Рішення № 92287486, 20.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 р. Справа№200/8518/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ”,

до відповідача: Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича

про: визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича ВП № 62819198 від 13.08.2020 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” основної винагороди у розмірі 4364402,43 грн., винесеної в межах виконавчого провадження № 62819198 із примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.05.2016 року у справі № 905/2190/14.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “КОНЦЕРН СТИРОЛ”, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання незаконним та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича ВП № 62819198 від 13.08.2020 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” основної винагороди у розмірі 4364402,43 грн., винесеної в межах виконавчого провадження № 62819198 із примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.05.2016 року у справі № 905/2190/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02 вересня 2020 року на його адресу надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігора Миколайовича від 13 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 62819198 з примусового виконання наказу від 10.05.2016 року № 905/2190/14, що виданий Господарським судом Донецької області, про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» грошових коштів, з яких: суми інфляційних витрат в розмірі 12148779,86 грн. та 3% річних в розмірі 31495244,52 грн. Разом із постановою про відкриття виконавчого провадження № 62819198 відповідачем була направлена постанова від 13.08.2020 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» основної винагороди в розмірі 4364402,43 грн. Позивач вважав, що у приватного виконавця були відсутні підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця, яка визначена в оскаржуваній постанові, у зв`язку з чим така постанова підлягає визнанню незаконною та скасуванню. Позивач вказує на те, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному розмірі до фактично стягнутої суми. Тому винесення постанови про стягнення основної винагороди без вчинення заходів примусового виконання рішення та повного або часткового виконання рішення є передчасним. Крім того, позивач вказує на те, що в порушення вимог законодавства постанова не містить визначення порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідно ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, винесення постанови про стягнення основної винагороди є обов`язком приватного виконавця, і такий обов`язок має бути виконаний одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач вказує на те, що оскаржена постанова містить розрахунок основної винагороди та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. Зазначення в даній постанові про те, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом та підлягає пред`явленню до примусового виконання в строк та у порядок, встановлені законом, є повністю правомірним та відповідає вимогам законодавства України. У випадку якщо вказана винагорода не буде стягнена в рамках примусового виконання зазначеного наказу суду, а дії приватного виконавця призведуть до повного виконання виконавчого документу, то приватний виконавець після закінчення виконавчого провадження ВП № 62819198 буде мати можливість подати дану постанову на виконання до іншого приватного виконавця та/або до органів державної виконавчої служби.

Відповідач вважає оскаржену постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця законною, обґрунтованою та такою, що повністю відповідає вимогам законодавства, а позов таким, що поданий позивачем (боржником у справі) не з метою захисту порушених прав, а лише з метою ухилення від зобов`язань за виконавчим документом та в подальшому сплати основної винагороди приватного виконавця, що в свою чергу є результатом свідомого зловживання боржником своїми процесуальними правами.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що представник позивач та відповідач у судове засідання не з`явились, суд приходить висновку про розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол» зареєстровано в якості юридичної особи 10.10.1995 року за № 12561200000000114, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за № 05761614.

З матеріалів справи встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігора Миколайовича перебуває наказ № 905/2190/14, який виданий 10 травня 2016 року Господарським судом Донецької області, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» суму інфляційних витрат в розмірі 12148779,86 грн., 3% річних у розмірі 31495244 грн. (а.с. 7).

13 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем на підставі наказу Господарського суду Донецької області від 10 травня 2016 року № 905/2190/14 відкрито виконавче провадження ВП № 62819198 про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” суму інфляційних витрат в розмірі 12148779,86 грн., 3% річних у розмірі 31495244 грн. (а.с. 8).

13 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем в межах виконавчого провадження ВП № 62819198 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої з Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” стягнуто основну винагороду приватного виконавця у сумі 4364402,43 грн. (а.с. 9).

Вказані постанови надсилалися відповідачем на поштову адресу позивача та отримані ним 02 вересня 2020 року.

Позивач не погодившись з постановою відповідача про стягнення з боржника основної винагороди від 13 серпня 2020 року ВП № 62819198, звернувся до суду з даним позовом та просив суд її скасувати.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі – Закон № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» врегульована винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 31 вказаного Закону за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Частиною 3 ст. 31 цього Закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

- фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

- відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 31 вказаного Закону основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 цього Закону приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 3 ст. 45 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Аналогічні положення містяться в п. 9 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджений Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 вказаного Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, винесення постанови про стягнення основної винагороди є обов`язком приватного виконавця, і це відбувається одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. В постанові про стягнення основної винагороди зазначаються: 1) розрахунок основної винагороди; 2) порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а.

В силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно при відкритті виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 13.08.2020 року ВП № 62819198.

Стосовно посилання позивача на те, що в порушення вимог законодавства постанова не містить визначення порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця, суд зазначає наступне.

Постанова містить розрахунок основної винагороди, а саме зазначено, що у виконавчому провадженні № 62819198 виконавчий документ, що підлягає примусовому виконанню, має майновий характер; сума боргу за виконавчим документом складає 43644024,38 грн.; 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає стягненню за виконавчим документом, складає 4364402,43 грн., тому основна винагорода приватного виконавця становить 4364402,43 грн.

Постанова також містить порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця, а саме зазначено, що: “Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), якщо суму боргу, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)”.

Постанова також містить реквізити боржника та стягувача за даним виконавчим документом, а також посилання на відповідні норми права.

Отже, ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, і не порушив права а законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав – відсутні.

Вирішуючи спір судом враховано правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а, предметом оскарження в якій була постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця, де Суд зазначив, що початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.

Вказана постанова Верховного Суду є останньою, що винесена Верховним Судом у подібних правовідносинах, а тому постанова Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 260/801/19, на яку посилався позивач, застосуванню не підлягає. Крім того, обставини в справі № 260/801/19 не є аналогічними обставинам даної справи, адже в ній приватним виконавцем, на відміну від обставин даної справи, виконавчі документи було повернуто стягувачу на підставі поданих ним заяв про повернення виконавчих листів без виконання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича ВП № 62819198 від 13.08.2020 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” основної винагороди у розмірі 4364402,43 грн., винесеної в межах виконавчого провадження № 62819198 із примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.05.2016 року у справі № 905/2190/14.

Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича ВП № 62819198 від 13.08.2020 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” основної винагороди у розмірі 4364402,43 грн., винесеної в межах виконавчого провадження № 62819198 із примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.05.2016 року у справі № 905/2190/14 – відмовити.

Повний текст постанови складено та підписано 20 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська