Рішення № 92280987, 16.10.2020, Оболонський районний суд міста Києва

16.10.2020 Справа № 756/2298/18

Унікальний № 756/2298/18

Провадження №2/756/399/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Дрончак Д.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Лантуха Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, про захист права приватної власності шляхом визнання незаконним та скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі іпотек та об`єднаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ПАТ "ОТП Банк", про звернення стягнення на іпотечне майно, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг») звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Гнідюк О.Б., Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк»), про звернення стягнення на іпотечне майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 червня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-007/511/2006. Для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами укладено договір іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року, за умовами якого в іпотеку банку передана квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 1129657,15 грн.

На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги, укладених 05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.

У реєстрі заборон відчуження 13 листопада 2010 року змінено контрольні суми за договорами та обтяжувачем майна зазначено ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Зауважуючи, що у липні 2011 року приватним нотаріусом Гнідюк О.Б. незаконно вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження. Підставою вилучення зазначено заяву ПАТ «ОТП Банк» від 05 липня 2011 року, яке з листопада 2010 року не є іпотекодержателем майна. У зв`язку із зняттям заборони відчуження на квартиру, яка виступає забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19 червня 2006 року, спірна квартира була незаконно відчужена ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1

Заборгованість за кредитним договором самостійно боржником не погашена, в примусовому порядку виконавчою службою жодних стягнень не здійснювалось, кредитний договір та договір іпотеки недійсними не визнані. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило звернути стягнення на підставі договору іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19 червня 2006 року у розмірі 1129 657,15 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та стягнути судовий збір у сумі 1 600 грн.

Заочним рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року, позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19 червня 2006 року у загальній сумі 1 129 657,15 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, про захист права приватної власності шляхом визнання незаконним та скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі іпотек.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубановою І.Р. При укладанні договору жодних обтяжень на вказане нерухоме майно не існувало. Згідно витягу з Державного реєстру іпотек ( реєстрація вилучення запису) №32242683 від 20 липня 2011 року, на підставі заяви-листа 107/2 від 05 липня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» приватним нотаріусом Гнідюк О.Б. вилучений запис з реєстру іпотек 3351926 про обтяження спірної квартири іпотекою.

В подальшому 27 квітня 2012 року за реєстраційним №12449827 приватним нотаріусом Бондар І.М. повторно внесено до Державного реєстру іпотек обтяження квартири за Договором іпотеки № РСL-007/511/2006 від 19.06.2006р. Посилаючись, що іпотечне обтяження квартири, яка належить новому власнику, придбана ним за умови відсутності на неї обтяження, через її припинення за заявою іпотекодержателя, порушує право власності позивача. Просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги визнати незаконним та скасування реєстраційний запис в Державному реєстрі іпотек за № 12449827 про обтяження належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 відповідно Договору іпотеки № РСL-007/511/2006 від 19.06.2006р. укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг», внесений 27.04.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Миколаївною.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21 лютого 2018 року головуючим суддею в даній справі визначено Яценко Н.О.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 05 вересня 2018 року за заявою представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Миколаївни справу за реєстраційним № 12449827 від 27 квітня 2012 року про обтяження квартири АДРЕСА_1 за Договором іпотеки № РСL-007/511/2006 від 19.06.2006р.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 19 листопада 2018 року забезпечено заявлений позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 19 грудня 2018 року за заявою представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича (Адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36, прим. 2) матеріали, на підставі яких 20.07.2011 з Державного реєстру іпотек вилучено запис 3351926 з контрольною сумою 74305ДГ469 про обтяження квартири АДРЕСА_1 відповідно до Договору іпотеки № РСL-007/511/2006 від 19.06.2006р., укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», зокрема належним чином звірену копію заяви-листа 107/2 від 05.07.2011 ПАТ «ОТП Банк», а також засвідчену копію витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису) №32242683 від 20.07.2011 року.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, та постанову апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, про захист права приватної власності шляхом визнання незаконним та скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі іпотек № 2/756/913/19 та цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, про звернення стягнення на іпотечне майно № 2/756/4923/19, присвоївши їм єдиний реєстраційний номер Унікальний 756/2298/18, провадження № 2/756/913/19.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Представник відповідача ТОВ «ОТП «Факторинг Україна»17 травня 2018 року подала відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених позовних вимог. В мотивування поданого відзиву зазначає, що вилучення запису з Державного реєстру іпотек від 20 липня 2011 року на підставі заяви ТОВ «ОТП Банк» є неправомірним, оскільки впродовж семи місяців законним іпотекодержателем був ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» на підставі договору відступлення прав вимоги 05.11.2010р. Знявши іпотечне обмеження з порушенням вимог діючого законодавства, спірне нерухоме майно відчужене ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 . Посилаючись на положення ст.23 ЗУ «Про іпотеку» вважає, що у разі переходу права власності, іпотека залишається дійсною для набувача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Лантух Я.В. в судовому засіданні, кожний окремо, підтримали заявлені позовні вимоги з підстав та мотивів викладених у поданій позовні заяві, проти позову ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки заперечували.

Представник відповідача ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» правом на безпосередню участь в судовому засіданні не скористалась. 27 липня 2020 року на адресу суду від представника ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» надійшли письмові пояснення. Представник відповідача ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» неодноразово подавала заяву про розгляд справи за її відсутності, остання заява датована 02 жовтня 2020 року. (а.с.71-73 том3).

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 21 липня 2020 року надіслала заяву, в якій просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, підтримує позицію висловлену у відзиві, просить розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 та треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, представник Київське міське БТІ до суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши позивача та його представника адвоката Лантуха Я.В., дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 червня 2006 року між АКБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-007/511/2006, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 147 600 доларів США для купівлі нерухомості, відсоткова ставка: 11% річних, дата повернення кредиту: 21 червня 2021 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 19 червня 2006 року укладено договір іпотеки № PCL-007/511/2006, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 19 червня 2006 року приватним нотаріусом накладено заборону відчуження вказаної у договорі квартири, про що було внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішенням Оболонського районного суду від 02 грудня 2009 року у справі № 2-6478/2009 задоволено позов ЗАТ «ОТП Банк» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 1082425,27 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 45411,88 грн. та судові витрати 1700 грн.

Між ПАТ «ОТП Банк» (який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 05 листопада 2010 року укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, та договір відступлення права вимоги, на підставі яких до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором № ML-007/511/2006 від 19 червня 2006 року та договором іпотеки № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року.

В Державному реєстрі іпотек зареєстровано 13 листопада 2010 року відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-007/511/2006 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., на підставі заяви-листа від ПАТ «ОТП Банк» від 05 липня 2011 року, вилучено 20 липня 2011 року вказаний запис з Державного реєстру іпотек, в результаті чого знято заборону відчуження спірної квартири. (а.с.245-247 том 2).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31 серпня 2011 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубановою І.Р. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 16 вересня 2011 року (а.с.12-14 том 2).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 27 квітня 2012 року приватним нотаріусом Бондар І.М. до Державного реєстру іпотек внесено запис 12449827 про обтяження спірного нерухомого майна, зазначеної вище квартири на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року, обтяжувачем за яким є ТОВ «ОТП Факторинг України» (а.с.15 том 2).

Звертаючись до суду з позовними вимогами ТОВ «ОТП Факторинг» просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на положення ст.23 Закону України «Про іпотеку» щодо дійсності іпотечного обтяження, незважаючи на перехід права власності до іншого набувача.

Проте, суд не може погодитися з даним твердженням представника ТОВ «ОТП Факторинг», з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» ( надалі - Закону № 898-IV) іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 цього Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 23 Закону № 898-IV визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини третьої статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону № 898-IV, згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно витягу з Державного реєстру іпотек ( реєстрація вилучення запису) №32242683 від 20 липня 2011 року, на підставі заяви-листа 107/2 від 05 липня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» приватним нотаріусом Гнідюк О.Б. вилучений запис з реєстру іпотек 3351926 про обтяження квартири АДРЕСА_1 .

Як видно з листа за вих. №107/2 від 05 липня 2011 року на бланку ПАТ «ОТП Банк» адресованому нотаріусу в.о. директора філії Київського РУ АО «ОТП Банк» повідомляє, що у зв`язку з виконанням зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року перед АКБ «Райффайзенбанк України», правонаступником якого з 29 листопада 2006 року є ПАО «ОТП Банк», просять зняти заборону відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . Яка належить ОСОБА_2 та вилучити запис з відповідних реєстрів (а.с. 246-а, том2).

Отже, на час укладання договору купівлі-продажу 31 серпня 2011 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру, обтяжень на вказане нерухоме майно не існувало.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна запис про обтяження майна іпотекою було виключено з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, до спірних правовідносин не може застосовуватись ст.23 Закону України «Про іпотеку», так як під час переходу права власності на спірну квартиру до відповідача вона предметом іпотеки не була.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг» в своїх запереченнях посилався на те, що вилучений запис з реєстру іпотек 3351926 про обтяження квартири АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Гнідюк О.Б. 20 липня 2011 року, на підставі заяви-листа представника ПАТ «ОТП Банк» 107/2 від 05 липня 2011 року незаконно, оскільки на час зняття іпотечного обмеження іпотекодержателем був ТОВ «ОТП Факторинг», який не надавав своєї згоди. Проте, жодних позовних вимог щодо визнання недійсною та (або) скасування реєстрацію вилучення запису №32242683 від 20 липня 2011 року з Державного реєстру іпотек не заявлено.

Велика Палата в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі 922/3537/17 вказала, що «добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень» (п. 38 постанови).

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2011 року придбав, як добросовісний набувач, квартиру АДРЕСА_1 без будь-яких обмежень, зареєстрованих у встановленому законом порядку, недобросовісність позивача, як набувача спірного майна не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України), то вона презюмується. На позивача, як нового власника, який придбав майно без іпотечного обмеження не поширюється дія ст.23 Закону України «Про іпотеку», тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» необхідно відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на підставі Договору іпотеки №PCL- 007/511/2006 від 19 червня 2006 року на спірне нерухоме майно.

Що стосується заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лантуха Я.В. про застосування наслідків пропуску позивачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строку позовної давності до заявлених вимог та заперечень представника товариства про його переривання, суд зауважує наступне.

З огляду на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 02 грудня 2009 року, яке набрало чинності 13 грудня 2009 року, яким задоволено позов ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 та достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 1129657,15 грн. (а.с.10 том1), суд вважає, кредитором змінено строк виконання кредитних зобов`язань. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, змінено кредитором строк дії кредитних зобов`язань, що засвідчено в судовому рішенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Для вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки сторони не домовлялися про збільшення строків давності, а тому на таку вимогу поширюється загальна позовна давність в три роки.

Як видно з штампу вхідної кореспонденції суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зданим позовом звернувся до суду лише у квітні 2017 року, отже з пропуском трирічного строку позовної давності. Посилання на те, що право вимоги набуто ТОВ «ОТП Факторинг Україна» лише 05 листопада 2010 року на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги, не має правового значення,оскільки не змінює прав та обов`язків кредитора та не перериває строку позовної давності.

З урахуванням роз`яснень, викладених у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього, суд вважає необхідним відмовити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» через недоведеність заявлених позовних вимог.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про захист права приватної власності шляхом визнання незаконним та скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі іпотек, суд приходить до переконання про їх доведеність, тому задовольняє їх у повному обсязі.

Згідно положення статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Так як при придбанні ОСОБА_1 нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 були відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, він, як добросовісний набувач, набув право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

В подальшому, реєстрація приватним нотаріусом Бондар І.М. 27 квітня 2012 року та внесення до Державного реєстру іпотек запис 12449827 про обтяження спірного нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року, обмежує право нового володільця, оскільки жодних зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має, обтяження його майна порушує його право володіння та вільне розпорядження ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, визначальним для вирішення питання чи перейшло до набувача майно із обтяженням, відчужене боржником за відплатним договором, без згоди обтяжувача, є наявність чи відсутність на момент відчуження відомостей про обтяження цього майна в Державному реєстрі обтяжень.

Судом встановлено та перевірено за відомостями, які містяться в Державному реєстрі іпотек на час укладання 31 серпня 2011 року договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , відсутні обтяження на вказане нерухоме майно. Так як, 20 липня 2011 року, приватним нотаріусом Гнідюк О.Б. на підставі заяви ПАТ «ОТП Банк» вилучений запис №32242683 про обтяження спірної квартири іпотекою.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням боржником предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке майно без обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, проведений реєстраційний запис в Державному реєстрі іпотек №12449827 про обтяження належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 відповідно до Договору іпотеки №PCL- 007/511/2006 від 19 червня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг», внесений 27.04.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Миколаївною, незаконно обмежує права вільного володіння майном, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою ТОВ «ОТП Факторинг» в задоволені позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 76-89, 133,141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ПАТ "ОТП Банк", про звернення стягнення на підставі Договору іпотеки №PCL- 007/511/2006 від 19 червня 2006 року на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 - відмовити.

Визнати незаконним та скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі іпотек №12449827 про обтяження належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 відповідно до Договору іпотеки №PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг», внесений 27.04.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Миколаївною.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2020 року.

Суддя Н.О. Яценко