Рішення № 9228329, 01.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.10 Справа № 16/275/09

За позовом відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69096, м.Запоріжжя, вул.Каховська, 26

до відповідача - Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71500, м.Енергодар Запорізької області, промзона

про стягнення 3551412,75 грн. інфляційних нарахувань та 687370,21 грн. –3% річних

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Козак Т.В. (дов.213 від 14.09.2009)

від відповідача - Лєбєдєв О.С. (2647 від 27.10.2009)

СУТЬ СПОРУ:

          ВАТ “Запоріжжяобленерго” заявлено позов про стягнення з ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янко-Дніпровського РЕМ 3690149,79 грн. інфляційних нарахувань та 687370,21 грн. –3% річних.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/275/09 з призначенням судового засідання на 21.12.2009.           Ухвалою від 21.12.2009 розгляд справи відкладався до 26.01.2010. В засіданні 26.01.2010 оголошувалася перерва до 01.02.2010. В засіданні 01.02.2010 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Поданою заявою (вих.№007-83/651 від 29.01.2010), названою “Уточнення позовних вимог” позивач зменшив заявлені вимоги в частині суми інфляційних нарахувань до 3551412,75 грн. Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято судом.

          Предметом розгляду справи є вимоги ВАТ “Запоріжжяобленерго” про стягнення на його користь з ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” 3551412,75 грн. інфляційних нарахувань та 687370,21 грн. –3% річних.

          Обґрунтовуючи позов, заснований на ст.ст.11, 16, 625 Цивільного кодексу України, позивач пояснив, що між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” укладено договір про постачання електричної енергії № 42 від 20.03.2001. Відповідач має заборгованість за спожиту у період з вересня 2002 року по квітень 2004 року електроенергію на загальну суму 7637446,55 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2006 у справі № 10/175/06, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009. Зазначена заборгованість не сплачена відповідачем до цього часу, у зв`язку з чим у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України відповідачу за період прострочення з 01.12.2006 по 01.12.2009 нараховані 3% річних, що склало 687370,21 грн., а також інфляційні нарахування за період з 01.12.2006 по 01.11.2009, що склало 3551412,75 грн. Позивач просить позов задовольнити.

          Відповідач проти позову заперечив, про що представив суду відзив. Вказав на те, що у позивача відсутні підстави для стягнення заявлених сум за період до набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 10/175/06 –29.05.2009 (дата прийняття постанови Запорізьким апеляційним господарським судом). Також відповідач зазначив, що в нього відсутній обов`язок зі сплати нарахованих сум через ненастання строку виконання зобов`язання в силу ст.530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позивач мав пред`явити вимогу про сплату втрат від інфляції та 3% річних, проте того не здійснив. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані від`ємні індекси інфляції, які діяли в липні та серпні 2008 року, липні та серпні 2009 року. Просить в позові відмовити.

          Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд знайшов підстави для задоволення позову.

          Встановлено, що 20.03.2001 між позивачем, як електропостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем електричної енергії, укладено договір на постачання електричної енергії № 42 (далі –Договір).

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2006 у справі № 10/175/06 з ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янко-Дніпровського РЕМ стягнуто 7637446,55 грн. основного боргу за спожиту за період з вересня 2002 року по квітень 2004 року електричну енергію.

          Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2009 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7637446,55 грн. основного боргу рішення суду першої інстанції від 15.12.2006 у справі № 10/175/06 залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009 підтримано постанову апеляційної інстанції.

          Таким чином, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за Договором за період з вересня 2002 року по квітень 2004 року в розмірі 7637446,55 грн. встановлений рішенням господарського суду, а тому є преюдиціальним і звільнений від доказування в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Зазначена сума заборгованості до цього часу не сплачена, що не заперечується відповідачем.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В зв’язку з тим, що в липні та серпні 2008 року, липні та серпні 2009 року, тобто в межах стягуваного періоду, індекси інфляції мали від’ємні значення, суд вважає за доцільне зазначити, що ст.625 ЦКУ надає кредитору право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Зазначене законодавче положення не встановлює право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції за вибірковий період, а визначає застосування його за весь час прострочення, у тому числі і за період його від’ємного значення.

          На підставі вищенаведеної норми позивач, виходячи із суми заборгованості 7637446,55 грн., заявив до стягнення з відповідача суму 3% річних за період прострочення з 01.12.2006 по 01.12.2009 в розмірі 687370,21 грн., а також суму втрат від інфляції за період з 01.12.2006 по 01.11.2009 року в розмірі 3551412,75 грн.

          Представлені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум визнані судом правильними.

          Вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приведена в описовій частині рішення позиція відповідача щодо неправомірності нарахування стягуваних сум в період до набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2006, тобто до 29.05.2009, є помилковою, оскільки строки виконання зобов’язань встановлені Договором між сторонами. Саме у зв’язку з невиконанням відповідачем грошових зобов’язань у встановлені Договором строки позивач звернувся до судового захисту, але це не тягне зміну строків виконання, встановлених Договором.

Заперечення відповідача щодо відсутності його обов`язку зі сплати нарахованих сум через ненастання строку виконання зобов`язання в силу ст.530 ЦКУ, відповідно до якої позивач мав пред`явити вимогу про сплату втрат від інфляції та 3% річних, проте того не здійснив, є необґрунтованими. Спірні відносини сторін під приведене відповідачем положення ст.530 ЦКУ не підпадають. Натомість, ст.625 ЦКУ передбачає право кредитора вимагати сплату боржником 3% річних та втрат від інфляції за весь період прострочення виконання. Тобто строк нарахування цих сум напряму пов’язаний з простроченням боржника. При цьому досудового врегулювання у цих відносинах законом не вимагається, що надає кредитору право пред’явити такі вимоги до боржника шляхом подання позову до суду.

Щодо зауваження відповідача про неврахування позивачем при розрахунку інфляційних втрат від`ємних індексів інфляції в липні, серпні 2008 року, липні, серпні 2009 року, то позивач зменшив позовні вимоги саме у зв’язку з виправленням того та здійсненням розрахунку з урахуванням від’ємних індексів інфляції, що мали місце у стягуваному періоді.

           В врахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25324,22 грн. судових витрат.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71500, м.Енергодар Запорізької області, промзона, код ЄДРПОУ 19355964) на користь відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м.Запоріжжя, вул.Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926) в особі Кам’янко-Дніпровського району електричних мереж (поточний рахунок № 260084413 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 313827, ЄДРПОУ 00130926) 3551412 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань, 687370 грн. 21 коп. –3% річних та 25324 грн. 22 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 05.02.2010.