Рішення № 92285393, 15.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/138/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 Справа № 908/1977/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", 02222, м. Київ, вул. Закревського, 16

до відповідача Фізичної особи - підприємця Федорченко Едуарда Васильовича, АДРЕСА_1

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Зінченко Є.А., довіреність б/н від 30.12.2019

від відповідача - Федорченко Е.В., особисто.

Суть спору

03.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", м. Київ до відповідача Фізичної особи - підприємця Федорченко Едуарда Васильовича, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 4775-08/2016 від 14.04.2016.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020, справу № 908/1977/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 04.08.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

11.08.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс», м. Запоріжжя про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1977/20, присвоєно справі номер провадження 15/138/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.09.2020 о/об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 03.09.2020 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 27.08.2020, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 18 065,02 грн, пені в розмірі 1850,88 грн, інфляційних втрат в розмірі 763,19 грн та 12 % річних в розмірі 1 286,94 грн. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.10.2020 о/об 12 год. 45 хв.

13.10.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.10.2020 о/об 14 год. 45 хв. без винесення ухвали.

В судовому засіданні 15.10.2020, відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Представник позивача у судовому засіданні пояснив суду, що станом на час розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу, на підтвердження чого позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2019 по 12.10.2020 та вхідні банківські платежі. Просить суд розглянути справу з урахування наданих доказів, в іншій частин позов задовольнити.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні письмового відзиву на позов не надав, вимоги ухвали від 14.08.2020 про відкриття провадження не виконав.

В судовому засіданні 15.10.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.

14.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (надалі постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Федорченко Едуардом Васильовичем (надалі покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 4775-08/2016, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконати шино монтажні послуги. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його (п. 1.1 Договору).

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п. 1.2 Договору).

Загальну сума Договору складає сума ціни товару, вказана в видаткових накладних протягом дії Договору (1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар.

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника. При постачанні по передплаті постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п. 2.2 Договору).

Товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу , термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, ціна товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах ЕХW - склад постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника (п. 2.5 Договору).

Сторони узгодили у п. 3.1 Договору, що оплата згідно Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику.

Відповідно до п. 4.2 Договору, покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. 2.3 даного Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодні зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 8.2, 8.4 Договору).

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано письмових заяв про припинення дії Договору, а тому договір, станом на час розгляду справи, є діючим.

Так, на виконання умов укладеного Договору поставки від 14.04.2016 № 4775-08/2016 за період з 20.02.2020 по 04.03.2020 згідно видаткових накладних № SI0002185784 від 20.02.2020, рахунку № S0004698474 від 20.02.2020 (з терміном відстрочення до 21.03.2020); видаткової накладної № SI0002193289 від 26.02.2020, рахунку № S0004723237 від 26.02.2020 (з терміном відстрочення до 11.03.2020); видаткової накладної № SI0002205876 від 04.03.2020, рахунку № S0004746596 від 04.03.2020 (з терміном відстрочення до 09.03.2020) позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 36 083,94 грн.

У всіх видаткових накладних у графі «одержав» міститься підпис представника відповідача, який скріплений круглою печаткою відповідача - юридичної особи.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред`являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки постачальником товару згідно з Договором поставки від 14.04.2016 №4775-08/2016 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки від 14.04.2016 № 4775-08/2016 є доведеним та відповідачем не заперечується.

10.04.2020 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості за спірним договором поставки. В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення направлення.

10.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 10/07 про оплату поставленого товару, який залишений без відповіді та задоволення.

На момент розгляду справи в суді залишок не оплачених відповідачем коштів складає 18 065,02 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 12.10.2020 відповідачем було сплачено суму боргу за Договором поставки від 14.04.2016 №4775-08/2016, що підтверджується долученими до матеріалів справи Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 12.10.2020, банківськими вхідними платежами № 33 від 13.04.2020 на суму 3000,00 грн, № 34 від 15.04.2020 на суму 3000,00 грн, № 37 від 23.04.2020 на суму 3000,00 грн, № 43 від 30.04.2020 на суму 3000,00 грн, № 513 від 19.06.2020 на суму 6018,92 грн, № 68 від 07.07.2020 на суму 4000,00 грн, № 78 від 17.07.2020 на суму 4000,00 грн, № 818 від 20.07.2020 на суму 4000,00 грн, № 87 від 20.08.2020 на суму 5000,00 грн, № 90 від 27.08.2020 на суму 13 000,00 грн.

Отже, після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 908/1977/20 зобов`язання відповідача по сплаті 18 065,02 грн основного боргу припинилося.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 18 065,02 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1782,51 грн, яка нарахована за загальний період із 09.03.2020 по 19.06.2020 на суму 36083,94 грн, 12% річних від прострочення зобов`язання в розмірі 1218,57 грн, які нараховані за загальний період з 09.03.2020 по 19.06.2020 та інфляційні нарахування за період прострочення з 09.03.2020 по 19.06.2020 в сумі 763,19 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2. Договору, в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний де прострочення платежу.

Суд перевіривши за допомогою системи «Законодавство» здійснений позивачем розрахунок пені за період з 09.03.2020 по 19.06.2020, вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню сумі 1760,82 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 12% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Також, в п. 5.3 Договору зазначено, що у разі прострочення грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 12% річних за загальний період з 09.03.2020 по 19.06.2020 за допомогою комп`ютерної програми "Законодавство" суд дійшов висновку про задоволення в заявленій сумі в розмірі 1218,57 грн.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд визнав виконаним вірно, а вимогу заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період прострочення 09.03.2020 по 19.06.2020 в сумі 763,19 грн такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, з урахування здійснених відповідачем платежів позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 68,37 грн, яка нарахована за загальний період із 07.07.2020 по 14.07.2020 на суму боргу 26 065,02 грн, 12% річних від прострочення зобов`язання в розмірі 68,37 грн, які нараховані за загальний період з 07.07.2020 по 14.07.2020.

Суд перевіривши за допомогою системи «Законодавство» здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 68,37 грн та 12 % річних в розмірі 68,37 грн за період з 07.07.2020 по 14.07.2020, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню в заявленій сумі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку, що питання про повернення судового збору позивачу в частині закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, буде вирішено судом за наявності відповідної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 20, 129, 202, 222, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Федорченко Едуарда Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) пеню в розмірі 1829,19 грн (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять гривень 19 коп), 12% річних в розмірі 1286,94 грн (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 94 коп), суму інфляційних витрат в розмірі 763,19 грн (сімсот шістдесят три гривні 19 коп), судовий збір у розмірі 371,22 грн (триста сімдесят одна гривня 22 коп) Видати наказ.

У частині стягнення пені в розмірі 21,69 грн відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 18 065,02 грн закрити за відсутністю предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 20 жовтня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов