Ухвала суду № 92289313, 16.10.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

367/6693/20

1кп/359/694/2020

У Х В А Л А

16 жовтня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Ткаченко Д.В., суддів: Вознюк С.М., Кабанячий Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Петрової Я.А.,

прокурора Пірус Ю.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисників Назарчук Р.В., Настасяк О.І., представника потерпілого Степанченко А.В.

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесене в ЄРДР №12019110000000361 від 16.05.2019р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст.115 КК України,-

в с т а н о в и в:

1.У підготовчому засіданні захисник Назарчук Р.В. просив суд повернути обвинувальний акт прокурору, тому що обвинувальний акт складений з порушенням вимог, встановлених ст. 291 КПК України. В обґрунтування свого клопотання захисник послався на те, що судом неодноразово повертався обвинувальний акт прокурору у зв`язку із його невідповідністю вимогам закону, але стороною обвинувачення недоліки не були усунуті в повному обсязі. Крім того, захисник вважає пред`явлене обвинувачення неконкретним, незрозумілим, яке порушує презумпцію невинуватості та право на захист. Також, захисник звертає увагу суду на реєстр матеріалів провадження, який складений із порушенням КПК. Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Настасяк О.І. зазначене клопотання підтримали. Водночас, прокурор та представник потерпілого заперечили щодо повернення обвинувального акта, пославшись на його необґрунтованість та безпідставність.

Розглянувши питання повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов такого висновку. Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт якщо він не відповідає вимогам КПК України. Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. З огляду на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України відповідає вимогам, передбаченим у статті 291 КПК, правові підстави для його повернення прокурору відсутні.

2.Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. В порядку статті 315 КПК України судом проведено підготовку до судового розгляду.

3.На підставі ст. 384 КПК України під час підготовчого судового засідання судом було роз`яснено обвинуваченому можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Після відповідних роз`яснень обвинувачений, порадившись із захисниками, заявив клопотання про розгляд даного кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, а тому судовий розгляд кримінального провадження буде проведено судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.

4.У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурор вказав, що під час досудового розслідування до нього застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою. В обґрунтування необхідності застосування цього ж запобіжного заходу під час судового провадження прокурор у клопотанні зазначив про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого та експерта, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не гарантує можливості запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора та зазначив, що потерпілий побоюється за своє життя, оскільки обвинуваченим не було доведено злочин до кінця, а перебуваючи на волі матиме можливість на повторну спробу вбивства потерпілого. Крім того, представник потерпілого просив суд врахувати, що на даний час до ЄРДР внесено відомості про вчинення нового злочину щодо нього, передбаченого ст.. 129 КК України, а також подано заяву до поліції про вчинення злочину, передбаченого ст.. 189 КК України.

В свою чергу, обвинувачений та його захисники заперечили проти застосування найсуворішого запобіжного заходу. На думку сторони захисту, прокурором не доведено наявність ризиків, які зазначені у ст. 177 КПК України. Крім того, сторона захисту вважає стан здоров`я обвинуваченого настільки поганим, що свідчить про неможливість подальшого перебування його під вартою. З огляду на те, що він потребує негайного обстеження та лікування, враховуючи його вік, захисники та обвинувачений просили суд застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт.

Розглянувши клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 20.08.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.10.2020 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.10.2020р. вищевказану ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 20.08.2020 року залишено без змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

Відповідно до ч 3. ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, окрім як 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим. Разом з тим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Вимоги статті 194 КПК України зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Щодо обґрунтованості підозри. Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Станом на 16.10.2020 року стадія досудового розслідування завершена та зібрано усі докази, які прокурор вважав достатніми для складення обвинувального акту. Із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. В обвинувальному акті зокрема викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не судимий, однак обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою, він може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Також, колегія суддів погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, потерпілого та експерта, хоча останній є мінімальним. Водночас, наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення та що, він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором не доведено. Отже, колегія суддів вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу. Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, у тому числі щодо належного виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків. На думку суду, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявні ризики, в тому числі ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків та потерпілого, а також вчинення відносно нього кримінального правопорушення. Про обрання відносно нього особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до ОСОБА_1 особистого зобов`язання не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявність ризиків, не зможе перешкодити їх реалізації.

Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування на початку судового провадження до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, а тому до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 грудня 2020 року включно.

5. Під час підготовчого судового засідання представником потерпілого заявлено цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 26000000 грн. З огляду на те, що за формою та змістом цивільний позов відповідає вимогам встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст.. 128 КПК України прийняти до розгляду вищевказаний цивільний позов.

6. Зважаючи на скарги обвинуваченого щодо поганого самопочуття, враховуючі посилання захисників на долучені до справи медичні документи, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати керівника слідчого ізолятора негайно забезпечити належне медичне обстеження та лікування обвинуваченого. У зв`язку із цим, колегія суддів надає дозвіл на його доставку до відповідних лікувальних закладів та зобов`язує уповноважену особа слідчого ізолятора у місячний термін надати до суду всю медичну документацію отриману за результатами такого медичного обстеження і лікування.

Керуючись ст. 176-178, 183, 194-197, 314-316 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесене в ЄРДР №12019110000000361 від 16.05.2019р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст.15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст.115 КК України.

Судовий розгляд буде проведено у відкритому судовому засіданні судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за адресою м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72.

Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 26000000 грн. Визнати ОСОБА_2 цивільним позивачем, визнати ОСОБА_1 цивільним відповідачем.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 грудня 2020 року включно.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою у Державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Зобов`язати керівника Державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України негайно забезпечити належне медичне обстеження та лікування обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надати дозвіл на доставку обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до профільних лікувальних закладів МОЗ України з метою медичного обстеження та лікування.

Зобов`язати уповноважену особа Державної установи «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України у місячний термін надати до суду медичну документацію за результатами медичного обстеження та лікування обвинуваченого ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 08.30 год. 19.10.2020 р.

Судді: Д.В. Ткаченко

С.М.Вознюк

Ю.В. Кабанячий