Вирок № 92277771, 19.10.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1377/19

н\п 1-кп/490/93/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді Мамаєвої О.В.

за участю секретаря Малявіної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва справу за обвинувальним актом, складеним за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження№ 12018150020000482, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, раніше не судимого, працюючого приватним підприємцем, на обліку у психіатра та нарколога не перебуваючого, одруженого, маючого на утриманні 2 неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

З участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Потужник Р.В., потерпіла ОСОБА_4 , представник потерпілої Герцун В.С.;

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Чернієнко А.В.

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 р., близько 19:54 годин, водій ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «CHEVROLET Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого знаходився із одним пасажиром, рухався у темний час доби по сухій, чистій, прямій ділянці проїзної частини вул. Садової, яка освітлена міським електроосвітленням, зі сторони вул. Чкалова в напрямку пр. Центрального зі швидкістю близько 60 км/год.

Рухаючись у обраному напрямку, при проїзді в районі нерегульованого перехрестя вул. Садової з вул. Севастопольською, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: рухаючись по проїзній частині вул. Садової, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» ПДР України, та дорожньою розміткою білого кольору 1.14.1 додатку 2, ПДР України «Пішохідний перехід», по якому рухався пішохід, проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, не переконався, що на пішохідному переході відсутній пішохід, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого допустив контактування передньою правою частиною автомобіля з пішоходом ОСОБА_4 , яка рухалась по пішохідному переходу через вул. Садову, зліва направо відносно напрямку його руху.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеня, субарахноідального крововиливу, перелому лоної, сідничної кісток праворуч зі зміщенням, гематоми потиличної ділянці, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому, причинному зв`язку з наслідками, що настали.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав, та пояснив суду наступне. 05.02.2018 р. він разом із дружиною їхав по роботі в ТРЦ «Сіті Центр», з напрямку вул. Скороходова до пр. Центрального, приблизно о 19:40 год., та зі швидкістю 30-40 км/год. Він побачив пішохідному переході чоловіка, пропустив його, подивився на світлофор, після цього відчув удар, зупинив автомобіль та вийшов, та побачив, що справа біля задньої двері автомобіля лежала потерпіла. Також, біля машини лежали сумка та телефон потерпілої. Побачивши вказане, обвинувачений викликав поліцію. Швидку допомогу викликали свідки. ОСОБА_1 пояснив, що наїзд на потерпілу відбувся за пішохідним переходом, на перехресті. Обвинувачений вказав, що швидкість його транспортного засобу була 30-40 км/год, а після того, як він проїхав пішохідний перехід - 10-20 км/год. Не визнає свою провину, оскільки він не бачив потерпілу в момент зіткнення, вона порушила ПДР та переходила дорогу не на пішохідному переході, при цьому була неуважною, так як розмовляла по телефону. Про те, що потерпіла розмовляла по телефону під час зіткнення, він дізнався зі слів своєї дружини, яка про це дізналась зі слів матері потерпілої, саме зі своєю матір`ю розмовляла потерпіла до моменту ДТП.

Також, обвинувачений повідомив, що допомагав потерпілій з лікуванням, зокрема ним було відшкодовано приблизно 100 000 грн. за той час, поки потерпіла знаходилась на стаціонарному лікуванні. А коли потерпіла прийшла до тями та не підтвердила його слів про те, що вона переходила дорогу не на пішохідному переході, він перестав надавати їй матеріальну допомогу.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні наступними письмовими доказами:

Так, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.02.2018 року, встановлено, що у м. Миколаєві на перехресті вул. Садової та вул. Севастопольської, де знаходиться нерегульоване перехрестя, з горизонтальною розміткою «Пішохідний перехід», відбулась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої водій автомобіля «CHEVROLET Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 наїхав на пішохода. В ході події, автомобіль зазнав зовнішніх пошкоджень: розбита передня права фара головного освітлення; деформація кришки капоту, переважно справа у передній частині; деформація передньої правої стойки лобового скла. Містяться потертості на правому передньому крилі.

Постановою від 06.02.2018 р., автомобіль «CHEVROLET Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 1201815002000048.

Згідно довідки від 06.03.2018 р., автомобіль «CHEVROLET Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 дозволено видати та передати ОСОБА_1 . Даний дозвіл отримано ОСОБА_1 06.03.2018, що підтверджується розпискою останнього.

Відповідно до висновку експерта №113 від 12.03.2018 р., на момент ДТП ходова частина, рульове керування і робоча гальмівна система автомобіля CHEVROLET Lacetti н.з. НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані.

Під час експертного огляду несправностей автомобіля, які могли би виникнути до ДТП та вплинути на його рух, в досліджуваних системах та механізмах не виявлено.

Відповідно до висновку експерта № 171 від 15.03.2018 р., первинний контакт автомобіля CHEVROLET Lacetti н.з. НОМЕР_1 з пішоходом відбувся передньою правою його частиною, а саме: правою частиною переднього бампера, правою фарою головного світла і передньою правою частиною капота кузова, потім контактування автомобіля з пішоходом відбулось правою стійкою переднього вітрового скла.

Оскільки на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.02.2018 не міститься достатньої кількості ознак, за якими можна визначити місце наїзду транспортного засобу на пішохода, встановити де відносно меж проїжджої частини відбувалося контактування між автомобілем CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 і пішоходом не є можливим.

Відповідно до висновку експерта №265 від 22.03.2018 р., у гр. ОСОБА_4 , 1974 р.н., мають місце тілесні пошкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеню, субарахноідального крововиливу, перелому лоної, сідничної кісток праворуч зі зміщенням, гематоми потиличної ділянці, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів.

Дані тілесні пошкодження могли утворитися в умовах ДТП (зіткнення автотранспортного засобу з пішоходом), не виключено незадовго до звернення у лікарню 05.02.2018 р.

По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до довідки №169 від 13.04.2018, наданої комунальним підприємством ГДМБ на запит слідчого, вбачається, що згідно з «Графіком включення та повного виключення зовнішнього освітлення міста» зовнішнє освітлення з обох сторін по вул. Садовій в р-ні перехрестя із вул. Севастопольською було увімкнене о 17 год. 22 хв.

Стосовно стану мереж зовнішнього освітлення на вищевказаній ділянці по Одеському шосе, та відповідно «Добовому рапорту про порушення режиму роботи електромереж зовнішнього освітлення» в період з 19:00 год. по 20:00 год. аварій в мережах не зафіксовано, зовнішнє освітлення функціонувало в робочому режимі.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що 05.02.2018 р. після закінчення робочого дня, десь о 19-30 год., вона зателефонувала матері, що виходить з роботи, після цього вона пішла по вулиці Садовій до зупинки маршрутного таксі. В момент, коли вона переходила проїзну частину вулиці Садової, відчула удар та втратила свідомість, і отямилася вже в лікарні.

Потерпіла пояснила, що її місце роботи знаходиться на вул. Садовій, 15, що розташовано між проспектом Центральним та вулицею Чкалова. Місце зіткнення автомобіля з потерпілою було добре освітлене. Вона, переходячи дорогу на спеціально позначеній частині дороги для пішоходів, оглянула її і не побачила на ній машин, тому вважала що шлях був безпечний на той момент. Вона в руках тримала сумку та мобільний телефон. В момент удару вона не розмовляла по телефону.

Під час проходження лікування потерпіла відчувала фізичні і моральні страждання, їй було присвоєно інвалідність 2-ї групи, наразі вона не може працювати.

Обвинувачений надавав допомогу на лікування, але тільки в той час, коли вона знаходилась на стаціонарному лікуванні. Після виписки з лікарні вона до теперішнього часу проходить лікування, однак, обвинувачений їй не надає домогу.

Допитана в ході судового засідання свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що є матір`ю потерпілої. Так, потерпіла працювала медсестрою в стоматологічній поліклініці з 8 ранку до останнього клієнта, і 05.02.2018 р., коли ОСОБА_4 виходила з роботи додому, вона зателефонувала їй. Свідок почала збиратися та вийшла до зупинки, щоб її зустріти, однак дуже тривалий час ОСОБА_4 не було. Тому вона зателефонувала доньці, проте відповіла незнайома жінка, і повідомила, що донька потрапила в ДТП. Вона повернулась додому за грошима, та поїхала до лікарні. В лікарні побачила потерпілу без свідомості, ОСОБА_4 лежала в реанімації 2 тижні, отримала тяжку травму голови та ноги. Обвинувачений допомагав в лікуванні доньки лише на час її перебування на стаціонарному лікуванні. Однак, лікування продовжується по теперішній час. Наразі стан потерпілої, погіршився, в неї почалася епілепсія.

Зі слів свідка ОСОБА_6 , допитаної в ході судового засідання, слідує наступне.

Дорожньо-транспортна пригода трапилась увечері 05.02.2018 р. приблизно о 19:50 год. Вона знаходилась в транспортному засобі на передньому пасажирському сидінні, водієм якого був її чоловік ОСОБА_1 . Так, спочатку вони пропустили першого пішохода, та почали рух далі, і після цього обвинувачений збив жінку. Свідок пояснила, що вони рухались на автомобілі CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 по вул. Садовій від вул. Чкалова, в напрямку пр. Центрального. Так, спочатку, перед вулицею Севастопольською вони пропустили пішохода. Рухались по лівій смузі руху, дорога розділена 2 смугами. Свідок вказала, що швидкість автомобіля сягала 40 км/год., вона побачила потерпілу в момент зіткнення з лівої сторони, яка була одягнута в темну куртку, з капюшоном. Пояснює, що зіткнення з потерпілою відбулось за пішохідним переходом. Свідок підійшла до потерпілої, яка лежала приблизно за 7 м від пішохідного переходу, та побачила що та знаходилась без свідомості, і викликала швидку допомогу і поліцію. Після зіткнення на автомобілі була розбита фара та пом`ятий капот. Також, свідок суду пояснила, що вже після пригоди, вона спілкувалась з мамою потерпілої, яка їй сказала, що в момент коли мама розмовляла з потерпілою по телефону перервався дзвінок.

Свідок ОСОБА_7 надав суду покази про те, що під час патрулювання, надійшов виклик про ДТП з травмованими, прибувши на місце він побачив, що знаходився інший наряд поліції, які відбирали пояснення у свідків. ОСОБА_7 з напарниками здійснювали охорону місця події. Частину проїзної дороги було огороджено конусами. Він вказав, що не пам`ятає які були пошкодження на машині та сліди на асфальті.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона безпосередньо знаходилась на місці дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 05.02.2018 р., приблизно о 19:30 год. Вона йшла з дитиною по вул. Садовій в напрямку проспекту Центрального. Між вулицею Чкалова та вулицею Севастопольською вона побачила як їхало багато машин, і потім як одна машина збила жінку, яка переходила дорогу по пішохідному переходу. Вулиця була освітленою. Зі слів свідка слідує, що потерпіла дійшла до середини дороги та її збила машина, однак з якою швидкістю рухався транспортний засіб вказати не змогла. Був сильний удар, свідок підбігла до потерпілої та викликала швидку. В момент ДТП інших пішоходів свідок не бачила, а потерпіла була з сумкою в руках, в куртці і з капюшоном на голові. Також, свідок вказала, що автомобіль знаходився за вулицею Севастопольською, а потерпіла лежала на дорозі за пішохідним переходом, а речі потерпілої вона побачила на пішохідному переході, а саме мобільний телефон, окуляри та хутро від куртки. Також, підтвердила покази, надані нею на слідчому експерименті.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 08.05.2018 р. за участю свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено наступне. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 05.02.2018 р. близько о 19:40 год. вона рухалась по тротуарній частині вул. Садової, від вул. Чкалова, в напрямку пр. Центрального. В цей час, по проїзній частині вул. Садової, транспортні засоби майже не рухались. Не доходячи до пішохідного переходу через проїзну частину вул. Садової, в районі перехрестя з вул. Севастопольською, вона побачила, що до пішохідного переходу, зі сторони магазину з питною водою підходить дівчина, яка збиралась перейти проїзну частину по пішохідному переходу, з ліва на право по відношенню до напрямку руху транспортних засобів по вул. Садовій. Після того як вона вийшла на пішохідний перехід та пройшла декілька метрів по ньому, на неї здійснив наїзд автомобіль, який рухався по вул. Садовій, зі сторони вул. Чкалова, в напрямку пр. Центрального. Вищевказаний автомобіль, до моменту наїзду на пішохода, не намагався гальмувати та рухався незважаючи на пішохода.

Експериментально встановлено наступне:

ОСОБА_8 вказала, що місце її знаходження в момент наїзду автомобілем CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_4 , розташовується на тротуарі біля проїзної частини вул. Садової, на відстані 4,8 м до правого краю проїзної частини вул. Садової, та на відстані 4,2 м до лівого краю заїзду в подвір`я будинку АДРЕСА_3.

З пояснень свідка ОСОБА_8 встановлено, що місце виходу пішохода на проїзну частину вул. Садової знаходиться на бардюрному камені на відстані 0,0 м до лівого краю проїзної частини вул. Садової, по ходу напрямку руху автомобілів та на відстані 1,6 м до дорожнього знаку 5.32.2 «Пішохідний перехід» ПДР України.

ОСОБА_8 вказала місце наїзду на пішохода, автомобілем марки CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , та при замірах було встановлено, що місце наїзду вказаним автомобілем розташовується на проїзній частині вул. Садової на відстані 3,2 м до лівого краю проїзної частини, відносно напрямку руху автомобілів та на відстані 1,5 м до дорожнього знаку 5.35.2 «Пішохідний перехід» ПДР України.

На тротуарі біля проїзної частини по вул. Садової був відміряний 10-метровий відрізок, після чого статистом було подолано вказану відстань з темпом, який був зазначений ОСОБА_8 . При контрольному замірі було встановлено, що статист долає відстань 10 м за час рівний 9,7 сек.

