Рішення № 9228897, 20.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.10                                                                                           Справа№ 22/75

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Водар–ТКС”, м.Борислав

до відповідача-1Товариства з обмеженою відповідальністю „Арго-Р”, м.Борислав

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавець-комінвест”, м.Трускавець

про стягнення 1578,48 грн.

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: Морозов Р.В.(довіреність б/н від 15.03.10р.)

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Водар –ТКС”, м.Борислав до Товариства з обмеженою відповідальністю „Арго-Р”, м.Борислав, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавець-комінвест”, м.Трускавець про стягнення 1578,48 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 01.04.2010р. призначив розгляд справи на 20.04.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач 2 в судове засідання не з’явився, проте позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовні заяву, просить відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з нього грошових коштів.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача –1, 2 т за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

03 лютого 2009 р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки №48, за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався передати у власність відповідача-1 (покупця) товар згідно з специфікацією до договору, а відповідача-1 (покупець) прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.1.1 договору детальна інформація про найменування, кількість, асортимент та ціну товару зазначається в накладних, не більша, ніж у специфікації. Специфікація є невід’ємною частиною договору. За згодою сторін в специфікації до договору можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов’язань за договором.

Згідно п.2.1 договору відповідач (покупець) проводить оплату з відтер мінуванням протягом 21 день з моменту отримання товару.

Позивач на виконання договору здійснив поставку товару (мінеральної води „Трускавецька профілактична”) на загальну суму 1503,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-01.06/1 від 01.06.09р.; № РН-01.07/3 від 01.07.09р.; № РН-27.07/3 від 27.07.09р.; № РН-15.09/1 від 15.09.09р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1503,60 грн.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язальна сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем-1 у справі виникли зобов’язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаний з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов’язання з оплати товару за договором поставки № 48 від 03.02.2009р. між позивачем (кредитор) та відповідачем -2 (поручитель) 19.02.2009р. було укладено договір поруки № 19.02/001.

Відповідно до п.2.1 порука за цим договором забезпечує вимоги кредитора щодо виконання боржником зобов’язання, що підлягають виконанню за договором про зобов’язання та/або пов’язані з договором про зобов’язання, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і у такому порядку, як це встановлено в договорі про зобов’язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до договору про зобов’язання, які можуть бути укладені сторонами договору про зобов’язання в майбутньому. Отже, під грошовим зобов’язанням сторони розуміють обов’язок боржника, як покупця за договором поставки, оплатити кредитору, як постачальнику за договором поставки, товар вартістю 1503,60 грн., який відповідно до видаткових накладних був поставлений відповідачу -1 (боржнику).

При цьому за умовами договору поручитель та боржник у разі порушення боржником обов’язку зі сплати грошових коштів, забезпеченого порукою, відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.4.3 договору поруки).

Оскільки, відповідач-1 не виконало свої зобов’язання за договором поставки та не оплатив позивачу вартість поставленого товару у сумі 1503,60 грн., позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми з відповідачів солідарно.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач-2 у відзиві на позовну заяву посилається на те, що у виставленій вимозі не надано доказів протермінування розрахунку відповідачем-1 та доказів звернення позивача до відповідача-1 з приводу оплати боргу по договору поставки №48 від 03.02.2009р., тому право звернення кредитора (позивача) до поручителя (відповідача-2) з вимогою про виконання основного зобов’язання на підставі договору поруки не настало.

Представник позивача в судовому засіданні на обґрунтування виникнення обов’язку відповідача здійснити розрахунки відповідно до п.2.1. договору пояснив, що звертався до ТзОВ „Агро-Р” (відповідача-1) з претензією №17 від 25.10.2010р. про сплату суми заборгованості за отриманий товар, яка останнім залишена без відповіді та задоволення. У зв’язку з несплатою відповідачем -1 суми боргу позивач звернувся з листом вимогою від 16.10.2009р. №219/01 про сплату заборгованості до ТзОВ „Трускавець-комінвест” (відповідача-2), на яку відповідач-2 відповіді також не дав. Отже, зобов’язання відповідача-2 виникло з моменту пред’явлення письмової вимоги позивача, тобто з 16.10.2009р., яка відповідно до п.3.3.1 договору поруки повинна бути виконана протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової вимоги позивача (кредитора) на умовах та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися зобов’язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому є обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За даних обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по сплаті основного боргу по договору поставки № 48 від 03.02.2009р. в сумі 1503,60 грн.

Позивачем, згідно ст.625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 53,76 грн. інфляційних збитків та 21,12 грн. –3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85,115-117 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арго-Р (82300 м.Борислав, вул.Дрогобицька,7, ідентифікаційний код за ЄДР 31299420) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавець-комінвест” (82200 м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а, ідентифікаційний корд за ЄДР 3423975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Водар-ТКС” (82300 м.Борислав, вул.Дрогобицька,138, ідентифікаційний код за ЄДР 34857028) 1503,60 грн. основного боргу, 53,76 грн. інфляційних нарахувань, 21,12 грн., 3% річних, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя