Рішення № 92286228, 15.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1185/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Гулянович Ю.М. за довіреністю;

від відповідача: Омельчук О.В. згідно наказу;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління ДСНС України в Одеській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТІТАЛ" про стягнення 89910,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДСНС України в Одеській області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТІТАЛ" про стягнення 89910,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДСНС України в Одеській області посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТІТАЛ" умов укладеного між сторонами договору на закупівлю пожежно-рятувального автомобілю для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт за державні кошти №179 від 21.09.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2020р. відкрито провадження у справі №916/1185/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.06.2020р. о 11:20.

10.06.2020р. за вх.суду№14862/20 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні від 23.06.2020р. було оголошено перерву на 14.07.2020р. о 12:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 28.07.2020р. було оголошено перерву на 13.08.2020р. о 10:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020р. було повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 11.08.2020р., судове засідання 13.08.2020р. о 10:20 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 17.08.2020р. призначено судове засідання на 10.09.2020р. о 12:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 02.09.2020р., судове засідання 10.09.2020р. о 12:50 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2020р. призначено судове засідання на 15.10.2020р. о 12:15 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 15.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1185/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21.09.2018р. між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (позивач, Замовник, ГУ ДСНС) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ТІТАЛ” (відповідач, Постачальник, ТОВ “КОМПАНІЯ ТІТАЛ”) було укладено договір №179 на закупівлю пожежно-рятувального автомобілю для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт за державні кошти згідно з “ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)” (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Замовнику Пожежно-рятувальний автомобіль для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт в кількості та комплектації згідно з Специфікацією, що є невід`ємною частиною договору, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що Постачальник здійснює поставку та якісне відвантаження товару Замовнику за адресою: 67500, Україна, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Грубника, 37 та несе всі витрати та ризики, пов`язані з її доставкою до вказаного місця призначення, включаючи плату відповідних податків і інших зборів.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна договору становить 5994000,00грн., у тому числі ПДВ 999000,00грн. відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.

Згідно п. 2.2 договору Замовник, керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014р. №117 “Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти”, здійснює попередню оплату Постачальнику у розмірі 100% суми договору на підставі рахунку Постачальника, на строк 80 днів.

Пунктом 3.3. договору строк поставки: до 11.04.2019р.

Відповідно до пункту 3.2 договору товар має бути поставлений Замовнику у повному обсязі не пізніше 180 календарних днів від дати здійснення Замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Допускається дострокова поставка частини товару або товару у повному обсязі, про що Постачальник повинен повідомити Замовника письмово за три робочих дні.

Позивач зазначає, що оскільки ГУ ДСНС свої зобов`язання щодо сплати за договором виконало належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №3037 від 03.10.2018р., а саме здійснило оплату було здійснено 09.10.2018р., то у даному випадку, доставка товару повинна була відбутись відповідно до пункту 3.2 договору до 07.04.2019р. включно.

Як вказує позивач, 28.02.2019р. відповідач надіслав на адресу позивача лист щодо покращення предмету закупівлі, де зазначено, що протягом виробництва АЦ-8-50 отримано декілька рекомендацій щодо покращення вже зпроектованого автомобіля, наприклад, щодо встановлення бамперної лебідки, автономного обігрівача в кабіні бойового розрахунку, дублюючої вакуумної системи, а також паркувального радару з камерою заднього виду та пропозицією, у зв`язку з виготовленням вищезазначених покращень, продовжити термін поставки за договором до 06.05.2019р. За результатом викладеного вище, після проведення переговорів позивач та відповідач дійшли згоди щодо продовження терміну поставки товару за договором, згідно Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р., до закінчення строку дії договору, а саме до 26.04.2019р.

Позивач зазначає, що у відповідності до Закону України “Про публічні закупівлі” дана додаткова угода була опублікована на веб-порталі Уповноваженого органу з питань здійснення державних закупівель (ДП “Прозоро”) 15.03.2019р. позивач є розпорядником бюджетних коштів другого ступеня, тому у відповідності до положень Бюджетного кодексу України при реалізації бюджетних повноважень Головного управління застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області відмовило у реєстрації Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р., у зв`язку з тим, що положення, які містяться у даній додатковій угоді порушують вимоги абзацу другого підпункту 4 пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від З квітня 2014 року №117 “Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти”, вказуючи, що максимальний строк поставки товару у відповідності до постанови 07.04.2019р. Про даний факт Головне управління ДСНС України в Одеській області повідомило ТОВ “Компанія ТІТАЛ”, проте на веб-порталі Уповноваженого органу з питань здійснення державних закупівель не передбачено можливості видалення раніше завантажених документів.

