Рішення № 92277400, 15.10.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1269/20

РІШЕННЯ

іменем України

"15" жовтня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Радєвій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

в квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 95 361 грн. 69 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 04.09.2006 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах, встановлених Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, банківськими тарифами.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте відповідач ОСОБА_1 , незважаючи на це порушила його, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 24.03.2020 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вищевказаному розмірі.

09.06.2020 року відповідач ОСОБА_1 , її представник адвокат Врадій Л.М. надали відзиви на позовну заяву, за змістом яких у задоволенні позовних вимог Банку просила відмовити, зокрема з огляду на те, що позивачем не доведено укладення між сторонами кредитного договору на умовах, визначених у позовній заяві (надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем). Крім того, розмір заборгованості за кредитом, процентами не підтверджено належними доказами, має місце подвійне нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за одне й теж саме порушення зобов`язань за кредитним договором, водночас розмір пені не є співмірним з розміром заборгованості за кредитом, нарахований поза межами позовної давності.

06.07.2020 року представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій вказував на безпідставність заперечень відповідача, оскільки сторони в належній формі уклали кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена в його умовами, прийняла їх та активно користувалася кредитними коштами. Проте, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, в зв`язку з чим й виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

У запереченнях на відповідь на відзив, що були надані представником відповідача адвокатом Врадій Л.М., остання, з огляду на зазначені в відзиві аргументи, просила в задоволенні позовних вимог Банку відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , її представник адвокат Врадій Л.М. у судове засідання не з`явилися. Остання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволенні позовних вимог Банку просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 04.09.2006 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, банківських тарифів.

Згідно заяви позичальник погодилася, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, банківськими тарифами складає собою кредитний договір, який діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Так, згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Крім цього, положення ст.ст.546,548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов`язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов`язання забезпечується, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.

Як зазначалося вище, відповідачем була підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, проте остання не містить умов щодо неустойки за порушення умов договору, її розміру. Не містять підпису позичальника й надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Водночас, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За такого, враховуючи, що Умов та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена в формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 24.03.2020 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 26 672 грн. 02 коп. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Вказана заборгованість підтверджується розрахунком боргу, випискою з рахунку позичальника. Відповідачем не спростовано, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку заборгованості (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

За такого, з відповідача на користь Банку належить до стягнення лише заборгованість за кредитом у зазначеному ним розмірі.

Не вбачає суд також підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими позивачем згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 11 097 грн. 52 коп. станом на 24.03.2020 року, скільки термін дії виданих Банком позичальнику кредитних карток закінчився 04.2020 року, матеріали справи не містять інформації щодо дати звернення Банку до позичальника з вимогою про повернення заборгованості, нарахувань відповідних процентів після закінчення терміну дії картки (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Інші доводи відповідача не підлягають обґрунтуванню, оскільки, враховуючи п.1 ст. 6 Конвенції, обов`язок обґрунтовувати рішення суду, не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (28%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 588 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-83, 141, 259, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 04.09.2006 року, що утворилася станом на 24.03.2020 року, в розмірі 26 672 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, судові витрати в розмірі 588 (п`ятсот вісімдесят вісім ) грн. 56 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19.10.2020 року.

Суддя Л.В. Лузан