ОСОБА_8 вказала з яким боковим інтервалом до лівого краю проїзної частини вул. Садової, рухався автомобіль марки CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , до моменту наїзду на пішохода - так, лівий боковий інтервал 2.1 м від передньої та 2.1 м від задньої осі до лівого краю проїзної частини вул. Садової, відносно напрямку руху транспортних засобів.

З вказаним боковим інтервалом автомобіля CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 - 2.1 м від передньої та 2.1 м від задньої осі до лівого краю проїзної частини вул. Садової, відносно напрямку руху транспортних засобів, в місці пригоди була встановлена видимість у напрямку руху (загальна видимість елементів проїжджої частини), при цьому всім учасникам було роз`яснено, що згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху України «Терміни, що наведені у цих правилах, мають таке значення»: видимість у напрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру, було встановлено, що загальна видимість елементів проїзної частини при включеному ближньому світлі фар автомобіля на середніх оборотах двигуна становить більше 100м.

При визначенні загальної видимості поняті, слідчий, а також свідок ОСОБА_8 , по черзі сідали на водійське сидіння статистичного автомобіля «ВАЗ-2170», і підтвердили встановлену видимість.

ОСОБА_8 запропоновано вказати, з якою саме швидкістю по проїзній частині вул. Садовій рухався автомобіль CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , до наїзду на пішохода. Так, за кермо статистичного автомобіля сів статист, на заднє сидіння сів понятий. ОСОБА_8 разом з слідчим та понятим знаходилась на краю проїзної частини вул. Садової та спостерігали за рухом автомобіля. Після цього статистичний автомобіль від`їхав на 100 м від місця пригоди, та почав рух в напрямку місця пригоди по вул. Садовій зі сторони вул. Чкалова в напрямку пр. Центрального, з вказаним лівим боковим інтервалом.

Коли автомобіль, під керуванням статиста, проїхав повз свідка ОСОБА_8 , зі швидкістю 40 км/год, то свідок вказала, що швидкість автомобіля під керуванням статиста занадто мала.

При повторному замірі, коли автомобіль, під керуванням статиста, проїхав повз свідка ОСОБА_8 , зі швидкістю 50 км/год, то свідок також вказала, що швидкість автомобіля занадто мала.

При контрольному замірі, коли автомобіль під керуванням статиста проїхав повз свідка ОСОБА_8 зі швидкістю 60 км/год, то свідок вказала, що швилдкість автомобіля під керуванням статиста, зараз така, як була в автомобіля CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , до наїзду на пішохода.

При замірах було встановлено, що швидкість автомобіля CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , водій якого скоїв наїзд на гр. ОСОБА_4 складає 60 км/год.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 05.02.2018 р. увечері, приблизно о 20:00 год, він йшов по своїм справам. Він переходив дорогу зі сторони вул. Чкалова до проспекту Центрального, коли переходив другу частину вул. Садової, декілька кроків після пішохідного переходу, то почув хлопок, і побачив як зупинився автомобіль в районі перехрестя вул.Садової та вул.Севастопольської, а біля нього з правої сторони по відношенню до напрямку руху в сторону пр. Центрального по середині перехрестя лежить жінка. Свідок не підходив до місця зіткнення автомобіля з потерпілою, інших машин, які рухались на великій швидкості, та людей він не бачив. Після своїх справ він повернувся для того, щоб надати покази поліції та надав їм свій телефонний номер.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 03.05.2018 р., який проводився з участю свідка ОСОБА_10 , встановлено, що 05.02.2018 р. близько 19:45 год. він рухався по тротуарній частині вул. Садової від пр. Центрального в напрямку вул. Чкалова. Підійшовши до перехрестя з вул. Севастопольською йому потрібно було змінити напрямок свого руху в напрямку вул. 1-ї Слобідської, тому він почав перехід проїзної частини вул. Садової. В цьому місці проїзна частина складається з двох смуг руху, у протилежних напрямках, які розділені між собою розділовим газоном з пішохідними алеями та зеленими насадженнями.

ОСОБА_10 продовжив свій рух вздовж магазину, де продається вода та підійшов до наступної смуги проїзної частини вул. Садова, по якій транспортні засоби рухаються від вул. Чкалова в напрямку пр. Центрального. Він став на камені перед пішохідним переходом, що знаходиться в районі перехрестя вул. Садової та вул. Севастопольської, повернув голову праворуч, та побачив, що у лівій смузі руху рухається автомобіль на відстані більше 50 м від його місця знаходження, судячи з його швидкості, він зрозумів, що зможе безпечно перетнути проїзну частину вул. Садової, та почав перехід. Коли він подолав ѕ пішохідного переходу, вищевказаний автомобіль проїхав за його спиною, та через декілька секунд він почув хлопок.

ОСОБА_10 одразу ж повернув голову в сторону вул. Севастопольської та побачив, що вищевказаний автомобіль зупинився в районі перехрестя вул. Садової та вул. Севастопольської, а біля нього, з правої сторони, по відношенню до напрямку руху в сторону пр. Центрального по середині перехрестя лежить жінка.

Експериментально встановлено наступне:

ОСОБА_10 вказав місце його виходу на проїзну частину вул. Садової, та при замірах було встановлено, що місце виходу пішоходу на проїзну частину вул. Садової знаходиться на бардюрному камені на відстані 0,0 м до лівого краю проїзної частини вул. Садової, відносно напрямку руху транспортних засобів зі сторони вул. Чкалова, в напрямку пр. Центрального та на відстані 2,4 м до дорожнього знаку 5.35.2 «Пішохідний перехід» ПДР України.

ОСОБА_10 вказав темп руху, з яким він рухався, перетинаючи проїзну частину вул. Садової, був відміряний 10-метровий відрізок, та при контрольному замірі було встановлено, що ОСОБА_10 долає відстань 10 м за час рівний 8,2 сек.

ОСОБА_10 вказав місце його знаходження в момент наїзду автомобілем CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_4 . Місце його знаходження у вказаний момент розташовується на проїзній частині вул. Садової, на відстані 0,7 м до правого краю проїзної частини вул. Садової, та на відстані 3,0 м до дорожнього знаку 5.35.2 «Пішохідний перехід» ПДР України.

Відповідно до висновку експерта №18-567 від 21.05.2018 р., при дослідженні експертом були враховані покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та протоколи протоколи слідчих експериментів за їх участю, встановлено наступне.

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи, водієві автомобілю CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , у своїх діях необхідно було керуватися пунктами 12.1, 12.3, 18.1 ПДР, а саме: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 належним і своєчасним виконанням пунктів 12.1, 12.3, 18.1 ПДР мав би технічну можливість запобігти ДТП.

За умов викладених в постанові про призначення експертизи, дії водія автомобіля CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , що не відповідали п.п. 12.1, 12.3, 18.4 ПДР, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, що сталося.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілої, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами: показами свідка ОСОБА_8 , протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 , висновками експертиз.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

З доводами сторони захисту про те, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженими особами, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018150020000482 розпочато і проведено особами, які не мали на це повноважень, тобто особами, яким керівником органу досудового розслідування (начальником СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області) не доручалося проведення такого досудового розслідування, за результатами чого було складено обвинувальний акт, який є предметом цього судового розгляду, а тому і докази, отримані під час досудового розслідування, є недопустимими, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, прокурором надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12018150020000482, це кримінальне провадження стосувалося обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «CHEVROLET Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_4 , що мала місце 05 лютого 2018 року, близько 19 год. 54 хв. в районі перехрестя вул. Садової та вул. Севастопольської в м. Миколаєві.

З цього ж витягу вбачається, що органом досудового розслідування обставин зазначеного кримінального провадження є Центральний відділ поліції ГУ НП в Миколаївської області, слідчим, що має повноваження його розслідувати - Одінцов О.І. , процесуальними керівниками - прокурори Потужник Р.В. та Солоджук Г.О .

Як вбачається з долученого прокурором наказу від 15.01.2018р. начальника ГУ НП в Миколаївській області слідчих Одінцова О.І. , Зарецького Д.В. , Пономаренка А.Г. та Дудника М.С. було відряджено з районних відділів поліції, де вони працювали, до СУ ГУ НП в Миколаївській області на період з 15 січня 2018 року по 14 лютого 2018 року.

Доручено вказаним слідчим проведення досудового розслідування кримінальних проваджень про злочини у сфері транспорту.

Наказано керівникам Заводського, Центрального, Інгульського, Корабельного відділів поліції, Вітовського відділення поліції Корабельного ВП в Миколаївській області, - у разі надходження до чергових частин інформації про вчиненні на території, що обслуговується підпорядкованим підрозділом, ДТП, учасникм яких надавалась медична допомога, забезпечити негайне повідомлення та направлення на місце пригоди слідчого, якого закріплено цим наказом за належністю, разом із членами СОГ на службовому автотранспорті підпорядкованого підрозділу для своєчасного реагування та документування вказаного злочину. Визначено виключити випадки залучення слідчих до розслідування кримінальних проваджень іншої категорії та включення їх у добові наряди, що не стосуються нарядів по виїздам на місця скоєння дорожньо-транспортних пригод.

