Постанова № 9227408, 17.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2010 р. № 2-а- 42961/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представника позивача Грузінова Н.О.,

представника відповідача Козлович С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Харківської обєднаної Державної податкової інспекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітесс»

про стягнення заборгованості перед державним бюджетом ,

В С Т А Н О В И В:

Харківська обєднана Державна податкова інспекція (надалі позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітесс" ( надалі відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом у розмірі 3 842,48 грн.

Позовні вимоги ХОДПІ обгрунтовує наступним:

ТОВ «Вітесс» зареєстровано Харківською РДА Харківської області 23.12.1996 року, про що видане відповідне свідоцтво. Як платник податків, відповідач з 29.11.1994 року перебуває на обліку в Харківській обєднаній Державній податковій інспекції. ТОВ «Вітесс» здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

Харківською обєднаною ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вітесс» з питань дотримання вимог валютного законодавства по окремому контракту № 15-8/02 від 07.08.2002 року за період з 01.07.2005 року по 01.03.2008 року. За наслідками перевірки за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до ТОВ «Вітесс» були застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 70 391,82 грн. Не погодившись з вказаними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Вітесс» було подано адміністративний позов про їх скасування. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 року позов ТОВ «Вітесс» задоволено, оскаржені рішення скасовані. Не погодившись з вказаною постановою Харківською обєднаною Державною податковою інспекцією було подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009 року апеляційна скарга ХОДПІ задоволена у повному обсязі, постанова суду першої інстанції скасована, в позові ТОВ "Вітесс" відмовлено. Станом на 29.10.2009 року внаслідок несплати у встановлений законом строк заборгованості, ТОВ «Вітесс» має борг перед бюджетом на загальну суму 70391,82 грн.

Представник позивача у судовому засіданні Грузінова Н.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Відповідачем надано письмові заперечення на позов, в яких ТОВ "Вітесс" заперечує проти позову посиалючись на те, що податкове зобов'язання стосується обов'язку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обов'язкового платежу), встановленого Законом України «Про систему оподаткування», тоді як пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті (поставки) за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями. Таким чином, пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, яких зобов'язаний дотримуватися уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил здійснення розрахунків в іноземній валюті, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування пені виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. п. 15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Але пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті не є податковим зобов'язанням, відповідно не може бути і податковим боргом. Ця пеня за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином граничні строки стягнення податкового боргу, встановлені п. 15.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті застосовуватися не можуть.

Окрім того, відповідач наполягав на застосування наслідків пропуску річного строку для звернення до суду, встановлених ч. 1 ст. 100 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні Козлович С.М., проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені вище.

Суд, вислухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналшізувавши докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ТОВ «Вітесс» зареєстровано Харківським міськвиконкомом 23.12.1996 року як юридична особа, про що зроблений запис в журналі обліку реєстрації за № 2501 (23) та видане відповідне свідоцтво.

Товариство взято на облік у ХОДПІ як платник податків з 29.11.1994 року за № 2684, що підтверджується довідкою № 1762 від 25.06.2009 року.

Позивачем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» було проведено невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вітесс» з питань дотримання вимог валютного законодавства по окремому контракту № 15-8/02 від 07.08.2002 року за період з 01.07.2005 року по 01.03.2008 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 3157/2200-22677602 від 02.09.2008 року з висновком про виявлення правопорушень, а саме: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), що призвели до перевищення 90-денного терміну розрахунків в іноземній валюті ТОВ «Вітесс» по імпортних контрактах.

Відповідальність за виявлені правопорушення передбачена ст. 16 Декрету КМ України № 15-93 від 19.02.1993 року, «Порядком застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», затвердженого наказом ДПА України № 542 від 04.10.1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 року № 712/4005 від 19.10.1999 року та п. 2.7, п. 2.10 розділу 2 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 209/4430 від 04.04.2000 року, а саме: за порушення порядку декларування передбачено накладення штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в кожному випадку порушення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року із змінами та доповненнями, податковим органом передбачено стягнення нарахованої пені.

За порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до ТОВ «Вітесс» були застосовані штрафні (фінансові) санкції прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000292200 від 15.09.2008 року на загальну суму 340,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000282200 від 15.09.2008 року на загальну суму 70 051,82 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлені поштою листом № 12781/10/22-034 від 16.09.2008 року на адресу ТОВ «Вітесс».

Не погодившись з вищевказаними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, ТОВ «Вітесс» було подано адміністративний позов про їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 року позов ТОВ «Вітесс» задоволено, рішення скасовані.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009 року апеляційна скарга ХОДПІ задоволена у повному обсязі, постанова суду першої інстанції скасована, у задоволенні позову ТОВ "Вітесс" - відмовлено. Дане рішення апеляційної інстанції набуло чинності.

У встановлені законом терміни сума податкових зобов'язань з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, визначених у податковому-рішенні підприємством не сплачена.

Ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду відповідач не заперечував проти наявності фактів порушення ним строків розрахунків в іноземній валюті, стверджуючи лише про сплив шестимісячного терміну з моменту виявлення правопорушення, зазначеного в ст. 250 Господарського кодексу України, як умову для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та місцевого самоврядування, відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до субєктів господарювання: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обовязкових платежів); зупинення операцій за рахунками субєктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення субєктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення субєктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності субєкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація субєкта господарювання; адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», податкові органи можуть накладати на порушників штрафні санкції (пеню) за результатами своїх перевірок.

Підставою для застосування санкцій податковими органами є лише сам факт порушення вимог чинного законодавства незалежно від причин, мотивів, наявності чи відсутності вини (за виключенням форс-мажорних обставин, які відсутні в даній справі).

Таким чином, застосування відповідачем 15.09.2008 року штрафних (фінансових) санкцій за виявлені порушення за період з 01.07.2005 року по 01.03.2008 рік відбулося з дотриманням строків, передбачених ст. 250 ГК України. Проте, застосування зазначених заходів не призвело до повного погашення заборгованості відповідачем перед бюджетом.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Вітесс» має заборгованість перед державним бюджетом, не сплачену у встановлений законом строк в сумі 70 391,82 грн.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Внаслідок несплати відповідачем до бюджету податкових зобов'язань, порушено встановлений законодавством порядок формування доходної частини бюджету за рахунок сплати податків та інших платежів.

На час розгляду судом справи відповідачем в добровільному порядку кошти в розмірі 70 391,82 грн. не відшкодовані.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 70 391,82 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Суд не погоджуєтся з доводами відповідача про те, що у позивача не має права на звернення до суду з даним позовом та позивач помилково трактує суму заборгованності ТОВ "Вітесс" як податковий борг. Відповідно до резолютивної частини позовної заяви та у судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що позов ХОДПІ до ТОВ "Вітесс" пред"явлений саме про стягнення заборгованності перед державним бюджетом.

Суд також відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовом, через їх необґрунтованість. Так, ТОВ "Вітесс" скористалось своїм правом на судове оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Вказані рішення податкового органу були предметом судового розгляду, у зв"язку з чим позивач, ХОДПІ, добросовісно не предявляв вимог щодо стягнення заборгованності, яка виникла у ТОВ "Вітесс" перед державним бюджетом.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 94, 158, 159, 160163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітесс" про стягнення заборгованості перед державним бюджетом - задовольнити.

Стягнути до Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітесс» (р/р 26003001608 в Харківська філія ВАТ «ВІЕЙБІБАНК», м. Харків, МФО 350620; № 26004004239 в АКЦ. Східно-Україн. Банк «ГРАНТ», м. Харків, МФО 351607; № 26004004239 в АКЦ. Східно-Україн. Банк «ГРАНТ», м. Харків, МФО 351607; № 26004004239 в АКЦ. Східно-Україн. Банк «ГРАНТ», м. Харків, МФО 351607; № 26004004239 в АКЦ. Східно-Україн. Банк «Грант», м. Харків, МФО 351607; № 26037004239 в АКЦ. Східно-Україн. Банк «ГРАНТ», м. Харків, МФО 351607; № 260010134289 в ВАТ «ІМПРОМБАНК», м. Харків, МФО 351878) заборгованість в сумі 70391.82 грн. (сімдесят тисяч триста девяносто одна грн. вісімдесят дві коп..).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складання постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2010 року

Суддя О.В. Панченко