Позивач стверджує, що додаткова угода №1 від 15.03.2019р. суперечить абзацу другого підпункту 4 пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 “Про Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти”, тобто є нікчемною, про що Головне управління ДСНС України в Одеській області повідомило ТОВ “Компанія ТІТАЛ” у цей же день.

Позивач зазначає, що ТОВ “Компанія ТІТАЛ” зобов`язання за договором виконала неналежним чином, оскільки згідно акту приймання-передачі товарів за кількістю та якістю

поставка та відвантаження товару відбулись 26.04.2019р. П.п. 8.2. п. 8 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує на користь Замовника пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день

прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник сплачує штраф у розмірі 7% від вартості поставленого Товару.

Як вказує позивач, ГУ ДСНС використало право на досудове врегулювання спору, що підтверджується направленими на адресу ТОВ “Компанія ТІТАЛ” претензіями від 03.04.2019р. №01/1442/12, від 03.05.2019р. №14 та від 19.06.2019р. №02/2537/12 відповідно. Підтвердженням того, що ТОВ “Компанія ТІТАЛ” належним чином була повідомлена про нікчемність Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. міститься у відповіді на претензію ГУ ДСНС №01/1442/12 від 03.04.2019р., де ТОВ Компанія ТІТАЛ” визнає порушення встановлених договором строків виконання зобов`язань та вважає за необхідне задовольнити вимоги ГУ ДСНС України в Одеській області щодо здійснення поставки товару за договором №179 від 21.09.2018р. та виплатити останньому в повному обсязі штрафні санкції за порушення строків поставки товару після підписання сторонами відповідних накладних та актів приймання-передачі. В подальшому, ТОВ “Компанія ТІТАЛ” у відповіді на претензії ГУ ДСНС від 23.05.2019р. №225 з метою уникнення виплати штрафних санкцій посилається на завантажену з веб-порталу Уповноваженого органу з питань здійснення державних Закупівель Додаткову угоду №1 від 15.03.2019р. (технічної можливості видалити яку ГУ ДСНС не було), як на таку, що передбачає поставку товару до 26.04.2019р. включно.

Позивач наполягає на тому, що ГУ ДСНС, зі свого боку, належним чином здійснила попередню оплату у сумі 5994000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №3037 від 03.10.2018р., однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором та не поставив товар у строк, визначений пунктом 3.2 договору, тобто не пізніше 180 календарних днів від дати здійснення ГУ ДСНС платежу (попередньої оплати) до 07.04.2019р. та порушив термін поставки товару на 15 днів, тобто 26.04.2019р. Таким чином, згідно положень п.п. 8.2. п. 8 договору зобов`язаний сплатити ГУ ДСНС 89910,00грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 89910,00грн. за порушення строків виконання зобов`язання за договором №179 від 21.09.2018р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що підписання додаткової угоди, щодо покращення вже спроектованого автомобіля та замовлення від

виробника додаткового обладнання мало наслідком збільшення термінів виконання договору до 26.04.2019р. На виконання даної угоди відповідачем додатково до товару були встановлені бамперна лебідка з зусиллям 8т., додатковий автомобільний обігрівач в кабіні бойового розрахунку, паркувальний радар заднього виду, а також пожежний насос був забезпечений дублюючою вакуумною системою шибельного типу. Вартість вказаних додаткових покращень товару склала 110759,00грн.

Відповідач зазначає, що він належним чином виконав умови договору, що підтверджується підписанням сторонами Акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 26.04.2019р. в пункті 3 сторони зазначили, що підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору №179 від 21.09.2019р. Крім того, даним актом також підтверджено приймання товару із покращеними властивостями встановленим додатковим обладнанням), що не було передбачено умовами договору та Додаткової угоди від 1.03.2019р., жодних зауважень, щодо комплектації товару позивачем у акті не заначено.

