Рішення № 92287110, 20.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/11932/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2019 №0054490/2-5033-0307, №0054489/2-5033-0307, №0054493/2-5033-0307, №0054491/2-5033-0307, №0054490/1-5033-0307, №0054493/1-5033-0307, №0054489/1-5033-0307, №0054491/1-5033-0307, №0054490-5033-0307, №0054489-5033-0307, №0054493-5033-0307, №0054491-5033-0307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є керівником та засновником Фермерського господарства “Землероб”, йому належать на праві власності об`єкти нерухомого майна, які використовуються ним, як сільськогосподарським товаровиробником, у сільськогосподарській діяльності, а тому відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) не є об`єктами оподаткування. Отже, відсутні підстави для нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. зв`язку з цим вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача не відповідають критеріям обґрунтованості та прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений строк позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 07.09.2020 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 23.09.2020 вих. № 4754/03-20-05-02-11 представник відповідача з даним позовом не погоджується та вважає його безпідставним, оскільки позивачу належать на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, на які на підставі рішень органів місцевого самоврядування про ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення за 2016-2018 роки. Контролюючий орган не погоджується з доводами позивача про те, що останній звільнений від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказує на те, що доказів виготовлення платником податків сільськогосподарської продукції матеріали справи не містять. Щодо долучених до матеріалів справи довідок сільських рад зазначає, що у сільських рад відсутні повноваження щодо підтвердження/спростування статусу сільськогосподарського товаровиробника.

На підставі наведеного вважає, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та в межах наданих йому повноважень. У зв`язку з цим просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 30.09.2020 позивач відхиляє заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву з тих мотивів, що твердження відповідача щодо відсутності у нього статусу сільськогосподарського виробника є недопустимими, оскільки належні йому на праві власності споруди використовуються безпосередньо для ведення сільськогосподарської діяльності, зберігання сільськогосподарської продукції та її реалізацію, а тому пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України стосується його, як сільськогосподарського товаровиробника. Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. При цьому, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” від 23.11.2018 №2628-VIII внесено зміни до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого з 01.01.2019 уточнено, що сільськогосподарськими товаровиробниками є юридичні і фізичні особи. Відтак, належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомості, на які нараховані грошові зобов`язання не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. А тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником та кінцевим бенефіціарним власником Фермерського господарства “Землероб”, яке зареєстроване як юридична особа 15.03.2004, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Фізична особа ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: приміщення складу, загальною площею 641,8 кв. м., який розташований у АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності від 04.08.2009 серії НОМЕР_1 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.11.2009; майстерні, загальною площею 932,00 кв. м., яка розташована у АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.04.2015 та витягом про реєстрацію права власності від 18.09.2007 №15961101; будівлі реммайстерні, загальною площею 2976,5 кв.м. яка розташована у АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу будівлі реммайстерні від 18.07.2012 та витягом про державну реєстрацію прав від 06.08.2012; будівля котельні, загальною площею 500,7 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.11.2004 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.01.2005 №6146720.

ГУ ДПС у Волинській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, 05 грудня 2019 року прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: № 0054490/2-5033-0307 за 2016 рік в розмірі 41016,17 грн.; № 0054489/2-5033-0307 за 2016 рік в розмірі 6421,48 грн.; № 0054493/2-5033-0307 за 2016 рік в розмірі 6899,65 грн.; № 0054491/2 5033-0307 за 2016 рік в розмірі 8844,00 грн.; №0054490/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 47624,00 грн.; № 0054493/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 8011,20 грн.; № 0054489/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 14912,00 грн.; № 0054491/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 10268,80 грн.; № 0054490- 5033 -0307 за 2018 рік в розмірі 55407,55 грн.; № 0054489-5033-0307 за 2018 рік в розмірі 34698,36 грн.; № 0054493- 5033-0307 за 2018 рік в розмірі 9320,53 грн.; № 0054491-5033-0307 за 2018 рік в розмірі 23894,21 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (в редакції, станом до 01.01.2019).

Так, під час розгляду матеріалів встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у приватній власності ОСОБА_1 перебувають приміщення складу, майстерні, реммайстерні, будівля котельні, які знаходяться на території сіл Козлів, Привітне та селища міського типу Локачі Локачинського району Волинської області.

При цьому, судом установлено, що ОСОБА_1 є керівником та кінцевим бенефіціарним власником Фермерського господарства “Землероб”, яке зареєстроване як юридична особа 15.03.2004, видами діяльності якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.81 Виробництво цукру; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується копіями довідки АБ № 443661 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 27.11.2012, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 399492, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації Козлівської сільської ради Локачинського району Волинської області від 11.08.2020 № 177/1-15 слідує, що приміщення складу, загальною площею 641,8 кв. м., який знаходиться у АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві власності. На даний час склад використовується у сільськогосподарській діяльності Фермерського господарства “Землероб”, головою якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Привітненської сільської ради Локачинського району Волинської області від 11.08.2020 № 703/01-15 з 2004 року по даний час ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником. Приміщення майстерні, загальною площею 932,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на праві власності. Дана будівля використовуються у сільськогосподарській діяльності.

Як слідує із довідки відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Локачинської районної державної адміністрації від 16.07.2020 № 137, виданої ОСОБА_1 про те, що відповідно до Державного класифікатору будівель і споруд ДК018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, приміщення складу, розташованого за адресою в АДРЕСА_1 , належать до класу код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна». Будівля реммайстерні по АДРЕСА_3 та майстерня по АДРЕСА_2 належать до класу код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

На підтвердження господарської діяльності Фермерського господарства “Землероб” позивач надав наступні документи: копії договорів оренди земельної ділянки водного фонду від 06.06.2011, оренди землі №26 від 01.07.2011, оренди землі від 25.01.2012, акти приймання-передачі земельних ділянок, відповідно до яких фермерське господарство користується орендованими земельними ділянками, зокрема, відповідно до останніх договір користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Також позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, власником яких він є, а саме на: трактори колісні, комбайна, навантажувача, причепа.

На підтвердження реалізації сільськогосподарської продукції фермерським господарством позивач надав копії договорів купівлі-продажу (поставки) № 22/11/16/1 від 22.11.2016, №1210/12113 від 12.10.2016, №244/14-03 від 14.03.2017, № 06/06/18/1 від 06.06.2018, а також специфікацій до цих договорів. Предметом цих договорів вказана сільськогосподарська продукція, а саме: пшениця, соя тощо.

Окрім того, ОСОБА_1 , як керівник фермерського господарства, подавав контролюючому органу розрахунки частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016, 2017, 2018 роки.

З приводу того, чи є позивач товаровиробником як керівник фермерського господарства суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.

Поряд із цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. А відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак, перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року N 2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що спірні об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення складу, майстерні та реммайстерні з огляду на їх використання у сільськогосподарській діяльності Фермерського господарства “Землероб”, відносяться до будівель сільськогосподарського призначення та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Доказів використання зазначеного нерухомого майна не за цільовим призначенням відповідачем суду не надано.

Отже, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, у яких судами застосовано підпункт “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належності об`єкта нерухомого майна, а саме будівлі котельні, загальною площею 500,7 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_3 до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства. Відсутня така будівля і у довідці відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Локачинської районної державної адміністрації від 16.07.2020 № 137, виданої ОСОБА_1 . Позивач у позові зазначає, що використовує будівлю котельні для зберігання зернових культур, однак на підтвердження цього позивачем не надано жодних доказів. Клас “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (1271) включає, зокрема, підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна». Відтак, позивачем не надано доказів належності будівлі котельні до будівель для зберігання зерна. При цьому, суд зазначає, що будівля котельні не призначена для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності для зберігання зерна, а тому у позивача відсутня пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішеннями Локачинської селищної ради від 07.12.2015 №8/14, від 07.12.2016 №8/14, від 22.12.2017 №15/10, на території якої знаходиться будівля котельні (загальною площею 500,7 кв.м.) встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з врахуванням яких податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0054493/1-5033-0307, №0054493/2-5033-0307, №0054493-5033-0307 щодо зазначеного об`єкта нерухомості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі наведеного суд вважає, що відповідачем доведено правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єкта нерухомості, а саме будівлі котельні, загальною площею 500,7 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_3 . А тому у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2019 №0054493/1-5033-0307, №0054493/2-5033-0307, №0054493-5033-0307 на загальну суму грошових зобов`язань у розмірі 24231,38 грн. суд відмовляє.

Разом з тим, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень від 05.12.2019 №0054490/2-5033-0307, №0054489/2-5033-0307, №0054491/2-5033-0307, №0054490/1-5033-0307, №0054489/1-5033-0307, №0054491/1-5033-0307, №0054490-5033-0307, №0054489-5033-0307, №0054491-5033-0307 на загальну суму грошових зобов`язань у розмірі 243086,57 грн., а тому їх необхідно визнати протиправними та скасувати.

Відтак, позов суд задовольняє частково.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2430,99 грн., сплачений відповідно до квитанцій №0.0.1800721116.1 від 14.08.2020, №0.0.1809373781.1 від 20.08.2020.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05 грудня 2019 року №0054490/2-5033-0307, №0054489/2-5033-0307, №0054491/2-5033-0307, №0054490/1-5033-0307, №0054489/1-5033-0307, №0054491/1-5033-0307, №0054490-5033-0307, №0054489-5033-0307, №0054491-5033-0307.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 2430,99 грн. (дві тисячі чотириста тридцять гривень 99 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук