Рішення № 92290556, 15.10.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1310/2020

Справа № 243/2627/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О. В.,

за участю

секретаря судового засідання Артемчук С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2020 року,відповідно до штемпелю на конверті, ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільнені. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка зазначила, що з 01 серпня 2002 року вона розпочала трудову діяльність на станції Дебальцеве Донецької залізниці, де в подальшому продовжувала працювати на різних посадах. 16 серпня 2006 року прийнята прийомщицею поїздів станції Микитівка Донецької залізниці відповідно до наказу №65/ДС від 15 серпня 2006 року. Відповідно до наказу № 13 /ДС К від 15 квітня 2009 року станція Микитівка Донецької залізниці з 14 червня 2006 року перейменована на станцію Микитівка державного підприємства Донецької залізниці. 17 серпня 2016 року Державне підприємство Донецька залізниця реорганізовоно шляхом злиття у регіональну філію» Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства`Українська залізниця». Наказом ПАТ» Українська залізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 та наказом №18-ос від 16 серпня 2016 року станція Микитівка державного підприємтва «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Микитівка структурного підрозділу Донецької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства`Українська залізниця». Позивачка 04 жовтня 2016 року переведена комерційним агентом станції Єнакієве відповідно до наказу № 40-ос від 07 жовтня 2016 року. Відповідно до наказу № 4599/ДН-ос від 10 липня 2017 року, позивачка звільнена з роботи з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату. Вказала, що з моменту звільнення до теперішнього часу їй не виплачена заборгованість по заробітній платі за період: за грудень 2016 року - 5125 грн. 28 коп.; за січень 2017 року - 5083 грн. 56 коп.; за лютий 2017 року - 4450 грн. 82 коп.; за березень 2017 року - 4339 грн. 32 коп.; за травень 2017 року -2774 грн. 48 коп.; за червень 2017 року- 7523 грн. 69 коп.; за липень 2017 року- 8390 грн. 17 коп., а всього 37787 грн. 33 коп.. Позивачка просить стягнути з відповідача вказані кошти.

17 червня 2020 року представником відповідача Семигук Н. В., яка діє на підставі довіреності № 1703 від 09 квітня 2020 року, надісланий на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ПАТ «Українська залізниця» не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 з таких підстав. Фактичне місце роботи позивача - непідконтрольна територія, станція Микитівка, м. Горлівка. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб, внесено відомості до ЄРДР № 1201705042000286 за ст. 341 КК України. Відповідач зазначає, що у зв`язку з відсутністю за місцем роботи позивача - станція Микитівка, - відповідача, відсутністю контролю обліку робочого часу позивача відповідачем, первинних бухгалтерських документів, відповідач позбавлений можливості перевірити присутність позивача на робочому місці, та дані первинних бухгалтерських документів. Крім того, представлені позивачкою відповідачу документи про заробітну плату не відповідають вимогам чинного законодавства та не були прийняті відповідачем як такі, що є підставою виплати заробітної плати. За таких обставин, представлені позивачем документи складені невідомо ким, сам по собі факт, що особу звільнено з посади саме відповідачем не є підставою для нарахування та виплати заробітної плати. У зв`язку з цим, підстави для виплати заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року відсутні. Щодо сплати коштів за період з 01 грудгя 2016 року по лютий 2017 року, то відповідач зазначає, що вказані кошти позивачеві були сплачені позивачеві та перераховані на картку в АБ «Експрес-Банк». Крім того, пунктом 10 Науково-правового висновку передбачено, що унеможливлення виконання публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» обов`язків, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях Донецької області та Луганської області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сади) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». Науково-правовим висновком Торгово-Промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 підтверджено, що починаючи з 17 березня 2017 року вини публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у несвоєчасному розрахунку з робітниками не має. І на цій підставі АТ "Укрзалізниця" підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків передбачених законодавством про працю. У зв`язку з викладеним, просить відмовити у позові.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання представника відповідача, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

В ході розгляду справи судом були розв`зані заяви та клопотання сторін та прийняті процесуальні рішення.

Ухвалою суду від 25 березня 2020 року у справі відкрито спрощене провадження.

Ухвалою суду від 06 травня 2020 року витребувано із Державного ощадного банку України АТ «Ощадбанк»: належним чином завірені копії виписки по зарплатному картковому/банківському рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 та ухвалою суду від 25 травня 2020 року витребувано із Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, належним чином завірені копії індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року витребувати із Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, належним чином завірені копії індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 ..

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог( ст.13 ЦПК України) встановив такі обставини та відповідні ним докази.

Відповідно до наказу № 17 від 31 липня 2002 року позивачка розпочала трудову діяльність на станції Дебальцеве Донецької залізниці, де в подальшому продовжувала працювати на різних посадах. Відовідно до наказу № 65 ДС -Л від 15 серпня 2006 року прийнята прийомщицею поїздів станції Микитівка Донецької залізниці 16 серпня 2006 року. Відповідно до наказу № 131 /ДС К від 15 квітня 2009 року станція Микитівка Донецької залізниці з 14 червня 2006 року перейменована на станцію Микитівка державного підприємства Донецької залізниці. 17 серпня 2016 року Державне підприємство Донецька залізниця реорганізовоно шляхом злиття у регіональну філію» Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства» Українська залізниця». Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 15 квітня 2016 року №303 та наказом №18-ос від 16 серпня 2016 року станція Микитівка державного підприємтва «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Микитівка структурного підрозділу Донецької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства »Українська залізниця». Позивачка 04 жовтня 2016 року переведена комерційним агентом станції Єнакієве відповідно до наказу № 40-ос від 07 жовтня 2016 року.

Згідно із наказом № 4599/ДН-а від 10 липня 2017 року, позивачка звільнена з роботи з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату. Наведені обставини підтверджуються даними трудової книжки НОМЕР_1 від 01 серпня 2002 року.

Згідно із наказом № 236/ДНД від 17 березня 2017 року начальника в.о. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» «Про встановлення простою» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Доручено начальниками структурних підрозділів встановити відповідними наказами початок простою з 20 березня 2017 року. Для всіх працівників виробничого підрозділу, провести роз`яснювальну роботу в трудових колективах, ознайомити причетних працівників з даним наказом під підпис; оплату за час простою провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Згідно із наказом № 92/ДС від 17 березня 2017 року начальника ВП «Станція Микитівка» «Про встановлення простою по виробничому підрозділу «Станція Микитівка» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією, відповідно до наказу в.о. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 236/ДНД від 17 березня 2017 року начальника Донецької дирекції залізничних перевезень встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Станція Микитівка».

Відповідно до розрахункових листів заробітної плати ВП « ДС Микитівка» СП »ДДЗП» філії» Донецька залізниця» ПАТ`Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40150216) ОСОБА_1 нараховані наступні суми:

за грудень 2016 року (фактично відпрацьовані 178 год.) - 5125 грн.28 коп.(з яких оплата почасовиків 3269 грн. 00 коп., вечірні 113 грн. 86 коп., доплата за робочу ніч 426 грн.07 коп., надбавка за вислугу 653 грн. 80 коп., індексація зарплати 68 грн.80 коп., заохочення ювілейної дати 500 грн. 00 коп., матеріальна допомога системного характеру - 93 грн. 75 коп.), сума до оподаткування 5031 грн. 53 коп., сума до виплати 2445 грн. 52 коп.;

за січень 2017 року (161 год.)- 5083 грн.56 коп. (з яких оплата почасовиків 3269 грн. 00 коп., вечірні 109 грн. 64 коп., доплата за роботу у святкові дні 385 грн.78 коп., доплата за робочу ніч 503 грн. 55 коп., надбавка за вислугу 653 грн. 80 коп., індексація зарплати 68 грн.80 коп., матеріальна допомога системного характеру - 92 грн. 99 коп.) сума до оподаткування 4990 грн. 57 коп., сума до виплати 2241 грн. 36 коп.;

за лютий 2017 року (160 год.)- 4450 грн. 82 коп. (з яких оплата почасовиків 2063 грн. 56 коп., вечірні 65 грн. 38 коп., доплата за робочу ніч 261 грн. 52 коп., разова винагорода за вислугу 412 грн. 71 коп., індексація зарплати 43 грн.43 коп., інші додаткові виплати 1522 грн. 80 коп., матеріальна допомога системного характеру - 81 грн. 42 коп.) сума до оподаткування 4369 грн. 40 коп., сума до виплати 2039 грн. 22 коп.;

за березень 2017 року (173 год.)- 4339 грн. 32 коп. (з яких оплата почасовиків 1913 грн. 10 коп., вечірні 70 грн. 86 коп., доплата за роботу у святкові дні 283 грн. 42 коп., доплата за робочу ніч 302 грн. 32 коп., винагорода за вислугу 382 грн. 62 коп., оплата простою 1007 грн. 62 коп., заохочення ювілейної дати 300 грн.00 коп., матеріальна допомога системного характеру - 79 грн. 38 коп.) сума до оподаткування 4259 грн. 94 коп., сума до виплати 3450 грн. 55 коп.;

за травень 2017 року (159 год.) - 2774 грн. 49 коп. (з яких оплата простоїв 2723 грн. 73 коп., матеріальна допомога системного характеру - 50 грн. 76 коп.) сума до оподаткування 2723 грн. 73 коп., сума до виплати 2206 грн. 22 коп.;

за червень 2017 року (167 год.) - 7523 грн. 69 коп. (з яких оплата почасовиків 6313 грн. 58 коп., доплата за робочу ніч 420 грн. 91 коп., надбавка за вислугу 789 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 7523 грн. 69 коп., сума до виплати 4570 грн. 37 коп.;

за липень 2017 року (172 год.) - 8390 грн. 17 коп. (з яких оплата почасовиків 7322 грн. 00 коп., доплата за робочу ніч 493 грн. 81 коп., надбавка за вислугу 732 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 8548 грн. 01 коп., сума до виплати 2915 грн. 62 коп..

Відповідно до довідки про доходи структурного підрозділу Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 896/2 від 28 травня 2020 року, ОСОБА_1 відповідачем нарахована заробітна плата за період з 01 січня по 31 липня 2017 року у наступних розмірах:

за січень 2017 року:

за 161 фактично відпрацьованих годин нараховано - 5083 грн. 56 коп., з яких утримано 1041 грн. 20 коп., до видачі 4042 грн. 36 коп.;

за лютий 2017 року:

за 101 фактично відпрацьованих годин нараховано - 4450 грн. 82 коп., з яких утримано 911 грн. 60 коп, до видачі 3539 грн. 22 коп.;

за березень 2017 року:

за 84 фактично відпрацьовані години нараховано - 2245 грн. 79 коп., з яких утримано 459 грн. 98 коп, до видачі 1785 грн. 81 коп.;

За квітень - липень 2017 року нарахування та кількість відпрацьованих годин відсутні.

Згідно із відомостю на виплату грошей № 23 за березень місяць 2017 року за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачці була нарахована заробітна плата 1785 грн. 81 коп., яку вона отримала 17 липня 2017 року у касі Донецької Дирекції залізничних перевезень м. Лиман.

Згідно із наданою на виконання ухвали суду інформацією щодо руху грошових коштів за рахунком, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в філії АТ «Державний ощадний банк України», на рахунок заробітної плати за період з грудня 2016 року по червень 2020 року грошові кошти не надходили.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , наданими органами Пенсійного Фонду України, страхувальником ОСОБА_1 за березень 2017 року регіональною філією «Донецька залізниця» акціонерного товариства`Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40150216), страхові внески сплачені, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у березні 2017 року склала - 4339 грн. 32 коп., у квітні, травні, червні, липні 2017 року - 0,00 грн. (страхові внески не сплачені).

Відповідно до платіжних доручень за грудень 2016 року - лютий 2017 року позивачці перерахувано кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» МФО 322959 на зарплатну картку позивачки (особистий рахунок НОМЕР_3 ), а саме:

- 23 грудня 2016 року на підставі платіжної відомості № 2493 відповідачем була перерахована позивачці перша половина зарплати за грудень 2016 року в сумі 1630 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 23 грудня 2016 року на відомості.

- 12 січня 2017 року на підставі платіжної відомості № 2661 відповідачем була перерахована позивачу друга частина зарплати за грудень 2016 року в сумі 2445 грн. 52 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 12 січня 2017 року на відомості.

- 25 січня 2017 року на підставі платіжної відомості № 119 відповідачем була перерахована позивачу перша половина зарплати за січень 2017 року в сумі 1800 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 25 січня 2017 року на відомості.

- 08 лютого 2017 року на підставі платіжної відомості № 470 відповідачем була перерахована позивачу друга частина зарплати за січень 2017 року в сумі 2242 грн. 36 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 08 лютого 2017 року на відомості.

- 23 лютого 2017 року на підставі платіжної відомості № 820 відповідачем була перерахована позивачу перша половина зарплати за лютий 2017 року в сумі 300 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 23 лютого 2017 року на відомості.

- 07 березня 2017 року на підставі платіжної відомості № 1033 відповідачем була перерахована позивачу друга частина зарплати за лютий 2017 року в сумі 2039 грн. 22 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 07 березня 2017 року на відомості.

Згідно із відомостями на виплату грошей № 23 за березень 2017 року, у касі Донецької дирекції залізничних перевезень м. Лиман, позивачка 17 липня 2017року (у день звільнення) отримала заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1785 грн. 81 коп..

Згідно із листом Мінсоцполітики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 року», норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в липні 2017 року становила - 168 годин, а не 172 години.

Відповідно до копії наказу № 4599/ДН-ос від 10 липня 2017 року та запису № 15 трудової книжки НОМЕР_1 вбачається що позивачка фактично була звільнена з посади 17 липня 2017 року.

Науково-правовим висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільнені ( звільнені) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійснені господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку, м. Горлівки, м. Ясинувата,м.Дебальцеве. З 20 березня 2017 року господарська діяльність на управління виробничими процесами відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ »Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Дебальцеве, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих процесів та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особливих справ працівників. Початок дій форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості по оплаті праці, до якої включаються заробітна плата за час вимушеного простою суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Положеннями ст. 115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим особливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов`язаний надати такі відомості судові у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Та обставина, що позивачка працювала у відповідача та була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, сторонами визнається та не оспорюється, крім цього підтверджується дослідженими в судовому засіданні записами в трудовій книжці, наданими суду розрахунковими листами.

Та обставина, що на підприємстві був оголошений простій сторонами визнається та підтверджується вищенаведеними наказами, який був предметом дослідження в судовому засіданні.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що позивачка у період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року не знаходилася на робочому місці, як то зазначено у наказі про простій. Натомість позивачем суду надані розрахункові листи, в яких зазначено помісячно за оспорюваний період нараховану заробітну плату та інші виплати із зазначенням днів роботи.

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинної документації, як підставу для відмови у виплаті позивачу заробітної плати, з огляду на те, що товариство не має можливості перевірити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та усіх належних при звільненні платежів, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. Зазначені вимоги закріплені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.

Відповідачем представлені позивачем докази не спростовані наданням суду належних доказів. Суд також повторно зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Судом також не приймається до уваги посилання на неможливість оплати праці у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

За змістом правових позицій, які викладені в постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року по справам №6-364цс16; №6-365цс16 висновки Верховного Суду України зводяться до того, що форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву Укази Президента України, Рішення ради національної безпеки і оборони України жодним чином не перешкоджали відповідачу проводити виплати заробітної плати позивачу та не містять в собі положень, які б вказували на звільнення відповідача від обов`язку виконувати трудове законодавство по проведенню повного розрахунку при звільненні.

Судом також не встановлено обставин, передбачених ст. 113 КЗпП України, за якими простій встановлений на підприємстві стався з вини позивача.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов`язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні - порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном.

Крім того, суд звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини виникли у 2017 році, і станом на теперішній час підприємство перемістилося на територію, підконтрольну владі в Україні, тобто на сьогодні є всі підстави для виконання обов`язку щодо виплати сум, які належали до виплати на час звільнення, однак цього зроблено не було.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем у спірний період, у виробничому підрозділі з 20 березня 2017 року було встановлено простій, що підтверджується наказом № 236/ДНД від 17 березня 2017 року, який на час звільнення позивача не припинено. З наданих позивачкою розрахункових листків заробітної плати за період з грудня 2016 року по липень 2017 року вбачається, що позивачці було нараховано заробітну плату, у тому числі оплату простою, однак зазначені суми виплачені не були у повному обсязі, що відповідачем не спростовано та підтверджується випискою з карткового рахунку Ощадбанку, на який поступала заробітна плата, а також даними персоніфікованого обліку. При цьому суд звертає увагу на те, що нарахована сума коштів за грудень - березень 2017 року в розрахункових листках, представлених позивачем, повністю збігається із даними персоніфікованого обліку, наданими ПФУ на ухвалу суду. Суд також звертає увагу на те, що розрахункові листи за грудень - березень 2017 року за формою та реквізитами аналогічні розрахунковим листам за квітень - липень 2017 року. Суд також зазначає, що інформація, вказана в розрахункових листах підтверджується даними ПФУ, наказом про встановлення простою, даними трудової книжки та не спростовані наданою відповідачем довідкою про доходи позивача. За таких обставин, у суду відсутні підстави щодо невизнання вказаних розрахункових листів недопустимими доказами. Відповідачем не представлено суду спростовних доказів іншого.

Разом з тим, суд приймає до уваги ту обставину, що відповідачем було сплачено заробітну плату за грудень 2016 року - лютий 2017 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 АБ «Експрес-Банк МФО 322959 на зарплатну картку ОСОБА_1 , саме:

-23 грудня 2016 року на підставі платіжної відомості № 2493 відповідачем була перерахована позивачці перша половина зарплати за грудень 2016р. в сумі 1630 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів),

-12 січня 2017 року на підставі платіжної відомості № 2661 відповідачем була перерахована позивачці друга частина зарплати за грудень 2016 року в сумі 2445 грн. 52 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів);

-25 січня 2017 року на підставі платіжної відомості № 119 відповідачем була перерахована позивачці перша половина зарплати за січень 2017 року в сумі 1800 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів),

-08 лютого 2017 року на підставі платіжної відомості № 470 відповідачем була перерахована позивачці друга частина зарплати за січень 2017р. в сумі 2242 грн. 36 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів),

-23 лютого 2017 року на підставі платіжної відомості № 820 відповідачем була перерахована позивачці перша половина зарплати за лютий 2017 року в сумі 300 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів),

-07 березня 2017 року на підставі платіжної відомості № 1033 відповідачем була перерахована позивачці друга частина зарплати за лютий 2017р. в сумі 2039 грн. 22 грн. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів).

Частково заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1785 грн. 81 коп. отримала позивачка 17 липня 2017 року у касі Донецької дирекції залізничних перевезень, згідно відомості на виплату грошей № 23 за березень 2017 року.

Дослідивши докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивачці підлягають стягненню нараховані, але не виплачені суми заробітної плати за час простою, з відрахуванням сплаченої частини заробітної плати за місяці березень, травень, червень, липень 2017 року, а саме:

за березень 2017 року (173 год.)- 4339 грн. 32 коп. (з яких оплата почасовиків 1913 грн. 10 коп., вечірні 70 грн. 86 коп., доплата за роботу у святкові дні 283 грн. 42 коп., доплата за робочу ніч 302 грн.32 коп., винагорода за вислугу 382 грн. 62 коп., оплата простою 1007 грн.62 коп., заохочення ювілейної дати 300 грн.00 коп., матеріальна допомога системного характеру - 79 грн. 38 коп.), сума до оподаткування 4259 грн.94 коп., сума до виплати 3450 грн.55 коп.

З відрахуванням сплаченої суми коштів в березні у розмірі 2245 грн.79 коп., решта до сплати 2093 грн. 53 коп, до оподаткування 2014 грн. 15 коп..

за травень 2017 року (159 год.)- 2774 грн. 49 коп. (з яких оплата простоїв 2723 грн. 73 коп., матеріальна допомога системного характеру - 50 грн. 76 коп.) сума до оподаткування 2723 грн. 73 коп., сума до виплати 2206 грн. 22 коп.;

за червень 2017 року (167 год.)- 7523 грн. 69 коп. (з яких оплата почасовиків 6313 грн. 58 коп., доплата за робочу ніч 420 грн. 91 коп., надбавка за вислугу 789 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 7523 грн. 69 коп., сума до виплати 6470 грн. 37 коп. з урахуванням авансу;

за липень 2017 року (172 год.)- 8390 грн. 17 коп. (з яких оплата почасовиків 7322 грн. 00 коп., доплата за робочу ніч 493 грн. 81 коп., надбавка за вислугу 732 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 8548 грн. 01 коп., сума до виплати 6315 грн. 62 коп., з врахуванням авансу;

А всього на суму 20809 грн. 58 коп. (з яких - оплата простою, матеріальна допомога системного характеру та інші виплати, що включаються до заробітної плати).

Суд звертає увагу, що зважаючи на правовідносини працівника та роботодавця, що існували на момент виникнення спору між позивачем та відповідачем, суд в рішенні повинен вказати суму стягуваних коштів із зазначенням необхідності відрахування обов`язкових платежів, оскільки чинним законодавством обов`язок їх відрахування покладється на роботодавця.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У ч.1 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 6 вказаної статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням вказаних положень можна дійти висновку, що у поняття судових витрат, вказаних в ч. 6 ст. 141 ЦПК України включається також і судовий збір.

Наведене положення узгоджується також із частиною другою вказаної норми, де на відміну від частини шостої йдеться про «інші судові витрати».

За таких обставин, слід дійти висновку, що у разі звільнення від сплати судових витрат, у тому числі судового збору, сторони, на користь якої ухвалено рішення, то з протилежної сторони стягуються витрати, які були понесені іншими особами, а решта компенсується за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи, що позивач є звільненим від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення заробітної плати, то підстав стягнення судового збору з відповідача в дохід держави у суду не має, оскільки за вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, він компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 44, 94, 113, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 20809 (двадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн. 58 коп., з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

В решті позову відмовити.

Судовий збір за вимоги про стягнення заборгованості по сумах, що підлягають виплаті при звільненні, компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Сторони у справі:

Позивачка:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ЄДРПОУ 40075815 місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Тверська, 5 в особі Регіональна філія «Донецька залізниця», ЄДРПОУ 40150216, адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул.. Привокзальна, 22.

Повний текст рішення суду складений 20 жовтня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду О. В. Ільяшевич