому злочину себе не визнає, пояснив, що з ОСОБА_2 познайомився через мережу Інтернет. Вона приїздила до нього у гості, потім 09.05.2018 він приїхав до неї, з цього часу стали проживати разом у с. Велика Круча. На час їхнього знайомства ОСОБА_2 була вагітна 1 місяць, потім народилася донька ОСОБА_4 , дитину він любить як свою. На час коли проживав з ОСОБА_2 працював у м. Ічня, і у м. Гребінка, на курятнику у с. Велика Круча, підробляв тимчасовими заробітками. Щодо злочину пояснив, що коли саме до нього приходила ОСОБА_3 з прохання відчинити двері у її квартиру, він не пам`ятає. Двері відчинив викруткою, трохи підтиснув їх і вони відчинилися, після чого пішов додому. Через днів 2 - 3 його зустріла ОСОБА_3 попросила про допомогу, сказала, що у її квартирі дуже скрипить підлога та запитала чи не міг би він глянути. Вони разом піднялися у її квартиру, підлога скрипіла у коридорі і у залі. ОСОБА_1 порадив їй, що потрібно зробити. ОСОБА_3 сказала, що хоче привезти дітей, оскільки проживає з батьками, з якими посварилася, попросила його допомогти переставити меблі, він їй допоміг. За це потерпіла йому дала пачку сигарок, пляшку 1,25 л пива, пляшку кока-коли. Потім він із ОСОБА_3 ще поспілкувалися і пішов додому, де усе розповів ОСОБА_2 . Після цього з потерпілою більше не спілкувався, які у її квартирі були речі уваги не звернув. Через пару днів після цієї події вони з ОСОБА_2 були у м. Пирятин, на передодні поїздки між ними виникла сварка із-за переписки ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , остання написала ОСОБА_2 , «не переживай його скоро посадять», на що ОСОБА_2 відповіла, що «твої б слова та до ОСОБА_6 ». ОСОБА_5 перекинула ОСОБА_2 на карточку 100 грн. З ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у ОСОБА_1 склалися неприязні відносини, з ними він не спілкувався, бо після спілкування ОСОБА_2 з останніми у їхній сім`ї завжди виникали сварки. У м. Пирятин вони поїхали разом, бо йому зателефонувала лікар ОСОБА_2 , остання була вагітна, і повідомила, що та не з`являється до неї на консультації, він пообіцяв її привезти. 11 числа вони поїхали, коли були у м. Пирятин ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_5 і попросила купити її дитині дитяче харчування на ті 100 грн, що перекинула ОСОБА_2 на карточку, яке вони купили на автостанції. Додому приїхали після обіду, зайшли у квартиру у ній перебувала мати ОСОБА_2 , яка зразу ж пішла додому. ОСОБА_1 не пам`ятає куди вийшов, коли повернувся ОСОБА_2 попросила його винести до під`їзду ОСОБА_5 дитяче харчування, яке вони їй купили. ОСОБА_1 віддав останній харчування та 10 грн решти, на що ОСОБА_5 відповіла щоб той залишив 10 грн собі. Коли уже збирався іти, ОСОБА_5 йому сказала, що вона до них заходила, заносила ОСОБА_8 речі, які їй віддала знайома, а оскільки їх не було вдома, вона залишила речі на сходовій клітині між 2 та 3 чи між 3 та 4 поверхами. ОСОБА_2 пішла і забрала їх, отже викрадені у ОСОБА_3 речі додому принесла ОСОБА_2 .

Потім обвинувачений пояснив, що напередодні увечері ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_5 і покликала її до себе, коли та повернулась додому принесла халат, тапочки і кофту, сказала, що ці речі їй віддала ОСОБА_9 , що на передодні та отримала дитячі кошти, купила собі нові речі і телевізор, а ці їй не потрібні і вона їх віддала, що це речі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не знав. Потім ОСОБА_5 принесла ОСОБА_1 на ремонт телевізор, до під`їзду, він забрав його додому протягнув на кухню кабель, підключив, виявилося, що він працює, зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що телевізор не поламаний на що остання попросила щоб телевізор побув у них, а як буде її чоловік вдома, бо зараз він на роботі, вона його забере. ОСОБА_1 відключив телевізор та відніс його у кімнату на шафу. Після цього, числа 16 до них приїхали працівник поліції, спочатку у двері постукала донька ОСОБА_5 , ОСОБА_2 їй відчинила двері, дитина сказала, що мама просила дати їй комбінезон, потім двері відчинилися і у квартиру зайшли працівники поліції ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . ОСОБА_2 була у білій кофті, працівник поліції її сфотографував, на питання ОСОБА_1 навіщо він це зробив, той відповів, що йому ОСОБА_2 сподобалась. ОСОБА_13 сказав, щоб той збирався, потрібно поїхати у відділок стосовно відмітки. ОСОБА_1 відповів, що він недавно там був, що там усе нормально, йому відповіли, що приїжджала перевірка і терміново потрібно приїхати. Їх з ОСОБА_2 забрали у відділок, це було у другій половині дня. У ОСОБА_1 забрали ключі від квартири і телефон, по приїзду він залишився у відділку, а ОСОБА_2 з працівниками поліції повернулася у с. Велику Кручу. ОСОБА_1 не повідомили з якої причини його затримали, про це він дізнався коли привезли телевізор і слідчий ОСОБА_11 повідомив йому, що він крадений, на що ОСОБА_1 відповів, що цього не може бути та повідомив, що телевізор йому принесла ОСОБА_5 . ОСОБА_1 написав як усе було, прочитавши пояснення, слідчий сказав, що він уплутав сюди ОСОБА_14 , оскільки та вагітна щоб її не турбували, сказав щоб написав, що приніс телевізор додому сам, а далі розберемося. Також ОСОБА_1 повідомив, що у день затримання та на протязі слідства дії з його участю не проводилися. Стосовно викраденого у потерпілої павербанка нічого пояснити не може, він не знає звідки той узявся. Чому ОСОБА_3 подала заяву саме на нього не знає, вважає що його підставили. Він помічав, що ОСОБА_2 не хоче з ним жити. Одного разу він бачив як у їхньому дворі разом прогулювалися ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . На його питання хто це з ними з ОСОБА_17 гуляв, ОСОБА_15 відповіла, що це сусідка, проживає у їхньому під`їзді на 5 поверсі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що з 18.09.2019 вона орендувала квартиру у с. Велика Круча, завезла туди свої особисті речі. ОСОБА_1 вона не знала, до випадку коли до її квартири випадково зачинилися двері і сусідка ОСОБА_18 , яка була свідком даних подій, порекомендувала їй звернутися до нього по допомогу. Він відчинив їй двері у квартиру викруткою, двері відчинилися легко, сам ОСОБА_1 у квартиру не заходив. У жовтні з 09 по 16 число вона була відсутня за місцем свого проживання, перебувала у мами у м. Пирятин. Коли повернулася, то двері у квартиру відчинила своїм ключем, що їх хтось відчиняв, вона не помітила, коли зайшла у квартиру, виявила, що у неї пропали деякі речі: телевізор, павербанк, кімнатні тапочки, кофта та оранжевий халат. Про її відсутність у квартирі знала лише сусідка ОСОБА_19 , яка живе поверхом нижче. Від дати коли ОСОБА_1 відчиняв двері у її квартиру до дня коли з квартири було викрадено речі пройшло днів 10. Виявивши пропажу речей, потерпіла спустилася до сусідки ОСОБА_19 та потім разом з нею повернулися у квартиру. Сусідка сказала їй, що здогадується хто це зробив, та вказала на ОСОБА_13 . Потім ОСОБА_3 викликала таксі та поїхала у м. Пирятин, перед від`їздом написала записку, що вона розуміє, що телевізор і павербанк можна продати, але навіщо брати особисті речі, і повісила її на вхідних дверях у під`їзд. Через пів години їй зателефонували ОСОБА_20 чи ОСОБА_9 та повідомили, що бачили її речі, та що ОСОБА_21 продавав у с. Велика Круча павербанк. Після дзвінка вона повернулася у квартиру, яку знімала і по дорозі викликала поліцію. Коли працівники поліції ОСОБА_1 з дружиною виводили з будинку, вона побачила на останній свою кофту. Потім у їх квартирі знайшли і інші належні їй речі: халат, тапочки та телевізор. У квартирі де проживала потерпіла ОСОБА_1 не був ніколи.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 був винен їй кошти, купував її дитині дитяче харчування. Днів через 3 чи 4 до неї підійшов ОСОБА_22 , батько співмешканки ОСОБА_1 ОСОБА_23 і сказав, що у нього питав ОСОБА_13 , кому можна продати павербанк «Хіaomі», білого кольору, ємкістю 20000 мА, новий з чеком, вона відповіла, що не знає. Під вечір цього ж дня у неї сусідка запитала, чи не чула вона, що у їхньому будинку обікрали квартиру. Потім вона гуляючи з дитиною та ОСОБА_7 помітили, що на дверях під`їзду, де жив ОСОБА_1 , висить оголошення, написана від руки, що хто обікрав квартиру АДРЕСА_4 , виніс телевізор, павербанк, тапочки, халат і кофту, розуміє, що телевізор і повербанк можна продати, але навіщо брати особисті речі. Запропонувала ОСОБА_24 знайти ОСОБА_25 , вона здогадалася, де можуть бути ці речі. Разом із ОСОБА_7 вони пішли до т. ОСОБА_37, узяли номер телефону ОСОБА_26 , зателефонували їй і сказали, що здогадуються де її речі, але спочатку потрібно викликати працівників поліції. ОСОБА_27 приїхала, викликала поліцію, вияснилося, що її речі знайшли у квартирі ОСОБА_1 . Свідок була присутня при вилученні речей, свідками їх не запрошували, бо співмешканка ОСОБА_1 ОСОБА_28 , попрохала поліцію, щоб ОСОБА_5 не була понятою. Бачила як у квартирі ОСОБА_3 поліція знімає відбитки пальців та як відбирають у неї пояснення.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що 16.10.2019 з ОСОБА_10 гуляли біля під`їзду, у цей час до неї зателефонувала ОСОБА_29 і повідомила, що з квартири АДРЕСА_4 у їхньому будинку викрадено речі: телевізор, павербанк, тапочки, халат і кофту. Вони з ОСОБА_10 пішли до цього під`їзду і на вхідних дверях побачили оголошення про крадіжку речей, написане від руки, що «хто обікрав квартиру АДРЕСА_4 , виніс телевізор, павербанк, тапочки, халат і кофту, розуміє, що телевізор і повербанк можна продати, але навіщо брати особисті речі, бог вам суддя», це оголошення вони з дверей зірвали та передали працівникам поліції. Потім пішли до т. ОСОБА_37, яка на час відсутності власника квартири АДРЕСА_4 розпоряджається нею, засиляє квартирантів, і попрохали у неї номер телефону жінки, яка винаймає квартиру, та розповіли, що їм стало відомо. Потім зателефонували ОСОБА_30 і запитали чи дійсно у неї пропали речі, вона сказала їм, що у нею пропало. Вони розповіли відому їм інформацію та порекомендували звернутися у поліцію. Також бачила, як працівники поліції відбирають відбитки пальців, вони з ОСОБА_5 були понятими. Свідок знаходилася увесь час у квартирі, коли там були працівники, вийшла з неї разом з ОСОБА_31 , яка потім поїхала у м. Пирятин і більше у даній квартирі не проживала. Бачила як працівники поліції попросили дитину постукати у двері квартири ОСОБА_1 , бо якщо це зроблять вони, то їм можуть не відчинити. Разом з працівниками поліції свідок у квартиру ОСОБА_1 не заходила. Також бачила викрадені у ОСОБА_26 речі, які знайшли у ОСОБА_1 - телевізор. Про павербанк чула від ОСОБА_5 , що ОСОБА_1 ходив його по селу продавав, зі слів батька ОСОБА_2 - ОСОБА_32 . Кофту білого кольору бачила одягнену на ОСОБА_33 .

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 її колишній співмешканець, з яким вона проживала більше року. З ним у неї є спільна дитини, у свідоцтві про народження якої батько записаний зі слів матері, ОСОБА_1 вона не пропонувала записати його батьком дитини. 11.10.2019 вона зі своєю мамою та ОСОБА_1 перебували на кухні їхньої квартири, пили чай, потім останній сказав, що зараз прийде, взув тапочки і вийшов із кухні, повернувся хвилин через 10, приніс телевізор чорного кольору, павербанк «Хіaomі», ємкістю 20000 мА, білого кольору, тапочки розові з бантиком, халат персикового кольору і кофту білого кольору. На запитання де він це усе узяв, відповів, що «якщо десь чогось «каснеться», то ти нічого не знаєш». Через пару днів ОСОБА_1 зізнався де взяв речі, сказав, що у квартирі АДРЕСА_4 на 5 поверсі у їхньому під`їзді. Розповів, що раніше його попросила сусідка ОСОБА_34 відчинити двері у даній квартирі, він допоміг, відчинив двері викруткою, потім пізніше так само відчинив їх, узяв речі і пішов. Щоб він повернув речі власнику свідок не говорила. Коли приїхали працівники поліції, їх з ОСОБА_13 забрали у відділення поліції, ОСОБА_1 залишився у відділенні, а їй сказали їхати додому для вилучення речей. Було вилучено: телевізор, халат, тапочки, кофту і пульт. Павербанка уже не було, бо коли вони з ОСОБА_1 їздили у м. Пирятин до лікаря, ОСОБА_13 продав його, за яку суму, вона не знає.

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_13 знає близько року, він проживав з його донькою ОСОБА_33 . На початку жовтня 2019 року ОСОБА_1 прийшов до нього, приніс коробку у якій був павербанк, документація на нього та чек, та запитав, чи не знає кому можна його продати, на що той відповів, що у такі ігри не грає, та не знає де його діти. Після цього ОСОБА_1 пішов. Павербанк який він приносив до свідка був білого кольору на 20000 мА, китайського виробництва. Де ОСОБА_13 його узяв свідок не цікавився, просто раніше його у останнього не бачив. Особистих претензій до ОСОБА_1 ОСОБА_32 не має, донька на нього ніколи не скаржилася. Зазначив, що з таким проханням обвинувачений до нього звернувся вперше, чи були раніше подібні випадки свідок не знає. На час, коли трапилися ці події, його донька ОСОБА_2 була ще вагітна.

Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні пояснила, що перебуваючи в гостях у своєї доньки ОСОБА_2 , помітила, що з`явилися нові речі, а саме телевізор та махровий халат. Донька повідомила і обвинувачений підтвердив, що ці речі останній придбав за кошти які йому вислала мати. На той час обвинувачений ОСОБА_1 вже довгий час ніде не працював, їхня родина існувала за рахунок соціальних виплат на дитину. На час коли з`явилися нові речі у ОСОБА_2 , остання була вагітною.

Свідок ОСОБА_36 (заявлена за клопотанням захисту), сусідка, у судовому засіданні пояснила, що крадіжку речей з орендованої квартири ОСОБА_3 знає зі слів своєї подруги ОСОБА_37 , яка за відсутності господарів даної квартири опікувалася нею, свідок приходила робити їй укол. Повертаючись додому свідок зустріла ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , яким сказала про крадіжку, на що останні відповіли, це міг зробити тільки ОСОБА_38 , на що свідок відповіла, що потрібно спочатку розібратись, а потім говорити. Жінку, яка орендувала квартиру вона не знає та ніколи її не бачила, оскільки в орендованій квартирі остання майже не проживала. Викрадених з квартири речей також не бачила. Чи віддавала ця жінка комусь якісь речі їй не відомо. За час проживання у с. Верика Круча ОСОБА_1 вів себе нормально.

