Рішення № 92287517, 20.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 р. Справа№200/8520/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення основної винагороди,-

УСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «КОНЦЕРН СТИРОЛ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича ВП № 62819423 від 13.08.2020 про стягнення з ПрАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» основної винагороди у розмірі 5 919 119,61 грн., винесеної в межах виконавчого провадження № 62819423 із примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.12.2015 у справі № 905/64/15,

- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича на користь ПрАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» понесені Позивачем судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору за звернення із цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 вересня 2020 року на його адресу надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 13 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62819423 з примусового виконання наказу№905/64/15 від 25.12.2015 року виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» грошових коштів, з яких: 3% річних у розмірі 49 963 258,94 гри., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 9 159 117.21 грн.. а також судового збору в сумі 68 820,00 грн.

Також разом із постановою про відкриття виконавчого провадження № 62819423 приватним виконавцем Щербаковим І.М. було направлено на адресу позивача постанову ВП 62819423 від 13.08.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 5 919 119.61 грн. в межах вказаного виконавчого провадження.

Так, позивач відзначає, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному розмірі до фактично стягнутої суми. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 260/801/19. Тому винесення постанови про стягнення основної винагороди без вчинення заходів примусового виконання рішення та повного або часткового виконання рішення є передчасним.

При цьому, позивач зазначає, що пунктом 4 резолютивної частини оскаржуваної постанови визначено, що «Постанова про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом та підлягає пред`явленню до примусового виконання в строк та у порядок, встановлений законом», що в свою чергу безпосередньо вказує на передчасне стягнення з ПрАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» основної винагороди приватного виконавця у розмірі 5 919 119,61 грн. без вчинення заходів примусового виконання рішення та повного або часткового виконання рішення, як це визначено вимогами ч.4 ст.31 Закону № 1403 та п.19 Порядку № 643. Тобто, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Крім того, в порушення вимог законодавства постанова не містить визначення порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Позивач відзначає, що у приватного виконавця були відсутні підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця, яка визначена в оскаржуваній постанові, у зв`язку з чим така постанова підлягає визнанню незаконною та скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року відкрито провадження у справі № 200/8520/20 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди. Розгляд справи призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України, протягом десяти днів.

16 жовтня 2020 року відповідачем подано до суду відзив в якому останній просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві. Так, відповідач відзначає, що відповідно ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідач вважає, що винесення постанови про стягнення основної винагороди є обов`язком приватного виконавця, і такий обов`язок має бути виконаний одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а.

Також зазначає, що оскаржена постанова містить розрахунок основної винагороди та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. Зазначення в даній постанові про те, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом та підлягає пред`явленню до примусового виконання в строк та у порядок, встановлені законом, є повністю правомірним та відповідає вимогам законодавства України. У випадку якщо вказана винагорода не буде стягнена в рамках примусового виконання зазначеного наказу суду, а дії приватного виконавця призведуть до повного виконання виконавчого документу, то приватний виконавець після закінчення виконавчого провадження ВП №62819423 буде мати можливість подати дану постанову на виконання до іншого приватного виконавця та/або до органів державної виконавчої служби.

Тому, вважає оскаржену постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця законною, обґрунтованою та такою, що повністю відповідає вимогам законодавства, а позов таким, що поданий позивачем (боржником у справі) не з метою захисту порушених прав, а лише з метою ухилення від зобов`язань за виконавчим документом та в подальшому сплати основної винагороди приватного виконавця, що в свою чергу є результатом свідомого зловживання боржником своїми процесуальними правами.

Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі наявних матеріалів судом встановлено такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича перебуває наказ № 905/64/15 від 25.12.2015 року виданий Господарським судом Донецької області, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3% річних у розмірі 49 963 258,94 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів – 9 159117,21 грн., а також судовий збір в сумі 68 820 грн.

Так, 13 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем на підставі вказаного наказу в межах виконавчого провадження ВП № 62819423 винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62819423 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 31301827) 3% річних у розмірі 49963258,94 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів – 9159117,21 грн, а також судовий збір в сумі 68820 грн.;

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 5 919 119,61 грн. (в розмірі 10 відсотків стягнутої суми);

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Вказані постанови надсилалися відповідачем на поштову адресу позивача та отримані останнім 02 вересня 2020 року.

Не погоджуючись із постановою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» основної винагороди від 13.08.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1403-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403-VIII).

Статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» врегульована винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 31 вказаного Закону за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Частиною 3 ст. 31 цього Закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

- фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

- відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 31 вказаного Закону основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 цього Закону приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:

- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);

- виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга);

- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта).

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 42 Закон № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 42 Закону 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Аналогічні положення містяться в п. 9 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджений Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 вказаного Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, винесення постанови про стягнення основної винагороди є обов`язком приватного виконавця, і це відбувається одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. В постанові про стягнення основної винагороди зазначаються: 1) розрахунок основної винагороди; 2) порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Вказані положення законодавства відповідачем дотримані.

Так, постанову про стягнення основної винагороди винесено одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанова містить розрахунок основної винагороди, а саме зазначено, що у виконавчому провадженні №62819423 виконавчий документ, що підлягає примусовому виконанню, має майновий характер; сума боргу за виконавчим документом складає 59 191 196,15 грн. – 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом складає 5 919 119,61 грн., тому основна винагорода приватного виконавця становить 5 919 119,61 грн.

Також, вказана постанова містить порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця, а саме зазначено, що: «Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), якщо суму боргу, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)».

Постанова також містить реквізити боржника та стягувача за даним виконавчим документом, а також посилання на відповідні норми права.

Таким чином, суд зазначає, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, пов`язується з початком примусового виконання, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець зобов`язаний винести й постанову про стягнення основної винагороди.

Посилання позивача на те, що обов`язковими умовами для винесення постанови про стягнення основної винагороди, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства, винесення приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця та пов`язано з сумою, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з вчиненими після відкриття виконавчого провадження виконавчими діями.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження визначено суму основної винагороди приватного виконавця, яка підлягає стягненню за умови примусового виконання виконавчого документу.

В контексті викладеного, правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав – відсутні.

Вирішуючи спір судом враховано правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а, предметом оскарження в якій була постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця, де Суд зазначив, що початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню. Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом…. Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10 відсотків, приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, тому жодних правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача немає.

Вказана постанова Верховного Суду є останньою, що винесена Верховним Судом у подібних правовідносинах, а тому постанова Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 260/801/19, на яку посилався позивач, застосуванню не підлягає. Крім того, обставини в справі № 260/801/19 не є аналогічними обставинам даної справи, адже в ній приватним виконавцем, на відміну від обставин даної справи, виконавчі документи було повернуто стягувачу на підставі поданих ним заяв про повернення виконавчих листів без виконання.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи спірну постанову про стягнення з божника основної винагороди приватного виконавця, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому жодних правових підстав для визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови у суду немає.

Сторонами не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» (84610, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25/2, офіс 2) про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя П.В. Кочанова