Постанова № 9227376, 17.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17.02.2010 р. справа № 2а- 44872/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі Русецький І.В.,

за участі представників:

позивача - Богданова М.Г.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

простягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державна податкова інспекція в Київському районі м. Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкції в розмірі 2812,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що спірна сума заборгованості виникла внаслідок не сплати відповідачем штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням від 21.02.2005р. №0001482340/3. Назване рішення було винесено в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, що передбачена ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за наслідками розгляду адміністративних скарг відповідача на податкові повідомлення - рішення від 23.09.2004р. №0001482340/0, від 05.11.2004р. №0001482340/1, від 17.12.2004р. №0001482340/2, прийняті з посиланням на акт від 14.09.2004р. №20311179/2340. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Фізична особа підприємець ОСОБА_2 просив у позові відмовити.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що на момент проведення ДПІ перевірки був платником єдиного податку, реалізовував лікарські засоби, які не є підакцизними товарами та мав належним чином зареєстровану книгу обліку доходу. Посилаючись на перелічені обставини, відповідач стверджував, що ДПІ неправомірно, всупереч п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі громадського харчування та послуг", нараховані штрафні санкції за проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки, порушення порядку ведення розрахункової книжки, незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, за розрахунковими квитанціями. Зазначив, що рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2005р. по справі №А-13/32-05 була дана оцінка висновкам акту перевірки від 14.09.2004р. №20311179/2340, які визнані помилковими. Згадане рішення набрало законної сили і доводить безпідставність заявлених вимог. В судовому засіданні відповідач підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову і просив суд прийняти рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

ДПІ у Київському районі м. Харкова в силу норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за наведеними у ст..3 КАС України ознаками є субєктом владних повноважень, звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п.11 ст.10 і п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Системний аналіз норм КАС України засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а відтак воно підлягає застосуванню в тому числі і при розвязанні спорів за зверненнями субєкта владних повноважень.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, має правовий статус суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

14.09.2004р. відносно відповідача була проведена перевірка щодо контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, результати якої оформлені актом №20311179/2340 від 14.09.2004р.

23.09.2004р. ДПІ у Київському районі м.Харкова з посиланням на даний акт було винесено податкове повідомлення - рішення №0001482340/0, яким нараховано штрафні санкції в сумі 2.823,25грн.

Відносно вказаного рішення відповідачем була розпочата процедура адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, в ході якої рішенням ДПА у Харківській області від 17.12.2004р. №15825/7/25-010 сума визначеної податковим повідомленням - рішенням від 23.09.2004р. №0001482340/0 штрафної (фінансової) санкції була скасована в частині 11,00грн., а тому податкові повідомлення - рішення від 17.12.2004р. №0001482340/2 та від 21.02.2005р. №0001482340/3 були направлені на суму штрафу в розмірі 2.812,25грн.

Звертаючись до суду з позовом, ДПІ як на доказ існування перелічених рішень посилалась на корінці податкового повідомлення-рішення, що з огляду на положення Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок) суд сприймає як належний та достатній доказ існування податкового повідомлення-рішення.

Як з'ясовано судовим розглядом, визначена податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2005р. №0001482340/3 сума штрафної (фінансової) санкції, структурно складається з штрафів, застосованих за викладені в акті від 14.09.2004р. №20311179/2340 епізоди порушень п.п.1, 2, 5, 13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення відповідачем розрахункових операцій на суму 70,20грн. без застосування розрахункової книжки, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі продажу за розрахунковими квитанціями за 14.09.2004 р. на суму 426,45 грн. та порушення встановленого порядку ведення розрахункової книжки.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків контролюючого органу про наявність перелічених порушень, суд виходить з такого.

По епізоду порушення п.п.1 і 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

Згідно з п. 1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Водночас з цим, п.6 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату проведення перевірки відповідач мав статус платника єдиного податку. Доказів продажу відповідачем підакцизних товарів або ведення книги обліку доходів та витрат з порушенням установленого порядку відповідач до суду не подав. Ознак існування таких доказів судом при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Отже, відповідач не мав обов'язку використовувати розрахункову книжку при продажу товарів (робіт, послуг) на суму 70,20грн.

А тому покладення на відповідача обов'язку по оплаті за вказаним епізодом порушення штрафу в розмірі 351,00грн. згідно з п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (70,20грн * 5) суперечить закону.

Рішенням ДПА у Харківській області від 17.12.2004р. №15825/7/25-010 за наведеним епізодом порушення було змінено і юридичний мотив накладення штрафу на п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і фактичний мотив - проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки), внаслідок чого на 11,00грн. була змінена сума первинно застосованого штрафу (351,00 грн. - 11,00грн. = 340,00грн.).

Суд відзначає, що відповідно до п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції на товари (послуги) за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Оскільки відповідач в силу п.6 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не мав обов'язку використовувати розрахункову книжку при здійсненні розрахункових операцій на товари (послуги), то відсутні підстави для накладення на нього штрафу згідно з п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Таким чином, вимога ДПІ в частині стягнення заборгованості в сумі 340,00грн. не підлягає задоволенню, позаяк судовим розглядом не знайшов свого підтвердження факт правомірності накладання даної суми штрафу.

По епізоду порушення п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

Пунктом 5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Судом встановлено, що в силу норм п.6 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідач не мав обов'язку використовувати розрахункову книжку при здійсненні розрахункових операцій на товари (послуги).

За таких обставин, то відсутні підстави для накладення на відповідача штрафу в сумі 340,00грн. згідно з п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яка передбачає міру юридичної відповідальності за порушення встановленого порядку ведення розрахункової книжки.

Таким чином, вимога ДПІ в частині стягнення заборгованості в сумі 340,00грн. не підлягає задоволенню, позаяк судовим розглядом не знайшов свого підтвердження факт правомірності накладання даної суми штрафу.

По епізоду порушення п.1 і 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо не проведення із застосуванням розрахункової книжки розрахункових операцій на суму 426,45грн.

Пунктом 1 і п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

За визначенням ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В ході розгляду справи ДПІ не подано до суду доказів проведення відповідачем розрахункових операцій на суму 426,45грн., в акті перевірки від 14.09.2004р. №20311179/2340 не викладено обставин цих операцій, а за змістом Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» знаходження на місці проведення розрахунків певної грошової суми не означає, що дана сума була отримана виключно внаслідок проведення розрахункових операцій.

Оскільки сума готівкових коштів в розмірі 426,45грн. була кваліфікована позивачем як така, що отримана внаслідок проведення розрахункових операцій, але доказів проведення відповідачем таких операцій ДПІ не подано, то суд визнає безпідставним застосування ДПІ за даним епізодом порушення штрафу згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 2.132,25грн. (426,45грн. * 5).

Таким чином, вимога ДПІ в частині стягнення заборгованості в сумі 340,00грн. не підлягає задоволенню, позаяк судовим розглядом не знайшов свого підтвердження факт правомірності накладання даної суми штрафу.

Окрім того, при вирішенні спору суд бере до уваги рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2005р. по справі №А-13/32-05 за позовом СПД ФО ОСОБА_2 до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001482340/0 від 23.09.2004р. та зустрічним позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова до СПД ФО ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкції у розмірі 2812,25 грн.

Даним рішенням господарського суду відмовлено як в задоволенні первісного позову відмовлено, так і в задоволенні зустрічного позову.

В рішенні господарського суду зазначено, що підставою для прийняття повідомлення-рішення № 0001482340/0 від 23.09.2004р. та нарахування штрафних санкції у розмірі 2812,25 грн. є акт перевірки № 20311179/2340 від 14.09.2004 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності аптеки, що розташована за адресою: м. Харків, вул.Манюшко,14, яка належить СПД ФО ОСОБА_2.

При розгляді справи № А-13/32-05 господарський суд першої інстанції встановив, що викладені у акті перевірки висновки перевіряючих не враховують того, що в ст. 9 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за мови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному КМУ за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику. Оскільки СПД ФО ОСОБА_2 на час проведення перевірки був платником єдиного податку, реалізував в аптеці лікарські засоби, які не є підакцизними товарами, мав належним чином зареєстровану книгу обліку доходів (реєстрація від 07.03.2002 р.), що не спростовано ДПІ, то на нього розповсюджуються приписи п. 6 ст. 9 Закону. Тобто СПД ФО ОСОБА_2 не був зобов'язаний використовувати розрахункову книжку.

Той факт, що позивач звернувся із заявою до відповідача про реєстрацію такої книги і вона була зареєстрована не свідчить про те, що він СПД ФО ОСОБА_2 позбавив себе права діяти з урахуванням вищенаведеної норми і повинен здійснювати операції з її використанням.

ДПІ помилково ототожнює обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності , передбачений п. 1 ст.3 Закону, з його правом зареєструвати розрахункову книжку. Оскільки саме Закон надав СПД ФО ОСОБА_2 право не застосовувати розрахункову книжку, то у ДПІ відсутні правові підстави обмежувати це право.

За таких обставин судовим розглядом встановлено, що висновки акту перевірки є помилковими, у ДПІ не було законного права приймати податкове повідомлення-рішення у зв'язку з виявленими фактами порушення законодавства, яке регулює порядок використання РРО та визначати податкові зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2812,25 грн..

Крім того, судом встановлено, що розрахунок фінансових санкцій був проведений при помилковому застосуванні норм чинного законодавства, без врахування фактичних обставин і з перевищенням повноважень, щодо обмеження прав суб'єкта підприємницької діяльності, наданих йому Законом України "Про застосування РРО".

Харківський окружний адміністративний суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України підставою для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сторони по справі не подали суду доказів скасування згаданого рішення господарського суду, а тому суд не знаходить правових підстав для неврахування цього рішення при розв'язанні адміністративного спору.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій з ФОП ОСОБА_2 спростовуються зібраними судом доказами, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 22.02.2010р.

Суддя Сліденко А.В.