Як вбачається з постанови від 14.02.2018р. заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області - начальника СУ ГУ НП в Миколаївській області Вигівського І.М. останнім перелічених вище слідчих включено до групи, якій доручено досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12018150020000482.

Таким чином, відомості про те, які слідчі ведуть досудове розслідування і які прокурори здійснюють процесуальне керівництво, були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Тривале проведення досудового розслідування, використання слідчими та прокурорами ресурсів своїх органів та інші фактори провадження свідчать про те, що розслідування і процесуальне керівництво цими особами проводилося за відповідними рішеннями керівників.Тобто, досудове розслідування розпочато і проведено особами, які мали належні на це повноваження.

Що стосується місця ДТП.

Під час досудового розслідування встановлено, що місцем ДТП є пішохідний перехід в районі нерегульованого перехрестя вул. Садової з вул. Севастопольською у м.Миколаєві.

Про те, що в момент ДТП потерпіла переходила вул.Садову по пішохідному переходу, підтвердила у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 , а також свідок ОСОБА_8 , яка зазначила, що бачила момент ДТП.

При цьому покази свідка ОСОБА_10 не спростовують показів потерпілої та свідка ОСОБА_8 , оскільки свідок ОСОБА_10 не бачив сам момент ДТП, а його покази про те, в який час він почув хлопок, є його суб`єктивними висновками щодо цих подій.

Доводи обвинуваченого про те, що ДТП відбулось поза пішохідним переходом на перехресті вулиць Садової та Севастопольської, суд не бере до уваги та розцінює їх як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Так, сам обвинувачений зазначає, що він не згоден із пред`явленим обвинуваченням, та не визнає свою вину у вчиненому, тому що потерпіла з його слів переходила дорогу у невстановленому місці та була неуважною, оскільки розмовляла в цей час по телефону. При цьому його доводи в цій частині спростовуються показами потерпілої та свідка ОСОБА_8 , щодо місця ДТП. А що стосується того, що потерпіла під час переходу дороги розмовляла по телефону, то цей факт заперечує потерпіла ОСОБА_4 , і її доводи в цій частині підтверджуються наданими суду дані щодо вихідних та вхідних з`єднань абонентського номеру НОМЕР_2 (що належить матері потерпілої), згідно яких, розмова потерпілої із матір`ю мала місце мінімум за 10 хвилин до ДТП.

Так само суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_6 щодо того, що потерпіла переходила дорогу поза пішохідним переходом, так як вона є дружиною обвинуваченого та є зацікавленою особою в результаті розгляду справи.

Надані суду стороною захисту скріншоти статті, розміщеної в Миколаївській обласній інтернет газеті "Новости N" від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", з фотознімками опублікованими у зазначеній статті, на яких, на думку сторони захисту зафіксовані предмети схожі на уламки фари, суд не бере до уваги, оскільки якість зазначених скріншотів не дозволяє ідентифікувати можливі уламки фари.

В будь-якому випадку доводи обвинуваченого про свою невинуватість в даній ДТП через те, що на його думку, мало місце порушення ПДР зі сторони пішохода - потерпілої ОСОБА_4 , є неспроможними.

Так, порушення учасником дорожнього руху ПДР саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов`язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки.

Однак, це не означає, що у разі, коли водій виявляє на смузі свого руху перешкоду, наприклад, пішохода, це дає йому право не звертати уваги на це і продовжувати рух, ігноруючи перешкоду.

Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

Так, згідно висновку експерта №18-567 від 21.05.2018 р. водій автомобіля CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 належним і своєчасним виконанням пунктів 12.1, 12.3, 18.1 ПДР мав би технічну можливість запобігти ДТП.

Все вищевказане підтверджує вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України враховує, що він вчинив необережний тяжкий злочин, його особу, а саме те, що він має певне місце проживання, раніше не судимий, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не значиться, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, обставинами, що пом`якшують покарання суд вважає наявність на утриманні обвинуваченого 2 неповнолітніх дітей, в тому числі дитини -інваліда, та часткове відшкодування шкоди.

Згідно досудової доповіді, підготовленої старшим інспектором Центрального РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області Дрогул В.В., ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький.

Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, покарання, передбачене санкцією статті у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, яке суд вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Одночасно, зважаючи на те, що вчинено необережний злочин, беручи до уваги особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на думку органу пробації, та на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі і звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, із покладенням на нього обов`язків передбачених п.п.1,2, ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Що стосується заявленого потерпілою ОСОБА_4 цивільного позову.

