Рішення № 92279672, 16.10.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"16" жовтня 2020 р.

Справа №642/2592/20

Провадження №2/642/1024/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі :

Головуючого судді -Бородіної О.В.,

за участю секретаря - Добронос Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Військової частини 3026 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заподіяних державі збитків,-

встановив:

21 травня 2020 року командир Військової частини 3026 Національної гвардії України звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача кошти за речове майно в сумі 9852,05 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної Державі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 26.06.2017 року на підставі наказу № 128 командира військової частини 3026 Національної гвардії України (далі в/ч 3026) лейтенант ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби із Національної академії Національної гвардії України, зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення. 24.06.2017 року ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національної гвардії України на посадах осіб офіцерського складу, згідно якого ним добровільно взято на себе певні права та обов`язки, а Міністерство внутрішніх справ України, зобов`язалось відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 . Згідно арматурної картки № 504\38 лейтенанта ОСОБА_1 , він отримав речове майно.

26.10.2018 року наказом № 219 командира військової частини 3026 лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, звільнено, відповідно до підпункту «ж» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту), з військової служби наказом командувача НГ України від 28.09.2018 № 154 о/с у запас Збройних Сил України, без права носіння військової форми одягу.

Таким чином, під час проходження військової служби ОСОБА_2 було видано речове майно, строки носіння якого на момент розірвання контракту не закінчилися.

Відповідно до довідки-розрахунку №24 від 26.10.2018 року утримання вартості речового майна при звільнені військовослужбовця залишкова вартість одержаного ОСОБА_1 під час проходження служби речового майна, складає 11322 грн.

Відповідно до довідки № 32 від 26.10.2018 року виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування належних на день звільнення лейтенанту ОСОБА_1 , щодо речового майна, яке він повинен був отримати, але не отримав, складає на загальну суму 1479, 95 грн.

Так як суму, нараховану до утримання вартості речового майна військовослужбовця сумою нарахованої грошової компенсації вартості за отримане речове майно частково погашено у зв"язку з чим залишок на утримання склав 9852,05 грн.

Після розірвання контракту та звільнення з військової служби ОСОБА_1 не розрахувався із військовою частиною у добровільному порядку в повному обсязі, чим державі, в особі бюджетної установи - військової частини 3026 Національної гвардії України, завдані збитки на зазначену суму.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2002 року за позовною заявою було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в тому числі його було повідомлено про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-сайті суду.

Відповідачем в установлений ч. 7 ст.178ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.06.2017 року на підставі наказу № 128 командира військової частини 3026 Національної гвардії України (далі в/ч 3026) лейтенант ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби із Національної академії Національної гвардії України, зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

24.06.2017 року ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національної гвардії України на посадах осіб офіцерського складу, згідно якого ним добровільно взято на себе певні права та обов`язки, а Міністерство внутрішніх справ України, зобов`язалось відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 .

Згідно арматурної картки № 504\38 лейтенанта ОСОБА_1 , він отримав речове майно.

26.10.2018 року наказом № 219 командира військової частини 3026 лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, звільнено, відповідно до підпункту «ж» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту), з військової служби наказом командувача НГ України від 28.09.2018 № 154 о/с у запас Збройних Сил України, без права носіння військової форми одягу.

Так, під час проходження військової служби ОСОБА_2 було видано речове майно, строки носіння якого на момент розірвання контракту не закінчилися.

Відповідно до довідки-розрахунку №24 від 26.10.2018 року утримання вартості речового майна при звільнені військовослужбовця залишкова вартість одержаного ОСОБА_1 під час проходження служби речового майна, складає 11322 грн.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2021- ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством інфраструктури України- для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади , що мають у своєму підпорядкуванні військові формування. Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі цього, була складена довідка № 32 від 26.10.2018 року виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування належних на день звільнення лейтенанту ОСОБА_1 , щодо речового майна, яке він повинен був отримати, але не отримав, на загальну суму 1479, 95 грн.

Так як суму, нараховану до утримання вартості речового майна військовослужбовця сумою нарахованої грошової компенсації вартості за отримане речове майно частково погашено у зв"язку з чим залишок на утримання склав 9852,05 грн.

Частиною 7 статті 21 Закону № 876-VII зазначено, що порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, а також грошової компенсації вартості за не отримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (додається), Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Більш того військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове та речове забезпечення, що передбачено ст. 9-1 наведеного закону.

Отже, впорядкування речового забезпечення Національної гвардії України відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", абзацу четвертого частини третьої статті 20 Закону України "Про Національну гвардію України" визначено «Інструкцією з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період» (Далі «Інструкція») та «Нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Національної гвардії України в мирний час та особливий період» затверджених наказом Міністра внутрішніх справ України від 07.06.2017 р. № 475 «Про речове забезпечення Національної гвардії України» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 р. за № 797/30665)

Відповідно до ст. 2 розділу І «Інструкції», яка містить поняття вживаних в ній термінів, речове майно - предмети обмундирування, взуття, білизни, постільних речей, спорядження, спеціального, концертного та постового одягу, нагрудні знаки і знаки розрізнення, санітарно-господарське, культурно-просвітницьке та спортивне майно,1 верхолазне спорядження, спеціальне спорядження для службових собак, технічні засоби речової служби та запасні частини до них, інструмент та матеріали для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна, намети, брезенти, декоративні тканини і килимові вироби, музичні інструменти для штатних військових оркестрів, прапори, папір, канцтовари, бланки та книги обліку і звітності, мило та мийні засоби.

Пунктом 18 глави 1 розділу III зазначено, що у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили а також у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна.

Грошова компенсація зазначеним військовослужбовцям нараховується пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення.

Сума, нарахована до утримання, та сума грошової компенсації зазначаються в обхідному листі звільненого.

Утримані з військовослужбовця кошти використовуються для речового забезпечення військової частини.

Після розірвання контракту та звільнення з військової служби ОСОБА_1 не розрахувався із військовою частиною у добровільному порядку в повному обсязі.

Крім того згідно довідки-розрахунку № 24 від 26.10.2018 року на утримання вартості речового майна, ОСОБА_1 знав про боргові зобов`язання перед військовою частиною 3026 та суму боргу, що зазначено його особистим підписом у довідці-розрахунку, що кількість предметів, час та суму до утримання вказано правильно.

Крім того, 05.07.2019 за вих. № 3/26/33-786 та вих. № 3/26/33-788 на адресу ОСОБА_1 направлялися листи про повернення боргу за речове майно.

Однак, до теперішнього часу заборгованість на суму 9852,05 грн. громадянином ОСОБА_1 не сплачено, чим державі, в особі бюджетної установи - військової частини 3026 Національної гвардії України, завдані збитки на зазначену суму.

Відповідно до статті 6 зазначеного вище Закону України, військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України здійснює Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 7 Закон №876-VII від 13.03.2014, безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Фінансування діяльності Національної гвардії України згідно ст. 22 Закону №876-VII від 13.03.2014, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Таким чином, збитки та шкода, які спричиняються Національній гвардії України - це безпосередня шкода державі.

Із зазначеного вище вбачається, що у разі не стягнення матеріальних збитків з громадянина ОСОБА_1 шкоду буде завдано не тільки військовій частині 3026, а й безпосередньо державі, яка закріпила за військовою частиною 3026 державне (військове) майно (у т.ч. речове майно та кошти) на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.

Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розмір шкоди, який є предметом даного позову є доведений відповідним розрахунком розміру шкоди.

Враховуючи, що на день розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем, яку він не бажає відшкодовувати у добровільному порядку, суд вважає необхідним стягнути кошти примусово.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. слід віднести на відповідача так як позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позовну заяву - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь Військової частини 3026 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803632, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172) кошти за речове майно в сумі 9852,05 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві грн. 05 коп.) в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної Державі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь Військової частини 3026 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803632, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 16.10.2020 року.

Суддя О.В. Бородіна