Рішення № 92287268, 20.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 160/8587/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/8587/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 27.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 18.08.2020 року, просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії з 77 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськ області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ у розмірі 77% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 27.07.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 29.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.

4. Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду від 29.07.2020 року, були усунуті недоліки позовної заяви.

5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №160/8587/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.

6. Ухвалою суду від 25.08.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача щодо здійснення перерахунку пенсії у розмірі 77% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року

- відмова Пенсійного фонду у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 77% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року та іншій наявні докази щодо суті спору.

7. 17.09.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із додатковими доказами, витребуваними ухвалою суду.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 20.10.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з грудня 2002 року йому призначена у відповідності до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років у розмірі 77% місячного грошового забезпечення.

13. У зв`язку зі зміною грошового забезпечення військовослужбовців, на підставі Постанови КМ України №103, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснено нарахування і виплату пенсії з 1 січня 2018 року основний розмір якої було зменшено з 77% до 70% від суми грошового забезпечення.

14. Позивач, не погодившись із діями відповідача звернувся із листом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

15. Вважає дії відповідача, щодо зменшення основного розміру пенсії з 77% до 70% від суми грошового забезпечення протиправними і такими, що порушують його права.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

16. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

17. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якою максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, такий максимальний розмір пенсії застосовується як при призначенні нових, так і при перерахунку раніше призначених пенсій.

18. Вказує на те, що ця спірна норма законодавства не скасована та не визнана неконституційною, а тому є обов`язковою для застосування органами Пенсійного фонду України.

19. Крім того, звертає увагу на те, що судове рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18 набрало законної сили 16.10.2019 року, а відтак не може бути застосовано у цій справі.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

20. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за 29 років вислуги відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір якої був визначений на момент призначення - 77 % грошового забезпечення.

21. Внаслідок зміни грошового забезпечення відповідних категорій осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, позивачу проведено перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2018 року.

22. Після проведення перерахунку пенсії позивач дізнався, що перерахунок пенсії проведено з 01.01.2018 року за діючою на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

23. Наведені обставини свідчать, що відповідачем при проведенні такого перерахунку було зменшено основний розмір пенсії позивача з 77% на 70% грошового забезпечення.

24. На вирішення суду порушено питання правомірності зменшення відповідачем основного розміру пенсії позивача з 77% на 70% грошового забезпечення.

25. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

26. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

27. Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.

28. Таким чином, Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ, були внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким змінено відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії.

29. При цьому слід звернути увагу, що ні положеннями Закону України №1166-VІІ, ні положеннями Закону № 2262-XII не передбачено проведення після 01.04.2014 перерахунку раніше призначених пенсій, виходячи з нового (зменшеного) відсотку відповідних сум грошового забезпечення.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

30. Дослідивши докази по справі, встановлено що внаслідок зміни грошового забезпечення відповідних категорій осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, позивачу проведено перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2018 року.

31. Пенсійним фондом, при проведенні такого перерахунку було зменшено основний розмір пенсії позивача з 77% на 70% грошового забезпечення.

32. Слід вказати, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст.63 Закону № 2262-XII.

33. Тому, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

34. Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

35. Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018 року.

36. Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

37. Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії.

38. Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

39. Однак, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

40. Отже, слід вказати, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового розміру пенсії не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

41. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 року у справі №564/2288/16-а (№К/9901/23573/18).

42. Слід також зазначити, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

43. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

44. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).

45. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність.

46. Також, у Рішенні від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд зазначив, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

47. Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

48. Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з розміру 70% відповідних сум грошового забезпечення є протиправним і такий перерахунок слід здійснити виходячи з розміру 77% від суми грошового забезпечення.

49. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17.

50. Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року визначив ознаки типової справи: предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103, та дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

51. Таким чином, справа, що розглядається, відповідає ознакам, викладеним в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року, постановленому за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/58/18), тому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/58/18) відповідно до вимог ч.3 ст.291 КАС України.

52. Отже, з урахуванням наведеного вище, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій щодо зменшення розміру пенсії з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

53. Таким чином, дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 77 % до 70 % грошового забезпечення не відповідає вимогам закону, отже є протиправними, а право позивача на отримання пенсії виходячи з грошового забезпечення 77% підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача провести позивачеві з 01.01.2018 року перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності з вимогами ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з основного її розміру 77% грошового забезпечення, а тому позов підлягає задоволенню.

54. Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління ПФ України в Дніпропетровській області у місячний термін подати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про таке.

55. Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

56. Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

57. На теперішній час, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, враховуючи, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання рішенням законної сили.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

58. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

59. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

60. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

61. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

62. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” №33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

63. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

64. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

65. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

66. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

67. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірного зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 77% до 70% суми грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.03.2018 року.

68. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню та визнанню протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії з 77% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1 , а також зобов`язанню Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськ області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ у розмірі 77% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, з урахуванням проведених виплат.

69. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

70. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

71. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

72. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

73. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії з 77% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1 .

74. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськ області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ у розмірі 77% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, з урахуванням проведених виплат.

75. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.

76. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

77. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49127, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

78. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

79. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

80. Повний текст рішення складено 20.10.2020 року.

Суддя В.В Ільков