Рішення № 92285754, 19.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/11770/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція - Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо»

про стягнення 104671,98 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція - Центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо» про стягнення 104671,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови Договору поставки №191218-07/1г від 19.12.2018 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 85734,74 грн, 3 % річних у розмірі 15163,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 3773, 39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.08.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.09.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 17.09.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 14.09.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471504552 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 25.08.2020.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Окрім того, суд повідомляє, що 23.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/7308/20 від 09.09.2020.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/7308/20 за позовом ТОВ «Дистрибуція - Центр» до ТОВ «Гіппо» про стягнення 1886692,54 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №191218-07/1г від 19.12.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 позов ТОВ «Дистрибуція - Центр» м. Києва задоволено. Стягнуто з ТОВ «Гіппо» на користь ТОВ «Дистрибуція - Центр» 1886692,54 грн боргу, 28302 грн витрат по оплаті судового збору.

Зазначеним рішенням встановлено, що позивачем на виконання вищезазначеного договору здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 9904320,68, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Також, даним рішення встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 6352000 грн, повернуто товар на загальну суму 241039,02 грн та здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1454589,12 грн, внаслідок чого за відповідачем залишилась неоплачена заборгованість за поставлений товар у розмірі 1886692,54 грн.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/7803/20 обставини, відповідно до приписів вищевказаних положень законодавства України, не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що здійснення позивачем поставки товару відбулось внаслідок укладення 19.12.2018 між ТОВ «Дистрибуція - Центр» та ТОВ «Гіппо» договору №191218-07/1г, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Позивачем в даній справі заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення оплати за поставлений товар, зокрема: 3 % річних у розмірі 15163,85 грн та пені у розмірі 85734,74 грн по періодам за: видатковою накладною №3058 від 17.12.2019 на суму 464520.96 грн за період з 15.02.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №3056 від 17.12.2019 на суму 13560,48 грн за період з 15.02.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №3055 від 17.12.2019 на суму 51882,48 грн за період з 15.02.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №3110 від 23.12.2019 на суму 20304 грн за період з 21.02.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №3109 від 23.12.2019 на суму 80568 грн за період з 21.02.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №99 від 27.01.2020 на суму 222451,92 грн за період з 27.03.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №97 від 27.01.2020 на суму 97271,28 грн за період з 27.03.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №96 від 27.01.2020 на суму 7665,84 грн за період з 27.03.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №177 від 31.01.2020 на суму 19077,84 грн за період з 31.03.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №176 від 31.01.2020 на суму 3252,96 грн за період з 31.03.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №256 від 10.02.2020 на суму 15147,36 грн за період з 10.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №255 від 10.02.2020 на суму 555,12 грн за період з 10.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №254 від 10.02.2020 на суму 84633,12 грн за період з 10.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №288 від 17.02.2020 на суму 45853,92 грн за період з 17.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №287 від 17.02.2020 на суму 42135,84 грн за період з 17.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №285 від 17.02.2020 на суму 1905,12 грн за період з 17.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №481 від 28.02.2020 на суму 39838,32 грн за період з 28.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №480 від 28.02.2020 на суму 56700 грн за період з 28.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №478 від 28.02.2020 на суму 8303,04 грн за період з 28.04.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №602 від 16.03.2020 на суму 15142,32 грн за період з 15.05.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №601 від 16.03.2020 на суму 62436,24 грн за період з 15.05.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №600 від 16.03.2020 на суму 26303,04 грн за період з 15.05.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №980 від 31.03.2020 на суму 1105,92 грн за період з 30.05.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №957 від 31.03.2020 на суму 52228,80 грн за період з 30.05.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №986 від 31.03.2020 на суму 220384,08 грн за період з 30.05.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №985 від 06.04.2020 на суму 410335,20 грн за період з 05.06.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №986 від 06.04.2020 на суму 410335,20 грн за період з 05.06.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №985 від 06.04.2020 на суму 11342,16 грн за період з 05.06.2020 по 31.07.2020; видатковою накладною №984 від 06.04.2020 на суму 77930,64 грн за період з 05.06.2020 по 31.07.2020. Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3773,39 нараховану на загальну суму заборгованості за червень 2020 року.

Невчасна оплата відповідачем товару за вказаними видатковими накладними підтверджується матеріалами справи та рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року по справі №910/7308/20.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року по справі №910/7803/20 набрало законної сили, 05.10.2020 набрало законної сили, що підтверджується наказом виданим Господарським судом міста Києва на виконання рішення по справі №910/7803/20 від 09.09.2020.

Окрім того, суд зазначає, що станом на 19.10.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року по справі №910/7803/20 відповідачем не було оскаржене у встановленому законом порядку.

Предметом розгляду даної справи є стягнення нарахованих позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення умов договору.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 3714,95 грн інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення трьох відсотків річних на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 85734,74 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1,2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 8.2.1 договору визначено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Окрім того, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 74814,95 грн пені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з вищезазначеним, суд вважає, що обставини на які посилається позивач у позовній заяві підтверджуються належними та допустимими доказами, в той самий час, від відповідача не надійшло жодних заперечень щодо заявлених позовних вимог. Також, суд зазначає, що підстави на які посилається позивач є обґрунтованими та доведеними, проте здійснивши власні розрахунки заявлених до стягнення сум, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-Цетр» (03142, м. Київ, просп. Палладіна, буд. 44, корп. 8; ідентифікаційний код 36263797) 74814 (сімдесят чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 95 коп. пені, 3714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) грн 95 коп. інфляційних втрат та 15163 (п`ятнадцять тисяч сто шістдесят три) грн 85 коп. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн 54 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 19.10.2020

Суддя Я.В. Маринченко