Як вказує відповідач, що через неотримання відповідачем свого примірника Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. про наявність підписаної додаткової угоди позивачем відповідач дізнався тільки 26.04.2019р. на сайті «Рrozorro», де вона була розміщена. Позивач не надав суду жодних доказів про те, що ним було повідомлено відповідача у встановленому законом порядку про недійсність Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. У разі визнання додаткової угоди недійсною, то відповідно до норм ст. 216 ЦК України, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідача зазначає, що претензією позивача від 03.04.2019р. №01/1442/12, яку отримано відповідачем 04.04.2019р., останній повідомив відповідача про необхідність забезпечення поставки у строк до 07.04.2019р. Надаючи відповідь на дану претензію відповідач листом вих.№177 від 12.04.2019р. визнав порушення зобов`язань, оскільки на той час у відповідача був відсутній примірник Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. та у зв`язку із прагненням відповідача здійснювати виробництво товарів, яке відповідає найсучаснішим вимогам та отримання в майбутньому позитивних відгуків про товар. Дана відповідь на претензію була відкликана відповідачем 23.05.2019р. вих. №225/1 у зв`язку із належним виконанням договору та його невід`ємної частини Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. у встановлені сторонами строки. Згодом позивач повідомив відповідача про прострочення товару, сплати у добровільному порядку пені та зазначив про недійсність правочину.

Відповідач стверджує, що Постанова «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014р. №117, на яку посилається в своїй позовній заяві позивач не є законом в розумінні ст. 215 ЦК України, тобто не є нормативно-правовим актом, що приймається Верховною Радою України, то відсутні і підстави для визнання правочину нікчемним. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014р. №117 передбачено лише обмеження здійснювати розпорядником бюджетних коштів у попередню оплату товару за договорами про закупівлю на строк не більше шести місяців, але жодним чином не заборонено продовжувати поставки товару за договором про закупівлю. За наведених обставин позивач не вбачає підстав вважати Додаткову угоду №1 від 15.03.2019р. до договору поставки №179 від 21.09.2018р., такою, недійсність якої прямо встановлена законом, тобто нікчемною.

Відповідач вказує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань и в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, ї в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про . Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення ціни, зазначеної в договорі про закупівлю; продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в про закупівлю.

Відповідач вказує, що враховуючи вищезазначене, внесення змін до укладеного договору та підстави з яких ці зміни можуть бути внесені прямо передбачено ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції від 01.01.2019р., що діяла на момент укладення Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. Стаття 37 Закону України «Про публічні закупівлі», яка є спеціальною по відношенню до даного виду відносин, передбачає що договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати позовну давність оскільки із позовною заявою позивач звернувся до суду 29.04.2020р. про стягнення 89910,00грн. за порушення строків виконання зобов`язань у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості товару. Позовні вимоги Повивача обґрунтовані стягненням з відповідача пені за порушення строків виконання зобов`язання, як зазначає позивач поставка товару повинна бути відбутись до 07.04.2019р., а оскільки акт приймання-передачі підписано сторонами лише 26.04.2019р., то відповідач виконав свої зобов`язання неналежним чином. Однак, враховуючи ту обставину, що за відсутності у відповідача примірника Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. відповідач надавши відповідь на претензію вих. №177 від 12.04.2019р. (отримана позивачем 18.04.2019р.) визнав порушення зобов`язань, це мало наслідком переривання строку позовної давності. Враховуючи вищезазначене, з 18.04.2019р. починає свій перебіг позовна давність із нарахування пені, який спливає 18.04.2020р., а як вбачається з дати звернення позивача до суду 29.04.2020р. позов подано з пропуском позовної давності.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати до позовних вимог строки позовної давності та наслідки їх спливу.

У своїй відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що Додаткова угода №1 від 15.03.2019р. суперечить абзацу другому підпункту 4 пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №117 “Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти”, тобто є нікчемною, про що Головне управління ДСНС України в Одеській області повідомило ТОВ “Компанія ТІТАЛ”. Зважаючи, на постійну комунікацію, тісне співробітництво та сталі партнерські відносини між ТУ ДСНС та ТОВ “Компанія ТІТАЛ”, ТУ ДСНС про даний факт ТОВ “Компанія ТІТАЛ” повідомило в усній формі. Факт, що ТОВ “Компанія ТІТАЛ” було належним чином повідомлене про нікчемність Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. міститься в Відповіді на претензію ГУ ДСНС №01/1442/12 від 03.04.2019р. за вих№177 від 12.04.2019р., де ТОВ “Компанія ТІТАЛ” визнає порушення встановлених договором строків виконання своїх зобов`язань та вважає за необхідне задовольнити вимоги ГУ ДСНС та виплатити останньому в повному обсязі штрафні санкції за порушення строків поставки товару після підписання сторонами відповідних накладних та актів приймання-передачі. Сам факт, визнаних у відповіді на претензію обставин, може свідчить, що ГУ ДСНС України в Одеській області належним чином повідомило ТОВ “Компанію ТІТАЛ” про нікчемність Додаткової угоди, яку було підписано за 28 календарних днів до направлення на адресу ГУ ДСНС України в Одеській відповіді на претензію за вих№177 від 12.04.2019р.

Щодо строків позовної давності позивач вказує, що ГУ ДСНС України в Одеській області звернулось до суду із позовною заявою 29.04.2019р., а так, як поставка товару згідно акту приймання-передачі товарів за кількістю та якістю від 26.04.2019р. відбулась 26.04.2019р., то останній день прострочення поставки товару випадав на 25.04.2019р. У відповідності до ч. 2 ст. 116 ГПК України строк позовної давності закінчувався 25.04.2020р. (вихідний день), наступний за ним робочий день 27.04.2020р. (дата направлення позову поштовим відправленням на адресу суду).

У запереченнях на відповідь позивача на відзив відповідач зазначає, що у своїх поясненнях щодо розрахунку пені позивач зазначає, що першим днем порушення зобов`язання відповідачем строку поставки товару за договором поставки №179 від 21.09.2018р. на закупівлю пожежно-рятувального автомобілю для пожежогасіння і ведення рятувальних робіт за державні кошти є 11.04.2019р. Дата виконання поставки визначається договором між позивачем та відповідачем. Згідно ст.116 Господарського процесуального Кодексу України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. З 11.04.2019р. починає свій перебіг позовна давність на нарахування пені, який спливає 11.04.2020р., а як вбачається з дати звернення позивача до суду 29.04.2020р. позов подано з пропуском позовної давності.

Щодо чинності Додаткової угоди від 15.03.2019р. до договору поставки №179 від 21.09.2018р. відповідач вказує, що сторонами було укладено договір поставки №179 від 21.09.2018р. на закупівлю пожежно-рятувального автомобілю для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт зі державні кошти. Пунктом 3.3. договору сторонами було визначено строк поставки до 11.04.2019р. 28.02.2019р. відповідачем було надіслано на адресу позивача лист про покращення предмета закупівлі та запропоновано внести зміни до договору про закупівлю уточнивши комплектацію автомобіля та продовживши термін поставки товару до 06.05.2019р. підписавши відповідну додаткову угоду. 15.03.2019р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору поставки №179 від 21.09.2018р., якою продовжено строк поставки товару до 26.04.2019р. та погоджено покращення конструктивних та функціональних властивостей товару, що будуть здійснені за рахунок Постачальника без зміни загальної ціни договору. Підписана ТОВ «Компанія ТІТАЛ» у двох примірниках зазначена угода була направлена позивачу, про що свідчить наявність підписаної додаткової угоди обома сторонами на сайті «Prozorro», що була розміщена ТУ ДСНС України в Одеській області 15.03.2019р. о 14:53 (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-07-27-000289-b). Підписання додаткової угоди, щодо покращення вже спроектованого автомобіля та замовлення від заводу виробника додаткового обладнання мало наслідком збільшення термінів виконання договору до 26.04.2019р. На виконання даної угоди відповідачем додатково до товару були встановлені 1) бамперна лебідка з тяговим зусиллям 8т., 2) додатковий автомобільний обігрівач в кабіні бойового розрахунку, 3) паркувальний радар з камерою заднього виду, а також 4) пожежний насос був забезпечений дублюючою вакуумною системою шибельного типу. Вартість вказаних додаткових покращень товару склала 110759,00грн.