Так, в цивільному позові потерпіла вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05 лютого 2018 року, останній спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеня, субарахноідального крововиливу, перелому лоної, сідничної кісток праворуч зі зміщенням, гематоми потиличної ділянці, які згідно висновку судово-медичної експертизи №265 від 22.03.2018, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. У зв`язку з цим, ОСОБА_4 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 34 266,29 грн. витрат на лікування та 2 356 грн. майнової шкоди, 200 000 грн. моральної шкоди, 18 590,50 грн. - втрати заробітку, а також просить стягнути процесуальні витрати в сумі 11 000 грн. за надання правової допомоги.

Так, майнову шкоду потерпіла обґрунтовує тим, що в результаті ДТП у неї були розбиті окуляри для зору, які потерпіла змушена була придбати знову. Відповідно до товарного чеку №00002391 від 01.06.2018 р. ОСОБА_4 придбала в магазині «Оптика» окуляри вартістю 556,00 грн. Також, в результаті ДТП було розірване пальто потерпілої вартістю 1800,00 грн., яке не підлягає ремонту. Загальна сума шкоди спричинена майну потерпілої складає 2356 грн.

Крім того, з цивільного позову слідує, що під час лікування як стаціонарного, та і його продовження за місцем проживання, потерпіла проводила витрати на придбання ліків. Так, за період з 05.02.2018 р. по 26.03.2019 р. згідно касових чеків витрати на ліки склали 34 266,29 грн.

Крім того, ОСОБА_4 вказала, що втратила внаслідок каліцтва заробіток. Внаслідок ДТП, ОСОБА_4 отримала травми та стала інвалідом ІІ групи (заключення МСЕК від 22.05.2018 р.).

Згідно Індивідуальної програми реабілітації інваліда їй встановлено обмеження праці - лише за індивідуальним графіком.

У зв`язку з неможливістю створення таких умов роботодавцем 31.05.2018 р. ОСОБА_4 було звільнено з посади медичної сестри згідно п.2 ст. 40 КЗпП України (за станом здоров`я).

Станом на теперішній час вона працевлаштуватись не може у зв`язку із обмеженням праці. Середній заробіток потерпілої до ДТП становив 3723.00 грн.

З 01.06.2018 р. ОСОБА_4 отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю в розмірі 1863,95 грн. на місяць.

Таким чином, на думку потерпілої, втрачений заробіток за період з 01.06.2018 р. по 01.04.2019 р. складає 18590,50 грн. (3723.00 грн.х10 міс. - 1863,95 грн.х10 міс.).

Потерпіла зазначає, що внаслідок ДТП їй завдана моральна шкода. Так, моральна шкода обґрунтовується тривалими фізичними, душевними та психічними стражданнями.

Потерпіла перенесла фізичні страждання від болю як під час самого наїзду на неї автомобілем, так і знаходячись в лікарні, де вона перенесла дві операції, перенесла довгий період загоєння ран, перенесла фізичні страждання у зв`язку з тривалим періодом постільного режиму в лікарні. Через отриману при ДТП травму - струс головного мозку - вона постійно відчуває головний біль, у неї періодично виникає блювота, вона не може перебувати на сонці, виникли прояви епілептичного синдрому із втратою свідомості. В результаті отриманих травм потерпіла стала інвалідом ІІ групи, в неї змінився звичний спосіб життя. Потерпіла втратила роботу, змушена періодично звертатися до лікаря та проходити лікування. Вона душевно страждає в зв`язку з неможливістю повного одужання, неможливістю працевлаштуватися медсестрею на спеціальних умовах.

Так, потерпіла вказує, що їй необхідно багато фізичних зусиль, часу та матеріальних затрат на реабілітаційні заходи - періодичне лікування та спостереження у лікаря, знайти роботу медсестри з індивідуальним графіком або перекваліфікуватись.

У зв`язку з завданими травмами, потерпіла змушена повністю змінити звичний спосіб життя та присвятити весь свій вільний час та кошти лікуванню та реабілітації. Крім фізичних змін та втраченого здоров`я, ОСОБА_4 зазнала великої психологічної травми. Все частіше вона потребує сторонньої допомоги і все це, безумовно, стало причиною депресії та великих моральних страждань.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_4 оцінює розмір нанесеної їй моральної шкоди в сумі 200 000 грн.

Вислухавши потерпілу та її представника, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали цивільного позову, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що потерпілій дійсно була спричинена шкода в результаті дорожньо-транспортної події, що мала місце 05.02.2018р. Шкода заподіяна в результаті винних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 . Між діями обвинуваченого і завданою позивачу шкодою (витрати, понесені у зв`язку із лікуванням потерпілої) є прямий причинний зв`язок.

Так, потерпіла просить стягнути із ОСОБА_1 витрати пов`язані із її лікуванням, на придбання ліків за період з 05.02.2018 року по 25.03.2019 року у розмірі 34266,29 грн. При цьому у судовому засіданні обвинувачений вказав, що на час перебування потерпілою на стаціонарному лікуванні, він повністю оплачув придбання ліків, надавши на це суму приблизно у 100000 грн. Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила ці доводи обвинуваченого, вказавши. що поки вона була на стаціонарному лікування, обвинувачений оплачув придбання необхідних ліків.

З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 05.02.2018р. по 18.04.2018р., при цьому потерпіла просить у позові стягнути витрати на придбання ліків, які вона понесла у період знаходження на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, та наданих пояснень потерпілої, суд вважає, що із обвинуваченого на користь потерпілої підлягають стягненню витрати, понесені нею на придбання лікарських засобів, після завершення стаціонарного лікування, тобто з а період з 19.04.2018 року по 25.03.2019р., а всього на суму - 30755,15 грн., вартість такого лікування підтверджується наданими фіскальними чеками (т.1 а.с. 56-61, 63-72).

Що стосується відшкодування майнової шкоди у розмірі 2 356 грн., яка складається із вартості пошкоджених окулярів та вартості пошкодженого пальто, то вказана шкода не підлягає відшкодуванню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого втраченого заробітку на суму 18590,50 грн., який потерпіла визначила, виходячи з розміру заробітної плати також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров`ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я визначені законодавцем у ч. 1 ст. 1195 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Відповідно до ч.1 ст.1197 ЦК України, - розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Таким чином, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов`язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає у майнових втратах, яких фізична особа зазнала, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких витрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, стороннього догляду тощо.

Потерпіла ОСОБА_4 не надала суду листок непрацездатності та не надала доказів того, який відсоток загальної працездатності вона втратила, у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №277763, зазначено, що ОСОБА_4 може працювати медичною сестрою з індивідувальним графіком роботи, а тому підстав для стягнення цього відшкодування немає.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить виходить із приписів частини 3 ст. 23 ЦК України, враховує характер правопорушення обвинуваченого, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, наявність/відсутність погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Відповідно роз`яснень, що містяться у п. 9,10 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження її здоров`я; у порушенні звичного способу життя ОСОБА_4 та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Зважаючи на викладене, на обставини, за яких потерпіла отримала тілесні ушкодження, ступінь їх тяжкості та глибину її страждань, відповідно до ст. 1167 ЦК України, дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь потерпілої має становити 100 000 грн.

В задоволенні решти частини позову слід відмовити.

Також, відповідно до вимог ч.1 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені нею витрати на надання правової допомоги у розмірі 11000 грн. (Т.1 а.с.84).

Заявлений цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення підлягає задоволенню.

Так, у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_1 пішоходу ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеня, субарахноїдального крововиливу, перелому лоної, сідничної кісток праворуч зі зміщенням, гематоми потиличної ділянці, які згідно висновку судово-медичної експертизи №265 від 22.03.2018 р. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні міської лікарні швидкої медичної допомоги в період з 05.02.2018 р. по 18.04.2018 р. (72 л/дн). Згідно з довідкою бухгалтерії МЛШМД №44 від 25.05.2018 р., вартість стаціонарного лікування ОСОБА_4 склала 44374 грн., яку відповідачем не сплачено.

У зв`язку з цим, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради - Міської лікарні видкої медичної допомоги міста Миколаєва (р/р 31551260143958 ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 05483090), кошти витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 44374 грн.

Розглядаючи вищевказані цивільні позови, суд керувався наступним.

Згідно ст. 1206 ч.1,3 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.п.2,3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р., сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.89 п.3 а) Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: 3) охорону здоров`я: а) амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні).

Згідно ст. 103-4 Бюджетного кодексу України, зазначено, що фінансування закладів охорони здоров`я місцевих бюджетів здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету.

Оскільки фінансування закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, тому витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров`я.

Таким чином, кошти на відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину, згідно вимог ст.1206 УЦК України, мають бути стягнені на користь держави в особі Міської лікарні №44 м. Миколаєва.

Під час досудового розслідування проведено ряд експертиз: - судову автотехнічну експертизу по дослідженню технічного стану транспортного засобу, вартістю 1144,00 грн.

- судову транспортно-трасологічну, вартістю 1144,00 грн.,

- судову автотехнічну експертизу по дослідженню обставин ДТП, вартістю 1001,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, вказані процесуальні витрати у розмірі 3289,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 - слід вважати таким, що повернутий власнику

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367-368, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням на нього обов`язків передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 30755,15 грн., витрати на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 11000 грн.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради - Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва (р/р 31551260143958 ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 05483090), кошти витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 44374 грн.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки CHEVROLET Lacetti р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 - слід вважати таким, що повернутий власнику

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 3289,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя О.В. Мамаєва