Рішення № 92280009, 16.10.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5144/20

Провадження по справі № 2/635/2507/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.

секретар судового засідання Євсюков О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 пред`явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області, яким просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №995. Внаслідок укладення даного правочину, вона набула право особистої приватної власності на будинок вцілому. Згідно довідки Виконавчого комітету Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 18 серпня 2020 року у вказаному будинку зареєстровані позивач та відповідачі. Відповідно до акту, складеного 17 серпня 2020 року комісією у складі голови Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_11, спеціаліста-юриста ОСОБА_6 та землевпорядника ОСОБА_7 , в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідачі за місцем реєстрації не проживають більше десяти років. Також позивач зазначає, що відповідачі втратили право користування спірним будинком у зв`язку з тривалою, понад один рік без поважних причин, відсутністю за місцем реєстрації, крім того відповідачі комунальні платежі не сплачують, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в будинку немає, вони не є членами її сім`ї. Перешкод у користуванні ні позивач, ні члени її сім`ї відповідачам не чинили. Факт реєстрації відповідачів за вказаною адресою порушує її права як власника житлового будинку на вільне розпорядження та користування майном, оскільки позивач позбавлена можливості оформити субсидію. З метою захисту свого права власності на житловий будинок позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала суду заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України шляхом виклику через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомили. Будь-яких заяв та клопотань від відповідачів не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності в цілому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №995 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151641022 від 29 грудня 2018 року).

Згідно довідки Виконавчого комітету Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області №675/02-21 від 18 серпня 2020 року, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 (власник будинку) та відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

З акту щодо встановлення факту відсутності в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 17 серпня 2020 року комісією у складі голови Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_11, спеціаліста-юриста ОСОБА_6 та спеціаліста-землевпорядник І категорії ОСОБА_7, в присутності сусідів-свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що було проведено обстеження домоволодіння, в наслідок якого встановлено, що власником будинку є позивач по справі ОСОБА_1 ; в будинку зареєстровані відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , але не проживають більше десяти років, останні комунальні платежі не сплачують, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в будинку не має, крім того, вони не є членами сім`ї ОСОБА_10 .

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.

Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тобто, за змістом ст. 319 ЦК власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Разом із тим, як вбачається зі змісту ст. 319 ЦК, обмеження права власності не підлягають розширеному тлумаченню.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є членами сім`ї позивача, не проживають з нею у спірному будинку, не були пов`язані з нею спільним побутом та не вели спільне господарство.

Враховуючи викладене, застосуванню підлягають положення статей 383, 391 ЦК України, які передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житловий будинок від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірний будинок власника, але на час розгляду справи не є членом його сім ї.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідачі не проживають за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час, а саме більше десяти років, перешкод у їх проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачами свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.

Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача за вищевказаною адресою понад один рік, суду не надано.

Докази, що підтверджують той факт, що позивач якимось чином перешкоджав відповідачам у користуванні спірним будинком в матеріалах справи також відсутні.

За положеннями ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебуванняАДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Третя особа - Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області, код 04396733, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, смт.Покотилівка, вул.Незалежності, буд.3, -

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя С.А.Лук`яненко