Рішення № 92286088, 20.10.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 справа № 914/1979/20

За позовом: Державного підприємства "Західний експертно - технічний центр Держпраці", м. Львів

до відповідача: Державного вищого навчального закладу "Університет банківської справи", м. Львів

про стягнення 962,88 грн

Суддя Н.В. Мороз

Секретар М.С. Банзула

За участю представників:

від позивача: Гришин О.В.

від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Державним підприємством "Західний експертно - технічний центр Держпраці" до Державного вищого навчального закладу "Університет банківської справи" про стягнення 962,88 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

20.08.2020 через службу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, згідно якого усунуто виявлені судом недоліки.

Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 відкладено розгляд справи на 20.10.2020 про що повідомлено сторін в порядку ст.120 ГПК України.

В судовому засіданні 15.10.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2020 не з`явився, причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті, однак не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов домовленості на підставі укладеного у спрощеній формі договору на підставі обміну листами, не виконав обов`язку з оплати наданих позивачем послуг по послуги з навчання відповідального за ведення робіт при експлуатації електроустановок споживачів, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, підписаного сторонами 23.08.2017 на суму 962,88 грн.

Відтак, позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача за надані послуги в розмірі 962,88 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

Обставини справи.

21.06.2017 листом № 02-20-015/326 Львівський навчально-науковий інститут Державного вищого навчального закладу «Університету банківської справи» звернувся до ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» (далі ДП «Західний ЕТЦ») з проханням провести навчання відповідальних осіб за енергетичне господарство для двох своїх працівників.

20.07.2017 року Львівський навчально-науковий інститут Державного вищого навчального закладу «Університету банківської справи» звернувся з листом в ДП «Західний ЕТЦ» лист № 02-20-015/365, яким просив надати послуги з вищезазначеного навчання на підставі договору укладеного у спрощеній формі.

24.07.2017 ДП «Західний ЕТЦ» скерувало на адресу Львівського навчально-наукового інституту Державного вищого навчального закладу «Університету банківської справи» лист № 46-04-01/2306, яким викладено істотні умови договору та підтверджено, що між сторонами відповідно до п.1 ст.207 Цивільного кодексу України та п.1 ст. 181 Господарського кодексу України, укладено договір про надання послуг, шляхом обміну листами. Так, відповідно до листа, вартість послуги з навчання відповідального за ведення робіт при експлуатації електроустановок споживачів становить 962 грн 88 коп., послуги з навчання надаваються протягом 30 днів з моменту формування відповідної групи та скерування відповідачем осіб які потребують навчання, оплата послуг- протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

По завершенню навчання, протоколами комісій № 02-214 від 24.07.2017 та № 02-267 від 23.08.2017 проведено перевірку знань працівника відповідача ОСОБА_1 . Підтвердженням надання послуг є Акт здачі-приймання наданих послуг підписаний сторонами 23.08.2017 року. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками, взаємні претензії у сторін відсутні.

Однак, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 962,88 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов`язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у частині 2 статті 202 ЦК України, правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги з навчання працівників відповідача укладеного між сторонами договору, шляхом обміну листами від 21.06.2017 №02-20-015/326 та від 20.07.2017 №02-20-15/365 та від 24.07.2017 №46-04-01/2306.

З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас, з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг. Окрім того, надання послуг підтверджується зокрема і наданими позивачем витягами з протоколів: від 24.07.2017 з перевірки знань: №Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (НПАОП 40.1-1.21-98), «Правил користування електроенергією» (ПКЕЕ, 2004 р.) та «Правил охорони електричних мереж (ПОЕМ, 1997р.), «Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями» (НПАОП 0.00-1.71-13), Правила улаштування електроустановок ПУЕ 2008р. «Правила експлуатації електрозахисних засобів» (НПАОП 40.1-1.07-01); «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів» (2012) (повторна перевірка знань) та від 23.08.2017 про проведення позачергової перевірки знань з «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів» (2012).

Згідно з домовленістю сторін, оплата послуг - протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання надання послуг.

Доказів здійснення відповідачем оплати наданих послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" до Державного вищого навчального закладу "Університет банківської справи" про стягнення 962,88 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Університет банківської справи» (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд.11, код ЄДРПОУ 34716922) на користь Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд.233-А, код ЄДРПОУ 20774790) 962,88 грн заборгованості та 2 102,00 грн судового збору.

Рішення складено 20.10.2020

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз