Рішення № 92287582, 20.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 р. Справа№233/2272/20

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Аляб`єва І.Г.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні)адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування наказу, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 18.03.2020 року №1561-СГ «Про відмову у затверджені документації із землеустрою та надані у власність земельної ділянки»;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів);

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судових збір у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 15.05.2020 року справу ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, та зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 12.08.2020 року здійснено розподіл справи №233/2272/20, справу передано на розгляд судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

25.08.2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 23.09.2020 року.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року закрито підготовче судове засідання, розгляд справи по суті призначено на 20.10.2020 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач вийшов за межи передбачених законом повноважень, відмовляючи їй у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що законодавчими актами врегульовано питання стосовно передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності та підставою для відмови в погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Також зазначає, що поданий на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складено особою, яка позбавлена кваліфікаційного сертифіката та дія якого зупинена, а тому зазначений проект землеустрою не відповідає нормам чинного законодавства та не може бути погоджений.

До судового засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв`язку з викладеним та на підставі наведеної статті суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та докази, що їх підтверджують, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням від 03.01.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 (га) ріллі/багаторічних насаджень/сіножатей/пасовищ/перелогів/(згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 25.01.2019 року №323-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в запасі на території Миколайпілської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів.

Відповідно до копії договору № 21/2019 між ОСОБА_1 (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) про виготовлення технічної документації від 08.02.2019 року замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: «Підготовка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населеного пункту)».

Відповідно до акта здавання-приймання виконаних робіт з виготовлення технічної документації до горову № 21/2019 від 08.02.2019 року «Підготовка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населеного пункту)» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були виконані роботи по договору в повному обсязі.

Згідно з висновком №9655/82-19 від 10.10.2019 року про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 березня 2020 року № 1561-СГ ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області розмір земельної ділянки 1,7000, кадастровий номер 1422483900:18:000:0016, із цільовим призначенням особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з підстав: кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_3 (№001182 від 03.01.2013 року) анульовано наказом Держгеокадастру № 43 від 11.02.2020 року.

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1406285962019 від 08.11.2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 1422483900:18:000:0016 зареєстрована на підставі проекту землеустрою від 25.10.2019 року.

Також до суду надана копія кваліфікаційного сертифіката № 001182 від 3 січня 2013 року виданого Державним агентством земельних ресурсів України відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 3 січня 2013 № 2 інженеру-землевпоряднику ОСОБА_3 , яким підтверджено відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель , перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.

З Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників випливає, що вказаний сертифікат анульовано наказом Держгеокадастру від 11.02.2020 № 43 (відмітка про призупинення 11.02.2020 року).

Отже, на момент складання проекту землеустрою і реєстрації вказаної земельної ділянки зазначений сертифікат ОСОБА_3 був чинний.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову в його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, у свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з наведених норм Земельного кодексу України випливає, що єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру обґрунтовано анулюванням кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_3 .

Статтею 68 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» передбачено, що складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Як було встановлено судом, на момент складання проекту землеустрою і реєстрації на підставі цього проекту земельної ділянки сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_3 був діючим, а тому відсутні підстави для застосування наведених приписів Закону України «Про землеустрій».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність відмови в затвердженні документації із землеустрою.

Із матеріалів справи випливає, що звертаючись до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою позивач додала погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:18:000:0016 у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправну відмову в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки позивачу.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2019 року у справі № 1640/2594/18 і в постанові від 30.08.2018 року у справі № 817/586/17.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем виконані всі умови для прийняття відповідачем рішення на користь позивача. Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність правових підстав для прийняття рішення не на користь позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до квитанції від 07.05.2020 позивачем сплачено 840,40 грн судового збору за подання позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 840,40 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування наказу, та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332) № 1561-СГ від 18 березня 2020 року “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки”.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 (сорок) копійок.

Повне рішення суду складено 20 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.Г. Аляб`єв