Відповідач наполягає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідач належним чином виконав умови договору, що підтверджується підписанням сторонами Акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 26.04.2019р., в пункті 3 якого сторони зазначили, що підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору №179 від 21.09.2019р. Крім того, даним актом також підтверджено приймання товару із покращеними властивостями (встановленим додатковим обладнанням), що було передбачено умовами договору та додаткової угоди від 15.03.2019р., жодних зауважень, щодо комплектації товару позивачем у акті не зазначено. 26.04.2019р. своїми діями щодо приймання товару з покращеними властивостями без жодних додаткових оплат у термін, встановлений додатковою угодою від 15.03.2019р., позивач підтвердив факт існування та чинності зазначеної угоди та визнання раніше досягнутих домовленостей. Адже позивач не був позбавлений можливості відмовитись від покращень або оплатити їх вартість. Натомість, ТУ ДСНС України в Одеській області, отримавши відповідь ТОВ «Компанія ТІТАЛ» на претензію від 19.06.2019р., де останнім зазначалось, про можливість демонтажу та повернення здійснених покращень або компенсації їх повної вартості у разі визнання позивачем додаткової угоди недійсною, утрималось від будь-яких дій і протягом всього періоду з моменту поставки і дати написання цих заперечень користується поставленим відповідачем товаром із покращеними властивостями.

Як вказує відповідач, позивач в позовній заяві повідомляє про те, що Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області відмовило у реєстрації Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р., проте жодних доказів до позовної заяви не додав. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів про те, що ним до поставки товару за договором було повідомлено відповідача у встановленому законом порядку про недійсність Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. Вперше ГУ ДСНС України в Одеській області письмово повідомило відповідача про те, що зазначена угода порушує законодавство України у своїй претензії (про сплату пені) від 19.06.2019р. №02/2537/12, тобто майже через два місяці після прийняття товару. До того ж, зазначена претензія була отримана ТОВ «Компанія ТІТАЛ» лише 10.07.2019р., що підтверджується датою відбитка на поштовому конверті пункту відправлення 03.07.2019р.

Відповідач стверджує, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійсненні попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014р. №117 передбачено лише здійснення обмеження здійснювати розпорядником бюджетних коштів у попередню оплату товару за договорами про закупівлю на строк не більше шести місяців, але жодним чином не заборонено продовжувати термін поставки товару за договором про закупівлю. За наведених обставин відповідач не вбачає підстав вважати Додаткову угоду від 15.03.2019р. №1 до договору поставки №179 від 21.09.2018р., такою, недійсність якої прямо встановлена законом, тобто нікчемною. Позивачем не надано суду жодних доказів, що Додаткова угода №1 від 15.03.2019р. до договору поставки №179 від 21.09.2018р. була визнана недійсною в судовому порядку, адже нормами Закону прямо не встановлено підстав для її недійсності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.09.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №179 на закупівлю пожежно-рятувального автомобілю для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт за державні кошти згідно з “ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)” за яким відповідач зобов`язався поставити у власність позивача Пожежно-рятувальний автомобіль для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт в кількості та комплектації згідно з Специфікацією, що є невід`ємною частиною договору, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Пунктом 3.3. договору сторони встановили строк поставки до 11.04.2019р.

За приписами статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Судом встановлено, що 28.02.2019р. відповідач надіслав на адресу позивача лист щодо покращення предмету закупівлі, де зазначено, що протягом виробництва АЦ-8-50 отримано декілька рекомендацій щодо покращення вже зпроектованого автомобіля, наприклад, щодо встановлення бамперної лебідки, автономного обігрівача в кабіні бойового розрахунку, дублюючої вакуумної системи, а також паркувального радару з камерою заднього виду та пропозицією, у зв`язку з виготовленням вищезазначених покращень, продовжити термін поставки за договором до 06.05.2019р.

За результатом викладеного вище, після проведення переговорів позивач та відповідач дійшли згоди щодо продовження терміну поставки товару за договором, згідно Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р., до закінчення строку дії договору, а саме до 26.04.2019р.

Доказами схвалення правочину можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Судом встановлено, що 26.04.2019р. між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі товару за кількістю та якістю, в пункті 3 якого сторони, окрема позивач зазначив, що підтверджує факт поставки товару відповідно до умов договору №179 від 21.09.2019р. Крім того, даним актом також підтверджено приймання товару із покращеними властивостями (встановленим додатковим обладнанням), що було передбачено умовами договору та додаткової угоди від 15.03.2019р., жодних зауважень, щодо комплектації товару позивачем у акті не зазначено.

Тобто 26.04.2019р. своїми діями щодо приймання товару з покращеними властивостями без жодних додаткових оплат у термін, встановлений додатковою угодою від 15.03.2019р., позивач підтвердив факт існування та чинності зазначеної угоди та визнання раніше досягнутих домовленостей. Адже позивач не був позбавлений можливості відмовитись від покращень або оплатити їх вартість.

Доводи позивача на про те, що Додаткова угода №1 від 15.03.2019р. суперечить абзацу другому підпункту 4 пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №117 “Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти”, тобто є нікчемною, судом до уваги е приймаються, виходячи з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Тобто при проведенні процедури закупівлі послуг за державні кошти та при укладанні договору №179 від 21.09.2019р. сторони керувалися насамперед Законом України «Про публічні закупівлі».

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди №1 від 15.03.2019р.) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди №1 від 15.03.2019р.) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, законом встановлено обмеження щодо внесення змін до істотних умов договору про закупівлю та визначено перелік обставин, коли такі істотні умови підлягають зміні за погодженням сторонами договору.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз`яснено, що згідно п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

28.02.2019р. відповідач надіслав на адресу позивача лист щодо покращення предмету закупівлі, де зазначено, що протягом виробництва АЦ-8-50 отримано декілька рекомендацій щодо покращення вже зпроектованого автомобіля, наприклад, щодо встановлення бамперної лебідки, автономного обігрівача в кабіні бойового розрахунку, дублюючої вакуумної системи, а також паркувального радару з камерою заднього виду та пропозицією, у зв`язку з виготовленням вищезазначених покращень, продовжити термін поставки за договором до 06.05.2019р.

Тобто продовження строку поставки було зумовлене покращенням предмету закупівлі без додаткових для позивача витрат та збільшення вартості договору.

Форма документального підтвердження об`єктивних обставин Законом не визначена, оскільки вона залежить саме від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому, замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.

Водночас, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, згідно з якою строком є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, продовження дії договору про закупівлю можливе у разі, коли строк його дії не закінчився у встановленому чинним законодавством порядку.

Суд зазначає, що додаткову угоду №1 від 15.03.2019р. було укладено за взаємною згодою обох сторін договору, яка була виконана у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 26.04.2019р.

Таким чином, підписанням зазначеної додаткової угоди та акту приймання-передачі товару сторони фактично підтвердили існування об`єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку поставки товару за договором.

Згідно умов Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. яка не суперечить Закону України «Про публічні закупівлі» строк поставки товару, який був узгоджений сторонами становив до 26.04.2019р.

Суд зазначає, що строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018р. у справі № 815/1298/17 від 14.08.2018р. у справі № 803/1387/17 від 28.08.2018р. у справі № 814/4170/15).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що останнім днем, коли відповідач мав поставити товар згідно Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. є 26.04.2019р.

Згідно акту приймання-передачі підписаного сторонами без зауважень товар був поставлений 26.04.2019р. саме згідно умов Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р.

Тобто відповідач поставив товар відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару у сумі 89910,00грн. відсутні.

Станом на день розгляду справи позивач не довів належними доказами порушення відповідачем строків поставки товару згідно умов укладеного між сторонами договору №179 від 21.09.2019р. в редакції додаткової угоди №1 від 15.03.2019р. є 26.04.2019р., яка не суперечить Закону України «Про публічні закупівлі».

У відзиві на позовну заяву відповідач просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності та наслідки їх спливу.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з загальних засад господарського законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

За змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Враховуючи, що судом відмовлено у позові у зв`язку з його необґрунтованостю, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Головного управління ДСНС України в Одеській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТІТАЛ" про стягнення 89910,00грн. за порушення строків виконання зобов`язання за договором №179 від 21.09.2018р., не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00грн. покласти на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові Головного управління ДСНС України в Одеській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТІТАЛ" про стягнення 89910,00грн. за порушення строків виконання зобов`язання за договором №179 від 21.09.2018р. – відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача – Головного управління ДСНС України в Одеській області.

Повне рішення складено 20 жовтня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова