Рішення № 92286752, 16.10.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/903/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В. за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМ-Арсенал», Черкаська область, с. Червона Слобода, вул. Першотравнева, 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське», Черкаська область, Золотоніський район, село Антипівка

про стягнення 202700,00 грн поворотної фінансової допомоги,

без участі повноважних представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМ-Арсенал» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення 202700,00 грн боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №153 від 28.10.2019 та про відшкодування судових витрат.

Позивач вимоги підтримав письмово.

Відповідач відзиву не надав, вимоги не заперечив.

Засновник відповідача надав суду примірник листа з вимогою до директора відповідача виконати ухвалу суду від 10.08.2020.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.07.2020 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:00 год. 10 серпня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 підготовче засідання відкладено на 14:30 год. 31 серпня 2020 року.

Відповідач свого представника не направив, вимоги не заперечив, витребувані документи не надав, відзиву на позов і пропозицій по врегулюванню спору не направлено. Ухвала суду повернулась до суду з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання».

Ухвалою суду від 31.08.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2020.

Для забезпечення дотримання прав відповідача бути поінформованим про час і дату призначення наступного судового засідання, ухвалу суду було направлено і засновникам відповідача.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання. Представник позивача під розписку в засіданні суду повідомлений про призначення справи до судового розгляду по суті на 31.08.2020, проте участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, представника у судове засідання не направив, витребувані документи не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідач не скористався своїм правом на подання суду відзиву на позовну заяву та безпосередню участь у судовому засіданні.

У разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній доказами та матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДР.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

Інших доказів сторонами не подано.

В засіданні суду 16.10.2020 були підписані вступна та резолютивна частина рішення суду в порядку ч. 4 ст. 240 ГПК України без їх проголошення.

Дослідивши матеріали справи та зібрані докази в їх сукупності, судом з`ясовані такі взаємовідносини сторін та обставини.

28.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМ-Арсенал» (позивач у справі, позикодавець за договором) з одного боку та товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (відповідач у справі, позичальник за договором) з другого боку уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги №153 (далі в тексті рішення – Договір).

Договір підписаний представниками обох сторін, копія його знаходиться в матеріалах справи (а.с. 5-6).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору підприємство-позикодавець надає підприємству-користувачеві у тимчасове нецільове безпроцентне використання грошову суму (далі за договором – Допомога), а останній зобов`язується повернути Допомогу в термін, визначений сторонами.

Розмір Допомоги становить 202700,00 грн (двісті дві тисячі сімсот гривень) (п.2.1. Договору).

У Розділі 3 Договору сторони узгодили строки, порядок передачі та повернення Допомоги – на вимогу Підприємства-позикодавця.

Допомога передається позикодавцем позичальнику шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника.

Згідно з п. 8.1. Договір діє до 28.12.2020.

На виконання умов вказаного Договору позивач 28.10.2019 перерахував на користь відповідача поворотну фінансову допомогу в розмірі 202700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4315 від 28.10.2019, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 7).

24.04.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів відповідно до умов Договору (а.с. 8-11).

Проте відповідач не відреагував на вказану вимогу, коштів фінансової Допомоги не повернув.

Станом на дату подачі позову Позивач виконав свої зобов`язання перед Відповідачем, а останній кошти Позивачу не повернув.

За відповідачем рахується заборгованість за неповернутою фінансовою допомогою 202700 грн, що є предметом спору.

Порушення Відповідачем умов Договору стало причиною звернення Позивача до суду та примусового стягнення боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 “Про судове рішення у цивільній справі”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 “Про судове рішення” рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони є самостійними суб`єктами господарювання, з внесенням даних в ЄДРПОУ, з присвоєнням ідентифікаційного коду, з визначенням видів та присвоєнням кодів діяльності (а.с. 12-15).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасника, що їх волевиявлення та дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору про фінансову допомогу від 28.10.2019 №153 (а.с. 5-6). Договір не заперечний сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою відносини сторін є правовідносинами позички та врегульовані статтею 827 Цивільного кодексу України. За договором позички одна сторона (позичкодавець) передає у користування другій стороні (користувачеві) грошові кошти або інші речі – на визначений термін, а позичальник зобов`язується повернути позичкодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позички) або ту ж річ. Договір позички є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

За змістом передбачених Договором зобов`язань його сторін цей договір є договором позички в розумінні ст. 827 Цивільного кодексу України, яким встановлена безвідсотковість позички, тобто відсутність у кредитора права на одержання від позичальника процентів як плати за користування позикою, що відповідає вимогам ч. 2 статті.

На виконання умов договору позивачем була перерахована сума фінансової допомоги у розмірі 202700,00 грн на користь відповідача, що підтверджено платіжним дорученням №4315 від 28.10.2019, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 7).

Строк повернення фінансової допомоги визначений п. 3.1 Договору – на вимогу позикодавця. Позивач 24.04.2020 направив відповідачеві вимогу про повернення позички - тобто строк виконання зобов`язання є таким, що настав і виконання прострочено боржником.

Суд вважає доведеними позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по наданих в позичку коштах, які підлягають до задоволення. Належить стягнути 202700,00 грн - суму неповернутої фінансової допомоги (позички) з відповідача на користь позивача – як грошове зобов`язання відповідача перед позивачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до приписів ст.ст. 833, 836 ЦК України позичкодавець має право вимагати примусового повернення позички.

Відповідач жодних доказів на підтвердження повернення позички чи оплати заборгованості за Договором перед позивачем суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили – з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Позов підлягає до задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 202700 грн. заборгованості.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 3040,50 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське», Черкаська область, Золотоніський район, село Антипівка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34223684, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМ-Арсенал», Черкаська область, с. Червона Слобода, вул. Першотравнева, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38447702, номер рахунку в банку невідомий

202700,00 грн поворотної фінансової допомоги та 3040,50 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 20.10.2020.

Суддя Г.М. Скиба