Рішення № 92285621, 02.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/6005/20За позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПМЕНТ-КИЇВ»,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ-ГРУПП»

про стягнення 6 026 064, 96 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Іваненко І.П.;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, 2 : не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 6 026 064, 96 грн, з яких: 4 537 571, 29 грн борг за спожиту активну енергію, 167 822, 18 грн борг за використану реактивну енергію, 950 539, 42 грн інфляційні втрати та 370 132, 07 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 546, 550, 552, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором №2086093 про постачання електричної енергії від 18.06.2003, в частині своєчасної та повної оплати спожитої енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/6005/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2020.

09.06.2020 через систему «електронний суд» надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи, в зв`язку з неотриманням відповідачем копії позовної заяви та необхідності додаткового часу для підготовки відзиву та своєї правової позиції.

У підготовче засідання 10.06.2020 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПМЕНТ-КИЇВ» (надалі - третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ-ГРУПП» (надалі - третя особа-2), у зв`язку з чим відкладено підготовче засідання на 23.06.2020.

23.06.2020 від представника позивача надійшли докази направлення третім особам копії позову з доданими до нього документами.

23.06.2020 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 07.07.2020.

03.07.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

07.07.2020 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Суд відклав підготовче засідання на 29.07.2020.

29.07.2020 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 11.08.2020.

У підготовче засідання 11.08.2020 засідання з`явився представник позивача. Інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2020 надала пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити.

Відповідач та треті особи в судове засідання 02.09.2020 не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином ухвалою суду, направленою на адреси місцезнаходження, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Оскільки ні відповідач, ні треті особи не скористалися своїми процесуальними правами щодо надання заяв по суті спору, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (назву якої було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №2086093 про постачання електричної енергії.

Додатковою угодою від 29.12.2010 договір від 18.06.2003 викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об`єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.3.3. договору, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та " Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії".

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2011. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4. договору).

Відповідно до пункт 4.3. додатку №2 до договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1. - 4.1.7. цього додатку та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Положеннями п. 2 та п.п. 2.1 додатку № 2 до договору встановлено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 26 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії за додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Згідно з п. 2.2. додатку №2 до договору, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства "Київенерго" шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 41946011).

Згідно з п. 2.3. Статуту ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі, і в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для ПАТ "Київенерго".

Таким чином, ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" є правонаступником прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу активну електроенергію в період з грудня 2016 року по грудень 2018 року на загальну суму 13 929 858, 84 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції (т.1. а.с.186-210), а також виставив відповідні рахунки (т.1 а.с.136-185).

Крім того, позивач надав відповідачу послуги з забезпечення перетікань реактивної електроенергії в період з серпня 2017 року по грудень 2018 року на загальну суму 316 766, 25 грн, що підтверджується актами про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (т.1 а.с.246-262), а також виставив відповідні рахунки (т.1 а.с.212-245).

Отримання вказаних актів та рахунків, а також обсягів споживання відповідачем електроенергії підтверджується актами про використану електроенергію підписаними сторонами (т.1 а.с. 87-135).

Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії виконав частково, а саме сплатив вартість спожитої активної енергії в загальному розмірі 9 392 287, 55 грн та вартість використаної реактивної електроенергії в загальному розмірі 148 944, 07 грн, у зв`язку з чим у нього, станом на момент звернення з позовом до суду, виникла заборгованість перед позивачем за спожиту активну електроенергію за період з 01.12.2016 по 01.01.2019 у розмірі 4 537 571, 29 грн та з оплати використаної реактивної електроенергії за період з 01.08.2017 по 01.01.2019 у розмірі 167 822, 18 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 6 026 064, 96 грн, з яких: 4 537 571, 29 грн борг за спожиту активну електричну енергію, 167 822, 18 грн борг за використану реактивну електричну енергію, 950 539, 42 грн інфляційні втрати та 370 132, 07 грн 3% річних.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про постачання електричної енергії, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію за період з 01.12.2016 по 01.01.2019 становить 4 537 571, 29 грн, заборгованість за використану реактивну електричну енергію за період з 01.08.2017 по 01.01.2019 становить 167 822, 18 грн.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 4 537 571, 29 грн та використану реактивну електричну енергію в розмірі 167 822, 18 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати активної електроенергії у розмірі 359 514, 86 грн за загальний період з 04.01.2017 по 17.03.2020, та за прострочення оплати реактивної електроенергії в розмірі 10 617, 20 грн за загальний період з 05.09.2017 по 17.03.2020, а також інфляційних втрат за прострочення оплати активної електроенергії в розмірі 926 373, 02 грн, за загальний період з січня 2017 року по березень 2020 року, та за прострочення оплати реактивної електроенергії в розмірі 24 166, 40 грн за загальний період з вересня 2017 року по березень 2020 року.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% наданий позивачем, судом встановлено, що він є невірним, оскільки під час здійснення розрахунку позивачем включено день фактичної оплати відповідачем суми заборгованості, тоді як чинним законодавством передбачено нарахування 3% річних лише за весь час прострочення, а тому день фактичної оплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється таке нарахування, не включається. Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних за заборгованість за активну електричну енергію спожиту в травні 2017 року, яка мала бути сплачена до 02.06.2017, помилково розпочато розрахунок 3% річних з 02.06.2016.

Тому судом був здійснений власний розрахунок 3% річних за прострочення оплати активної електроенергії за загальний період з 05.01.2017 по 17.03.2020, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та за розрахунком суду розмір 3% річних складає 347 075, 87 грн, за прострочення оплати реактивної електроенергії за загальний період з 06.09.2017 по 17.03.2020 розмір 3% річних складає 10 586, 10 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 357 661, 97 грн.

Крім цього, на підставі ст.625 ЦК України позивач згідно наданого власного розрахунку просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за прострочення оплати активної електроенергії в розмірі 926 373, 02 грн, за загальний період з січня 2017 року по березень 2020 року, та за прострочення оплати реактивної електроенергії в розмірі 24 166, 40 грн за загальний період з вересня 2017 року по березень 2020 року.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Також, суд зазначає, що індекс інфляції за місяць, в якому виникло право вимоги, береться до уваги лише у разі, якщо право вимоги виникло в першій половині відповідного місяця, а індекс інфляції за місяць, в якому зобов`язання припинилося, береться до уваги лише в разі, коли зобов`язання припинилося в другій половині місяця.

Проте при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат за заборгованість за активну електричну енергію спожиту в травні 2017 року, яка мала бути сплачена до 02.06.2017, помилково розпочато розрахунок з 02.06.2016, а такожза прострочення оплати реактивної електроенергії було здійснено нарахування за місяці, де період заборгованості становив менше місця.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати активної електроенергії в розмірі 874 067, 49 грн та за прострочення оплати реактивної електроенергії в розмірі 23 360, 15 грн, що разом складає 897 427, 64 грн, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі встановленому судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4 537 571, 29 грн заборгованості за спожиту активну енергію, 167 822, 18 грн заборгованості за використану реактивну енергію, 357 661, 97 грн 3% річних та 897 427, 64 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» (02099, місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 5, кімната 205, ідентифікаційний код 32203226) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) 4 537 571 (чотири мільйони п`ятсот тридцять сім тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн 29 коп. заборгованості за спожиту активну енергію, 167 822 (сто шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять дві) грн 18 коп. заборгованості за використану реактивну енергію, 357 661 (триста п`ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн 97 коп. 3% річних, 897 427 (вісімсот дев`яносто сім тисяч чотириста двадцять сім) грн 64 коп. інфляційних втрат та 89 416 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста шістнадцять) грн 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному в період з 08.09.2020 по 16.10.2020 повний текст складено та підписано 19.10.2020.

Суддя Я.А.Карабань