Ухвала суду № 92290475, 19.10.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/4574/20

Провадження № 4-с/243/28/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Маслової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов`янськ Донецької області цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України,

В С Т А Н О В И В :

АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулося до суду із вказаною скаргою, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 14 лютого 2020 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області на виконання рішення суду, яким з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 02 червня 2017 року, а також грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у загальній сумі 26 128 грн. 42 коп., було видано виконавчий лист № 243/9219/19. На підставі цього листа державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України 01 квітня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 61684729. Разом з тим, 20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» № 145-ІХ, пунктом третім розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено заборону протягом трьох років з дня набрання чинності Законом № 145-ІХ вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Законом № 145-ІХ були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Так, враховуючи, що станом на день набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» АТ «Укрзалізниця» входило до відповідного переліку, заявник вважає, що звернення стягнення на його майно та кошти впродовж трьох років, починаючи з 20 жовтня 2019 року, є забороненим, у зв`язку з чим просить суд дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження № 61684729 грошових коштів у сумі 26 128 грн. 42 коп. визнати неправомірними, відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження № 61684729 від 01 квітня 2020 року скасувати та зобов`язати даний відділ державної виконавчої служби на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, а також поновити заявнику строк на подання цієї скарги до суду, адже про порушення своїх прав АТ «Укрзалізниця» дізналось лише 23 квітня 2020 року, натомість на підготовку скарги заявнику був необхідний певний час.

Представник заявника – Паламарчук Р.М., який діє на підставі довіреності від 10 квітня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 1781, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання також не з`явився, проте надав суду заперечення на скаргу, у якому зазначив, що дії державного виконавця є правомірними, адже судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання, а виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Що стосується встановленої пунктом третім розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» заборони вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», то представник державної виконавчої служби у своєму запереченні вказав, що ця заборона якраз і не стосується стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, натомість АТ «Укрзалізниця» просто неправильно тлумачить цей пункт Закону. Крім того, представник державної виконавчої служби у своєму запереченні звернув увагу, що ідентифікаційний код « НОМЕР_1 », зазначений у Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але не можуть бути корпоратизовані, що є Додатком 2 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у якості ідентифікаційного коду АТ «Укрзалізниця», не має жодного відношення до останнього, адже його ідентифікаційним кодом є «40075815». За таких обставин, представник державної виконавчої служби просив суд відмовити АТ «Укрзалізниця» у задоволенні скарги, а справу розглянути у його відсутність.

Заінтересована особа ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, пояснень з приводу заявлених АТ «Укрзалізниця» вимог суду не надав.

Суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, за якими неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Інформаційна довідка з автоматизованої системи виконавчого провадження № 39478 від 19 червня 2020 року свідчить, що на підставі виконавчого листа, виданого 14 лютого 2020 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області на виконання рішення суду, ухваленого у цивільній справі № 243/9219/19 щодо стягнення заборгованості із заробітної плати у загальній сумі 26 128 грн. 42 коп., державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України 01 квітня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 61684729, у якому стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником – АТ «Укрзалізниця», що має ідентифікаційний код 40075815.

В той же час, Акціонерне товариство «Українська залізниця» з ідентифікаційним кодом 400758150, який, у свою чергу, відрізняється від ідентифікаційного коду заявника, ідентифікаційним кодом якого є 40075815, входить до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але не можуть бути корпоратизовані, що є Додатком 2 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

За таких обставин, оцінюючи доводи заявника щодо законодавчо встановленої заборони вчинення відносно нього виконавчих дії, суд виходить з такого.

20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», відповідно до п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Абзацом 13 частини першої статті першої Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що товаром є будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери). Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» товар – це продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації).

Разом з тим, з положень статті 192 ЦК України слідує, що грошові кошти є платіжним засобом та мають свою номінальну вартість.

Отже грошові кошти і товар не є тотожними поняттями, оскільки товар – це об`єкт матеріального світу, який має чітко визначену ціну та підлягає реалізації, а грошові кошти – це засіб придбання відповідного товару.

Крім того, за положеннями ст.ст. 570-571 ЦК України грошові кошти можуть бути передані лише у завдаток, натомість частиною першою статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. У свою чергу, майном як особливим об`єктом, згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. У статті 179 ЦК України зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. За приписами ч. 7 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

Таким чином, грошові кошти, на відміну від рухомого майна, можуть бути лише завдатком та не можуть бути заставою, яка у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язання може бути реалізована задля отримання грошових коштів для покриття забезпечених нею вимог кредитора. У зв`язку з цим, ототожнення АТ «Укрзалізниця» грошових коштів з товарами, які можуть бути передані у заставу, є безпідставним, адже діючим законодавством не передбачено передання грошових коштів у заставу.

Наведене дає суду підстави для висновку, що пунктом третім розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», на який посилається заявник як на підставу своїх вимог, не лише не встановлено заборони на стягнення грошових коштів з підприємств, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», а й навпаки такі виконавчі дії як стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, визначено у якості винятків, які відповідно до Закону «Про виконавче провадження» здійснювати дозволено.

Крім того, частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом сьомим частини третьої статті 2 ЦПК України визначено обов`язковість судового рішення одним з принципів цивільного судочинства. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Тобто судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження. До того ж, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що держваний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі судового рішення, яке не підлягає виконанню, суд доходить переконання, що оскаржувані заявником рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження № 61684729 грошових коштів у сумі 26 128 грн. 42 коп. вчинені відповідно до закону, в межах повноважень і не порушують права заявника.

Таким чином, суд доходить висновку, що не підлягають задоволенню вимоги скарги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України в часитні стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження № 61684729 грошових коштів у сумі 26 128 грн. 42 коп.

Що стосується вимог АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 61684729 від 01 квітня 2020 року та зобов`язання відділу державної виконавчої служби на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, то вони також задоволення не підлягають, адже, по-перше, Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», на який посилається заявник, не встановлено заборону на звернення стягнення на грошові кошти заявника у межах виконавчого провадження, як це передбачено п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а по-друге, ці дві вимоги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» є похідними від першої вимоги, щодо якої суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення.

Частиною третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що скарга АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд критично сприймає доводи заявника щодо поважності причин пропуску ним строку звернення з цією скаргою до суду, адже товариством не надано суду жодного доказу на підтвердження причин та обставин пропуску ним цього строку.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 259-261, 263, 447, 450-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», пунктом третім розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін