Рішення № 92288129, 07.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року (об 11 год. 15 хв.)Справа № 280/4461/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Вердзєлової О.В.,

представника відповідача Бондаренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи»

до Національного банку України

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості займи» (далі – ТОВ «Прості займи», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до із позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Нацкомфінпослуг), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що оскаржувана постанова винесена всупереч приписам чинного законодавства, яке регламентує повноваження Нацкомфінпослуг, з грубим порушенням порядку застосування заходів впливу, а також без урахування фактичних обставин. Звертає увагу суду, що в оскарженій постанові зроблений хибний висновок про скоєння правопорушення Товариством, яке на думку відповідача полягає в невиконанні Розпорядження Нацкомфінпослуг №99 від 14.01.2020, однак листом від 06.02.2020 №21-Ю позивач повідомив про дійсний порядок укладання договорів та про спосіб підписання договорів з боку Товариства, що свідчить про виконання Розпорядження. Зауважує, що Розпорядження №99 від 14.01.2020 не містить змісту виявленого порушення законодавства про фінансові послуги, в них не визначено, яке саме порушення та які недоліки ІТС (як зазначено у Розпорядженні), що призвели до надання фінансової послуги позивачем не на підставі договору, необхідно усунути та не зазначено, яким чином позивач повинен їх усунути. Звертає увагу, що хибне розуміння порядку укладання електронних договорів призвело до помилкового висновку про те, що кредитні договори були укладені шляхом акцепту позивачем пропозиції позичальників без фактичного підписання договорів. Насправді ж, за наслідками розгляду заявки, зазначеного у Розпорядженні №99 позичальника, було укладено електронні кредитні договори шляхом їх підписання з боку ТОВ «Прості займи» з використанням унікального коду генерованого системою. Пояснює, що у відповідях на вимогу Нацкомфінпослуг про надання інформації позивач роз`яснював алгоритм укладення електронних договорів, а також надав всю необхідну інформацію для того, щоб встановити факт укладання договорів. При цьому, із посиланням на приписи ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України зауважує, що сам факт недотримання форми договору не є достатньою підставою для висновку про його нікчемність, отже, відповідач не наділений повноваженнями робити висновки про чинність правочинів. З огляду на викладене, вважає накладення штрафу на позивача у зв`язку з припущеннями Нацкомфінпослуг щодо нікчемності укладених між підприємством та позичальником договору свідчить про перевищення повноважень відповідачем та протиправність самої постанови про накладення штрафу. Крім того, стверджує, що під час винесення оскарженої постанови відповідач грубо порушив прямі приписи Закону та п. 4.14 Розпорядження №2319 в частині порядку розгляду матеріалів про правопорушення та порядку застосування заходів впливу, оскільки розгляд справи було призначено на 27.03.2020, повідомлень про відкладення розгляду справи на адресу позивача не надсилали, разом із цим, оскаржена постанова фактично була винесена 27.05.2020, хоча на розгляд справи, що відбувався 27.03.2020 представника позивача не запрошували. З огляду на викладене, просить визнати протиправною та скасувати оскаржену постанову від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

Ухвалою судді від 13.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 17 серпня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 17.08.2020 здійснено процесуальне правонаступництво первинного відповідача Нацкомфінпослуг на її правонаступника – Національний банк України (далі – НБУ, відповідач).

Відповідач позов не визнав, 20 серпня 2020 року надав до суду відзив (вх №38414), у якому вказує, що Нацкомфінпослуг в межах свої повноважень може зобов`язувати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення. Так, оскаржена постанова від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П винесена у зв`язку з невиконанням позивачем вимог Розпорядження Нацкомфінпослуг від 14.01.2020 № 99, яке не було скасовано в судовому порядку, є чинним, законним та таким, що підлягало виконанню позивачем. Посилання позивача у позовній заяві на дотримання порядку укладання електронного договору і протиправність у зв`язку з цим оскарженої постанови, на думку відповідача, не може братись до уваги, оскільки порядок укладання позивачем договорів позики з користувачами було досліджено Нацкомфінпослуг у повному обсязі при винесенні Розпорядження №99 від 14.01.2020. Щодо наявності факту та складу правопорушення зазначає, що позивач був зобов`язаний усунути вказані в Розпорядженні №99 порушення в межах встановлених Нацкомфінпослуг строків, та повідомити про таке виконання відповідача, натомість у відповідь на Розпорядження №99 Товариство надіслало до Нацкомфінпослуг лист №21-Ю від 06.02.2020, яким повідомило про порядок укладання ним договорів та відомості про спосіб їх підписання з боку позивача, відтак посилання позивача на надану ним до Нацкомфінпослуг відповідь не є належними та обґрунтованими, оскільки змість наданої відповіді не відповідає змісту встановленого Розпорядженням зобов`язання. Щодо порядку застосування заходів впливу та процедури розгляду справи стверджує, що Товариство не зазначає, які саме процедурні норми були порушені під час розгляду справи, що в свою чергу додатково свідчить про необґрунтованість та незаконність доводів позивача. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

