Ухвала суду № 92283503, 16.10.2020, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/720/20

Провадження №2-о/443/48/20

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

16 жовтня 2020 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, –

встановив:

Представницею заявника ОСОБА_1 – адвокатом Шумською С.Я. 01.07.2020 подано до суду заяву про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Заявник у справі ОСОБА_1 є громадянином Республіки Білорусь (а.с.9).

Провадження у справі не відкрито.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Павліва А.І. для цього судового провадження.

Ухвалою від 16.09.2020 справу №443/720/20 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами надіслано до Верховного Суду для визначення її підсудності.

Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2020 відмовлено у визначені підсудності у цій справі.

Справа надійшла до Жидачівського районного суду Львівської області з Верховного Суду 15.10.2020.

Суд, вивчивши заяву та додані до неї документи, доходить переконання, що заяву подано до суду без додержання вимог, викладених у статті 318 ЦПК України.

Так, у порушення вимог пункту 1 частини 1 ст. 318 ЦПК України в заяві не зазначено конкретна мета встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а лише вказується на право, яке має заявник, (отримати дозвіл на імміграцію, набути українське громадянство) і яким може скористатися.

У порушення вимог пункту 3 частини 1 ст. 318 ЦПК України до заяви не додано будь-яких доказів проживання (перебування) ОСОБА_2 на території Жидачівського району Львівської області, що, у свою чергу, давало б підстави дійти висновку про її можливе остання відоме зареєстроване місце проживання чи перебування саме у цьому районі.

Суд зазначає, що однією з обов`язкових вимог, які ставляться до заяв по суті справи, є зазначення суду, до якого така подається. Така обов`язковість пов`язана з необхідністю правильного визначення підсудності заяви з метою її розгляду повноважним судом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суду»). Водночас, розгляд справи неповноважним складом суду є обов`язковою (безумовною) підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (пункт 1 частини 3 ст. 376 ЦПК України).

Суд зауважує, що представниця заявника в обґрунтування підсудності справи Жидачівському районному суду Львівської області покликається у заяві на відоме місце народження баби заявника ОСОБА_2 в с. Подорожне Жидачівського району Львівської області та зазначає пункти 6, 7 частини 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Однак, суд не погоджується з такими мотивами та вважає їх помилковими, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Однак, нормами Глави 6 ЦПК України, які передбачають порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не визначено правил підсудності з іноземним елементом.

Водночас, згідно з положеннями ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд зауважує, що міжнародного договору, обов`язковість якого надана Верховною Радою України, який би регулював питання про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, між державою Україна та Республікою Білорусь не укладено.

Однак, Законом України «Про міжнародне приватне право» (23 червня 2005 року № 2709-IV) встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Так, відповідно до частини 1 ст. 75 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до пунктів 6 та 7 частини 1 ст. 76 Закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

З аналізу зазначених пунктів Закону вбачається, що вони стосуються виключно позовного провадження, а заява про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами підлягає розгляду у порядку окремого провадження. Крім цього, подана заява як за своїм змістом, так і за своєю суттю не стосується питання спадкування. Більше того, у заяві не наведено жодного аргументу щодо юридичних наслідків встановлення факту, що має юридичне значення, який би пов`язувався з питанням спадкування. Однією з підстав для подання заяви, як вбачається з її змісту, є допущена помилка у прізвищі матері (бабці заявника) при оформленні свідоцтва про народження батька заявника (яке викладене російською мовою ОСОБА_3 ). З аналізу свідоцтва про народження (а.с.5) вбачається, що дії щодо його складання (як і сама подія) мали місце не в Україні, а у Російській Федерації.

Водночас, суд зауважує, що положеннями пункту 9 частини 1 ст. 76 Закону передбачено право суду приймати до свого провадження і розглядати справи окремого провадження з іноземним елементом, але лише у випадку, якщо ці справи стосуються особистого статусу або дієздатності громадянина України. Однак, на переконання суду, подана заява не пов`язана з викладеними у цій нормі обставинами і не стосується їх.

Також, суд, зважаючи на положення частини 9 ст. 10 ЦПК України, згідно з якими у разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом, він наділений правом застосовувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), звертає увагу на правило альтернативної підсудності, передбачене частина 9 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якого позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Однак, підставою для застосування цієї норми є наявність інформації (фактичних даних) про останнє відоме зареєстроване місцем проживання або перебування особи (відповідача), а не відоме місце її народження.

Відтак, з огляду на викладене суд доходить переконання, що у заяві про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами не наведено належних мотивів її підсудності саме Жидачівському районному суду Львівської області, що перешкоджає вирішенню питання відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків поданої заяви.

Керуючись статтями 10, 185, 260, 261, 293 ЦПК України, статтями 75, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», –

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків поданої заяви (шляхом подання заяви із зазначенням: конкретизованої мети, з якою пов`язується необхідність встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; доказів, що підтверджують зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 на території Жидачівського району Львівської області; мотивів (обґрунтування) підсудності заяви саме Жидачівському районному суду Львівської області).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, така підлягатиме поверненню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя А.І. Павлів