Рішення № 92282996, 03.08.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29998/18

Провадження №2/760/1244/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кушнір С.І,

при секретарі Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини квартири в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 15.11.2018 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до Київської міської ради, в якому просить:

визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини квартири в порядку спадкування за законом, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла племінниця позивача - ОСОБА_2 .

09.06.2017 р. на підставі заяви позивача про прийняття спадщини, державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. заведено спадкову справу № 632/2017 після померлої ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна увійшла квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41,7 кв. м.

09.02.2018 р. позивач звернулася до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої племінниці ОСОБА_2 .

Разом з тим, державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. видала Свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого П`ятою київською державною нотаріальною конторою від 20.11.2013 р., зареєстрованого в реєстрі за № 7-1070, право власності зареєстровано 20.11.2013 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3452190, дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, виданий 23.11.2017 р. П`ятою київською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 216932380000.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої племінниці ОСОБА_2 на решту 2/3 частини вказаної квартири, - позивачу державним нотаріусом було відмовлено, про що складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.02.2018 р. Причиною відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 зазначено ненадання правовстановлюючого документу про належність померлій частки квартири.

Позивач вважає, що у неї достатньо підстав для визнання за нею права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 , з огляду на наступне.

Так, згідно з даними реєстрових книг Бюро, квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 та її батьками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва від 08.04.1993 р., зареєстровано Бюро 23.04.1993 р. за реєстровим номером № 3152. Зазначена інформація підтверджується інформаційною довідкою КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № КВ-2017 №22991 від 04.07.2017 р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (дружина та донька) прийняли спадщину від покійного ОСОБА_3 у вигляді 1/3 частини квартири, проте, не оформили своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати спадкодавця, сестра позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на день смерті останньої, проживали однією сім`єю, а відтак, ОСОБА_2 набула право власності в порядку спадкування на частину квартири, що належала її матері.

Таким чином, ОСОБА_2 , хоч і не оформила, але фактично прийняла спадщину від покійних батьків у вигляді:

- 1/6 частини квартири, яку спадкодавець ОСОБА_2 прийняла у вигляді спадщини від покійного батька ( ОСОБА_3 ), але не оформила її;

- 1/6 частини квартири, що належала матері спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва від 08.04.1993 р.;

- 1/6 частина квартири, яку матір спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 прийняла у вигляді спадщини від покійного чоловіка ( ОСОБА_3 ), але не оформила її.

ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_6 ») ОСОБА_7 є рідними сестрами, тобто, як вказує позивач, вона є рідною тіткою померлої ОСОБА_2 . ОСОБА_2 була одинокою жінкою, інших спадкоємців крім позивача у неї не має.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Київської міської ради та просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , з яких: 1/3 частка квартири належала померлій на праві власності та 1/3 частку квартири покійна успадкувала від покійної матері ОСОБА_8 , але не оформила свої спадкових справ, яку, в свою чергу, покійна мати прийняла від покійного чоловіка ОСОБА_3 , але не оформила свої спадкових прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.11.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 20.11.2018 р., відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини квартири в порядку спадкування за законом, та призначено підготовче судове засідання.

18.06.2019 р. до суду від представника відповідача Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та проводити розгляд справи за відсутності представника Київської міської ради.

13.01.2020 р. в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 13.01.2020 р., прийнято заяву представника позивача про зміну підстав позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 . Посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовні заяві, з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову, та надані докази.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином. У поданому до суду відзиві на позовні заяву, представник відповідача просить проводить розгляд справи за відсутності представника Київської міської ради та ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши її доводи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Предметом позову у справі є визнання за позивачем - ОСОБА_9 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що згідно з даними реєстрових книг КМБТІ, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації міста Києва від 08.04.1993 року та зареєстровано Бюро 23.04.1993 р. за реєстровим номером № 3152, що підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2017 №22991 від 04.07.2017 р. та листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15.05.2019 р. №062/14-7206 (И-2019), які містяться в матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 06.06.2017 р.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна увійшла квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41,7 кв. м.

Встановлено, що 09.06.2017 р. на підставі заяви позивача ОСОБА_9 про прийняття спадщини, державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. заведено спадкову справу № 632/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

09.02.2018 р. державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. видано позивачу - ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 4-59, на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого П`ятою київською державною нотаріальною конторою 20.11.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7-1070, право власності зареєстровано 20.11.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3452190, дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, виданий 23.11.2017 року П`ятою київською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 8-988. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 216932380000.

При цьому, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на решту 2/3 частини вказаної квартири після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом позивачу було відмовлено, про що складено Постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії від 09.02.2018 року.

Причиною відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ненадання правовстановлюючого документа про належність померлій 2/3 частки квартири, а саме: з якої 1/3 частка належала померлій ОСОБА_2 та 1/3 частка квартири належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_9 просить визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 , посилаючись на достатність підстав для визнання за нею права власності на 2/3 частини квартири у порядку спадкування після померлої ОСОБА_2 , оскільки покійна, хоч і не оформила, але прийняла від своєї матері спадкові права на 1/3 частини квартири, яку та, в свою чергу, прийняла від чоловіка, але також не оформила свої спадкових прав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

При цьому, у ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Як встановлено судом, згідно з даними реєстрових книг КМБТІ, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації міста Києва від 08.04.1993 року та зареєстровано Бюро 23.04.1993 р. за реєстровим номером № 3152, що підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2017 №22991 від 04.07.2017 р. та листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15.05.2019 р. №062/14-7206 (И-2019), які містяться в матеріалах справи.

Отже, право власності на квартиру АДРЕСА_1 виникло в 1993 р. та визнається дійсним, оскільки таке майно було зареєстроване відповідно до діючих тоді норм Закону, про що свідчить інформаційна довідка Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», яка міститься в матеріалах справи.

При цьому, згідно діючого тепер Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстровано за позивачем - ОСОБА_9 ; 2/3 частини вказаної квартири у відповідному реєстрі не зареєстровано, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майног та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 218725956 від 03.08.2020 р.

Встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_11 ») ОСОБА_7 є рідними сестрами, що підтверджується наступними письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи:

- даними посвідки про народження № НОМЕР_4 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- даними архівної копії свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , згідно якого в зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_14 »;

- даними листа ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві від 25.09.2018 р. №3340/03-01-44 та даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , якими підтверджується зміна прізвища позивача в зв`язку з реєстрацією шлюбу - ОСОБА_6 .

Згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 28.09.1957 р., вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 . В графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .

Тобто, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач ОСОБА_6 ») ОСОБА_7 є рідною тіткою померлої ОСОБА_2 .

Факт родинних відносин також підтверджується даними спадкової справи № 632/2017, заведеної державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не мала спадкоємців першої та другої черг, єдиним спадкоємцем третьої черги є її тітка - позивач ОСОБА_15 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

З даних спадкової справи № 632/2017, заведеної державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що Остерською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області щодо майна ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 71/1996.

01.03.1996 року дружина покійного ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до Остерської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, а відтак, стала єдиною спадкоємицею після смерті свого чоловіка.

01.03.1996 року Остерською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області Мамчур О.П. видане свідоцтво про право на спадщину за законом на компенсаційну виплату в розмірі 560 ДМ (дольче марк). На 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала покійному на праві власності, відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації міста Києва від 08.04.1993 року та зареєстровано Бюро 23.04.1993 р. за реєстровим номером № 3152, нотаріусом Свідоцтво не видавалося.

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі№ 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц вказала, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на квартиру, житловий будинок, іншу споруду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає, що на той час діяли правовідносини згідно з ЦК 1963 p. і їх треба застосувати в даному випадку.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

В силу положень ст. 529 ЦК України при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно з вимог ст. 549 ЦК України 1963 року (що діяв на час відкриття спадщини), спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР та ст. 1268 ЦК не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, а тому зі змісту цих норм вбачається, що спадкоємець приймає (або не приймає) спадщину в повному обсязі.

Тобто, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її під якоюсь умовою. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Із змісту ст. 560 ЦК України (1963 року), вбачається, що спадкоємці можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. При цьому, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, строком не обмежена.

Таким чином, ОСОБА_4 прийняла в повному обсязі спадщину від покійного чоловіка ОСОБА_3 в один із способів встановлених ст. 549 ЦК України 1963 року (подала в межах 6-ти місячного строку до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини), але оформила свої спадкові права виключно на компенсаційні виплати та не оформила своїх спадкових прав на 1/3 частини квартири, яка також ввійшла до спадкового майна, оскільки на час смерті належала ОСОБА_3 на праві власності, а тому суд визнає факт прийняття спадщини ОСОБА_4 на 1/3 частину квартири, що належала ОСОБА_3 на праві власності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати спадкодавця, сестра позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 07.04.2013 р.

П`ятою Київською нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 382/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

14.06.2013 року ОСОБА_2 звернулася до П`ятої київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свої матері - ОСОБА_4 , відповідно до змісту якої ОСОБА_2 приймає всі права та обов`язки спадкодавця.

21.11.2013 року державним нотаріусом П`ятої київської нотаріальної контори Войстрік О.В. видано ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину за законом лише щодо 1/3 частини квартири, що належала померлій матері на підставі Свідоцтва про право власності на житло. На частку квартири (1/3), яку її матір успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 , але не оформила своїх спадкових прав, Свідоцтво не видавалося.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 632/2017, заведеної державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» суду слід звернути увагу на наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками:

односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця. Факт прийняття спадщини одним із спадкоємців породжує правові наслідки лише безпосередньо для даної особи і жодним чином не впливає на юридичне положення інших спадкоємців;

безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови (наприклад, прийняття спадщини одним із спадкоємців за умови, що інші спадкоємці від спадщини відмовляються), рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася;

прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Згідно з п. 3.14 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обстави, суд приходить до висновку, що звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 прийняла в повному обсязі спадщину від покійної матері, в тому числі на 1/3 частину квартири, яку остання (матір) успадкувала від свого чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що факт набуття у власність спадкодавцем ОСОБА_2 1/3 частини квартири позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи, оскільки така належала покійній на праві власності, а також факт прийняття у спадщину ОСОБА_2 1/3 частини квартири від матері ( ОСОБА_4 ), яка, в свою чергу, отримала її у спадок від свого чоловіка ( ОСОБА_3 ).

Враховуючи те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки правовстановлюючий документ на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , у позивача відсутній, проте, спірна частка квартири входить до складу спадщини, оскільки на час відкриття спадщини після смерті племінниці позивача - ОСОБА_2 , така частка квартири належала спадкодавцю в порядку спадкування після смерті її батьків, проте, не була зареєстрована згідно чинного на той час законодавства, а позивач є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину у відповідний строк та спосіб, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_15 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 , оскільки, ті обставини, які викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи належними і допустимими доказами, які не спростовані.

Таким чином, на основі з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись 41 Конституції України, ст.ст. 5, 16, 321, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1263, 1266-1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 524, 527, 530 548, 549, 590 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини квартири в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,7 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.