Рішення № 92290073, 14.09.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/11159/20

Провадження № 2/234/3150/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянчук Т.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №234/11159/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, який мотивував тим, що відповідно до Наказу № 7 від 12.02.2019 року її було прийнято машиністом крана у цех металоконструкцій у Старокраматорський машинобудівний завод, нині це Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод». У зв`язку з тим, що завод мав постійну заборгованість по виплаті заробітної плати перед працівниками, адміністрація заводу говорила працівникам, що на заводі важке фінансове становище, що немає грошей виплачувати заробітну плату і настійливо пропонувала працівникам шукати собі іншу роботу за межами заводу. Заробітну плату позивачка, як і інші працівники, отримувала із запізненням і не у повному обсязі. 16 грудня 2019 року позивачка була змушена написати заяву про звільнення на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. У той же день відповідно до Наказу № 190 від 16.12.2019 року відповідач звільнив її, і видав трудову книжку. Однак, в бухгалтерії заводу при звільнені їй відповіли, що належні їй гроші виплатити поки що завод не має можливості, що з часом їх виплатять. Але до теперішнього часу заробітна плата позивачу не виплачена. Зазначена вище заборгованість відповідача підтверджується довідкою № 522 від 10.07.2020 року і становить станом на 10.07.2020 року - 4579,61 грн. У цій довідці також зазначено, що середньоденний заробіток позивача після утримання з нього податків становить 139,81 грн. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 4579,61 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року по справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

31.08.2020 року представник ПрАТ «СКМЗ», через канцелярію суду, подав письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 4579,61 грн. відповідачем не спростовуються. Стосовно вимоги, щодо стягнення середнього заробітку, пояснюють наступне. Середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) складає 139,81 грн. Отже для розрахунку суми компенсації згідно ст. 117 КЗпП України ця сума має бути помножена на кількість робочих днів, починаючи з 17.12.2019 року. Роботодавець, як податковий агент, самостійно нараховує і відраховує податки з середнього заробітку за час затримки розрахунку. В зв`язку з введенням на території України карантинних норм, на підприємстві запроваджено особливий режим роботи. Для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої. До початку введення карантину (12.03.2020 року) кількість робочих днів у березні - 6, у квітні - 0, на травень 2020 року Наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові неоплачувані дні встановлені на 04.05.2020 року - 08.05.2020 року, а також з 12.05.2020 року по 15.05.2020 року. Відповідно до Наказу № 59А від 18.03.2020 року та Постанови № 2 від 18.03.2020 року на період часу з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року встановлено робочий тиждень з двома робочими днями. Відповідно до Наказу № 134 від 30.06.2020 року на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні. Так, за період з 17.12.2019 року по 31.12.2019 року - 7 робочих дня, у січні 2020 року - 13 робочих днів, у лютому 2020 року - 20 робочих днів, у березні 2020 року - 6 робочих днів, у квітні 2020 року - 2020 року - 0 робочих днів, у травні 2020 року - 6 робочих днів, у червні 2020 року - 8 робочих днів, у липні 2020 року - 10 робочих днів, у серпні 2020 року - 8 робочих днів, у вересні 2020 року також буде 8 робочих днів.

Крім того, представник відповідача надав до суду заяву про застосування принципу співмірності. Так, позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права лише в серпні 2020 року, тобто через вісім місяців після звільнення з роботи і просить стягнути з ПрАТ «СКМЗ» за цей час середній заробіток відповідно до ст. 117 КЗпП України. Відповідач вважає, що заборгованість по заробітній платі за один місяць є неспівмірною з середнім заробітком за час затримки розрахунку. Суд повинен врахувати істотність та розмір невиплаченої позивачу заробітної плати порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, на яку він претендує, а також те, що з моменту звільнення з роботи позивач не звертався до відповідача про виплату йому нарахованої заробітної плати та не навів поважні причини, що перешкоджали йому звернутися до суду за захистом своїх прав в строки, передбачені ст.233 КЗпП України, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. З метою необхідного забезпечення розрахунку по заробітній платі з працюючими працівниками в ПрАТ «СКМЗ», відповідач просить суд при стягненні середнього заробітку на користь позивача відповідно до ст.117 КЗпП України, застосувати принцип співмірності заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

14.09.2020 року на електрону адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що у поясненнях щодо належності доказів (замість відзиву) відповідач довільно, всупереч приписам ст. КЗпП України, де записано: Стаття 52. П`ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи. Стаття 86. Запровадження, заміна і перегляд норм праці. Стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях. Ст. 116. Строки розрахунку при звільнені. Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільнені.

Зменшення робочих днів на заводі відповідача наказами його керівництва, а саме: № 49 від 02.03.2020 року; № 59А від 18.03.2020 року, а також невідомою Постановою № 2 від 18.03.2020 року, наказом № 134 від 30.06.2020 року є таким, що суперечить трудовому законодавству і є намаганням уникнути виконання своїх обов`язків. Зазначені вище накази адміністрації відповідача і невідома Постанова № 2 від 18.03.2020 року, на які посилається відповідач не є належними і допустимими доказами, які би звільняли відповідача від обов`язку виконати вимоги ст. 117 КЗпП України і тому не можуть бути взяті судом до уваги. Відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачці її середньоденну зарплату, яка після вирахування з неї усіх податків становить 139,81 грн. за робочий день. Зокрема: за грудень 2019 року - 10 днів, за 2020 року: січень - 21 день, лютий 20 днів, березень - 21 день, квітень - 22 дні, травень - 19 днів, червень - 21 день, липень - 23 дні, серпень - 20 днів, вересень - день прийняття судом рішення - 10 днів, а всього 187 днів, в грошовому виразі це становить загальну суму 26144,47 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у сумі 4579,61 грн., а також середньоденну зарплату за весь період затримки починаючи з дня звільнення по день вирішення справи судом в сумі 26144,47 грн.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду пояснення щодо належності доказів, які приведені вище.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в період з 12.02.2019 року по 16.12.2019 року працював на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод» та була звільнена на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки.

З довідки про заборгованість по заробітній платі станом на 10.07.2020, яка надана відповідачем, суд вбачає, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка становить 4579,61 грн. (після утримання податків, сборів та інших обов`язкових платежів).

Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі не виплачена та становить в сумі 4579,61 грн..

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4579,61 грн., що не заперечується відповідачем у поясненнях на позов, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 4579,61 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 173,68 грн., утримано податків, сборів - 33,87 грн., середньоденна заробітна плата до сплати - 139,81 грн.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача підтверджується бухгалтерською довідкою, яка є належним та допустимим доказом.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), бо відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин - введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.

Між тим, суд бере до уваги Наказ № 2 від 18.03.2020 року, відповідно до якого на ПрАТ «СКМЗ» встановлено з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року графік роботи з неповним робочим тижнем: дводенний робочий тиждень з трьома додатковими днями для працівників, працюючих за графіком п`ятиденного робочого тижня; надавати додаткові неробочі дні згідно індивідуальним графікам роботи кожного структурного підрозділу.

Крім того, суд бере до уваги Наказ № 134 від 30.06.2020 року, відповідно до якого на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у грудні 2019 року за період з 17.12.2019 року по 31.12.2019 року - 10 робочих днів, у січні 2020 року - 21 робочий день, у лютому 2020 року - 20 робочих днів, у березні 2020 року - 21 робочий день, у квітні 2020 року - 21 робочий, у травні 2020 року - 4 робочих дні, у червні 2020 року - 9 робочих дні, у липні 2020 року - 10 робочих днів, у серпні 2020 року - 8 робочих днів; у вересні 2020 року - 4 робочих дня.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 17.12.2019 (дата наступна після звільнення позивача 16.12.2019) до 14.09.2020 (дата ухвалення рішення по справі), що складає 128 дні.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач був звільнений 16.12.2012 року на підставі п. 1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивача, його середньоденна заробітна плата становить 173,68 грн., утримано податків, зборів - 33,87 грн., середньоденна заробітна плата до сплати - 139,81 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 14.09.2020 року, в сумі 22231,04 грн. (173,68 грн. х 128 дні), з послідуючим утриманням з цієї суми податків та загальнообов`язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сто-рони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати су-дових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша части-на компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міні-стрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звіль-нений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної пла-ти, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн.

Крім того, ухвалою суду від 05.08.2020 року позивача було звільнено від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, судовий збір за вказану вимогу також підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 :

- заборгованість по заробітній в сумі 4579,61 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 61 копійка);

- середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 22231,04 грн. (двадцять дві тисячі двісті тридцять одна гривня 04 копійок) без утримання з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 1681,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18.09.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна