Ухвала суду № 92270933, 12.10.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2672/17

Провадження № 2/456/94/2020

УХВАЛА

судового засідання

12 жовтня 2020 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

за участю секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Стрий клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Филик А. та клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дармонук Р.М. про залишення позовної заяви без розгляду в цивільній справі за позовомпрокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ДП «Стрийське лісове господарство» про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна,

в с т а н о в и в :

Прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, у якій просить визнати недійсним рішень органу місцевого самоврядування та витребувати майно.

10.09.2020 представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Филик А.І. було подано заяву про залишення позову без розгляду з підстав передбачених п. 2 ч.1 ст.257 ЦПК України, яке мотивоване тим, що прокурором жодним чином не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовною заявою від імені територіального підрозділу органу виконавчої влади та державного підприємства, до сфери яких віднесені відповідні повноваження. Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» крім іншого визначено, що не допускається здійснення прокурором представництва у суді інтересів держави у особі державних компаній.. З огляду на те, що прокурор обґрунтовує порушення прав ДП «Стрийське лісоваве господарство» як землекористувача з володіння якого вибули земельні ділянки на підставі рішень Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області і звертається з метою захисту його прав до суду, а тому факт такого звернення суперечить вимогам Закону України «Про прокуратуру» щодо підстав для представництва, оскільки у законі міститься пряма заборона щодо такого звернення.

Також 27.07.2020 представником відповідача ОСОБА_7 – адвокатом Дармонук Р.М. було подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст.257 ЦПК України, а саме у зв`язку з тим, що станом на 21.07.2020 позивачем без поважних причин не подано до суду витребовувані докази необхідні для вирішення позову, а саме: рішення виконавчих органів влади про надання Стрийському лісовому господарству у постійне користування земельних ділянок, проект відведення земельних ділянок та його погодження, акт погодження меж земельної ділянки, каталог координат поворотних точок меж земельної ділянки та факт накладення земельної ділянки ОСОБА_8 на земельну ділянку позивача.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення даних клопотання, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Уповноважений представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки судне повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Филик А. та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дармонук Р.М. у судовому засіданні просили суд задоволити подані клопотання.

Представник третьої особи ДП «Стрийське лісове господарство» Підгаєцький Н.Г. просив суд відмовити у задоволенні вказаних клопотань.

Уповноважений представник відповідача Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, а також відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце удового розгляду, про причину неявки суд не повідомили.

Суд заслухавши думку учасників справи відносно заявленого клопотання, перевіривши матеріали справи, прийшов до переконання, що такі клопотання не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом, яким є Закон України «Про прокуратуру».

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно приписів ч. 3 ст. 56 ЦПК України слідує, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Як передбачено ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (справа «Менчинська проти Росії», заява №42454/02, рішення від 15 січня 2009 року, п. 35).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) якщо такий орган відсутній.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен належним чином обґрунтувати, а суд перевірити підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор допускається до участі у справі та набуває відповідного статусу учасника процесу. У випадку відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави суд повертає йому подану заяву.

У даній справі прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Стрийське лісове господарство» та за цільовим призначенням належала до земель лісового фонду. Право розпорядження (вилучення) спірною земельною ділянкою, яка перебувала у державній власності станом на 2003 належало саме Кабінету Міністрів України, а тому Лисовицька сільська рада при прийняті оскаржуваних рішень вийшла за межі наданих Законом повноважень.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак суд вважає помилковим твердження представника відповідача Филика А. про необхідність врахування судом при вирішенні даного клопотання правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 29.05.2018 року у справі № 915/955/16.

Зокрема, у даній справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а не ДП «Стрийське лісове господарство», яке у справі є третьою особою. Натомість у справі 915/955/16 прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі ДП "Очаківське лісомисливське господарство", чим порушив норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається, що послужило підставою для відмови у задоволенні позову.

Тобто, посилання представника відповідача Филика А. на незаконність здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній, у даному випадку ДП «Стрийське лісове господарство», не відповідає фактичним обставинам справи.

Відтак, суд вважає, що враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, а відтак клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Филик А.І. про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає.

Що стосується клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав передбачених ч.1 п.9 ст. 257 ЦПК України, а саме ненадання позивачем без поважних причин витребовуваних судом доказів необхідних для вирішення спору, то таке задоволенню також не підлягає з наступних підстав.

Так перш за все суд звертає увагу на те, що вказана справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання, а тому у відповідності до ст. 197 ЦПК учасники справи вправі подати докази до закінчення підготовчого судового засідання. Окрім цього виходячи з принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини , які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд розглядає справи у межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребовуваних судом у випадках передбачених ЦПК.

Тому у зв`язку з вищенаведеним у випадку неподання всіх належних доказів у підтвердження обставин викладених у позові суд проводить розгляд справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а тому підстави для залишення позову без розгляду, відповідно до п.9 ч.1 ст. 257 ЦПК України - відсутні.

Керуючись ст.ст. 185, 257, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Филик А. та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дармонук Р.М. про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала щодо відмови в залишенні позовної заяви без розгляду не підлягає окремому від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Головуючий суддя Н. М. Янів