Рішення № 92285619, 07.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2020Справа № 910/7952/19Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

2. Фізичної особи-підприємця Петренка Юрія Олексійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2

про стягнення 188455,59 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Івасенко І.А.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та Приватного підприємства «Петренко» про стягнення 188455,59 грн.

Свої позовні вимоги до відповідача 1 позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 в порушення норм законодавства України та договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов`язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/000280604, та право вимоги за якою перейшло до позивача. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування за Полісом АМ/000280604 у розмірі 100000,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 пеню у розмірі 30263,03 грн, 3% річних у розмірі 2540,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 9570,49 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 2 на підставі ст. ст. 1194, 1172 Цивільного кодексу України, частину страхового відшкодування у розмірі 46082,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 (суддя Алєєва І.В.) відкрито провадження у справі №910/7952/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

03.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

08.08.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що ОСОБА_2 (водій автомобіля DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 ) не перебував у трудових відносинах з відповідачем 2 (ПП «Петренко»), а відповідач 2 не є власником вказаного транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 постановлено здійснювати розгляд справи №910/7952/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.09.2019.

16.08.2019 позивачем подано заяву про заміну відповідача - з ПП «Петренко» на ОСОБА_3 .

У підготовчому засіданні 16.09.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 15.10.2019.

15.10.2019 позивачем подано заяву про заміну відповідача - з ПП «Петренко» на ОСОБА_3 .

У підготовчому засіданні 15.10.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 29.10.2019.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/7952/19 передано на розгляд судді Спичака О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 справу №910/7952/19 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., підготовче засідання призначено на 04.12.2019.

У підготовчому засіданні 04.12.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 15.01.2020.

У підготовчому засіданні 15.01.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 05.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 зобов`язано Пенсійний фонд України у строк до 27.01.2020 надати суду відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо особи, з якою ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах (або відносинах на підставі цивільно-правового договору) станом на 07.03.2018 та чи здійснювалось нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на заробітну плату (винагороду) ОСОБА_2 ; Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області у строк до 27.01.2020 надати суду відомості стосовно особи, яка була власником транспортного засобу сідельний тягач DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , станом на 07.03.2018.

У підготовчому засіданні 05.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 19.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 повторно зобов`язано Пенсійний фонд України та Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області надати документи, запитувані судом в ухвалі від 15.01.2020.

У підготовчому засіданні 19.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 11.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 зобов`язано ОСОБА_3 надати суду у строк до 20.03.2020 докази наявності станом на 07.03.2018 права власності на транспортний засіб - сідельний тягач DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; документально підтверджені відомості стосовно правових підстав здійснення ОСОБА_2 07.03.2018 керування транспортним засобом сідельним тягачем DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; документально підтверджені відомості стосовно перебування станом на 07.03.2018 ОСОБА_2 у трудових відносинах (або відносинах на підставі цивільно-правового договору) з ОСОБА_3 (копія наказу про прийняття на роботу, копія шляхового листа, копія наказу про закріплення автомобіля, тощо).

У підготовчому засіданні 11.03.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 01.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2020 підготовче засідання у справі №910/7952/19 призначено на 13.05.2020.

У підготовчому засіданні 13.05.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 17.06.2020.

21.05.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - з ПП «Петренко» на Фізичну особу-підприємця Петренка Юрія Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 замінено відповідача у справі - з ПП «Петренко» на Фізичну особу-підприємця Петренка Юрія Олексійовича.

У підготовчому засіданні 17.06.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 08.07.2020.

30.06.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 (Фізичної особи-підприємця Петренка Юрія Олексійовича) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

08.07.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 08.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 26.08.2020.

У підготовчому засіданні 26.08.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.09.2020.

Судове засідання, призначене на 16.09.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 судове засідання у справі №910/7952/19 призначено на 07.10.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 07.10.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0105474389827), з якої вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 22.09.2020.

Представник відповідача 2 у судове засідання 07.10.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0105474389835), з якої вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 24.09.2020.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 07.10.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0105474389851), з якої вбачається, що ухвала суду з 23.09.2020 знаходиться у точці доставки/видачі.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 07.10.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0105474389843), з якої вбачається, що ухвала суду 25.09.2020 не була вручена під час доставки.

У судовому засіданні 07.10.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3018087350637952, виданої Управлінням патрульної поліції в Миколаївській області, встановлено, що 07.03.2018 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 ; зазначено, що ДТП сталась внаслідок порушення водієм автомобіля DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , п. 2.3.а, п. 2.3.б Правил дорожнього руху України.

У постанові Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 07 березня 2018 року о 17 год. 50 хв. на 96 км +500 м автодороги Благовіщенське-Миколаїв ОСОБА_2 керуючи автомобілем DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , з напівпричіпом TRAILOR, реєстраційний номер НОМЕР_3 , не забезпечив технічний стан транспортного засобу та не стежив за технічним станом, внаслідок чого допустив відривання колеса задньої ведучої осі тягача зліва, яке самовільно продовжило рух по проїзній частині дороги та зіткнулося з автомобілем BMW, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

ОСОБА_2 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та пояснив, що дійсно у зазначений у протоколі час та в зазначеному місці він керував автомобілем DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , з напівпричіпом TRAILOR, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Стан дорожнього покриття на цьому відрізку дороги був незадовільний, було багато ям, тому швидкість його автомобіля була в межах близько 40 км/год. Перед виїздом в рейс, він на станції технічного обслуговування автомобілів, розташованій в с. Хоружі Решетилівського району Полтавської області, перевірив затяжку коліс, а також декілька разів перевіряв кріплення коліс протягом рейсу. Коли його автомобіль черговий раз потрапив у яму на дорозі, яку об`їхати було неможливо, він відчув вібрацію автомобіля та побачив, що від тягача зліва відірвалося колесо та покотилося по дорозі в попутному напрямку, при цьому, відбиваючись від валу снігу, нагорнутого при розчищанні дороги, викотилося на смугу зустрічного руху та зіткнулося з автомобілем BMW, що рухався назустріч. Зупинивши свій автомобіль, він побачив, що обірвалися всі шпильки кріплення заднього лівого ведучого колеса тягача. Вважає, що відрив колеса відбувся внаслідок вкрай незадовільного стану дороги або прихованих дефектів деталей кріплення колеса.

У постанові Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 зазначено, що факт належного технічного стану автомобіля перед виїздом в рейс підтверджується також наданою ОСОБА_2 копією товарного чеку від 06.03.2018 року, згідно якого цього дня на СТО було здійснено перевірку кріплення затяжки коліс на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_2 .

За таких обставин, суд у справі №546/253/18 дійшов висновку, що відрив колеса відбувся не внаслідок неналежного контролю з боку ОСОБА_2 технічного стану автомобіля, а, можливо, в результаті наявності прихованих дефектів деталей кріплення колеса, які неможливо виявити при щоденному технічному огляді автомобіля, у сукупності з додатковим навантаженням на них під час руху автомобіля по нерівній дорозі.

У зв`язку з цим, постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08.02.2019 постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 залишено без змін.

17.03.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Генеральний договір №201/17-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, перелік яких наведений у Додатку №2 до договору.

Як вбачається з Страхового свідоцтва до Генерального договору №95/18-Т/Ц2-141 від 06.02.2018, застрахованим транспортним засобом є автомобіль BMW, державний номер НОМЕР_1 , строк страхування - з 25.02.2018 по 24.02.2019.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до Звіту про оцінку ринкової вартості та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Куликом П.М. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №91/16 від 03.02.2016), вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , становить 146087,60 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №638 від 03.04.2018, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Херсон», вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , становить 146082,07 грн.

Згідно з Актом виконаних робіт №ZN-00001888 від 29.05.2018, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Херсон», фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , становить 146082,07 грн.

Як вбачається зі Страхового акту №006.00314318-1 від 13.04.2018, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», розмір страхового відшкодування за Страховим свідоцтвом до Генерального договору №95/18-Т/Ц2-141 від 06.02.2018 становить 146082,07 грн.

16.04.2018 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за Страховим свідоцтвом до Генерального договору №95/18-Т/Ц2-141 від 06.02.2018 на користь СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Херсон» у сумі 146082,07 грн, що підтверджується платіжним дорученням №991309 від 16.04.2018.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП (07.03.2018) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі Полісу АМ/000280604 (ліміт за шкоду майну - 100000,00 грн., франшизи - 0,00 грн.).

Судом встановлено, що 08.05.2018 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» з вимогою про виплату страхового відшкодування за Полісом АМ/000280604, яка 10.05.2018 була отримана відповідачем 1, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0305609024785.

Однак, відповідач 1 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за Полісом АМ/000280604, зазначивши, що відповідно до постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 водія, який керував забезпеченим транспортним засобом (автомобілем DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 ) не визнано винним у скоєнні ДТП, а провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню, а до відповідача 2 - у повному обсязі, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/000280604, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача 1 (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АМ/000280604).

Що стосується доводів відповідачів, які вказують на те, що оскільки постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто незалежно від вини водія транспортного засобу DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 .

Таким чином, оскільки шкода власнику автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , була завдана внаслідок відриву колеса задньої ведучої осі тягача DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , яке самовільно продовжило рух по проїзній частині дороги, то саме власник або володілець джерела підвищеної небезпеки (автомобіля DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 ) відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати завдану шкоду.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2014, з огляду на що, враховуючи дату ДТП (07.03.2018), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визначення величини коефіцієнта фізичного зносу автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача 1 суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі Акту виконаних робіт №ZN-00001888 від 29.05.2018, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Херсон», відповідно до якого фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , становить 146082,07 грн.

Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/000280604 становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100000,00 грн.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/000280604 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 146082,07 грн) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 (146082,07 грн), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом АМ/000280604 - 0,00 грн та ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що становить 100000,00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суми страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 30263,03 грн за період з 09.08.2018 по 14.06.2019.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, підставою для стягнення зі страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності пені є прострочення здійснення страховиком виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Як встановлено судом, 08.05.2018 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» з вимогою про виплату страхового відшкодування за Полісом АМ/000280604, яка 10.05.2018 була отримана відповідачем 1, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0305609024785.

Згідно з ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач 1 повинен був здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн за Полісом АМ/000280604 на користь позивача у строк до 08.08.2018.

Однак, відповідач 1 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за Полісом АМ/000280604, зазначивши, що відповідно до постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.05.2018 у справі №546/253/18 водія, який керував забезпеченим транспортним засобом (автомобілем DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 ) не визнано винним у скоєнні ДТП, а провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його необгрунтованості, оскільки при нарахуванні пені позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (за період з 09.08.2018 до 09.02.2019) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача 1, є 18167,12 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» пені у розмірі 30263,03 грн підграють частковому задоволенню у розмірі 18167,12 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2540,00 грн за період з 09.08.2018 до 14.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 9570,49 грн за серпень 2018 року - квітень 2019 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 3% річних у розмірі 2540,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 9570,49 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 частину страхового відшкодування у розмірі 46082,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, законодавством встановлено принцип повного відшкодування шкоди, яка завдана майну юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, власником автомобіля DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , та напівпричіпу Tailor, державний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_3 .

Крім того, на виконання вимог ухвал суду, Регіональним сервісним центром МВС в Полтавській області була надіслано суду інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, з якої вбачається, що станом на 07.03.2018 власником вказаних транспортних засобів є ОСОБА_3 .

Однак, судом встановлено, що 08.08.2017 між ОСОБА_3 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Петренком Юрієм Олексійовичем (орендар) укладено Договір оренди транспортних засобів, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування строком на 5-ть років вантажний сідловий тягач, марка DAF, модель XF95.430, випуску 2003 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп бортовий тентова ний марка Trailor, модель SYY3CP, випуску 2000 року, державний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 6 Договору орендар зобов`язаний відшкодовувати збитки, які можуть бути завдані третім особам, а також несе всі інші ризики, пов`язані з використанням транспортних засобів як джерела підвищеної небезпеки.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, оскільки відповідач 2 є особою, яка на відповідній правовій підставі (договору оренди) станом на дату ДТП володіла автомобілем DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого було завдано шкоду власнику транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 , саме на Фізичну особу-підприємця Петренка Юрія Олексійовича покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої вказаним джерелом підвищеної небезпеки (відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом встановлено, що наказом від 31.07.2017 Фізичною особою-підприємцем Петренком Юрієм Олексійовичем було прийнято ОСОБА_2 на посаду водія з 01.08.2017.

Наказом від 16.10.2018 Фізичною особою-підприємцем Петренком Юрієм Олексійовичем було звільнено ОСОБА_2 з посади водія.

Отже, станом на дату ДТП водій транспортного засобу DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 , перебував у трудових відносинах з відповідачем 2.

При цьому, відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву не було висловлено заперечень, що 07.03.2018 (дата ДТП) ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки, керуючи автомобілем DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2 .

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, обовязок з відшкодування шкоди, завданої власнику автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , покладається на Фізичну особу-підприємця Петренка Юрія Олексійовича.

За таких обставин, враховуючи принцип повного відшкодування шкоди та беручи до уваги розмір відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , що становить 146082,07 грн, суму виплаченого позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування (146082,07 грн), та ліміт відповідальності відповідача 1 (100000,00 грн), суд дійшов висновку про задоволення у повному обсязі позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Фізичної особи-підприємця Петренка Юрія Олексійовича про стягнення грошових коштів у сумі 46082,07 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 33908322) страхове відшкодування у розмірі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп, пеню у розмірі 18167 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 2540 (дві тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 9570 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн 49 коп. та судовий збір у розмірі 1327 (одна тисяча триста двадцять сім) грн 97 коп.

3. В іншій частині позову до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - відмовити.

4. Позов до Фізичної особи-підприємця Петренка Юрія Олексійовича - задовольнити повністю.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петренка Юрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 33908322) грошові кошти у розмірі 46082 (сорок шість тисяч вісімдесят дві) грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев`ять) грн. 73 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 19.10.20

Суддя О.М. Спичак