10 вересня 2020 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та судове засідання призначити на 07 жовтня 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відоеконференції проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Прості займи» (код ЄДРПОУ 40858239) зареєстроване юридичною особою 28.09.2016, Номер запису: 1 103 102 0000 041301. Зареєстрованим видом діяльності підприємства є Код КВЕД 64.92 Інші види кредитування (основний).

У зв`язку із надходженням звернення громадянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Нацкомфінпослуг було надіслано на адресу позивача Вимогу №26200/15-8 від 05.12.2019 щодо надання інформації та документів протягом 3 робочих днів з дня отримання цієї вимоги.

На вимогу Нацкомфінпослуг 17 грудня 2020 року ТОВ «Прості займи» направило засобами поштового зв`язку відповідь на вимогу від 16.12.2019 №442, за змістом якої повідомило запитувану інформацію, яку отримано 20 грудня 2019 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

23 грудня 2019 року Нацкомфінпослуг складений Акт про правопорушення, вчинені ТОВ «Прості займи» на ринку фінансових послуг №2134/15-4/15, за змістом якого зазначено, що за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_2 (вх. від 29.11.2019 №Б-18745), а також інформації та пояснень, наданих позивачем на вимогу Нацкомфінпослуг, які надійшли листом від 16.12.2019 №442, встановлено, що позивачем надано фінансову послугу з порушенням частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якою встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

У зв`язку із отриманням Акту про правопорушення, вчинені ТОВ «Прості займи» на ринку фінансових послуг від 23.12.2019 №2134/15-4/15 позивачем на адресу Нацкомфінпослуг 06 січня 2020 року направлені пояснення від 06.01.2020 №3-Ю щодо обставин, викладених в акті.

14 січня 2020 року Нацкомфінпослуг винесене розпорядження №99 «Про застосування заходу впливу до ТОВ «Прості займи», відповідно до якого відповідач постановив: «Зобов`язати ТОВ «Прості займи» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень, з наданням підтверджуючих документів у термін до 13.02.2020 включно».

Листом від 06.02.2020 №21-Ю позивачем була надана відповідь на розпорядження від 14.01.2020 №99, у якій останній посилаючись на норми ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» зазначив, що алгоритм укладання договорів, який використовується підприємством передбачає, що у разі позитивного рішення про видачу позики за наслідками розгляду оферти позичальника, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою позивача для підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», після чого система переводить клієнту на карту суму, зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» (WayForPay). Зауважив, що аналогічним чином було укладено і Договір із ОСОБА_2 , який було підписано у відповідності до ст. 12 вказаного Закону, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Саме такий алгоритм укладання договорів було описано у поясненнях від 06.01.2020 на акт від 23.12.2019 №2134-4/15. Вказаний лист надійшов до відповідача 08 лютого 2020 року, про що свідчить експрес-накладна перевізника «Нова пошта» №59000484788878.

20 березня 2020 року, в зв`язку із невиконання вимог вказаного Розпорядження №99, що є порушенням п. 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319, який встановлює, що рішення Нацкомфінпослуг є обов`язковими для виконання особами, відповідачем складений Акт № 240/15-4/14 про порушення, вчинені ТОВ «Прості займи» на ринку фінансових послуг, яким порушено провадження у справі про правопорушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги.

Супровідним листом від 11.03.2020 №1647/15-8 примірник вказаного акту направлена на адресу позивача, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться 27 березня 2020 року о 15 год. 30 хв. за місцезнаходженням відповідача.

За результатами розгляду вказаного Акту, відповідачем була винесена постанова від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг, відповідно до якої на підставі ст. 39, п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 3 ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», абз. 1 п. 1.5 розділу І, пп. 3 п. 2.1, п. 2.4 розділу ІІ, п. 3.2 розділу ІІІ, абз. 2 п. 4.20 розділу IV зазначеного вище Положення, до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 17000,000 грн.

Вважаючи прийняту Нацкомфінпослуг постанову про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-III (далі – Закон №2664-III), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону №2664-III державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Частиною 1 ст. 21 Закону №2664-III встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23.11.2011 №1070/2011 (який був чинний до 07.07.2020) на виконання Закону №2664-III утворено Нацкомфінпослуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

За приписами п. 1, 2 вказаного Положення, Нацкомфінпослуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Повноваження Нацкомфінпослуг визначені ст. 28 Закону №2664-III, згідно з п. 10, 12 ч. 1 якої Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Частиною 1 ст. 39 цього Закону передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

При цьому, у силу положень ч. 2 цієї ж статті Закону №2664-III Нацкомфінпослуг обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Також, п. 1, 3 ч. 1 ст. 40 Закону №2664-ІІІ передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення та накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424) затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі – Положення №2319). Судом застосовуються норми положення, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, у відповідності до п. 2.1 розділу ІІ Положення № 2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3)накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”;

4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення № 2319 визначалось, що рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Відповідно до пункту 5.1 Розділу V цього ж Положення рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, може бути оскаржене особою до Нацкомфінпослуг як колегіального органу або до суду, а рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, - до суду.

Як вбачається зі змісту Розпорядження № 99 від 14.01.2020, правовою підставою для його прийняття визначено, у тому числі, пп. 1 п. 2.1 розділу ІІ Положення №2319. Приписами цієї правової норми передбачено право Нацкомфінпослуг застосовувати такий захід впливу, як зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

Таким чином, станом на час прийняття відповідачем Розпорядження № 99 від 14.01.2020 редакція Положення № 2319 передбачала можливість його оскарження до суду.

Судом встановлено, що ТОВ «Прості займи» Розпорядження № 99 у встановленому законодавством порядку не оскаржило. Відтак, доводи позивача про необхідність перевірки судом вказаного Розпорядження на предмет його правомірності суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Разом із цим, щодо правомірності винесення Нацкомфінпослуг спірної постанови від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П та застосування до позивача штрафної санкцію у розмірі 17000 грн. за невиконання Розпорядження № 99 від 14.01.2020, суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту означеного Розпорядження № 99, ТОВ «Прості займи» зобов`язувалось відповідачем усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючи документів у термін до 13.02.2020 включно.

У встановлений строк ТОВ «Прості займи» направило на адресу Нацкомфінпослуг письмову відповідь від 06.02.2020 №21-Ю про виконання Розпорядження від 14.01.2020 № 99.

Відповідач вважає, що ТОВ «Прості займи» не виконало Розпорядження № 99 від 14.01.2020, наслідком чого стало прийняття спірної Постанови №254/240/15-4/14-П від 27.05.2020 про застосування штрафу.

Суд звертає увагу, що Акт про правопорушення, вчинені ТОВ «Прості займи» від 10.03.2020 № 240/15-4/14, містить лише констатацію обставини невиконання ТОВ «Прості займи» Розпорядження № 99, проте в цьому Акті не наведено жодного обґрунтування неможливості врахування листа-відповіді від 06.02.2020 №21-Ю, направленого ТОВ «Прості займи». Крім того, в Розпорядженні № 99 та Акті № 240/15-4/14 не вказано (визначено) способу та порядку усунення порушень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Прийняте суб`єктом владних повноважень рішення у спосіб, що визначений Конституцією та законами України свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Суд зазначає, що спірна Постанова від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П не може вважатись обґрунтованою та такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, за наведених вище підстав.

Відтак, невідповідність спірної Постанови наведеним критеріям є самостійною і достатньою підставою для визнання її протиправною та, як наслідок, скасування.

Аналогічне застосування норм права здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.08.2020 по справі №280/5437/19 за участю цих же сторін щодо інших аналогічних правочинів.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії)» і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскарженого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25, код ЄДРПОУ 40858239) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25, код ЄДРПОУ 40858239) суму судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2020.

Суддя І.В. Батрак