Рішення № 9228700, 19.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.10                                                                                 Справа № 19/81.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Виконавчого комітету Олександрівської міської ради, м.Олександрівськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Райагробуд”, м.Олександрівськ Луганської області

про стягнення 13855 грн. 03 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –Радіонова Ю.А., довіреність № 35 від 08.04.2010; Вітер Л.І., довіреність № б/н від 19.04.2010;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 13854,99 грн.

Відповідач 08.04.2010 надав відзив на позовну заяву № 37 від 08.04.2010, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав вкладених у відзиві.

19.04.2010 відповідач надав пояснення № б/н від 19.04.2010, де підтримав у повному обсязі доводи викладені у відзиві.

Позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить власноручний підпис його представника на бланку запису про оголошення перерви.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Олександрівською міською радою (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Райагробут” (відповідач) 24.04.1996 був укладений договір на право тимчасового користування землею в тому числі на умовах оренди № 1946, зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 18.10.1996 за № 1946 Луганської міської ради народних депутатів.

За умовами якого Олександрівський міський виконавчий комітет на підставі рішення від 19.09.1995 № 75 надає, а Лутугинське районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об”єднання (Райагробуд) приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 2,0204 га, у відповідності з планом землекористування.

Відповідно до п.1.2 договору земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 49 років для розміщення виробничо-технічної бази в м.Олександрівськ на кв.Гагарина, б.1.

Як вбачається з приписів п.2.1 договору сторони домовились, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку з коефіцієнтом кожного місяця рівними долями на рахунок Олександрівської міської ради народних депутатів в міському відділі банку „Україна” № 142003 код 348000 МФО 304858 ідентифікаційний код 04051655.

Як зазначив позивач, у зв”язку з неналежним виконанням відповідачем умов даного договору, за останнім утворилась заборгованість у сумі 13855,03 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно до ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За правилами ст.ст.5, 15 Закону України „Про плату за землю” об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або у користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” плата (податок) за землю належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкові платежів).

Відповідно до преамбули Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Статтями 13, 14, 19 Закону України „Про плату за землю” визначено в якості підстав для нарахування земельного податку дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності –договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку щомісячних декларацій. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Відповідно до ст.ст.13, 14 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До істотних умов договору, зокрема, віднесено орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Стаття 19 цього Закону визначає, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Статтею 7 Закону України „Про плату за землю” визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах 5-10 цієї статті та частини 2 ст.10 цього Закону.

Враховуючи наведене, суд встановив, що з поданої позивачем позовної заяви та доданого до неї розрахунку заборгованості не можна визначити за який саме період створилась зазначена заборгованість у сумі 13855,03 грн.

Відповідач стверджує, що останнім часом належно виконує умови договору, у підтвердження чого надав копії платіжних доручень за останні три роки та довідки з Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов”язкових платежів). При наявності заборгованості, яка склалась ще раніше, просить застосувати позовну давність, хоча при цьому також не може визначити за який саме період є в наявності заборгованість та в якій сумі.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд не вбачає можливим застосувати позовну давність, оскільки позивачем взагалі не доведено наявність заборгованості у розмірі 13855,03 грн. та не визначений період за який вона склалась.

За вказаних обставин вимоги позивача спростовуються матеріалами справи, не відповідають фактичним обставинам, тому не підлягають до задоволення.

Питання щодо сплати судових витрат не вирішується оскільки позивач звільнений від їх сплати на підставі п.11 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.04.2010 за згодою представників відповідача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 23.04.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова