Рішення № 92287765, 20.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/11805/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправними дій, скасування постанови,,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), у якому просить:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федотюк Віри Петрівни щодо винесення постанови від 30.01.2018 про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 48192430 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 49013,58 грн;

- скасувати постанову головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федотюк Віри Петрівни від 30.01.2018 про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 48192430 з ОСОБА_1 у розмірі 49013,58 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатом розгляду справи 15.04.2015 Шевченківський районний суд м. Києва прийняв заочне рішення про задоволення позовних вимог, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 150/11-Ж від 15.09.2011, що забезпечений договором поруки № 150/11-П від 15.09.2011 року в сумі 486481,82 грн, судовий збір у сумі 3654,00 грн, а всього 490135,82 грн. У подальшому, вказане рішення суду було виконане у добровільному порядку, що підтверджено, як зазначив позивач, листом ПАТ "Креді Агріколь банк" від 05.08.2015 вих. № 13710-20/578 року та внесенням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. 05 серпня 2015 року запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки. 16.07.2020 позивач дізналася, що в Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо наявності постанови про стягнення виконавчого збору (ВП56219223) щодо позивача та витрат на виконавче провадження (ВП56219067). Вважаючи постанову від 30.01.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 49013,58 грн незаконною, оскільки відповідач не вчиняв будь-яких дій з примусового виконання рішення суду, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 18.08.2020.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист №761/716/15ц від 11.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" боргу в сумі 490135,82. Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа прийнята 20.07.2015. У подальшому, оскільки ОСОБА_1 не виконала рішення суду у строк наданий для самостійного виконання (протягом 7 днів), тому державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

18.08.2020 у зв`язку із наданням часу представнику позивача для ознайомлення із відзивом, розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 27.08.2020.

27.08.2020 представник позивача до суду надав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у відзиві.

Представник позивача та представник відповідача до суду надали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року стягнуто зокрема, з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 150/11-Ж від 15.09.2011 року, що забезпечений договором поруки № 150/11-П від 15.09.2011 року в сумі 486481 (чотириста вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 82 коп., судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: матеріалів виконавчого провадження №48192430, ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 20.07.2015 звернулося до відділу державної виконавчої служби Коростенського МРУЮ із заявою від 16.06.2015 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа справа №761/716/15-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11.06.2015.

20.07.2015 державним виконавцем органу ДВС Коростенського МРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №761/716/15-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 490135,82 грн, у п.2 якої вказано про добровільне виконання рішення до 26.07.2015.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося до відділу ДВС Коростенського МРУЮ із заявою від 05.08.2015, яка зареєстрована за вх. №2428/220 від 12.08.2015 про те, що ОСОБА_1 у повному обсязі виконала свої зобов`язання перед ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» згідно рішення Шевченківського районного суду від 15.04.2015, у зв`язку із чим, просив закінчити виконавче провадження керуючись п.8 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження.

04.08.2017 начальнику ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» головним державним виконавцем у межах виконавчого провадження №48192430 надіслано лист за вих.№7.24.36/20, з проханням повідомити про число, місяць, рік сплати боргу за виконавчим листом №761/716/15-ц.

30.01.2018 головним державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" з примусового виконання виконавчого листа №761/716/15-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 490135,82 грн, у зв`язку з тим, що борг в сумі 490135,82 грн сплачено.

30.01.2018 головним державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області у межах даного виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 49013,58 грн, у зв`язку з тим, що боржник рішення не виконав.

20.04.2018 старшим державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56219223 з примусового виконання постанови №б/н від 30.01.2018, виданої Коростенським МРВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області про стягнення виконавчого збору у сумі 49013,58 грн.

Позивач, вважаючи протиправною постанову про стягнення виконавчого збору та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (чинного на момент відкриття виконавчого провадження №48192430, далі- Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом статті 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень частини 5 статті 25 Закону №606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За приписами частини 1 статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавством на момент виникнення спірних правовідносин, було покладено обов`язок на державного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених Законом на останніх. Така вимога Закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки протягом яких він може виконати зобов`язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.

Така позиція висловлена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 07 лютого 2018 року у справі № 810/5107/14, від 10 травня 2018 року у справі № 826/4030/16, а також від 16.12.2019 у справі №160/4634/19.

Водночас в матеріалах справи, а також досліджених матеріалів виконавчого провадження №48192430, відсутні докази того, що постанова про відкриття виконавчого провадження №48192430 з приводу примусового виконання виконавчого листа №761/716/15-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 490135,82 грн та якою встановлено строк для добровільного виконання рішення до семи днів з моменту винесення постанови, була направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Доказів направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, надіслання якої боржнику є передумовою для вирішення питання про стягнення виконавчого збору, представником відповідача суду надано не було.

Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на пропуск позивачем строку на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, суд не приймає до уваги, оскільки будь-які докази надсилання, отримання оскаржуваної постанови позивачем у суду відсутні.

Поміж наведеного, суд зазначає, що на час винесення спірної постанови від 30.01.2018 ВП №48192430 про стягнення з позивача виконавчого збору діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, згідно частини другої статті 2 статті 27 якого, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13 дійшов висновку, що відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII та розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону № 1404-VIII у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута боржнику. Так, Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум, а також визнав помилковими доводи скаржника про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того, чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після надходження заяви ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» вх.№6147/235 від 20.07.2015 відповідачем не було вчинено дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, однак останнім винесено постанову від 30.01.2018 ВП№48192430 про стягнення виконавчого збору.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для визнання протиправними дій головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федотюк Віри Петрівни щодо винесення постанови від 30.01.2018 про стягнення виконавчого збору та, як наслідок, скасування постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 48192430 з ОСОБА_1 у розмірі 49013,58 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, в матеріалах адміністративної справи міститься копія договору №0055/20 від 17.07.2020 про надання правової допомоги, що укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Альфа Адвокат Консалтинг" в особі Керуючого партнера Шульги Андрія Олексійовича .

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0069 від 17.07.2020, вартість юридичних послуг згідно договору №0055/20 від 17.07.2020 становить 7500, 00 грн.

Копією квитанції №051710013 від 17.07.2020 підтверджується сплата ОСОБА_1 послуг правової допомоги згідно договору №0055/20 від 17.07.2020 в розмірі 7500,00 грн.

Актом про надання послуг від 24.07.2020 підтверджується надання послуг згідно договору №0055/20 від 17.07.2020.

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Враховуючи викладене, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Сосновського,буд.28Г, м. Коростень, Житомирська обл., 11500, код ЄДРПОУ 34855429) про визнання протиправними дій, скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федотюк Віри Петрівни щодо винесення постанови від 30.01.2018 про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 48192430 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 49013,58 грн.

Скасувати постанову головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федотюк Віри Петрівни від 30.01.2018 про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 48192430 з ОСОБА_1 у розмірі 49013,58 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 7500 грн ( сім тисяч п`ятсот гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа