Рішення № 92273735, 08.10.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 367/152/20

Провадження № 2/740/1186/20

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області (далі - Управління) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ірпінська міська рада Київської області (далі - міськрада), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів,

встановив:

У серпні 2020 року вказана справа надійшла до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2020 року для розгляду за територіальною підсудністю.

Згідно з указаною позовною заявою Управління звернулося до суду з цим позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь міськради 527,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, а також стягнути судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2018 року у справі № 367/3098/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

При цьому вказаною постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 15 квітня 2018 року близько 07-00 год. в м. Ірпені на вул. Котляревського, перебуваючи на річці, грубо порушив правила рибальства, а саме проводив вилов риби в забрід забороненим знаряддям лову (сіткою з нитки), вилов риби: карась - 1 шт., плітка - 5 шт., окунь - 5 шт., загальною вагою 1,5 кг, чим завдав збитків рибному господарству України на суму 527,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 3.15, 4.4 Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 28 квітня 1999 року № 269/3562 (зі змінами) (далі - Правила рибальства) та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Пунктом 6.2 Правил рибальства передбачено, що шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів». Згідно з розрахунком майнової шкоди, ОСОБА_1 завдав рибному господарству України збитків на суму 527.00 грн. Таким чином, шкода, завдана внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, повинна бути відшкодована відповідній місцевій раді за місцем завдання шкоди, у даному випадку - Ірпінській міській раді Київської області.

З метою досудового врегулювання спору Київським рибоохоронним патрулем було направлено ОСОБА_1 листа від 14 травня 2019 року № 2-7-19/2597-19 з пропозицією в місячний термін з дня отримання листа відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, у сумі 527,00 грн. Однак указаний лист повернувся без вручення адресатові за закінченням встановленого терміну зберігання.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача вказану грошову суму на відшкодування майнової шкоди, а також судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у справі призначено на 10-00 год. 18 вересня 2020 року.

18 вересня 2020 року судове засідання у справі відкладено на 15-00 год. 08 жовтня 2020 року у зв`язку з неявкою відповідача з невідомих суду причин, який повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, яке повернулося до суду, з підписом відповідача про отримання судового виклику 09 вересня 2020 року (а. с. 45). Відзиву на позов відповідач не подавав.

У судове засідання 08 жовтня 2020 року повторно не з`явився відповідач, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштовий конверт та рекомендоване повідомлення, які повернулися до суду без вручення адресатові з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судове засідання представник позивача не з`явився. Подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вказане суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши позовну заяву, дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2018 року у справі № 367/3098/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Указаною постановою суду встановлено, що 15 квітня 2018 року близько 07-00 год. в м. Ірпені на вул. Котляревського ОСОБА_1 , перебуваючи на річці, грубо порушив правила рибальства, а саме проводив вилов риби в забрід забороненим знаряддям лову (сіткою з нитки), вилов риби: карась - 1 шт., плітка - 5 шт., окунь - 5 шт., загальною вагою 1,5 кг.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір шкоди, завданої відповідачем, визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» і становить 527,00 грн.

Згідно зі ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.

Статтею 10 Закону України «Про тваринний світ» встановлено, що громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

У пункті 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року, забороняється лов водних живих ресурсів: із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року затверджені такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів.

Аналіз наведених спеціальних правових норм у галузі охорони навколишнього середовища дає підстави для висновку, що вилучення водних біоресурсів, у тому числі і риби, із середовища їх перебування добування, є окремим видом правопорушення, за яке передбачена матеріальна відповідальність у виді відшкодування шкоди згідно визначених розмірів (такс).

Відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 895 від 30 вересня 2015 року, Державне агентство рибного господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Згідно з Положенням про Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області, затвердженим наказом Державного агентства рибного господарства України № 229 від 15 липня 2016 року, Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області є територіальним органом Державного агентства рибного господарства України, діє у складі Держрибагентства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.

Згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема, подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Згідно зі ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодування за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

За приписами ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства мають повноваження подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Частиною 1 ст. 40 КУпАП встановлено, що якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

На підставі вказаних положень закону, матеріалів справи суд дійшов висновку, що винними діями відповідача, які полягали у порушенні правил рибальства, а саме здійсненні вилову риби у заборонений для цього спосіб, завдано майнової шкоди, тому позов підлягає задоволенню.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено у ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України, с уд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 - 6 ст. 82 ЦПК України о бставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 541/307/17 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відшкодування шкоди, завданої незаконним виловом риби.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку щодо задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст. 2, 10, 49, 77-82, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Ірпінська міська рада Київської області, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Ірпінської міської ради Київської області (отримувач - УК у м. Ірпені/Ірпінь/24062100, код отримувача - 37911135, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) - UA638999980000033111331010007, код класифікації доходів бюджету - 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету - грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) 527,00 (п`ятсот двадцять сім) гривень на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області (р/р 35212085095064, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 40419475) судовий збір у сумі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене і підписане 19 жовтня 2020 року.

Суддя І. М. Шевченко