Рішення № 92288059, 20.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 280/6589/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про: визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 15.04.2020;

– зобов`язати відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 №08-02/1009, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Поряд із цим, враховуючи зміст рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, позивач вважає, що всі судді України, які перебувають у відставці, та він особисто мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. На думку позивача, оскільки були змінені складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідач протиправно не здійснив такий перерахунок.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі на 20.10.2020 без виклику сторін.

07.10.2020 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII) зі змінами. Отже, з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, за приписами якої розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується у відповідності до норм ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII – у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Додатково представник відповідача зауважив, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 по справі № 151/155/16-а висловив підхід, за яким оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 27.06.2002.

Постановою Верховної Ради України від 10.07.1997 № 440/97-ВР «Про обрання суддів» позивач був обраний безстроково суддею Жовтневого районного суду Запорізької області. 19.04.2016 Верховна Рада України прийняла постанову № 1118-VIII «Про звільнення суддів», якою звільнила позивача з посади судді Жовтневого районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням останнім заяви про відставку.

З квітня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.

18.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами: пункту 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України; пункту 14 «судді Верховного Суду України»; пункту 25.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 17.03.2020 на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про державний бюджет України на 2020 рік», рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання підготувало та видало позивачу Довідку № 08-02/1009 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.11).

Як вбачається із даної довідки, станом на 18 лютого 2020 року сума суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання, складає 151 344,00 грн., у тому числі:

– посадовий оклад – 75 672,00 грн;

– доплата за вислугу років – 60 537,60 грн.;

– доплата за перебування на адміністративній посаді в суді – 7 567,20 грн;

– доплата за науковий ступінь – 0,00 грн;

– доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці – 7 567,20 грн;

– щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII – 0,00 грн. (а.с.11).

15.04.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі оновленої Довідки від 17.03.2020 № 08-02/1009 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.10).

Листом від 18.05.2020 № 0800-0214-8/21283 відповідач повідомив позивачу, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується у відповідності до норм ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII – у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000, відповідач зазначив, що автоматичне проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (тобто після 18.02.2020) виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами. Отже, на переконання відповідача, підстави для проведення перерахунку належної позивачу пенсії на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 № 08-02/1009 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні (а.с.8-9).

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 15.04.2020, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками – пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду – 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями аналізованого нормативно-правового акту були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, згідно з п. 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII).

Відповідно до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді – виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Судом встановлено, що позивач обіймав посаду судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Постановою Верховної Ради України від 19.04.2016 № 1118-VIII «Про звільнення суддів» позивача було звільнено з посади судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у зв`язку з поданням останнім заяви про відставку. Як наслідок, позивач набув статусу судді у відставці та почав отримувати щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого становить 90% суддівської винагороди.

18.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII.

На підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про державний бюджет України на 2020 рік», рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16), у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 17.03.2020 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області видало позивачу Довідку № 08-02/1009 про призначення для здійснення перерахунку належного позивачу довічного грошового утримання. Отже, станом на 18.02.2020 сума суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання складає 151 344,00 грн., у тому числі: 1) посадовий оклад – 75 672,00 грн; 2) доплата за вислугу років – 60 537,60 грн.; 3) доплата за перебування на адміністративній посаді в суді – 7 567,20 грн; 4) доплата за науковий ступінь – 0,00 грн; 5) доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці – 7 567,20 грн; 6) щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII – 0,00 грн. (а.с.11).

15.04.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі оновленої Довідки від 17.03.2020 № 08-02/1009 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.10). Листом відповідача від 18.05.2020 № 0800-0214-8/21283 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви (а.с.8-9).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду 16.06.2020 було ухвалено рішення по адміністративній справі № 620/1116/20, яка визначена судом касаційної інстанції як зразкова у питанні визначення розміру грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання (позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, № 89872243 в Єдиному державному реєстрі судових рішень)

Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, посилаючись на постанови суду касаційної інстанції від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а, зазначив, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Далі, колегія суддів зауважила, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у суддів у відставці виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач у справі № 620/1116/20 вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та відповідно зазначене рішення територіального органу Пенсійного фонду України підлягає скасуванню.

Крім того, в мотивувальній частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 по адміністративній справі № 620/1116/20 зазначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких:

– позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;

– відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) – територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

– спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

– позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу – судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 4 КАС України зразкова адміністративна справа – це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд зважає на той факт, що дана адміністративна справа за своїми предметом та обставинами є тотожною зі зразковою адміністративною справою № 620/1116/20, розглянутою Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у червні 2020 року. Відтак, суд вважає за можливе екстраполювати правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладені у рішенні від 16.06.2020 № 620/1116/20, на досліджувані правовідносини.

Стосовно твердження представника відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку належного позивачу грошового утримання, суд зазначає, що воно є юридично неспроможним з огляду на Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі – Порядок), яким встановлено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок, а також на ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, згідно з якою у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 № 151/155/16-а (позов ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73021659), оскільки предмет та підстави справи, по якій вона була винесена, не є дотичними по відношенню до досліджуваних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 15.04.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 №08-02/1009, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду

Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки попередніх позовних вимог, з метою захисту майнових прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу обчислення та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 № 08-02/1009, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, доведено протиправність бездіяльності відповідача щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 15.04.2020 з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 № 08-02/1009.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.4), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 15.04.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 №08-02/1009, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 20 жовтня 2020 року.

Суддя І.В.Садовий