Свідки ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_19 , ОСОБА_41 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про здійснення приводу прокурор не заявляв та не наполягав на їх допиті.

Судом були вжиті всі необхідні заходи для повідомлення свідків та забезпечення явки їх до суду.

Розгляд справи по суті продовжено, досліджено зібрані по справі докази, закінчено з`ясування обставин справи й перевірки їх доказами.

Пояснення потерпілої та допитаних свідків є повними, логічними, такими, що доповнюють одне одного, жодних сумнівів у суду не викликають та відповідають змісту досліджених у судовому засіданні письмових доказів.

Положеннями ст. 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи про допит свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_19 , ОСОБА_41 суд не може прийняти до уваги.

Крім показів свідків, даних у судовому засіданні, вина обвинуваченого в інкримінованому злочинному діянні підтверджується дослідженими судом наступними доказами.

- протоколом огляду місця події від 16.10.2019, під час проведення якого виявлено: 1) в правій частині дверей квартири, на рівні корпуса блоку замка пошкодження у вигляді вдавлення та скопу деревини; 2) у спальній кімнаті на універсально-розбірній комбінованій шафі, на правій дверці платтяного відділення, з внутрішньої сторони папілярні сліди рук; 3) в спальній кімнаті на універсально-розбірній комбінованій шафі з внутрішньої сторони відкидної дошки папілярні сліди рук; 4) у спальній кімнаті ззовні лакованої поверхні тильної стінки диван-ліжка папілярні сліди рук (т. 1 а.с.39-43);

- висновком експерта № 1756 від 19.11.2019, відповідно до якого 5 слідів папілярних узорів пальців рук, з числа придатних для ідентифікації особи, залишені особою, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 59-90);

- протоколом огляду предмета з фототаблицею, відповідно до якого пару кімнатних жіночих пантолетів рожевого кольору з чорними та білими плямами у формі серця, жіночий махровий халат персикового кольору з довгими рукавами на пластиковій блискавці, жіночу кофту білого кольору з капюшоном на металевій блискавці жовтого кольору, телевізор Panasonic квадратної форми, пластиковий, сірого та чорного кольору, висота 21 см, ширина 28 см, та пульт дистанційного керування K-TLBR - свідок ОСОБА_2 впізнала та пояснила, що ці речі до її помешкання приніс ОСОБА_1 . Потерпіла ОСОБА_42 також впізнала речі і вказала, що вони належать їй та були викрадені з її помешкання (т. 1 а.с. 45-55);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.01.2020, проведеного у квартирі ОСОБА_2 , де остання показала та пояснила де саме в квартирі перебувала та бачила як ОСОБА_1 виходив з квартири та повернувся з речами, які їм не належать, а саме: телевізор «Panasonic», жіночий халат, жіночу кофту та тапочки (т. 1 а.с. 100-103);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.12.2019, під час якого потерпіла ОСОБА_3 показала, що 01.10.2019 близько 15 години в орендованій нею квартирі випадково замкнулися двері, а ключі залишилися всередині квартири. Про це вона пішла розповісти сусідці ОСОБА_19 , яка в свою чергу порекомендувала звернутися до ОСОБА_1 , який також проживав в одному під`їзді. Після цього ОСОБА_3 разом із сусідкою пішли до ОСОБА_1 і він згодився допомогти. Він узяв викрутку та з її допомогою відчинив двері квартири, в якій мешкає потерпіла. ОСОБА_3 подякувала і він пішов. Всередину квартири він не заходив та ніколи за час її проживання не перебував. Потерпіла показала як все відбувалося, та відтворила, як ОСОБА_1 відчиняв двері (т. 3 а.с. 180-186).

Відповідно до актів судово-психічного експерта № 32 від 24.01.2020 та № 233 від 12.06.2020 ОСОБА_1 на даний час будь-якими хронічними психічними захворюваннями не страждає, не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки; в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, досліджуваний будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Індивідуально-психологічних особливостей, які б могли впливати на його поведінку не виявлено. Підстави для розгляду та кваліфікації будь-яких афективних станів відсутні. Може постати перед судом (а.с. 28-33, 134-144).

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 1905 від 22.10.2019: 1) ринкова вартість пари жіночих пантолетів, наданих на експертизу, на час вчинення злочину 11.10.2019 могла становити 33,33 грн; 2) ринкова вартість жіночого халата, наданого на експертизу, на час вчинення злочину 11.10.2019 могла становити 80,00 грн; 3) ринкова вартість жіночого жакета, наданого на експертизу, на час вчинення злочину 11.10.2019 могла становити 150,00 грн; 4) ринкова вартість телевізора «Panasonic» на час вчинення злочину 11.10.2019 могла становити 500,00 грн; 5) ринкова вартість пульта дистанційного керування K-TLBR, наданого на експертизу, на час вчинення злочину 11.10.2019 могла становити 50,00 грн (т. 3 а.с. 141-154).

Відповідно до довідки, наданої продавцем магазину «Смартшоп» ОСОБА_43 , вартість універсальної мобільної батареї марки «Xiaomi», ємністю 20000 мА, станом на жовтень 2019 року становила 795 грн (т. 3 а.с.155).

У відповідності до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження, як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи у суді клопотань від обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо призначення будь-яких експертиз, проведення інших слідчих дій, не надходило.

Відповідно до ч. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Суд, виходячи із закріпленого у ст. 26 КПК принципу диспозитивності, позбавлений можливості, навіть у випадку, коли він виявив відсутність висновку експерта із визначенням розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, самостійно, з власної ініціативи залучити експерта і усунути цей недолік досудового слідства. Залучення експерта судом незалежно від наявності клопотань сторін можливо тільки за обставин, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

У постанові Пленуму № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» Верховний Суд України звернув увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків (п. 1) і вказав на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено до компетенції суду

П. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII не містить категоричного припису щодо обов`язкового проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, за можливості визначення вартості викраденого майна за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, і наявності в матеріалах кримінального провадження відповідних документів стосовно вартості майна, що не суперечать вимогам статей 85, 86 КПК, тобто у цих випадках встановлення розміру матеріальних збитків може бути здійснено без спеціальних знань, оскільки в окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості .

Положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII спрямовані насамперед на забезпечення правильності кваліфікації кримінального правопорушення, за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою.

Враховуючи, що сторонами не було заявлено клопотань щодо призначення додаткової судової експертизи з метою визначення розміру заподіяних збитків; розмір викраденого майна у потерпілої ОСОБА_3 встановлений на підставі експертизи та довідки про вартість, виданої продавцем магазину «Смартшоп», що здійснює роздрібну торгівлю товарної продукції, розмір завданої шкоди не впливає на правильність кваліфікації інкримінованого ОСОБА_1 злочину, а тому суд вважає, що відсутність такого висновку експерта не є підставою для виправдання ОСОБА_1 за зазначеним злочином.

Суд звертає увагу на той факт, що сторона обвинувачення не забезпечила можливість оглянути універсальну мобільну батарею «Xiaomi», з причин незалежних від обвинувачення. Разом з тим, факт її крадіжки обвинуваченим у потерпілої підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_2 , за якими обвинувачений повернувся додому разом з речами, серед яких була і універсальна мобільна батарея білого кольору. Її ж обвинувачений продав на ринку у м. Пирятині. А також показами ОСОБА_32 , за якими ОСОБА_1 показував йому цю мобільну батарею та питав де можна її продати.

Наявність мобільної батареї білого кольору, яка зникла разом з іншими речами, підтверджується також поясненнями потерпілої.

В свою чергу, стороною захисту в підтвердження невинуватості ОСОБА_1 надано заперечувальні покази. Позиція захисту варіювалася з часу проголошення обвинувачення, продовження строку тримання під вартою - від того, що обвинувачений знайшов ці речі в під`їзді, потім те, що телевізор потерпіла віддала йому відремонтувати, а відбитки у шафі наявні, оскільки він допомагав потерпілій у перестановці шафи, до того, що викрадений одяг у ОСОБА_16 , віддала ОСОБА_5 для користування ОСОБА_2 .

Наведене на думку сторони захисту є підставою для виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, у своїй промові сторона захисту вказувала на тому, що всі здобуті на досудовому слідстві процесуальні документи є недопустимими доказами, оскільки проведені та здобуті з порушенням норм КПК.

Щодо твердження захисника про незаконність проведення огляду місця події за місцем проживання потерпілої, оскільки вона не є власником та не надала підтверджень, що квартиру вона орендує, вони спростовуються наступним.

Так, відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. 30). Відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Тобто законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме ? можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 надавала згоду на проведення огляду житла, яким вона володіла, із метою фіксації обставин вчинення кримінальних правопорушень.

З показань допитаних у судовому засіданні свідків та допиту самого обвинуваченого підтверджено, що потерпіла проживала певний період в квартирі, в якій проводився огляд, а отже мала права та обов`язки володільця майна. Відсутність договору оренди житла чи не надання такого органам досудового розслідування та суду не спростовує факт проживання у ньому.

Потерпіла надала згоду на проведення огляду в квартирі як володілець майна. Після проведення огляду місця події був складений відповідний протокол.

Наведені обставини не ставлять під сумнів наявність у потерпілої прав володільця квартири на момент проведення огляду місця події та добровільність згоди потерпілої на проведення такого огляду.

Суд роз`яснював обвинуваченому приписи ст. 22 КПК України, а також наслідки обраної процесуальної поведінки, однак обвинувачений та його захисник, незважаючи на показання потерпілих, свідків та ряд письмових доказів, які не залежать від суб`єктивного сприйняття сторін по справі, обмежились їх оспорюванням повідомивши суду інший хід розвитку подій, який не відповідає показанням усіх свідків та потерпілої.

Належність ОСОБА_1 відбитків пальців, вилучених із внутрішньої сторони шафи підтверджено висновком експерта та не спростовується стороною захисту. Щодо показів обвинуваченого про те, що відбитки залишені ним, оскільки потерпіла попередньо прохала його допомогти передвинути шафу, спростовуються поясненнями самої потерпілої.

Твердження обвинуваченого, що він взагалі не бачив універсальну мобільну батарею також спростовуються показами свідка ОСОБА_32 , відповідно до яких обвинувачений показував йому мобільну батарею та питав, де її можна продати; показами свідка ОСОБА_2 , відповідно до яких обвинувачений приніс універсальну батарею разом з іншими речами та продав її на ринку, кола вона була у лікаря; та поясненнями самої потерпілої, відповідно до яких у неї дійсно була універсальна батарея та зникла разом з іншими речами.

Суд зазначає, що при дачі показів потерпіла та свідки надавали суду покази під присягою та були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, в той час як обвинувачений не несе такої відповідальності.

Підстав ставити під сумнів покази потерпілої та свідків у суду немає.

Наведені стороною обвинувачення докази в своїй сукупності спростовують показання обвинуваченого про не вчинення ним злочинного діяння за обвинуваченням.

У кримінальному переслідуванні тягар доведення вини поза межами розумного сумніву завжди покладається на сторону обвинувачення, а подані нею докази, за умови їх не спростування, є достатньо юридично обґрунтованими за законом для встановлення вини обвинуваченого. В свою чергу обвинувачений з власної волі може наражати себе на ризик у виді надання показань або відмові від їх дачі.

Суд вважає, що в даному випадку надання обвинуваченим ОСОБА_1 показань за своїм змістовним наповненням є очевидною спробою уникнути кримінальної відповідальності, адже обставини вчинення крадіжки вбачаються з пояснень потерпілої та свідків, які обвинувачений не зміг спростувати.

Оскільки будь-яких інших версій, для перевірки таких в судовому засіданні, обвинуваченим надано не було, суд вважає за істинне, саме сформульоване обвинувачення. Промова ОСОБА_1 на заключній стадії судового процесу про невинуватістьне спростовують вище викладені висновки суду та свідчать про моделювання обвинуваченим позиції захисту.

З проведеного аналізу сукупності доказів, наданих сторонами по справі, та не надання стороною захисту будь-яких інших версій, які могли б бути піддані об`єктивній перевірці, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло.

Дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає за можливе постановити обвинувальний вирок у справі.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло - правильна.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України є повторність та вчинення злочину у період іспитового терміну.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно пункту 1 ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який має молодий вік, за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив злочин з обтяжуючою покарання обставиною, рецидив злочинів та те, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра не перебуває, вину не визнав, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, які обтяжують покарання та відсутність обставин, які пом`якшують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Враховуючи викладене, з метою виправлення ОСОБА_1 та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті за якою він засуджується. Саме таке покарання буде співмірним діянню і характеристиці особи. Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, для застосування ст. 69 КК України не вбачається.

При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_1 був раніше 30.01.2019 засуджений Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Обвинувачений раніше судимий і через нетривалий термін, в період іспитового строку, знову скоїв корисливий злочин, належних висновків не зробив, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення, тобто має стійку антисоціальну поведінку та, на думку суду, потребує ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статях 71, 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч. 4 цієї статті остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до роз`яснень абз. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Таким чином, при призначенні ОСОБА_1 покарання, з урахуванням тяжкості злочину, особи винного, суд визначає йому вид та розмір покарання за ч. 3 ст. 185 КК України і відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України призначає остаточне покарання, враховуючи невідбуте покарання, визначене вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 31.01.2019 шляхом часткового складання покарання.

Беручи до уваги викладенета відповідно до висновку викладеного у Досудовій доповіді органу пробації, суд дійшов висновку про можливість та доцільність виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 лише з ізоляцією від суспільства і досягнення мети при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.

Відбувати покарання з огляду на вище наведене обвинувачений ОСОБА_1 повинен в місцях позбавлення волі.

Обраний обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 18.10.2019 було накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: пару жіночих пантолетів, жіночий махровий халат, жіночу кофту, телевізор «Panasonic», пульт дистанційного керування «К-TLBR», які належать ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, за клопотанням учасників провадження, вирішує питання про скасування арешту майна.

Оскільки у застосуванні арешту потреба відпала, суд уважає за можливе скасувати арешт з набранням вироку законної сили.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року ОСОБА_44 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань № 23» до 01.11.2020 включно.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без змін - тримання під вартою.

Цивільний позов заявлено не було.

Суд вважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведені експертизи.

Доля речових доказів вирішується згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до вимог частини 1 статі 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 31 січня 2019 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу взяття під варту, тобто з 10 лютого 2020 року, залишивши запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо обвинуваченого без змін - тримання під вартою.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 18.10.2019 на тимчасово вилучене майно, а саме: пару жіночих пантолетів, жіночий махровий халат, жіночу кофту, телевізор «Panasonic», пульт дистанційного керування «К-TLBR».

Речові докази по справі: пару жіночих пантолетів, жіночий махровий халат, жіночу кофту, телевізор «Panasonic», пульт дистанційного керування «К-TLBR», які зберігаються у камері зберігання речових доказів Пирятинського ВП Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області, після набрання вироку законної сили повернути ОСОБА_3 як власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (код класифікації доходів бюджету 24060300): рахунок UA128999980313020115000016379, отримувач - Пирятинське УК/Пирятин.р-н/24060300, код отримувача - 37958534, МФО банку - 899998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1905 від 22.10.2019 у розмірі 942, 06 грн та судово - трасологічної експертизи № 1756 від 19.11.2019 у розмірі 1256,08 грн, а всього на загальну суму 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) гривень 14 копійок, у кримінальному провадженні № 12019170290000347.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів із дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська