Вирок № 92288403, 20.10.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/151/19

Провадження № 1-кп/161/335/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Артиша Я.Д.

при секретарі судового засідання Гайбун Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030130000925 від 23 жовтня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, на утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює директором ЗАД "Ділорета", в порядку ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Шпоти О.В.,

потерпілого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Сорокопуда М.О.,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 22 жовтня 2018 року, близько 13 год. 10 хв., діючи умисно, переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу з незачиненого автомобіля марки "Мітсубіші" д.н.з. НОМЕР_1 , розміщеного навпроти будинку №25 по вул. Об`їзній у с. Підгайці Луцького району викрав барсетку, в якій знаходились документи, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять та грошові кошти в сумі 811 грн. та будучи при цьому виявленим свідками події та потерпілим, продовжив свої протиправні дії, внаслідок чого намагався відкрито заволодіти вищевказаним майном та покинути місце злочину, виконавши при цьому всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий свідками злочину, таким чином намагався заподіяти потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненими повторно, однак не доведеними до кінця з причин, що не залежали від його волі та їх кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України не визнав та показав, що того дня домовився зустрітись зі своїм знайомим ОСОБА_4 в районі с. Підгайці, бо той запропонував йому роботу. Приїхавши на місце, знайомий сказав йому йти на лінію дивитись обсяг роботи, після чого, ОСОБА_5 вискочив з кущів і сказав тікати, а потім двоє чоловіків, з невідомих для нього обставин, побили його, бо ніби-то він заглядав у чужий автомобіль. Він пояснив, що не причетний до події, тоді чоловіки вибачились та пішли. Ввечері того дня, подзвонив до свого знайомого ОСОБА_5 , щоб запитати за ситуацію, що сталась, на що той повідомив, що це особистий конфлікт та вподальшому попросив у нього, щоб він взяв на себе вину, бо буде угода і він заплатить штраф. Після того, як працівники поліції почали телефонувати та пізніше вручили повідомлення про підозру, відмовився "допомогти" своєму знайомому ОСОБА_5 . Вважає, що його оговорює потерпілий і свідки, а докази зібрані із порушенням Закону.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому органами досудового розслідування злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, його винність у його вчиненні повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Так, потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що того дня приїхав на об`єкт, що по вул. Об`їзній у с. Підгайці Луцького району, де робили дорогу. Залишив свій автомобіль та пішов до своїх працівників. Через деякий час, почув що хтось кричить, оскільки в нього з авто невідомий чоловік щось викрав. Прийшовши до місця, побачив, що в нього зникла барсетка. Працівники, що робили дорогу, відразу почали бігти за обвинуваченим ОСОБА_1 , а він сів у автомобіль і також поїхав за ним. В той момент, коли впіймали його, при ньому не було його барсетки, але той повідомив, що її викинув. Просив покарати обвинуваченого на розсуд суду та вказував про відсутність будь яких претензій до нього.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що влітку, чи то восени 2018 року, в обідню пору, він побачив, як потерпілий ОСОБА_3 приїхав на своєму авто на об`єкт, де клали дорогу. Вийшов та пішов до чоловіків. Через пару хвилин, невідомий чоловік підійшов до авто, відкрив двері транспортного засобу та щось забрав із салону. Спочатку він подумав, що це хтось знайомий, а потім зрозумів, що здійснили крадіжку майна, оскільки той чоловік пішов в інший бік. Внаслідок чого, він крикнув та повідомив про подію, яка тільки-що сталась, а чоловіки, що робили дорогу почали доганяти незнайомця. Пізніше, зловили обвинуваченого ОСОБА_1 та викликали поліцію.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_7 показав, що того дня працював на ділянці, клали тротуарну плитку. Невідомий чоловік крикнув, що в сільського голови Підгайцівського сільської ради ОСОБА_3 з автомобіля викрали барсетку. Внаслідок чого, всі побігли його доганяти. Він трохи пробіг, а потім побачив, що невідомого чоловіка затримали. При цьому вказав, що не звертав увагу на його обличчя і не пам`ятає його, а слідча, яка вподальшому здійснювала досудове розслідування, як проводила впізнання за його участю, то сама показала на фото ОСОБА_1 і повідомила, що саме ця людина викрала того дня сумку.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що в той день, разом з колегами клали бруківку. Хтось сказав, що в ОСОБА_3 викрали сумку з авто, тому всі хто тоді був на місці почали доганяти чоловіка. Він також побіг, але потім побачив, що незнайомця, який викрав сумку затримали. Зазначив, що пам`ятає в чому чоловік був одягнений, однак на обличчя не дивився. Обвинуваченого ОСОБА_1 раніше ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12018030130000925 від 23 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 . Першочергово у даному кримінальному провадженні було встановлено свідків, допитано їх та потерпілого. У зв`язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_1 не було відоме, тому слідчим в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України надано доручення на встановлення місцезнаходження останнього. Після чого, прийнято рішення проводити пред`явлення для впізнання із свідками по фотокартках, за участю понятих. Свідки самостійно вказували на обвинуваченого, про що і зазначено в протоколах слідчих дій. Будь яких заперечень чи зауважень під час здійснення даних дій від учасників та понятих не надходило.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що була понятою в ході проведення впізнання особи. Зазначила, що жодних зауважень чи заперечень під час проведення даної дії не надходило. Також зазначила, що будь-якого тиску чи допомоги особам, які впізнавали не було.

Допитаний свідок ОСОБА_11 показав, що був залучений понятим для проведення впізнання. Підписував лише повністю заповнені документи, порожніх бланків ніхто не давав.

Крім цього, винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, протоколом огляду місцевості з доданими фототаблицями від 22 жовтня 2018 року, яким зафіксовано місце розташування авто в момент вчинення крадіжки та напрямок від авто до місця, де знаходився потерпілий.

Протоколом огляду місцевості з доданими фототаблицями від 22 жовтня 2018 року, яким зафіксовано місце, де затримано ОСОБА_1 .

Протоколом огляду місцевості з доданими фототаблицями від 22 жовтня 2018 року, яким зафіксовано ділянку дороги, де ОСОБА_1 викинув барсетку та на місцезнаходження якої вказав ОСОБА_7 .

Протоколом огляду приміщення від 22 жовтня 2018 року, яким зафіксовано, як в кабінеті сільського голови у приміщенні Підгайцівського сільської ради ОСОБА_3 добровільно надав для огляду працівникам поліції свою барсетку, в якій знаходились кошти та документи.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 листопада 2018 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_3 впізнав особу під № 1, як ту, що 22 жовтня 2018 року викрала з його авто барсетку з грошима.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 листопада 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_7 впізнав особу під № 4, як ту, що 22 жовтня 2018 року викрала з авто ОСОБА_3 барсетку, після чого його затримали.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 листопада 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_8 впізнав особу під № 3, як ту, що 22 жовтня 2018 року викрала з авто ОСОБА_3 барсетку.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 листопада 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_6 впізнав особу під № 2, як ту, що 22 жовтня 2018 року викрала з авто ОСОБА_3 барсетку, після чого його затримали.

Згідно довідок до вказаних протоколів та фотознімку, упізнаною особою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні перевірялись показання обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу того, що він не причетний до вчинення замаху на грабіж, однак такі обставини не знайшли свого належного підтвердження в суді і спростовується дослідженими належними і допустимими доказами у кримінальному проваджені та не узгоджуються із іншими доказами по справі, зокрема, показаннями потерпілого та свідків, які є послідовними і узгоджуються між собою та протоколами слідчих дій, які, на думку суду, є правдивими, тому суд покладає їх в основу обвинувального вироку, відповідно в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про його особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, задовільну характеристику по місцю проживання, неодноразове раніше притягнення до кримінальної відповідальності, хоча в порядку ст. 89 КК України є несудимий, інформацію про вчинення даного злочину під час іспитового строку за попереднім вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2018 року за ч.2 ст. 185 КК України, через незначний проміжок після його ухвалення, наявність на утриманні малолітньої дитини, думку потерпілого, який у вирішенні питання призначення покарання покладався на розсуд суду та вказував про відсутність претензій будь якого характеру до нього.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 , покарання, в межах санкції частини статті, за якою його засуджується та на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому, максимальний трирічний іспитовий строк із покладенням на нього обов`язків, згідно ст. 76 КК України.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: шкіряну барсетку чорного кольору, грошові кошти в сумі 811 грн. та документи: паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_3 від 08.09.2006р., посвідчення до відзнаки МВС України, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 серія № НОМЕР_3 - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_3 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду Я.Д.Артиш