Рішення № 92287279, 20.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 160/8928/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення відповідач не оформляти належність позивача до громадянства України за його заявою від 15.08.2020р.;

- зобов`язати відповідача оформити належність позивача до громадянства України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.08.2019 р. він звернувся до відповідача із заявою про оформлення належності до громадянства України, однак листом від 30.08.2019р. за № 1201.4.4-17416/12.2-19 відповідач йому відмовив. 25.01.2020р. ОСОБА_1 знову звернувся до відповідача із завою про оформлення належності до громадянства України. Електронним листом від 21.02.2020р. за № Н-887-20/6.4/458-20 відповідачем було повідомлено, що ДМС України вважає неможливим провести перевірку доданих документів у зв`язку з тимчасовою окупацією Криму. Таке рішення відповідача ОСОБА_1 вважає протиправним, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/8928/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

02.09.2020р. позивачем подано виправлену позовну заяву (вх. №53962/20), яка за своїм змістом є заявою про зміну підстав позову та яка судом не приймається до розгляду та повертається заявнику, оскільки подана з порушенням ч.7 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: позивачем не надано суду доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

22.09.2020р. представником Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 15.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Південного РВ у м. Кам`янське ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з метою перевірки належності до громадянства України відповідно по п. 3 статті 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р.. та надав паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон, при цьому паспортний документ громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року у нього відсутній. Співробітниками Південного районного відділу в м. Кам`янському ОСОБА_1 було надано консультацію та роз`яснено вимоги п.14 Указу Президента України від 27.03.2001 року №215 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» №215. ОСОБА_1 також було повідомлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 року 31740 «Про внесення змін до постанови Кабінет) міністрів України від 28.10.2004 року №1429» строк дії паспортів громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року було продовжено до 01.01.2005 року, тобто з цієї дати паспортні документи, видані з використанням бланків зразка 1974 року на території України вважаються недійсними. Крім того, ОСОБА_1 до територіального підрозділу не був наданий паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року винесеною відміткою про належність до громадянства України, а саме штампу «громадянин України». Зазначає, що на сьогодні позивач вважає себе громадянином України, але будь-якого документу, що підтверджує його особистість, як громадянина України - не має.

01.10.2020р. позивач надав до суду відповідь на відзив, яка за своїм змістом відповідає обставинам, викладеним у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15 серпня 2019 р. звернувся до Головного управління міграційної служби в Дніпропетровській області із заявою про оформлення належності до громадянства України на підставі саме пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Листом від 30.08.2019р. за № 1201.4.4-17416/12.2-19 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що ним не був наданий паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з внесеною до нього відміткою про належність до громадянства України, а саме штампу «громадянин України». Зазначено, що на теперішній час позивач визначився з громадянством та документований паспортом громадянина Російської Федерації, за яким він в`їхав на територію України. Окрім цього роз`яснено, що враховуючи факт проживання позивача на території України до 24.08.1991р. він, як громадянин Російської Федерації, має правові підстави для порушення клопотання про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» за умови підтвердження зазначеного факту проживання на території України відповідним судовим рішенням.

25 січня 2020р. ОСОБА_1 заяву у порядку досудового врегулювання спору, копія якої міститься у матеріалах справи.

Електронним листом від 21.02.2020р. за № Н-887-20/6.4/458-20 Державною міграційною службою України надано інформацію наступного змісту на вказану вище заяву позивача: за інформацією ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивач є громадянином Російської Федерації. Паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974р., оформлений на ім`я ОСОБА_1 не був втрачений або пошкоджений, а був знищений компетентними органами Російської Федерації (лист управління Федеральної міграційної служби РФ по Ростовській області від 14.02.2008р. №8/452). Таким чином, положення п.3 ч.1 ст.3 Закону та п.14 Порядку не можуть бути застосовані до позивача для оформлення належності до громадянства України; окрім наведеного, проінформовано, що ст .8 Закону передбачено набуття громадянства України за територіальним походженням.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 25 Конституції України проголошує, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначає Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III» (далі по тексту - Закон України №2235)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України № 2235 законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на таких принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

За положеннями п.1 ч.1 ст.5 Закону України № 2235 документом, що підтверджує громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

В свою чергу, за приписами п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство» громадянами України, на підставі яких позивачем подав заяву про оформлення належності до громадянства України від 15.08.2019 року, є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі по тексту - Порядок).

Цей Порядок відповідно до Закону України "Про громадянство України визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Порядку встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.

Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України.

Відповідно до п.14 Порядку для оформлення належності до громадянства України відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону особа подає такі документи: а) заяву про оформлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом "громадянин України", а якщо паспорт громадянина колишнього СРСР був утрачений, пошкоджений тощо, - довідку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про перевірку за заявою такої особи на підставі інших документів факту внесення органом внутрішніх справ України напису "громадянин України".

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство» застосовується виключно до громадян колишнього СРСР, які не набули іншого громадянства.

Як свідчать матеріали справи, 15.08.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про оформлення належності до громадянства України. До заяви додав довідки ФМС, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2013, договір оренди, заяви про сприяння від 15.08.2019.

Відповідач надав відповідь листом від 30.08.2019р. за №1201.4.4-17416/12.2-19, в якому фактично роз`яснив заявнику (позивачу) відповідні положення законодавства України з рекомендацією вчинити певні дії, а саме вказав, що для оформлення належності до громадянства України особа повинна надати заяву про оформлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом «громадянин України».

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист управління Федеральної міграційної служби РФ по Ростовській області від 14.02.2008р. №8/452 паспорт серії НОМЕР_1 виданий 10.02.1877р. Лівадійським ВВС Ялтинського РВК Кримської області з відміткою «громадянин України» громадянина колишнього СРСР зразка 1974р., оформлений на ім`я ОСОБА_1 був знищений у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 громадянства РФ, тобто паспорт не був втрачений або пошкоджений, а був знищений компетентними органами Російської Федерації.

Вищенаведені обставини справи свідчать про те, що на сьогоднішній день позивач перебуває у громадянстві Російської Федерації та документований паспортом громадянина Російської Федерації на підставі вищевказаного паспорту колишнього СРСР зразка 1974р., який був знищений при обміні, тобто позивачем було добровільно визначено себе як громадянин Російської Федерації.

Отже, позивачем не подано до відповідача разом із заявою про оформлення до громадянства України на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» обов`язкового документу: копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом "громадянин України", а якщо паспорт громадянина колишнього СРСР був утрачений, пошкоджений тощо, - довідку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про перевірку за заявою такої особи на підставі інших документів факту внесення органом внутрішніх справ України напису "громадянин України".

З огляду на викладене, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним рішення про відмову в оформленні ОСОБА_1 належність до громадянства України відповідно до його заяви від 15.08.2019р., оскільки позивачем на підставі паспорту колишнього СРСР зразка 1974р. було вже набуто громадянство Російської Федерації.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних положень законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Одночасно суд наголошує на тому, що позивач не позбавлений можливості набути громадянство України за територіальним походженням згідно статті 8 Закону України Про громадянство України»: громадянство України за територіальним походженням має право набути особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні чи неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно пор живали до 24 серпня 1991 року на території України.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 - немає) Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Липинського, 7, м.Дніпро, 49000, і.к. 37806243) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 20.10.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.